вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"15" вересня 2021 р. м. Рівне Справа № 918/495/21
Господарський суд Рівненської області у складі судді Н. Церковної., при секретарі судового засідання С. Оліфер, розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" до відповідача Управління соціального захисту населення Рівненської районної державної адміністрації , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача "Рівненська районна державна адміністрація" про стягнення в сумі 43 906, 12 грн
В засіданні приймали участь:
представник позивача - Чешковський В.А.
представник відповідача - Шкіндер Н.М.
У червні 2021 року Акціонерне товариство «Українська залізниця» регіональної філії «Південно-Західна залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» звернулось до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Управління соціального захисту населення Острозької районної державної адміністрації, третя особа, без самостійних вимог на стороні відповідача - Острозька районна державна адміністрація в якій просить стягнути 43906,12 грн. збитків, у сумі витрат, які понесла залізниця на перевезення пасажирів, які користувалися пільгами з оплати проїзду у приміських поїздах - за період з 01.10.2020 року по 31.12.2020 року. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, який є розпорядником бюджетних коштів, не виконує свої зобов'язання щодо компенсації пільгового проїзду громадян за період з 01.10.2020 року по 31.12.2020 року та не проведенням розрахунків за пільгові перевезення окремих категорій громадян.
Ухвалою суду від 22.06.2021 року позовну заяву залишено без руху та надано 10-ти денний строк для усунення недоліків позовної заяви. 05.07.2021 року на адресу суду від позивача надійшло клопотання про виконання вимог ухвали суду, щодо усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 06.07.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі розгляд якої постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження та призначено розгляд справи на 21.07.2021 року.
15.07.2021 року на адресу суду надійшла заява від позивача про залучення в якості правонаступника третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача - Рівненську районну державну адміністрацію.
Ухвалою суду від 21.07.2021 року було відкладено розгляд справи на 19.08.2021 року.
11 серпня 2021 року від Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" надійшла заява про залучення правонаступника Управління соціального захисту населення Острозької районної державної адміністрації на Управління соціального захисту населення Рівненської районної державної адміністрації.
Ухвалою суду від 19.08.2021 року здійснено процесуальну заміну, а саме:
-Управління соціального захисту населення Острозької районної державної адміністрації на Управління соціального захисту населення Рівненської районної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 03195412, 33001, Рівненська область, м. Рівне, вул. Соборна 366 а);
- Острозьку районну адміністрацію на Рівненську районну державну адміністрацію (код ЄДРПОУ 04057735, 33001, м.Рівне, вул. Соборна, 195) - в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.
Розгляд справи відкладено на 07.09. 2021 року.
07 вересня 2021 року від відповідача на адресу суду надійшов відзив в якому відповідач зокрема зазначає, що згідно передавального акта балансових рахунків, майна активів та зобов'язань управління соціального захисту населення Острозької районної державної адміністрації до правонаступника - управління соціального захисту населення Рівненської районної державної адміністрації, заборгованість не обліковувалася, а відтак просить суд в позові відмовити.
15 вересня 2021 року позивачем подано суду відповідь на відзив згідно якої позивач зазначає, що відповідно до пунктів 7, 8 Порядку здійснення заходів щодо утворення та реорганізації районних державних адміністрацій, а також правонаступництва щодо майна, прав та обов'язків районних державних адміністрацій, що припиняються, який затверджений постановою КМ України, від 16.12.2020 року, № 1321 перехід повноважень, прав та обов'язків (публічно-владне правонастутицтво) райдержадміністрацій, що припиняються, до райдержадміністрацій новоутворених районів здійснюється:
- у разі існування райдержадміністрації в адміністративному центрі новоутвореного району та приєднання до неї райдержадміністрацій, що припиняються, ліквідованих районів - з моменту утворення комісії з реорганізації райдержадміністрації, що припиняється (далі - комісія з реорганізації1);
- у разі утворення на території новоутвореного району райдержадміністрації, в адміністративному центрі якого була відсутня така райдержадміністрація, - з моменту державної реєстрації райдержадміністрації як юридичної особи публічного права та утворення комісії з реорганізації.
Отже, відбулося фактичне (компетенційне) адміністративне правонаступництво, оскільки саме норми адміністративного права врегулювали умови та порядок передання адміністративної компетенції від повноважень Управління праці та соціального захисту населення Остозької районної державної адміністрації до Управління праці та соціального захисту населення Рівненської районної державної адміністрації, а відтак просить суд позов задовольнити.
15 вересня 2021 року в судовому засіданні встановлено, що третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача Рівненська районна державна адміністрація в судове засідання не з'явилась, натомість від останньої 15.09.2021 року на адресу суду надійшла заява про розгляд справи без його участі. За таких обставин суд вважає за можливе здійснювати розгляд справи за відсутності представника третьої особи.
Крім того, представник відповідача в судовому засіданні усно заявив про необхідність залучення до розгляду даної справи Острозьку міську раду в якості третьої особи оскільки рішення по даній справі може вплинути на їх права та обов'язки.
Представник позивача щодо вказаного клопотання не заперечив.
В судовому засіданні 15.09.2021 року постановлено протокольну ухвалу, якою відповідно ст.118 ГПК України залишено без розгляду усне клопотання відповідача про залучення до розгляду даної справи Острозьку міську раду в якості третьої особи у зв'язку із пропуском строків передбачених ГПК України на подання таких клопотань(заяв).
Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві регламентовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень, здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу по суті.
Відповідно до ст. 219 ГПК України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.
У судовому засіданні 15.09.2021 року, відповідно до ст. 240 ГПК України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та дослідивши надані докази, суд встановив наступне.
Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.
Акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі виробничого підрозділу Козятинської дирекції залізничних перевезень регіональної філії «Південно-Західна залізниця», згідно діючого законодавства України щодо пільг, компенсацій та гарантій протягом 2020 року надавались послуги з пільгового перевезення окремих категорій громадян у приміському сполученні з вокзалу ст. Острог, який розташований у Острозькому районі Рівненської області.
Надання послуг з пільгового перевезення окремих категорій громадян передбачено низкою законодавчих актів України, а саме:
- Міжурядовою угодою про взаємне визнання прав на пільговий проїзд для інвалідів та учасників Великої Вітчизняної війни, а також осіб прирівняних до них від 12.03.1993 року;
- Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»;
- Законом України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам»;
- Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;
- Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;
- Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
- Законом України «Про охорону дитинства»;
- Законом України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист»
- Постановою КМУ № 256 від 04.03.2002 року «Про порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету».
Оскільки в Законі України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» не було передбачено державного фінансування коштів на перевезення пільгових категорій громадян транспортними підприємствами, відповідно до приписів ст. 91 Бюджетного кодексу України видатки на компенсаційні виплати перевізникам за пільговий проїзд окремих категорій громадян віднесено до видатків місцевих бюджетів.
Відповідно до п. 3 «Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету» №256 головним розпорядником коштів місцевого бюджету на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь місцевих адміністрацій, виконавчих комітетів рад, до компетенції яких належить питання праці та соціального захисту населення.
Згідно п. 5,6 Порядку №256 головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують дані про нараховані суми щодо компенсацій виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - постачальниками відповідних соціальних послуг і направляють їх до фінансових органів районних держадміністрацій. Фінансові органи виконкомів міських рад на підставі отриманих актів звіряння щомісяця готують реєстри нарахованих сум, щодо пільг та направляють їх фінансовим органам обласних держадміністрацій, управлінням казначейських служб.
Відповідно до п. 8 Порядку №256 отримані місцевими бюджетами суми субвенції перераховуються на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державного казначейства, для здійснення відповідних видатків.
Пунктом 2 Порядку № 1359, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2009 року визначено, що до пільгових перевезень залізничним транспортом належать безоплатні перевезення або перевезення окремих категорій громадян зі знижкою встановленою законодавством.
Згідно пунктів 3, 4 Порядку № 1359 облік пільгових перевезень та визначення суми недоотриманих коштів від таких перевезень проводиться залізницями на підставі інформації автоматизованої системи керування пасажирськими перевезеннями та реєстраторів розрахункових операцій про оформлені та видані пасажирам безоплатні або пільгові проїзді документи (квитки). Сума недоотриманих коштів обчислюється в автоматизованому режимі під час оформлення кожного безоплатного та пільгового проїзного документа (квитка) як різниця між повною вартістю проїзду, встановленою згідно з діючими тарифами для відповідного виду сполучення, маршруту прямування, категорії поїзда та вагона, і вартістю проїзду, що сплачує пасажир відповідно до наданих пільг.
Відповідно до п. 5 Порядку № 1359 інформація про оформлені та видані пасажирам безоплатні та пільгові проїзні документи (квитки) включається до місячної станційної звітності.
Пунктом 7 Порядку № 1359 визначено, що сума недоотриманих коштів включається до місячної станційної звітності області, на території якої був придбаний пільговий проїзний документ (квиток), незалежно від місця проживання (навчання) пасажира.
Згідно пунктів 9-11 Порядку № 1359 на підставі місячної станційної звітності залізниці складають облікову форму про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовуються з державного або місцевих бюджетів, згідно з додатком. Для компенсації недоотриманих коштів облікова форма складається окремо для органу виконавчої влади, який є головним розпорядником бюджетних коштів, передбачених на цю мету державним бюджетом, та органу виконавчої влади, який є головним розпорядником коштів, виділених місцевим бюджетом. Залізниці не пізніше ніж 15 числа місяця наступного звітного періоду подають відповідним головним розпорядникам коштів рахунок на суму, яка підлягає компенсації, та облікові форми. Головні розпорядники коштів, передбачених на компенсаційні виплати, після надходження їх на власні рахунки у п'ятиденний строк перераховують зазначені кошти відповідній залізниці.
Відповідно до Закону України «Про залізничний транспорт» та Правил перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України, затверджених Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 27.12.2006 року №1196, не передбачено жодних обмежень щодо надання послуг з перевезення громадян у разі відсутності коштів на зазначені цілі.
Позивач листом від 08.10.2019 року № 610 звернувся до органу місцевої державної адміністрації щодо передбачення у місцевому бюджеті суми компенсацій за пільгові перевезення на 2020 рік кошти у сумі 218 тис. грн.
Відповідач листом № 3/07/0724 від 23.10.2019 року надав відповідь, з якої слідує, що питання «взято до уваги» (тобто вирішено не було). (а.с.14).
Позивач листом № 146/01-24 від 12.12.2019 року звертався до голови Острозької районної державної адміністрації з пропозицією укласти договір.
Відповідач листом 3 3853/01-34 від 27.12.2019 року надав відповідь, що фінансування програми та укладення договору буде проводитися при наявності фінансового ресурсу. (а.с.15).
Протягом 2020 року позивач неодноразово звертався до відповідача з питанням компенсації витрат, понесених перевізником на перевезення пільгових категорій громадян по Острозькому району Рівненської області шляхом надсилання документів, підтверджуючих витрати залізниці на пільгові перевезення громадян, а саме листи: від 10.11.2020 року № 145, від 09.12.2020 року № 153, від 15.01.2021 року №3 (а.с. 28-30).
Позивач надав розрахунок заборгованості УСЗН Острозької районної державної адміністрації за жовтень 2020 року - 14 605,95 грн., за листопад 2020 року - 28 587,24 грн., за грудень - 43 906,12 грн. (а.с.13).
Як вбачається з облікових форм та рахунку № 7 за жовтень 2020 року було перевезено 923 особи на загальну суму 14 605,95 грн., Розрахунку № 8 за листопад 2020 року було перевезено 893 особи на суму 13 981,29 грн., Розрахунку № 9 за грудень 2020 року було перевезено 984 особи на суму 15 318,88 грн. (а.с.19-24).
22.07.2020 року позивач листом № 277 звернувся до Голови Острозької районної Державної адміністрації з проханням в найкоротший термін відшкодувати понесенні збитки за перевезення окремих категорій громадян залізничним транспортом в приміському сполученні та укласти договір на 2020 рік. (а.с.16).
Відповідь на пропозицію укладення договору відсутня.
Листом від 30.09.2020 року №357 позивач звернувся до Голови Острозької районної Державної адміністрації, щодо виділення з місцевого бюджету необхідної кількості коштів, які будуть направлені на компенсаційні виплати за перевезення окремих категорій громадян у 2020 році та пропозицією передбачити в місцевому бюджеті на 2021 рік кошти на компенсацію за перевезення в приміському сполученні окремих категорій громадян залізничним транспортом у розмірі не менше 200 тис.грн. (а.с.17).
Позивач листом від 06.10.2020 року № 364 звертався до Голови Острозької районної Державної адміністрації з пропозицією до кінця жовтня 2020 року укласти договір про відшкодування збитків за перевезення пільгових категорій громадян та погасити існуючу заборгованість.
Всі отримані відповідачем листи, залишені без відповіді.
Позивач протягом 2020 року здійснював всі дії щодо виконання державної програми соціального захисту населення надавав послуги з перевезення пільгових категорій громадян. Зокрема, з 01.10.2020 року по 31.12.2020 року включно надав послуги з перевезення пільгових категорій громадян 2 800 пасажирам (всього 11854 пасажирам).
З 01.10.2020 року по 31.12.2020 року включно позивач поніс витрати з перевезення пільгових категорій громадян по залізничній станції Острог, яка розташована на території Острозького району Рівненської області - на суму 43 906,12 грн.
Позивачем визначено третю особу без самостійних вимог на стороні відповідача у справі Острозьку районну державну адміністрацію - як правонаступника Рівненську районну державну адміністрацію.
Ухилення відповідача від компенсацій перевізнику понесених витрат стало причиною звернення позивача до суду за захистом порушеного права та примусового стягнення заборгованості за зобов'язаннями управленої особи, які виникли з приписів закону відповідно до ст.ст. 4, 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Представник позивача вимоги підтримує.
Відповідач заперечив проти позову посилаючись на той факт, що згідно передавального акта балансових рахунків, майна активів та зобов'язань управління соціального захисту населення Острозької районної державної адміністрації до правонаступника - управління соціального захисту населення Рівненської районної державної адміністрації, заборгованість не обліковувалася, а від так позовні вимоги є необгрунтованими та не підлягають до задоволення.
Інших доказів не подано.
Оцінюючи докази у справі в їх сукупності та за внутрішнім переконанням, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають до задоволення виходячи з наступного.
Згідно з постановою Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності з положеннями Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року №6 «Про судове рішення» рішення з господарського спору повинно прийматись у відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
Сторони у справі є суб'єктами господарювання та самостійними юридичними особами, що підтверджено витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Суд враховує проведення адміністративної реформи та правонаступництво третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача прав та обов'язків Рівненську районну державну адміністрацію, як повне правонаступництво за законом.
Місце проведення господарської діяльності сторін відповідає місцю їх реєстрації згідно даних ЄДРПОУ положення ст. 93 ЦК України.
Відповідно ст.96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Згідно ч. 3 ст. 5 Господарського кодексу України (далі -ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання повинні здійснювати свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.
Частина 2 ст. 13 ЦК України передбачає зобов'язання особи при здійсненні своїх прав утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.
Між сторонами не укладено договір на компенсацію витрат з пільгових перевезень на 2020 рік, але суд враховує виникнення зобов'язання з компенсації витрат перевізнику на підставі Закону, оскільки місцеві державні адміністрації відповідно до приписів ст. 20 ЗУ «Про місцеві державні адміністрації» забезпечують населення на своїй території транспортним обслуговуванням.
Суд враховує, що відповідач є органом виконавчої влади та може діяти лише у спосіб, визначений Законом, і не інакше (приписи ст. 19 Конституції України). Обов'язок доведення правомірності своїх дій чи бездіяльності лежить саме на органі влади.
Вимоги позивача ґрунтуються на приписах закону з компенсації перевізнику витрат на перевезення пільгових категорій громадян залізничним транспортом в приміському сполученні, що охоплюється положеннями ст.ст. 4, 11 ЦК України.
Як встановлено судом та підтверджується поданими Позивачем доказами, між сторонами дійсно виникли фактичні договірні господарські відносини, які за своєю правовою природою охоплюються визначенням договірних відносин з перевезення пасажирів та вантажу залізничним транспортом на підставі вимог закону, тобто без укладення письмового строкового оплатного двостороннього консенсуального договору.
Відповідно до частини 1 статті 173 ГК України зобов'язання, що виникає між суб'єктами господарювання, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта, або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, є господарським зобов'язанням.
Частиною 1 статті 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Статтею 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.
Згідно з положеннями ст.ст. 908, 910 ЦК України (Глава 64 ПЕРЕВЕЗЕННЯ) послуги та робота, виконана перевізником, має відповідати умовам договору послуг з перевезення, а в разі їх відсутності або неповноти вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру; виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовнику.
Стосовно стягнення заборгованості:
Наявність заборгованості відповідача перед позивачем підтверджується актами звіряння розрахунків за надані населенню послуги та відсутністю претензій відповідача до об'єму робіт, строків та вартості перевезень.
Згідно ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
В ч. 1 ст. 916 ЦК України встановлено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Отже, Відповідач не може бути звільнений від виконання зобов'язання щодо оплати наданих та спожитих послуг з перевезення окремих пільгових категорій громадян залізничним транспортом приміського сполучення згідно вимог закону за період з 01.10.2020 року по 31.12.2020 року на суму 43 906,12 грн., строк виконання якого настав. Вказана сума боргу є предметом спору в даній справі та не спростована Відповідачем в належний спосіб.
Відтак, твердження відповідача про необгрунтованість позову у зв'язку із реаргонізацією відповідача та відсутності заборгованості у бухгалтерських документах які передані згідно передавальних актів є безпідставникми, необгрунтованими та судом до уваги не беруться.
Позивачем при зверненні до суду із цим позовом використано належний, в розумінні вимог ст. 16 ЦК України спосіб захисту його порушеного права.
Позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 43 906,12 грн. заборгованості з наданих послуг перевезення пільгових категорій громадян за період з 01.10.2020 року по 31.12.2020 року - підлягають до задоволення.
Відповідно до ст.ст. 74, 76-79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Обов'язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права.
Слід також зазначити, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 року у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994 року серія A, №303-A, п.29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 01.07.2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див.рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v.Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
З огляду на вищевикладене, всі інші аргументи, доводи та міркування сторін не прийняті судом до уваги як необґрунтовані та безпідставні.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень чинного законодавства України, суд дійшов висновку, про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Згідно ст. 129 ГПК України судові витрати належить покласти на Відповідача повністю та стягнути на користь Позивача 2270,00 грн. судового збору.
Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України суд -
1.Позовні вимоги задовольнити повністю.
2.Стягнути з Управління соціального захисту населення Рівненської районної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 03195412, 33001, Рівненська область, м. Рівне, вул. Соборно 366 а) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Є. Гедройця (Тверська) 5, код ЄДРПОУ 4007581) в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (01601, м. Київ, вул. Лисенка, 6, код ЄДРПОУ 40081221) 43 906,12 грн. витрат та 2 270,00 грн судового збору.
3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.
Повний текст рішення складено та підписано 20.09.2021 року.
Суддя Н.Церковна