Рішення від 09.09.2021 по справі 918/535/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" вересня 2021 р. м. Рівне Справа № 918/535/21

Господарський суд Рівненської області у складі: суддя Романюк Р.В.,

за участю секретаря судового засідання Стафійчук К.В.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження справу

за позовом Територіального управління Державної судової адміністрації України в Рівненській області

до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ШЕПАРД"

про визнання недійсним та розірвання договору оренди

За участю представників сторін:

від позивача: Міщук Д.Б. (самопредставництво);

від позивача: Бойчура П.В. (самопредставництво);

від відповідача (РВ ФДМ України по Рівненській та Житомирській областях): Муляр С.О. (довіреність № 5 від 21.01.2021 року);

від відповідача (ТОВ "ШЕПАРД"): Шевчук В.І. (керівник).

ВСТАНОВИВ:

Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Рівненській області (далі - Позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях (далі - Відповідач 1) та до Товариства з обмеженою відповідальністю "ШЕПАРД" (далі - Відповідач 2) в якому просить визнати недійсним та розірвати Договір оренди № 5087-2021 нерухомого майна, що належить до державної власності від 06.01.2021 року з моменту його укладення.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 06.01.2021 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях та ТОВ "Шепард" укладено Договір оренди нерухомого майна, що належить державній власності № 5087-2021. За твердженням позивача, зі змісту оскаржуваного договору вбачається, що об'єктом оренди є нежитлове приміщення першого поверху будівлі Б-3, площею 101,6 кв.м., та обладнання в кількості 25 одиниць, розташоване за адресою: м. Рівне, вул. Симона Петлюри 10, що перебуває на балансі ТУ ДСАУ в Рівненській області. Дані відомості внесені до проекту договору без розшифрування площ наявних приміщень, а саме без номерів кімнат, їх технічного стану, а також відсутня характеристика рухомого майна. Позивач зазначає, що запропонований проект договору від 06.01.2021 року підписаний сторонами без зазначення балансоутримувача і з виключенням його, як третьої особи. Позивач вважає, що відповідачем 1 без належного уповноваження органу управління та належного рішення балансоутримувача самостійно прийнято рішення щодо розпорядження державним майном та самостійно прийнято рішення щодо укладення оскаржуваного договору без законних на те підстав. 04.01.2021 року відповідачем 1 для ознайомлення, погодження та підписання надавався проект договору, який відрізнявся від примірного договору та від договору розміщеного в ЕТС. Зазначений проєкт договору був на розгляді у позивача (балансоутримувача). Однак відмови від його підписання зі сторони позивача (балансоутримувача) не було. На думку позивача, дані обставини унеможливили позивача (балансоутримувача) виступити третьою стороною договору та скористуватися законним правом для збереження майна та контролем за станом та правовим режимом його використання.

29.07.2021 р. до суду від відповідача - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях надійшов відзив на позовну заяву відповідно до якого вважає позовну заяву необґрунтованою посилаючись на те, що у документації аукціону було розміщено примірний договір оренди нерухомого або іншого окремо визначеного майна, що належить до державної власності і умови даного договору повністю відповідають умовам підписаного Договору. У примірному договорі було заповнені відомості щодо орендодавця та усі умови оренди державного майна - нежитлового приміщення першого поверху будівлі Б-3 площею 101, 6 кв. м. та обладнання в кількості 25 одиниць, що розташоване за адресою: Рівненська область, м. Рівне, вул. Симона Петлюри, 10. В даному Договорі відсутні лише відомості щодо орендаря, так як орендар визначається за результатами аукціону, а умови оренди у примірному Договорі та підписаному є ідентичними. Різниця полягає лише в тому, що він є двохстороннім, а відмінності в пунктах, які зазначає позивач полягають у його конкретизації (приведенні примірного трьохстороннього договору у відповідність двохсторонньому), у зв'язку з відмовою балансоутримувача від його підписання. Разом з тим, відповідач зазначає, що сторонами Договору були погоджені та дотримані всі його істотні умови, такі як об'єкт оренди; строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок та умови його повернення. Більше того істотні умови не змінювалися, ні в опублікованому примірному договорі, ні в укладеному. Відповідач вказує про те, що обов'язок балансоутримувача здійснювати контроль за використанням нерухомого майна передбачений прямою нормою закону, обов'язок повернення орендованого майна передбачений договором, а тому включення його третьою стороною договору ніяк не обмежує його щодо контролю за використанням нерухомого майна, та його повернення з оренди, більше того, це жодним чином не звільняє позивача від обов'язку, передбаченого Законом. Крім того, відповідач зазначає, що ДСА України листами повідомила Регіональне відділення, що зазначений об'єкт не заборонений до передачі в оренду, відповідно відповідач вважає, що сторони (Орендодавець та Балансоутримувач майна) вчинили всі необхідні дії щодо погодження загальних характеристик (ідентифікації майна), яке передається в оренду, визначення режиму його використання та цільового призначення. За твердженням РВ ФДМ України по Рівненській та Житомирській областях при укладанні договору оренди державного майна №5087-2021 регіональним відділенням були дотриманні усі вимоги щодо його укладення, не вчинено дій які могли б вплинути на істотні умови правочину, а тому відсутні підстави передбачені ст. 215 ЦК України, так як були дотримані усі загальні вимоги передбачені ст. 203 ЦК України, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

02.08.2021 року до суду від відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ШЕПАРД" надійшов відзив на позов ТУ ДСА України у Рівненській області в якому просить відмовити у задоволенні позовної заяви у повному обсязі. При цьому посилається на те, що відповідний договір укладений на основі примірного договору оренди щодо майна державної власності, затвердженого КМУ та був належним чином опублікований в електронній торговій системі РroZогго, отже балансоутримувач мав можливість ознайомитись з умовами Договору ще до початку проведення аукціону. Відповідач зазначає, що оплата авансового внеску не проводиться орендарем безпосередньо на рахунок балансоутримувача, авансовий внесок зараховується на рахунок регіонального відділення, яке, в свою чергу, забезпечує перерахування авансового внеску до державного бюджету та балансоутримувачу у відповідних розмірах. На рахунок Регіонального відділення авансовий внесок надійшов у терміни встановлені законодавством та був зарахований до державного бюджету у розмірі, передбаченому умовами Договору. Відповідач вказує про те, що обов'язок балансоутримувача здійснювати контроль за використанням нерухомого майна передбачений прямою нормою закону, обов'язок повернення орендованого майна передбачений Договором, а тому не включення його третьою стороною договору ніяк не обмежує його щодо контролю за використанням нерухомого майна, та його повернення з оренди, більше того, це жодним чином не звільняє позивача від обов'язку, передбаченого Законом. За твердженням відповідача, сторони (орендодавець та балансоутримувач майна) вчинили всі необхідні дії щодо погодження загальних характеристик (ідентифікації майна), яке передається в оренду, визначення режиму його використання та цільового призначення. Орган управління - ДСА України неодноразово у своїх листах підтверджувало свою позицію щодо передачі частину нежитлового приміщення першого поверху для розміщення закладу громадського харчування ініційоване ТУ ДСА для розміщення їдальні. Крім того, відповідач зазначає, що відповідно до п. 129 Порядку для внесення змін до договору оренди передбачено процедуру внесення змін до договору оренди державного майна, ініціатором внесення змін до договору може бути тільки орендар, балансоутримувач таким правом не наділений, а отже така заява позивача не може братися до уваги та не підлягає до задоволення.

Прийняті у справі судові рішення та інші процесуальні дії.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 06.07.2021 року позовну заяву Територіального управління Державної судової адміністрації України в Рівненській області до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях та до Товариства з обмеженою відповідальністю "ШЕПАРД" про визнання недійсним та розірвання договору оренди, залишено без руху. Надано Територіальному управлінню Державної судової адміністрації України в Рівненській області 5-денний строк з дня отримання даної ухвали подати господарському суду докази сплати (доплати) судового збору за розгляд позовної заяви у встановленому законом порядку та розмірі (за дві заявлені вимоги немайнового характеру у загальній сумі 4 540 грн 00 коп. (2 270 грн. 00 коп. за кожну із заявлених вимог).

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 13.07.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на "05" серпня 2021 р.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 05.08.2021 року закрито підготовче провадження у справі № 918/535/21, призначено справу до судового розгляду по суті на "01" вересня 2021 р.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 01.09.2021 року оголошено в судовому засіданні перерву до "08" вересня 2021 р.

В судовому засіданні 08.09.2021 року оголошувалася перерва до 09.09.2021 року.

Представник позивача в судовому засіданні 09.09.2021 року позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача 1 в судовому засіданні 09.09.2021 року заперечив проти позовних вимог з підстав, зазначених у відзиві.

Представник відповідача 2 в судовому засіданні 09.09.2021 року заперечив проти позовних вимог з підстав, зазначених у відзиві.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

ДСА України листом від 27.01.2020 р. № 14-1960/20 "Про оренду державного нерухомого майна", у відповідь на лист РВ ФДМ України по Рівненській та Житомирській областях № 10-02-0095 від 09.01.2020 р., повідомила Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях, що зазначений об'єкт не заборонений до передачі в оренду; передачу в оренду державного нерухомого майна слід проводити в установленому законодавством порядку без права приватизації та суборенди; строк дії договору оренди 1 (один) рік. Крім того, в даному листі зазначено, що частина приміщень площею 27,3 кв. м. (№ 15 - 15,2 кв. м та № 16 - 12,1 кв. м) передані на умовах оренди для розміщення територіального управління Служби судової охорони у Рівненській області, таким чином, для розміщення їдальні можливо передати приміщення загальною площею 101,6 кв.метра.

Регіональне відділення листом № 10-02-0574 від 14.02.2020 р. звернулося до Територіального управління ДСА України в Рівненській області зазначивши, що орендодавець протягом трьох робочих днів з дати отримання відповідної заяви передає її балансоутримувачу такого майна. Крім того, в даному листі зазначило, що за результатами розгляду заяви балансоутримувач протягом 10 робочих днів з дати отримання такої заяви приймає одне з таких рішень: рішення про намір передачі майна в оренду; рішення про відмову у включенні об'єкта до відповідного Переліку в разі наявності однієї з підстав, передбачених статтею 7 Закону.

Територіальне управління ДСА України в Рівненській області листом № 250-05/20 від 20.02.2020 року "Про оренду майна" звернулося до ДСА України з проханням надати згоду на передачу вищевказаного майна в оренду терміном на 5 років.

У відповідь на вказаний лист, ДСА України листом № 14-5305/20 від 17.03.2020 р. "Про передачу в оренду нерухомого майна" зазначила, що не заперечує проти передачі в оренду частини приміщень загальною площею 101,6 кв.м у будівлі "Б-3" по вул. С. Петлюри, 10, у м. Рівному для розміщення закладу громадського харчування (їдальні), за результатами проведення аукціону об'єкта оренди, включеного до переліку першого типу, терміном на 5 (п'ять) років.

Територіальне управління ДСА України в Рівненській області листом № 428-05/20 від 07.04.2020 року "Інформація щодо об'єкта оренди, за яким надійшла заява про оренду" повідомило Регіональне відділення ФДМ України по Рівненській та Житомирській областях відповідно до якого зазначило, що на балансі ТУ ДСА України в Рівненській області перебуває державне нерухоме майно: частина приміщення першого поверху площею 101,6 кв. м у будівлі літ. Б-3, інвентарний номер 1013152, що знаходяться за адресою м. Рівне, вул. С.Петлюри, 10. Об'єкт оренди містить інше рухоме майно (перелік додається), яке не може бути вивільнене з об'єкту оренди без пошкодження та може використовуватись орендарем згідно з метою оренди. Технічний стан об'єкта оренди задовільний. Об'єкт оренди забезпечений водопостачанням, електропостачанням та теплопостачанням; на об'єкт оренди окремо встановлені лічильники електроенергії та води; потужність електромережі - до 15 КВт. Пропонований строк дії договору оренди - 5 років. Крім того, ТУ ДСА України в Рівненській області в даному листі зазначило, що останнє вважає за доцільне та можливе самостійне укладення орендарем договорів про оплату комунальних послуг.

Територіальне управління ДСА України в Рівненській області листом № 429-05/20 від 07.04.2020 року "Про направлення документів для укладення договору оренди", у відповідь на лист № 10-02-0574 від 14.02.2020 р., направило до Регіонального відділення документи для укладення договору оренди державного майна - частини нежитлових приміщень, розташованих за адресою: вул. С. Петлюри, 10 в м. Рівне, що належить до сфери управління ДСА України та перебуває на балансі територіального управління, з метою розміщення закладу громадського харчування (їдальні), за результатами проведення аукціону об'єкта оренди, включеного до переліку першого типу, терміном на 5 (п'ять років).

Наказом Регіонального відділення ФДМУ по Рівненській та Житомирській областях № 448 від 17.08.2020 року "Про прийняття рішення про включення об'єкту до Переліку першого типу" включено до переліку першого типу державне нерухоме майно - нежитлове приміщення першого поверху будівлі Б-3 площею 101,6 кв. м, розташованого за адресою: Рівненська область, м. Рівне, вул. С. Петлюри, 10, що перебуває на балансі Територіального управління Державної судової адміністрації України в Рівненській області.

Наказом Регіонального відділення ФДМУ по Рівненській та Житомирській областях № 493 від 16.09.2020 року "Про затвердження умов оренди нерухомого державного майна" затверджено наступні умови оренди державного нерухомого майна - нежитлового приміщення першого поверху будівлі Б-3 площею 101,6 кв. м, та обладнання в кількості 25 одиниць, що розташоване за адресою: Рівненська область, м. Рівне, вул. С. Петлюри, 10 та перебуває на балансі Територіального управління Державної судової адміністрації України в Рівненській області. Стартова орендна плата для: першого аукціону - 6642,82 грн, повторного аукціону із зниженням стартової ціни - 3321,41 грн, аукціону за методом покрокового зниження стартової орендної плати та подальшого подання цінових пропозицій - 3321,41 грн. Строк оренди - 5 років.

Листом № 48-1346/20 від 02.10.2020 року ТУ ССО у Рівненській області "Щодо використання майна, яке перебуває у державній власності" зверталося до ДСА України, Служби судової охорони та регіонального відділення ФДМУ по Рівненській та Житомирській областях, з проханням розглянути питання щодо виключення майна - нежитлового приміщення першого поверху будівлі Б-3 площею 101,6 кв.м та обладнання в кількості 25 одиниць, що розташоване за адресою: Рівненська обл., м. Рівне, вул. С. Петлюри, 10 з Переліку першого типу з метою прийняття рішення щодо передачі його в користування на умовах оренди ТУ ССО у Рівненській області.

У відповідь на вказаний лист, ДСА України листом № 14-20004/20 від 02.11.2020 р. "Про використання майна" повідомила, що вказані приміщення можуть бути передані для розміщення їдальні, яка забезпечить харчування саме працівників та відвідувачів Рівненського районного суду Рівненської області, Територіального управління ДСА України в Рівненській області, Територіального управління Служби судової охорони в Рівненській області, а також працівників Рівненського міського суду Рівненської області, що розташований поруч.

Наведене вище свідчить що сторони (Орендодавець та Балансоутримувач майна) вчинили всі необхідні дії щодо погодження загальних характеристик (ідентифікації майна), яке передається в оренду, визначення режиму його використання та цільового призначення.

Наказом Регіонального відділення ФДМУ по Рівненській та Житомирській областях № 671 від 10.12.2020 року "Про затвердження протоколу аукціону" затверджено протокол електронного аукціону № UA-PS-2020-11-16-000025-1 з оренди нерухомого майна - нежитлового приміщення першого поверху будівлі Б-3 площею 101,6 кв.м та обладнання в кількості 25 одиниць, що розташоване за адресою: Рівненська область, м. Рівне, вул. С. Петлюри, 10 та перебуває на балансі Територіального управління Державної судової адміністрації України в Рівненській області.

Листом № 10-02.1-0004 від 04.01.2021 року (яке отримано 04.01.2021 року) Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях надіслало ТУ ДСА України в Рівненській області для підписання три примірники договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 5087-2021 з актами приймання - передачі в оренду нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, при цьому у вказаному листі просило до 05.01.2021 року включно, повернути два примірники договору з актами до Регіонального відділення.

06.01.2021 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ШЕПАРД" (Орендар) укладено Договір оренди № 5087-2021 нерухомого майна, що належить до державної власності (далі - Договір), відповідно до умов якого, інформація про об'єкт оренди - нерухоме майно: нежитлове приміщення першого поверху будівлі Б-3 площею 101,6 кв.м, та обладнання в кількості 25 одиниць, розташоване за адресою: Рівненська область, м. Рівне, вул. Симона Петлюри, 10, що перебуває на балансі Територіального управління Державної судової адміністрації України в Рівненській області (п. 4.1. р. І Договору).

Згідно з п. 6.1. р. І Договору вартість майна: балансова залишкова вартість, визначена на підставі фінансової звітності балансоутримувача (частина перша статті 8 Закону) - сума (гривень), без податку на додану вартість - 664 282,13 (шістсот шістдесят чотири тисячі двісті вісімдесят дві грн. 13 коп.) станом на останню дату місяця, що передувала даті оприлюднення оголошення або включення майна до переліку об'єктів, щодо яких прийнято рішення про передачу в оренду без проведення аукціону (далі - Перелік другого типу) "31" серпня 2020 року.

Орендна плата та інші платежі: місячна орендна плата, визначена за результатами проведення аукціону - сума, гривень, без податку на додану вартість 4 760,00 (чотири тисячі сімсот шістдесят грн. 00 коп.), дата і реквізити протоколу електронного аукціону 07.12.2020 р. №UА-РS-2020-11-16-000025-1. Витрати на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю - компенсуються орендарем в порядку, передбаченому пунктом 6.5 договору (п. 9.1. та п. 9.2. р. І Договору).

Відповідно до п. 10.1. та п. 11. р. І Договору розмір авансового внеску орендної плати: 2 (дві) місячні орендні плати - сума, гривень, без податку на додану вартість 9 520,00 (дев'ять тисяч п'ятсот двадцять грн. 00 коп.). Сума забезпечувального депозиту - 2 (дві) місячні оренді плати, сума, гривень, без податку на додану вартість 9 520,00 (дев'ять тисяч п'ятсот двадцять грн. 00 коп.).

Строк договору: 5 (п'ять) років здати набрання чинності цим договором (п. 12.1. р. І Договору).

Співвідношення розподілу орендної плати станом на дату укладення договору: балансоутримувачу 50 відсотків суми орендної плати, державному бюджету 50 відсотків суми орендної плати (п. 16. р. І Договору).

Згідно з п. 1.1., п. 1.2. р. ІІ Договору цей договір укладається між орендарем і орендодавцем відповідно до вимог абзацу другого пункту 81 Порядку без участі балансоутримувача через відмову останнього від участі у договорі, що підтверджується листуванням або відповідним актом. Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування майно, зазначене у пункті 4 Умов, вартість якого становить суму, визначену у пункті 6 Умов. Майно передається в оренду для використання згідно з пунктом 7 Умов.

Пунктами 2.1. - 2.2. розділу ІІ Договору передбачено, що орендар вступає у строкове платне користування майном у день підписання акта приймання-передачі майна. Акт приймання - передачі підписується між орендарем і орендодавцем одночасно з підписанням цього договору. Акт приймання - передачі майна в оренду та акт повернення майна з оренди складаються за формою, що розробляється Фондом державного майна і оприлюднюється на його офіційному веб-сайті. Передача Майна в оренду здійснюється за його страховою вартістю, визначеною у пункті 6.2 Умов.

Орендна плата становить суму, визначену у пункті 9 Умов. Нарахування податку на додану вартість на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством. До складу орендної плати не входять витрати на утримання орендованого майна (комунальних послуг, послуг з управління об'єктом нерухомості, витрат на утримання прибудинкової території та місць загального користування, вартість послуг з ремонту і технічного обслуговування інженерного обладнання та внутрішньобудинкових мереж, ремонту будівлі, у тому числі: покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо), а також компенсація витрат балансоутримувача за користування земельною ділянкою. Орендар несе ці витрати на основі окремих договорів, укладених із балансоутримувачем та/або безпосередньо з постачальниками комунальних послуг в порядку, визначеному пунктом 6.5 цього договору (п. 3.1. р. ІІ Договору).

Згідно з п. 3.3. - п. 3.6. р. ІІ Договору орендар сплачує орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні, визначеному у пункті 16 Умов (або в іншому співвідношенні, визначеному законодавством), щомісяця: до 15 числа поточного місяця оренди - для орендарів, які отримали майно в оренду за результатами аукціону. Орендар сплачує орендну плату до державного бюджету на підставі рахунків орендодавця. Орендодавець надсилає орендарю рахунок не пізніше ніж за п'ять робочих днів до дати платежу. В день укладення цього договору або до цієї дати орендар сплачує орендну плату за кількість місяців, зазначену у пункті 10 умов (авансовий внесок з орендної плати), на підставі документів, визначених у пункті 3.6 цього договору. Якщо цей договір укладено за результатами проведення аукціону, то підставою для сплати авансового внесок з орендної плати є протокол про результати електронного аукціону.

Пунктами 9.1. - 9.5. розділу ІІ Договору орендодавець запевняє орендаря, що: крім випадків, коли про інше зазначене в акті приймання-передачі, об'єкт оренди є вільним від третіх осіб, всередині об'єкта немає майна, належного третім особам; орендодавець поінформував балансоутримувача письмово про обов'язок балансоутримувача надати відповідно до вимог Закону і цього договору повний і безперешкодний доступ до об'єкта в день підписання акта приймання-передачі разом із комплектом ключів від об'єкта; наскільки відомо орендодавцю з листів, отриманих від балансоутримувача або його органу управління, інформація про майно, оприлюднена в оголошенні про передачу в оренду або інформаційному повідомленні/інформації про об'єкт оренди, якщо договір укладено без проведення аукціону (в обсязі, передбаченому пунктом 115 або пунктом 26 Порядку), посилання на яке зазначене у пункті 4.2 Умов, відповідає дійсності, за винятком обставин, відображених в акті приймання-передачі. Балансоутримувач (власник або уповноважений ним орган (особа) уклав охоронний договір стосовно майна, якщо воно є пам'яткою культурної спадщини, щойно виявленим об'єктом культурної спадщини чи його частиною, а завірена балансоутримувачем (власником або уповноваженим ним органом (особою) копія охоронного договору додається до цього договору як його невід'ємна частина. Орендар має можливість, забезпечену його власними або залученими фінансовими ресурсами, своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату та інші платежі відповідно до цього договору. Одночасно або до дати укладення цього договору орендар повністю сплатив авансовий внесок з орендної плати в розмірі, визначеному у пункті 10 Умов. Одночасно або до укладення цього договору орендар повністю сплатив забезпечувальний депозит в розмірі, визначеному у пункті 11 Умов.

Цей договір укладено на строк, визначений у пункті 12 Умов. Перебіг строку договору починається з дня набрання чинності цим договором. Цей договір набирає чинності в день його підписання сторонами (нотаріального посвідчення, якщо відповідно до законодавства договір підлягає нотаріальному посвідченню). Строк оренди за цим договором починається з дати підписання акта приймання-передачі і закінчується датою припинення цього договору. Умови цього договору зберігають силу протягом всього строку дії цього договору, в тому числі у разі, коли після його укладення законодавством встановлено правила, що погіршують становище орендаря, крім випадку, передбаченого пунктом 3.7. цього договору, а в частині зобов'язань орендаря щодо орендної плати - до виконання зобов'язань (п. 12.1. та п. 12.2. р. ІІ Договору).

06.01.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ШЕПАРД" (Орендар) та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях (Орендодавець) підписано Акт приймання - передачі в оренду нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності, відповідно до п. 1 якого, на виконання договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 06 січня 2021 № 5087-2021 (далі - Договір оренди) орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно, що належить до державної власності, - характеристика нерухомого майна - частина будівлі Б-3; ключ об'єкта, під яким об'єкт включений до Переліку відповідного типу - 5087; поверх - 1; загальна площа об'єкта (кв. м) - 101,6; корисна площа об'єкта (кв. м) - 101,6; назва об'єкта - нежитлове приміщення будівлі та обладнання в кількості 25 одиниць; місцезнаходження об'єкта - Рівненська область, м. Рівне, вул. Симона Петлюри, 10, (далі - Об'єкт оренди), що перебуває на балансі Територіального управління Державної судової адміністрації України в Рівненській області та належить до сфери управління Державної судової адміністрації України.

Орендодавець і орендар засвідчують, що, за винятком тих випадків і обставин, про які зазначено у пункті 4 нижче: Об'єкт оренди є вільним від третіх осіб, всередині Об'єкта оренди немає майна, належного третім особам, повний і безперешкодний доступ до об'єкта оренди надається орендарю в день підписання цього акта приймання-передачі; повністю відповідає дійсності інформація про об'єкт оренди: оприлюднена в оголошенні про передачу в оренду, а також розкрита на сайті Фонду державного майна України у Переліку першого типу. Запевнення орендодавця, зазначені у пунктах 9.1.1 і 9.1.2 Договору оренди, повністю відповідають дійсності, а випадки і обставини, на які є посилання у цих пунктах Договору оренди, відсутні. Стан орендованого нежитлового приміщення та обладнання в кількості 25 одиниць, його якісні і кількісні характеристики при передачі сторонами не перевірені, у зв'язку з ненаданням ключів балансоутримувачем (п. 3 - п. 4 вказаного Акту).

Листом № 10-02.1-0043 від 06.01.2021 року (яке отримано 06.01.2021 року) Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях звернулося до ТУ ДСА України в Рівненській області зазначивши, що 06.01.2021 року між РВ ФДМ України по Рівненській та Житомирській областях та ТОВ "ШЕПАРД" укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 5087-2021, надіславши при цьому один примірник Договору оренди з актом приймання-передачі в оренду нерухомого або іншого окремо індивідуально визначеного майна з проханням надати 06.01.2021 року до 12.00 год. орендарю - ТОВ "ШЕПАРД" комплект ключів та безперешкодний доступ до об'єкта оренди.

Згідно платіжного доручення № 3 від 23.12.2020 року ТОВ "ШЕПАРД" сплачено РВ ФДМУ по Рівненській та Житомирській областях 9520,00 грн, призначення платежу - авансовий внесок від ТОВ "ШЕПАРД".

Згідно платіжного доручення № 4 від 23.12.2020 року ТОВ "ШЕПАРД" сплачено РВ ФДМУ по Рівненській та Житомирській областях 9520,00 грн, призначення платежу - забезпечувальний депозит від ТОВ "ШЕПАРД".

Наказом Регіонального відділення ФДМУ по Рівненській та Житомирській областях № 26 від 16.01.2021 року "Про перерахування авансового, реєстраційного внеску та забезпечувального депозиту" відділу фінансово-економічної роботи та бухгалтерського обліку з метою зарахування коштів в рахунок майбутніх платежів орендаря з орендної плати перерахувати до Державного бюджету України і Балансоутримувачу авансовий внесок: сплачений ТОВ "ШЕПАРД" (виписка банку від 23.12.2020) у розмірі 9 520,00 грн у співвідношенні: 50 % - 4760,00 грн - до Державного бюджету; 50% - 4760,00 грн - Балансоутримувачу. Відділу фінансово-економічної роботи та бухгалтерського обліку перерахувати до Державного бюджету України реєстраційний внесок, сплачений ТОВ "ШЕПАРД" (виписка банку від 09.12.2020) у розмірі 472,30 грн. Відділу фінансово-економічної роботи та бухгалтерського обліку перерахувати до Державного бюджету України реєстраційний внесок, сплачений ФОП Зозулею Р.В. (виписка банку від 10.12.2020) у розмірі 472,30 грн. Відділу фінансово-економічної роботи та бухгалтерського обліку забезпечити перерахування забезпечувального депозиту, сплаченого ТОВ "ШЕПАРД" (виписка банку від 23.12.2020), відповідно до договору оренди № 5087-2021 нерухомого майна, що належить до державної власності від 06.01.2021 в розмірі 9 520,00 грн на рахунок, визначений Фондом державного майна України.

Позивачем не долучено до матеріалів справи жодних доказів, які б підтверджували невиконання відповідачами своїх зобов'язань чи наявність інших істотних порушень договору відповідачами.

Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.

Предметом позовних вимог є визнання недійсним та розірвання договору оренди № 5087-2021 нерухомого майна, що належить до державної власності від 06.01.2021 року.

Статтею 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу (ст. 16 ЦК України).

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме належних їй прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 та ч. 2 ст. 19 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тобто, законодавством закріплено презумпцію законності в діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а кожен хто вступає з ними у правові відносини вправі розраховувати на законність рішень та дій таких органів. Таке "належне урядування" пов'язане з реалізацією принципу юридичної визначеності, що у свою чергу є складовим принципу верховенства права.

Згідно з ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Оренда державного та комунального майна є різновидом майнового найму, і при розгляді справ застосовуються норми як Закону України "Про оренду державного та комунального майна", так і норми Цивільного та Господарського кодексів України.

03.10.2019 року Верховною Радою України було прийнято закон "Про оренду державного та комунального майна" № 157-ІХ, яким визнано таким, що втратив чинність, Закон України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 р. № 2269-ХІІ з дня введення в дію цього Закону.

Цей Закон регулює: правові, економічні та організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна, що перебуває в державній та комунальній власності, майна, що належить Автономній Республіці Крим, а також передачею права на експлуатацію такого майна; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання майна, що перебуває в державній та комунальній власності, майна, що належить Автономній Республіці Крим. Дія цього Закону не поширюється на відносини концесії державного та комунального майна.

Відповідно до ст. 1 ЗУ "Про оренду державного та комунального майна" аукціон - спосіб передачі в оренду державного та комунального майна особі, яка запропонувала найбільшу орендну плату, що проводиться в електронній формі; гарантійний внесок - сума коштів у розмірі, визначеному Порядком передачі майна в оренду, затвердженим Кабінетом Міністрів України, що вноситься потенційним орендарем об'єкта оренди для забезпечення виконання його зобов'язання щодо участі в аукціоні у вигляді грошових коштів на рахунок оператора електронного майданчика або у формі безвідкличної банківської гарантії у випадках, передбачених Порядком передачі майна в оренду, затвердженим Кабінетом Міністрів України; оренда - речове право на майно, відповідно до якого орендодавець передає або зобов'язується передати орендарю майно у користування за плату на певний строк; орендар - фізична або юридична особа, яка на підставі договору оренди бере майно у користування за плату на певний строк; орендодавець - юридична особа, яка на підставі договору оренди передає майно у користування за плату на певний строк; Перелік першого типу - Перелік об'єктів, щодо яких прийнято рішення про передачу в оренду на аукціоні; Перелік другого типу - Перелік об'єктів, щодо яких прийнято рішення про передачу в оренду без проведення аукціону; уповноважений орган управління - орган, до сфери управління якого належить балансоутримувач.

Статтею 5 ЗУ "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що етапність передачі в оренду державного та комунального майна передбачає: прийняття рішення щодо наміру передачі майна в оренду; внесення інформації про потенційний об'єкт оренди до ЕТС; прийняття рішення про включення потенційного об'єкта оренди до одного із Переліків; опублікування інформації про потенційний об'єкт оренди, щодо якого прийнято рішення про включення до одного з Переліків, в ЕТС; розміщення в ЕТС оголошення про передачу майна в оренду; проведення аукціону на право оренди майна або передача об'єкта в оренду без проведення аукціону, укладення та публікація в ЕТС договору оренди. Порядок передачі в оренду державного та комунального майна, включаючи особливості передачі його в оренду (далі - Порядок передачі майна в оренду) визначається Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері реалізації майна (майнових прав, інших активів) або прав на нього на конкурентних засадах у формі аукціонів, у тому числі електронних аукціонів, та здійснює контроль за її реалізацією. Особливості передачі в оренду комунального майна, передбачені цим Законом, додатково можуть визначатися рішенням представницьких органів місцевого самоврядування з урахуванням вимог і обмежень, передбачених цим Законом і Порядком передачі майна в оренду.

Ініціаторами оренди майна можуть бути потенційний орендар, балансоутримувач, уповноважений орган управління та/або орендодавець (ч. 1 ст. 6 ЗУ "Про оренду державного та комунального майна").

Згідно з ч. 1 та ч. 3 ст. 11 ЗУ "Про оренду державного та комунального майна" потенційний орендар має право подати в ЕТС заяву на оренду майна у випадку, якщо об'єкт оренди був включений до Переліку першого типу згідно з Порядком передачі майна в оренду. Вимоги до заяви на оренду майна та перелік документів, що подаються разом із такою заявою, визначаються Порядком передачі майна в оренду.

Об'єкти державної та комунальної власності передаються в оренду за результатами проведення аукціону виключно в ЕТС, у тому числі аукціону, предметом якого є право на продовження договору оренди об'єкта згідно із статтею 18 цього Закону. Порядок функціонування ЕТС, порядок та строки передачі майна в оренду, подання заяв на участь в аукціоні, проведення аукціонів, розмір, порядок та строки сплати, повернення гарантійних, реєстраційних внесків, плати за участь в аукціоні (винагороди оператора), порядок та строки підписання, опублікування протоколу та договору оренди за результатами аукціону визначаються Порядком передачі майна в оренду. Адміністратор ЕТС визначається Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері реалізації майна (майнових прав, інших активів) або прав на нього на конкурентних засадах у формі аукціонів, у тому числі електронних аукціонів, а також здійснює контроль за її реалізацією. Адміністратор ЕТС не може бути власником, засновником або пов'язаною особою з особою оператора електронного майданчика. Поєднання функцій адміністратора ЕТС та оператора електронного майданчика в одній особі забороняється (ч. 1 ст. 13 ЗУ "Про оренду державного та комунального майна").

Згідно ч. 1, ч. 2 та ч. 6 ст. 16 ЗУ "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди формується на підставі примірного договору оренди, що затверджується: Кабінетом Міністрів України - щодо майна державної власності; представницькими органами місцевого самоврядування - щодо майна комунальної власності. Якщо представницький орган місцевого самоврядування не затвердив примірний договір оренди комунального майна, застосовується примірний договір оренди державного майна. Договір оренди може відрізнятися від примірного договору оренди, якщо об'єкт оренди передається в оренду з додатковими умовами. Рішенням Кабінету Міністрів України (представницького органу місцевого самоврядування - для комунального майна) можуть бути передбачені особливості договору оренди майна, що передається в оренду з додатковими умовами. Орендар, що уклав договір оренди майна за результатами аукціону, має право використовувати майно за будь-яким цільовим призначенням, крім випадків і з урахуванням обмежень, передбачених Порядком передачі майна в оренду. Усі договори оренди, а також зміни і доповнення до них підлягають публікації в ЕТС згідно з Порядком передачі майна в оренду.

Відповідно до п. 1 "Порядку передачі в оренду державного та комунального майна" затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 483 від 3 червня 2020 р. цей Порядок визначає механізм передачі в оренду державного та комунального майна, включаючи особливості передачі його в оренду відповідно до положень Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (далі - Закон). Механізм оренди майна інших форм власності може регулюватися положеннями цього Порядку, якщо інше не передбачено законодавством та договором оренди. Відносини оренди рухомого та нерухомого майна державних підприємств, у тому числі казенних підприємств, підприємств оборонно-промислового комплексу, включених до складу Державного концерну "Укроборонпром", регулюються цим Порядком з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну "Укроборонпром" та забезпечення їх стабільного розвитку" та Законом України "Про особливості управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі". Щодо об'єктів оренди, які належать до об'єктів державної власності в оборонно-промисловому комплексі, Державний концерн "Укроборонпром" надає згоду на оренду державного майна.

У цьому Порядку терміни вживаються в такому значенні: лот - об'єкт оренди, який виставляється на електронний аукціон; поточна ціна лота - орендна плата за лот, яка відображається в режимі реального часу та діє протягом періоду між початком автоматичного покрокового зниження стартової орендної плати за об'єкт оренди, включаючи проміжок часу між здійсненням останнього кроку та завершенням електронного аукціону за методом покрокового зниження стартової орендної плати та подальшого подання цінових пропозицій; учасник - фізична особа або юридична особа в особі уповноваженого представника, яка виявила намір узяти участь в електронному аукціоні, сплатила реєстраційний та гарантійний внески, пройшла процедуру реєстрації для участі в електронному аукціоні, отримала відповідне підтвердження про реєстрацію та індивідуальний код учасника відповідно до цього Порядку (п.п. 9, 15, 19 п. 2 "Порядку передачі в оренду державного та комунального майна").

Формування протоколів про результати електронних аукціонів здійснюється в електронній торговій системі автоматично в день завершення електронного аукціону, а в разі коли для участі в аукціоні не подано жодної заяви на участь в аукціоні або подано таку заявку від одного орендаря, - в день закінчення кінцевого строку подання заяв на участь в електронному аукціоні за формою, оприлюдненою на офіційному веб-сайті адміністратора електронної торгової системи. Особливості функціонування електронної торгової системи для підготовки та проведення електронних аукціонів визначаються адміністратором у регламенті роботи електронної торгової системи (п. 4 "Порядку передачі в оренду державного та комунального майна").

Відповідно до п. 80 "Порядку передачі в оренду державного та комунального майна" до укладення договору оренди або в день підписання такого договору переможець електронного аукціону зобов'язаний сплатити на рахунок, зазначений орендодавцем, авансовий внесок у розмірах та порядку, що передбачені проектом договору оренди майна, опублікованим в оголошенні про передачу майна в оренду, а в разі проведення електронного аукціону на продовження договору оренди - також вартість невід'ємних поліпшень (у разі їх здійснення чинним орендарем згідно з пунктом 158 цього Порядку) у сумі, зазначеній в оголошенні про продовження договору оренди. Орендодавець зараховує авансовий внесок у рахунок майбутніх платежів орендаря з орендної плати та перераховує його відповідно до пропорцій, що визначені: пунктами 132, 133 цього Порядку, - щодо державного майна; представницькими органами місцевого самоврядування, - щодо комунального майна.

Згідно п. 81 вищезазначеного Порядку протягом 20 робочих днів з дня, наступного за днем формування протоколу про результати електронного аукціону, між орендодавцем, балансоутримувачем та переможцем електронного аукціону укладається договір оренди об'єкта оренди за результатами проведення електронного аукціону, який в межах зазначеного строку оприлюднюється орендодавцем в електронній торговій системі через особистий кабінет. У разі відмови балансоутримувача від підписання договору оренди договір укладається між орендодавцем та переможцем електронного аукціону. Договір оренди єдиного майнового комплексу підприємств, його відокремленого підрозділу державної або комунальної власності укладається між орендодавцем та переможцем електронного аукціону. Акт приймання-передачі підписується та оприлюднюється одночасно з укладенням договору оренди об'єкта оренди, крім випадків, передбачених пунктом 42 Порядку. У таких випадках акт приймання-передачі підписується протягом наступного робочого дня з дати отримання відповідного дозволу Антимонопольного комітету на концентрацію. Зазначений строк закінчується о 18 годині останнього дня строку, встановленого для укладення та оприлюднення договору. Даний обов'язок виникає в орендодавця виключно за умови відсутності рішення про відміну (скасування) електронного аукціону.

Пунктом 82 та пунктом 83 вищезазначеного Порядку передбачено, що у межах строку, встановленого для укладення договору оренди та підписання акта приймання-передачі, орендодавець у разі потреби перевіряє оригінали доданих документів переможця електронного аукціону щодо відповідності вимогам Закону. У такому разі оператор електронного майданчика надає орендодавцю оригінали відповідних документів переможця електронного аукціону для здійснення їх перевірки. Після оприлюднення укладеного договору оренди та підписаного акта приймання-передачі і натискання електронної кнопки в інтерфейсі особистого кабінету, електронному аукціону автоматично присвоюється статус "аукціон завершено. Договір підписано". Після припинення договору оренди об'єкта, включеного до Переліку першого типу, статус об'єкта в Переліку першого типу зазначається як "вільний" (у разі коли щодо об'єкта не було прийнято рішення про виключення такого майна з Переліку першого типу або у разі відмови в продовженні договору оренди відповідно до абзацу третього частини першої статті 19 Закону).

Частинами 1 та 2 статті 283 ГК України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності. За договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або єдиний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Згідно ст. 765 ЦК України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно негайно або у строк, встановлений договором найму.

Наймодавець зобов'язаний передати наймачеві річ у комплекті і у стані, що відповідають умовам договору найму та її призначенню (ч.1 ст. 767 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 179 ГК України визначено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим державним органом або органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту (ч. 4 ст. 179 ГК України).

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За змістом ч. 1 ст. 509 ЦК України та ч. 1 ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (ч. 1 - ч. 3 ст. 180 ГК України).

Частиною 7 ст. 180 ГК України визначено, що строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Згідно з ч. 1 ст. 284 ГК України істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

Відповідно до ч. 1 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно положень ст. 208 ЦК України, правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ст. 203 ЦК України).

Частиною 1 статті 25 ЗУ "Про оренду державного та комунального майна" у разі припинення договору оренди орендар зобов'язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.

Контроль за виконанням умов договорів оренди нерухомого та рухомого майна покладається на орендодавців майна. Контроль за використанням нерухомого та рухомого майна покладається на балансоутримувачів ( ч. 2 та ч. 3 ст. 26 ЗУ "Про оренду державного та комунального майна").

За змістом статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підстави недійсності правочинів визначаються положеннями статей 203, 215 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ч.ч. 1-3 та ч.ч. 5-6 ст. 203 ЦК України).

Згідно з частиною третьою статті 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Отже, наведеними правовими нормами визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, та загальні підстави за наявності яких цей правочин може бути визнаний недійсним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Підстави для зміни або розірвання договору визначені ст. ст. 651, 652 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Про зміну або розірвання договору в порядку ч. 1 ст. 651 ЦК України сторони вправі домовитися в будь-який час на свій розсуд (крім випадків, обумовлених законодавчо).

Частиною 2 ст. 651 ЦК України встановлено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Зміна умов договору (чи його розірвання) в судовому порядку з причин істотного порушення договору є правовим наслідком порушення зобов'язання іншою стороною договору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 611 ЦК України, тобто, способом реагування та захисту права від порушення договору, яке вже відбулося.

Іншими підставами для зміни або розірвання договору в судовому порядку (крім істотного його порушення) відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України є випадки, встановлені законом або договором, і настання таких випадків зумовлює право сторони ініціювати в судовому порядку питання зміни чи припинення відповідних договірних правовідносин.

Статтею 652 ЦК України встановлено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв'язку з виконанням цього договору. Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Таким чином, закон пов'язує можливість розірвання договору в порядку ст. 652 ЦК України безпосередньо не з наявності істотних обставин, а з одночасною наявністю чотирьох умов, визначених частиною 2 статті 652 ЦК України, за істотної зміни обставин. Відсутність хоча б однієї з умов тягне за собою відмову у задоволенні позову у зв'язку з недоведеністю таких позовних вимог. При цьому статтею 651 ЦК України, встановлений чіткий суб'єктний склад для ініціювання зазначеного питання - договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін.

Суд також відзначає, що відповідно до положень статті 2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами (принципами) господарського судочинства є верховенство права.

Зміст цього принципу полягає в тому, що верховенство права є засобом для досягнення внутрішньої мети права і правової системи загалом - забезпечення пріоритету природних прав людини. Принцип верховенства права є істотною характеристикою співвідношення між людиною і державою. За допомогою його дії діяльність держави спрямовується на виконання мети - утвердження і забезпечення прав людини.

У доповіді Венеційської комісії (схваленій на 86-му пленарному засіданні 25-26 березня 2011 року) на підставі аналізу правових систем європейських держав у пошуках спільних елементів, характерних для "верховенства права", запропоновано щонайменше 6 необхідних елементів, яких необхідно дотримуватися не лише формально, але й по суті. Ними є: 1) законність, включно з прозорим, підзвітним і демократичним процесом прийняття законів; 2) правова визначеність; 3) заборона довільності у прийнятті рішень; 4) доступ до правосуддя, що здійснюється незалежним і безстороннім судом, включно з можливістю оскаржити в суді адміністративні акти; 5) повага до прав людини; 6) недискримінація і рівність перед законом.

Принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. Цей принцип має різні прояви. Зокрема, він є одним з визначальних принципів "доброго врядування" і "належної адміністрації" (встановлення процедури і її дотримання).

Суд вважає за необхідне застосувати зазначені принципи під час вирішення цього спору.

З огляду на викладене суд також уважає за необхідне звернути увагу на практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), зокрема за якою ЄСПЛ підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах "Беєлер проти Італії", "Онер'їлдіз проти Туреччини", "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" і "Москаль проти Польщі"). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах "Лелас проти Хорватії" і "Тошкуце та інші проти Румунії") і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (рішення у справах "Онер'їлдіз проти Туреччини" та "Беєлер проти Італії"). Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (рішення у справі "Москаль проти Польщі"). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки"). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (рішення у справі "Лелас проти Хорватії"). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки", "Ґаші проти Хорватії", "Трґо проти Хорватії"). У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип "належного урядування" може не лише покладати на державні органи обов'язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку (рішення у справі "Москаль проти Польщі"), а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові (див.зазначені вище рішення у справах "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pinc v. the Czech Republic), п. 53, та "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), п. 38).

Такі ж характеристики принципу "належного урядування" ЄСПЛ навів у рішенні зі справи "Рисовський проти України". У вказаній справі ЄСПЛ визнав низку порушень пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов'язаній із земельними правовідносинами. ЄСПЛ наголосив, що процедура скасування рішень, на підставі яких добросовісні власники отримують право користування, яка дозволяє органам влади ретроспективно позбавляти особистих прав, наданих помилково, без будь-якого відшкодування добросовісним правовласникам, є порушенням гарантій статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Згідно з положеннями статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Одним з основоположних прав людини є право власності. Суд трактує це право у широкому розумінні, спираючись при цьому на норми національного законодавства, положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику ЄСПЛ.

Національним законодавством України передбачено зокрема такі гарантії дотримання "права власності". Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану (ст. 41 Конституції України).

Суд вважає за необхідне застосувати як джерело права у даній справі норми статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а також наступні згадувані рішення ЄСПЛ.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Насамперед, застосовуючи норми статті 1 Першого протоколу до Конвенції та практику ЄСПЛ, необхідно зазначити, що поняття майна або власності підлягає автономному тлумаченню та може відрізнятися від тлумачення на рівні національного законодавства. Зміст поняття "майна" та те, чи стосується справа "майна" в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції, необхідно розглядати у світлі практики ЄСПЛ.

ЄСПЛ розглядав наступні справи щодо порушення права власності, в яких об'єктами спору були:

- існуюча власність. У справі "Маркс проти Бельгії" ЄСПЛ визнав, що стаття 1 Першого протоколу до Конвенції застосовується лише у випадку порушення права володіння наявною власністю і не гарантує права її набуття;

- "правомірні очікування" / "законні сподівання" вчиняти певні дії відповідно до виданого державними органами дозволу (наприклад, правомірні сподівання бути здатним здійснювати запланований розвиток території, з огляду на чинний на той час дозвіл на промислове освоєння землі). У справі "Пайн Велі Девелопмент Лтд. та інші проти Ірландії" ЄСПЛ постановив, що статтю 1 Першого протоколу до Конвенції можна застосовувати для захисту правомірних очікувань щодо певного стану речей (у майбутньому). У справі "Стрейч проти Сполученого Королівства" ЄСПЛ зазначив, що заявника у справі "слід вважати особою, яка мала принаймні законне сподівання на реалізацію передбаченого договором права на продовження строку оренди, і - в цілях статті 1 Першого протоколу - таке законне сподівання можна вважати додатковою частиною майнових прав, наданих йому муніципалітетом Дорчестера за орендним договором";

- майнові права, наприклад, набуте на підставі заповіту право на одержання орендної плати (ренти) за користування земельною ділянкою (ухвала щодо прийнятності заяви № 10741/84 S. v. the United Kingdom від 13 грудня 1984 р.);

- право використовувати чотири гектари землі для ведення фермерського господарства, яке ґрунтувалось на рішенні органу місцевого самоврядування - районної ради (справа "Рисовський проти України").

Також суд ураховує норми статті 190 Цивільного кодексу України (Майно). Так, положення цієї статті визначають, що майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.

З наведеного суд робить висновок, що правомірні очікування щодо законності користування орендованим майном та право використовувати орендоване майно у своїй підприємницькій діяльності становлять "майно" у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

У зв'язку з викладеним суд вважає за необхідне зазначити, що у практиці ЄСПЛ напрацьовано три головні критерії, які слід оцінювати на предмет відповідності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: 1) чи є втручання законним; 2) чи переслідує воно "суспільний інтерес"; 3) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення державою статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном (в тому числі внаслідок постановлення судового рішення) є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного інтересу", при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися "значною свободою (полем) розсуду". Це поняття має широке значення, втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об'єктивної необхідності у формі публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Суд констатує, що постановлення судового рішення про недійсність правочину буде виправданим з точки зору задоволення "суспільного інтересу".

У той же час особа, яка вчинила усі дії які від неї вимагалися та у межах процедур встановлених законодавством України, набувши право на користування орендованим комунальним майном, не може нести негативних наслідків у зв'язку з допущеними помилками чи з порушенням процедури прийняття рішення органами влади чи місцевого самоврядування, які, презюмується, діють у межах правового поля.

Втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном повинно здійснюватися з дотриманням принципу "пропорційності" - "справедливої рівноваги (балансу)" між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" не означає обов'язкового досягнення соціальної справедливості в кожній конкретній справі, а передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар". Принцип "пропорційності", закріплений як загальний принцип у Договорі про заснування Європейського Суду, вимагає співрозмірного обмеження прав і свобод людини для досягнення публічних цілей - органи влади, зокрема, не можуть покладати на громадян зобов'язання, що перевищують межі необхідності, які випливають із публічного інтересу, для досягнення цілей, які прагнуть досягнути за допомогою застосовуваної міри (або дій владних органів).

Суд уважає за необхідне зазначити, що дотримання принципу "пропорційності" передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв'язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети. Одним із важливих елементів дотримання принципу "пропорційності" при втручанні в право на мирне володіння майном є надання справедливої та обґрунтованої компенсації.

У рішенні у справі "Новоселецький проти України" ЄСПЛ наголосив, що у кожній справі в якій іде мова про порушення права власності необхідно перевірити дії чи бездіяльність держави з огляду на дотримання балансу між загальною суспільною потребою та потребами збереження фундаментальних прав особи, особливо враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та непомірний тягар.

У рішенні у справі "Кривенький проти України" ЄСПЛ констатував порушення Україною статті 1 Першого протоколу до Конвенції у зв'язку з позбавленням заявника права на земельну ділянку без надання будь-якої компенсації або іншого відповідного відшкодування. Зокрема, ЄСПЛ відзначив, що у подібних справах для дотримання справедливого балансу між суспільною потребою (інтересом) та правами людини особа внаслідок позбавлення власності повинна отримати відшкодування, інакше вважатиметься, що на неї покладений надмірний тягар. ЄСПЛ також наголосив, що принцип "належного урядування" може покладати на органи влади зобов'язання щодо виплати компенсації або іншого виду відшкодування добросовісному володільцю майна у разі його позбавлення. У названій справі заявник добросовісно набув землю у власність, з огляду на що наступне позбавлення його земельної ділянки без виплати компенсації вважається покладанням на заявника непропорційного тягаря.

У рішенні у справі "Максименко та Герасименко проти України" ЄСПЛ встановив порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції у зв'язку з втручанням у право заявників на мирне володіння їхнім майном, оскільки, хоча таке втручання і було здійснене в інтересах суспільства, існують сумніви щодо його законності. Окрім того, заявники, як добросовісні набувачі, так і не отримали компенсації за вилучене у них майно.

Судом також досліджено питання того, чи вважатиметься, крізь призму практики ЄСПЛ, втручанням держави в фундаментальні права "добросовісного власника" постановлення господарським судом рішення у справі про позбавлення "права власності" на підставі недійсності правочину спричиненої "неналежним урядуванням" органу влади (місцевого самоврядування).

У рішенні у справі "Кушлогу проти Болгарії" ЄСПЛ постановив: "Відтак Суд, навіть за своїх обмежених повноважень розглядати питання додержання національного законодавства, може дійти відповідних висновків у світлі Конвенції там, де він бачить, що національні суди в конкретній справі застосували закон явно помилково або так, щоб зробити свавільні висновки".

У рішенні у справі "Христов проти України" ЄСПЛ розглядав ситуацію, яка стосувалася судового розгляду справи про конфіскацію майна за порушення митних правил. ЄСПЛ визнав, що скасування судової постанови Верховним Судом становило втручання у право заявника, захищене статтею 1 Першого протоколу.

У рішенні у справі "Серявін та інші проти України" ЄСПЛ розглядав саме постановлення судового рішення, як дію через яку об'єктивується втручання держави в права особи та навів умови правомірності такого втручання. ЄСПЛ зокрема зазначив:

"39. Будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні ч. 1 ст. 1, лише якщо забезпечено "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Питання стосовно того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним (див. рішення у справі "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy) [GC], № 33202/96, п. 107, ECHR 2000-I).

40. Вимога законності, яка випливає з Конвенції, означає вимогу дотримання відповідних положень національного закону і принципу верховенства права (див. рішення у справі "Ентрік проти Франції" (Hentrich v. France) від 22.09.1994 р., серія А № 296-A, с. 19- 20, п. 42). Хоча проблему тлумачення національного законодавства мають вирішувати передусім національні органи влади, зокрема суди, завдання Суду полягає в тому, щоб з'ясувати, чи не суперечить результат такого тлумачення положенням Конвенції (див. рішення у справі "Кушоґлу проти Болгарії" (Kushoglu v. Bulgaria) від 10.05.2007 р., № 48191/99, п. 50)..."

Таким чином, визнання недійсним у судовому порядку спірного договору оренди за відсутності справедливої компенсації призведе до порушення прав відповідача, які об'єктивно існують на час розгляду спору, зокрема права мати обґрунтовані сподівання щодо законності отримання комунального майна у користування та права використовувати таке майно у своїй підприємницькій діяльності, а отже і до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Позивач не надав суду жодних доказів щодо надання відповідачу справедливої та обґрунтованої компенсації або інших дій, що вчинялися або мають бути вчинені з метою дотримання принципу "пропорційності" в розумінні гарантій прав, що захищаються статтею 1 Першого протоколу до Конвенції. Водночас надання відповідачу такої компенсації задля дотримання принципу "пропорційності" виходить за межі повноважень суду.

З огляду на таке відсутність можливості реалізації відповідачем права на отримання відшкодування є порушенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Висновки суду за результатами вирішення спору.

За результатами з'ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв'язку, як це передбачено вимогами ст.ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку, що Договір оренди № 5087-2021 нерухомого майна, що належить до державної власності від 06.01.2021 року, укладено сторонами у письмовій формі на підставі примірного договору оренди, із дотриманням усіх вимог щодо його укладення, а його умови спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а отже правові підстави для визнання цього правочину недійсним, згідно ст. 215 ЦК України, відсутні.

Щодо позовних вимог позивача про розірвання договору оренди, то враховуючи, що позивач не є стороною Договору оренди № 5087-2021 нерухомого майна, що належить до державної власності від 06.01.2021 року, то відповідно у нього відсутнє право на звернення до суду з вимогою про внесення змін до зазначеного правочину чи його розірвання, в порядку ст. 651 ЦК України, а відтак в позові в цій частині суд також відмовляє.

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що в задоволенні позову судом відмовлено, судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 540,00 грн покладаються на позивача - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Рівненській області.

Керуючись ст. ст. 129, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно - західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення через господарський суд, що прийняв рішення або безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 20 вересня 2021 року.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.

Суддя Р.В. Романюк