65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса:://od.arbitr.gov.ua
"16" вересня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/1106/21
Господарський суд Одеської області у складі судді Степанової Л.В.
при секретарі судового засідання Левшиній І.М.
за участю представників сторін:
від позивача: Горбенко М.С. адвокат;
до відповідача: Оляш О.Ю. адвокат;
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» до відповідача Акціонерного товариства «ДТЕК Одеські електромережі» про стягнення 3271322,02грн.
Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до відповідача Акціонерного товариства «ДТЕК Одеські електромережі» про стягнення 3271322,02грн. у тому числі 1498398,90грн. пені, 1550805,28грн. штрафу, 133965,63грн. 3% річних, 88152,21грн. інфляційних втрат.
В обґрунтування позовних вимог Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» посилається на неналежне виконання Акціонерним товариством «ДТЕК Одеські електромережі» умов укладеного між сторонами договору про надання послуг з передачі електричної енергії №0522-02041 від 18.06.2019р.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.04.2021р. відкрито провадження у справі №916/1106/21, ухвалено справу розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 18.05.2021р. о 12:00.
В підготовчому засіданні від 18.05.2021р. було оголошено перерву на 08.06.2021р. о 11:20, про що зазначено у протоколі судового засідання.
В підготовчому засіданні від 08.06.2021р. було оголошено перерву на 29.06.2021р. о 12:00, про що зазначено у протоколі судового засідання.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.06.2021р. продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів.
В підготовчому засіданні від 29.06.2021р. було оголошено перерву на 15.07.2021р. о 11:40, про що зазначено у протоколі судового засідання.
В підготовчому засіданні від 15.07.2021р. було оголошено про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.07.2021р. закрито підготовче провадження у справі №916/1106/21, призначено справу до розгляду по суті на 10.08.2021р. о 11:00 та повідомлено учасників справи про дату та час судового засідання.
В судовому засіданні від 10.08.2021р. було оголошено перерву на 09.09.2021р. о 12:15 про що зазначено у протоколі судового засідання.
В судовому засіданні від 09.09.2021р. було оголошено перерву на 16.09.2021р. о 12:50 про що зазначено у протоколі судового засідання.
У судовому засіданні від 16.09.2021р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення по справі №916/1106/21.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:
Як вказує позивач, Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» (позивач, НЕК «Укренерго») є юридичною особою, що утворена 29.07.2019р. як акціонерне товариство, 100% акцій якого закріплюються в державній власності, внаслідок реорганізації шляхом перетворення Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 15.02.2019р. №73 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.11.2017р. №829-р «Про погодження перетворення Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» у Приватне акціонерне товариство». НЕК «Укренерго» є правонаступником майна, усіх прав та обов'язків Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» відповідно до ст. 108 Цивільного кодексу України, п.5 Порядку перетворення державного унітарного комерційного підприємства в акціонерне товариство, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.08.2012р. №802, п. 3.2 Статуту НЕК «Укренерго». НЕК «Укренерго» виконує функції оператора системи передачі - юридичної особи, відповідальної за експлуатацію, диспетчеризацію забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії (п. 55 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок електричної енергії»).
Позивач зазначає, що 18.06.2019р. між Приватним акціонерним товариством «Національна енергетична компанія «Укренерго» та Акціонерним товариством «Одесаобленерго» (правонаступником якого є Акціонерне товариство «ДТЕК Одеські електромережі») було укладено договір про надання послуг з передачі електричної енергії №00522-02041 (із змінами та доповненнями додатковими угодами №1 від 18.06.2019р. та №2 від 29.09.2020р.) (далі договір), відповідно до якого ПрАТ «НЕК «Укренерго» (Оператор системи передачі, ОСП) зобов'язується надавати послугу з передачі електричної енергії відповідно до умов цього договору, а АТ «ДТЕК Одеські електромережі» зобов'язується здійснювати оплату за послугу відповідно до умов цього договору (п.1.1. договору).
Відповідно до п. 6.1 договору розрахунковим періодом за цим договором є 1 календарний місяць.
Пунктом 6.2 договору передбачено, що Користувач здійснює поетапну попередню оплату планової вартості послуги ОСП таким чином: 1 платіж - до 17:00 другого банківського дня розрахункового місяця у розмірі не менше 1/5 від планової вартості послуги, визначеної згідно з розділом 5 цього договору. Подальша оплата може здійснюватися щоденно або шляхом сплати 1/5 від планової вартості послуг, яка визначена згідно з розділом 5, у кожен з наступних періодів: 2. платіж - з 06 до 10 числа розрахункового місяця; 3 платіж - з 11 до 15 числа розрахункового місяця; 4 платіж - з 16 до 20 числа розрахункового місяця; 5 платіж - з 21 до 25 числа розрахункового місяця. При цьому розмір оплати у вказані періоди повинен бути не меншим планової вартості послуг, яка визначена згідно з розділом 5, на 5 днів наперед.
Згідно п. 6.5 договору Користувач здійснює розрахунок з ОСП за фактичний обсяг послуги протягом 3 банківських днів з моменту та на підставі отримання акту приймання-передачі послуги, який ОСП надає Користувачу протягом перших 5 робочих днів місяця, наступного за розрахунковим. Оплата послуги здійснюється на підставі рахунків, наданих Виконавцем або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою «Системи управління ринком» (далі - Сервіс), з використанням електронно-цифрового підпису тієї особи, яка уповноважена підписувати документи в електронному вигляді, у порядку, визначеному законодавством.
Пунктом 6.6 договору встановлено, що у разі виникнення розбіжностей за отриманим від ОСП за попередній розрахунковий місяць актом приймання-передачі послуги, Користувач має право оскаржити зазначену в акті приймання-передачі послуги вартість послуги шляхом направлення ОСП повідомлення протягом 5 робочих днів з моменту отримання акта. Процедура оскарження не звільняє Користувача від платіжного зобов'язання у встановлений договором термін. Якщо користувач не надає ОСП повідомлення з обґрунтуванням розбіжностей протягом 5 робочих днів з дати отримання акту приймання-передачі послуги, то вважається, що цей акт прийнято без розбіжностей.
Відповідно до п. 6.7 договору у випадку порушення Користувачем термінів розрахунку ОСП має право нарахувати пеню у розмірі 0,1% (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Пеня нараховується до повного виконання Користувачем своїх зобов'язань. За прострочення зазначеного терміну понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % від суми простроченого платежу.
Користувач зобов'язаний оплачувати послугу в порядку та строки, визначені договором, зокрема п. 6.2, 6.5; процедура оскарження не звільняє Користувача від виконання платіжного зобов'язання у встановлений договором термін; у випадку порушення Користувачем термінів розрахунку, ОСП має право нарахувати неустойку (штрафні санкції) та компенсаційні втрати.
Згідно з пп. 1 п. 7.1, пп. 3 п. 9.3 договору ОСП має право отримувати від Користувача своєчасну оплату послуг; Користувач зобов'язаний здійснювати вчасно та у повному обсязі оплату за Послугу на умовах, визначених цим договором.
Однак, як вказує позивач, відповідачем допущено прострочення оплати наданих послуг НЕК «Укренерго» з передачі електричної енергії за договором. Так, зокрема відповідачем за договором не були оплачені на умовах передплати планові платежі за липень 2019 року, а саме - 2 плановий платіж на суму 5333189,47грн., 3 плановий платіж на суму 881112,96грн., 4 плановий платіж на суму 881112,96грн., 5 плановий платіж на суму 881112,96грн.
Позивач зазначає, що оскільки за умовами договору оплата здійснюється на умовах передоплати, а за наслідком завершення розрахункового періоду, яким є календарний місяць, остаточний розрахунок проводиться за фактом наданих послуг, на підставі отриманого акту, то сума передоплати за п'ятьма грошовими зобов'язаннями щодо передоплати розрахункового місяця змінюється та перетворюється на одне грошове зобов'язанням на фактичну суму наданих послуг, згідно отриманого Користувачем акту наданих послуг. Остаточний розрахунок за липень 2019 року на суму 20415950,02грн. (різниця від 25749139,49грн. - сума наданих послуг за актом за липень 2019 за мінусом 5333189,47грн. оплати 02.07.2019р. першого платежу планової вартості за липень 2019) мав бути здійснений відповідачам до 05.08.2019р. - протягом 3 банківських днів з моменту та на підставі отриманого акту приймання-передачі послуги за липень 2019 року. Акт приймання-передачі послуги за липень 2019 року підписано сторонами 31.07.2019р. без зауважень, що підтверджує дату його отримання. Натомість послуги за актом за липень 2019 року на суму 20415950,02грн. відповідачем сплачено лише 10.10.2019р., що підтверджується призначенням платежу та довідкою АТ «Державний ощадний банк України» від 17.03.2021р. за №16/2- 10/1301 про надходження коштів. Також відповідачем було не доплачено на суму 1738411,15 грн. 2 плановий платіж на умовах передплати за серпень 2019 року. За фактом отриманих послуг за серпень 2019 року за актом від 31.0.2019р. на суму 20868166,52грн., отриманого відповідачем 18.09.2019р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, відповідачем різницю в сумі 2839500,60грн. сплачено 10.10.2019р. з простроченням платежу у 16 днів.
Отже, як вказує позивач, за прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання за договором про надання послуг з передачі електричної енергії від 18.06.2019р. №00522- 02041 позивачем нараховано відповідачу пеню в сумі 1498398,90грн., штраф в сумі 1550805,28грн., 3% річних за користування коштами в сумі 133965,63грн. та інфляційні втрати в сумі 88152,21грн., що разом становить ціну позову - 3271322,02грн.
Враховуючи викладене, позивач просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та стягнути з відповідача 1498398,90грн. пені, 1550805,28грн. штрафу, 133965,63грн. 3% річних, 88152,21грн. інфляційних втрат.
Відповідач проти позовних вимог заперечує посилаючись на те, що позивач свої позовні вимоги обґрунтовує неналежним виконанням з боку відповідача умов договору про надання послуг з передачі-електричної енергії №0522-02041 від 18.06.2019р., який було укладено на основі Типового договору про надання послуг з передачі електричної енергії що є додатком 6 до Кодексу системи передачі, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018р. №309.
Відповідач не погоджується з вимогами позивача та вважає їх необґрунтованими, а також вважає що позивачем не взято до уваги істотні обставини, що мали місце у спірний період, а саме постановою НКРЕКП №1905 від 12.12.2018р. ДП «Національна енергетична компанія «УКРЕНЕРГО» (правонаступником якої є позивач), у III кварталі 2019 року було встановлено тариф на передачу у розмірі - 5,740коп./кВт.год (або 57,50 грн./МВт.год) (без ПДВ), однак, постановою НКРЕКП №954 від 07.06.2019р., на II півріччя 2019 року було встановлено тариф на послуги з передачі електричної енергії на рівні 347,43грн./МВт.год (без врахування ПДВ). Тобто постановою НКРЕКП №954 від 07.06.2019р. тариф на послугу з передачі було збільшено більш ніж в 6 разів. Вказане збільшення тарифу викликало певний соціальний резонанс та мало наслідком оскарження вищезазначеної постанови НКРЕКП в межах справи №640/11330/19. Так, ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.06.2019о. по справі №640/11330/19 (залишеною без змін постановою Шостого апеляційної адміністративного суду від 21.08.2019р. та постановою Верховного Суду від 20.05.2020р. було зупинено дію постанови НКРЕКП №954 від 07.06.2019р. Таким чином у позивача були відсутні правові підстави для застосування до відповідача тарифу у розмірі 347,43грн./МВт.год у період липня 2019 року.
Відповідач зазначає, що з вказаними доводами погоджується і сам позивач, це підтверджується рахунками-фактурами №0522-02041 10/07/2019 від 10.07.2019р., №0522-02041 15/07/2019 від 15.07.2019р., №0522-02041 19/07/2019 від 19.07.2019р. Так наприклад, в рахунку №0522-02041 10/07/2019 від 10.07.2019р. зазначено «всього до сплати - 881112,96грн. (за тарифом 57,40грн./МВт.год)». Також, в тому ж рахунку, зазначено «рекомендовано до сплати - 5333189,47грн. (за тарифом 347,43грн./МВт.год)». Більш того, позивачем в рахунку зазначено, що «ДП «НЕК «УКРЕНЕРГО» виставлятиме рахунки за договорами на послуги з передачі електричної енергії по тарифу, який діяв до 01.07.2019р. Тобто відповідно до постанови НКРЕКП від 12.12.2018р. №1905, якою встановлено єдиний тариф для компаній на III квартал 2019 року -57,40грн./МВт.год». Аналогічно зазначено і в рахунках-фактурах №0522-02041 15/07/2019 від 15.07.2019р. та №0522-02041 19/07/2019 від 19.07.2019р.
Таким чином, як зазначає відповідач, сам позивач визнав відсутність правових підстав для застосування до відповідача тарифу у розмірі 347,43грн./МВт.год та лише рекомендував сплачувати за таким тарифом. Позивачем до матеріалів справи надано п'ять рахунків-фактур за липень 2019 року, з яких вбачається, що в кожному періоді плановий обсяг споживання становить - 12792МВт.год. Як зазначено вище, тариф у липні 2019 р. було визначено на рівні - 57,40грн./МВт.год (без врахування ПДВ). Таким чином, загальна сума, яку мав сплатити відповідач у липні 2019 р. складає (12792МВт.год * 57,40грн./МВт.год) + 20 %) * 5 = 4405564,80грн. Як вбачається з матеріалів справи, та не заперечується позивачем відповідачем 02.07.2019р. було сплачено 5333189,47грн. Таким чином станом на початок розрахункового місяця серпня 2019 року у відповідача не тільки була відсутня заборгованість перед позивачем за липень 2019 року, а й існувала переплата у розмірі 927624,67грн. (5333189,47грн. - 4405564,80грн.), яку позивач безпідставно не врахував.
Відповідач вказує, що у спірний період на ринку електричної енергії склалась складна ситуація з визначенням тарифів на послугу з передачі електричної енергії. Так, мало місце затвердження нових тарифів та їх зупинення за рішенням суду. У своїх рахунках-фактурах №0522-02041 10/07/2019 від 10.07.2019р., №0522-02041 15/07/2019 від 15.07.2019р., №0522-02041 19/07/2019 від 19.07.2019р. позивач рекомендував сплачувати за новими тарифами, оскільки це «дозволить забезпечити виконання функцій, покладених на ДП «НЕК «УКРЕНЕРГО» у новому ринку електричної енергії». Відповідач з розумінням поставився до рекомендації позивача та листом №110/31/03-4084 від 08.08.2019р. повідомив, що «Товариство компенсує різницю між тарифом, що визначений постановою від 07.06.2019р. №954, за результатами врахування Регулятором в тарифах Товариства відповідних сум витрат. Наразі джерела для оплати таких послуг відсутні». Також у зазначеному листі відповідач просив не застосовувати штрафні санкції відповідно до договору про надання послуг з передачі електричної енергії. Листом №13/04-191/2 від 05.09.2019р. відповідач повідомив позивача про те, що відповідач звернувся до Регулятора з метою перегляду тарифу в частині включення до його структури коштів необхідних для сплати позивачу послуг з передачі по новим тарифам. У вказаному листі відповідач також зазначив, що перегляд тарифу має відбутися у жовтні місяці 2019 року.
Відповідач зазначає, що як вбачається з матеріалів справи та не заперечується позивачем, 10 жовтня 2019 року позивач сплатив 23255450,63грн. тим самим компенсував у повному обсязі різницю тарифів у спірний період. За таких обставин відповідачем вживались всі можливі заходи не тільки щодо своєчасної оплати відповідно до діючих у спірний період тарифів, а й щодо компенсації різниці між тарифами для забезпечення виконання функцій, покладених на позивача, що свідчить про добросовісне, належне та своєчасне виконання відповідачем своїх зобов'язань, вжиття всіх необхідних заходів для врегулювання відносин з позивачем, з урахуванням ситуації, що склалася на ринку електричної енергії у спірний період.
Відповідач звертає увагу суду, що позивачем не доведено неналежне виконання договірних зобов'язань з боку відповідача. Позивачем не доведено належними та допустимим доказами наявність будь яких збитків спричинених діями відповідача. Позивачем залишено поза увагою ситуацію, що склалась на ринку електричної енергії у спірний період, зокрема ситуацію з веденням та зупиненням дії тарифів. Позивачем проігноровано постанову НКРЕКП №766 від 08.04.2020р. «Про дії учасників ринку електричної енергії у період дії карантину та обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)». Відповідно до п.п. 1,3 вказаної постанови, на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) та протягом 30 днів з дня його відміни оператору системи передачі позивачу надано настанову та дозволено не застосовувати до Операторів систем розподілу (відповідачу) заходи, передбачені пунктами 5.7 та 7.4 Типового договору про надання послуг з передачі електричної енергії, що є додатком 6 до Кодексу системи передачі, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018р. №309 (або пунктами, аналогічними за змістом в укладених сторонами договорах) (в даному випадку це п. 6.7 договору, на який посилається позивач в обґрунтування своїх вимог). Така позиція Регулятора свідчить про існування виключних обставин, у спірний період, а також є додатковим підтвердженням відсутності у позивача правових підстав для нарахування штрафних санкцій до відповідача.
Відповідач вказує, що відповідно до ч.1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України визначено строк та порядок нарахування штрафних санкцій, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється Цивільним кодексом України. Отже, якщо господарська санкція нараховується за кожен день прострочення на відповідну суму, то позовна давність до вимог про її застосування обчислюється окремо за кожний день прострочення. Право на подання позову про стягнення такої санкції виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права. Відповідно до п. 1 ч.2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягненні неустойки (як штрафу, так і пені) застосовується позовна давність в один рік. Таким чином позовна давність щодо стягнення спливає через рік від дня, за який нараховано санкцію. За таких обставин відповідач додатково заявляє про застосування строків позовної давності щодо вимог позивача про стягнення пені. Що ж до посилань позивача на подовження строків позовної давності і період дії карантину, то вони є необґрунтованими та непослідовними, оскільки з одно боку позивач просить продовжити строки у зв'язку з карантином, а з іншого боку ігнорує прямі настанови Регулятора щодо ненарахування штрафних санкцій відповідачу у зв'язку з тим же карантином.
Враховуючи викладене, відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
У відповіді на відзив відповідача позивач зазначає, що постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 07.06.2019р. №954 «Про встановлення тарифу на послуги з передачі електричної енергії НЕК «УКРЕНЕРГО» на II півріччя 2019 року» та №955 «Про встановлення тарифу на послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління НЕК «Укренерго» на II півріччя 2019 року» встановлено тариф на послуги з передачі електричної енергії на рівні 347,43грн/МВт-год (без урахування податку на додану вартість), тариф на послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління на рівні 8,90грн/МВт-год (без урахування податку на додану вартість). Разом з цим, ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.06.2019р. у справі №640/11330/19, дію вищезазначених постанов НКРЕКП зупинено в порядку забезпечення адміністративного позову. При цьому, ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.08.2019р. у справі №640/12695/19 замінено заходи забезпечення адміністративного позову, встановлені ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.06.2019р., а саме зупинено дію постанов НКРЕКП від 07.06.2019р. №954 та №955 лише у відношенні до АТ «Нікопольський завод феросплавів», АТ «Запорізький завод феросплавів», АТ «Покровський гірничо-збагачувальний комбінат», АТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» та АТ «Дніпроазот». Також 01.03.2021р. по справі №640/12695/19 ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва надано роз'яснення, що заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.06.2019р. у справі №640/11330/19, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.08.2019р. у справі №640/12695/19, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.08.2019р. у справі №640/13543/19 (у подальшому справам присвоєно єдиний номер №640/12695/19 у зв'язку з об'єднанням в одне провадження), у вигляді зупинення дії постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 07.06.2019р. №954 «Про встановлення тарифу на послуги з передачі електричної енергії ДП "НЕК "УКРЕНЕРГО" на II півріччя 2019 року», від 07.06.2019р. №955 «Про встановлення тарифу на послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління ДП "НЕК "УКРЕНЕРГО" на II півріччя 2019 року», від 12.07.2019р. №1411 "Про встановлення тарифу на послуги з передачі електричної енергії ДП "НЕК "УКРЕНЕРГО", зберігають чинність та мають застосовуватись при розрахунку плати за послуги з передачі електричної енергії та плати за послуги з диспетчерського (оперативно-технологічно) управління за період з 01.07.2019р. по 31.12.2019р. для Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів", Акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів", Акціонерного товариства "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат", Акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" та Акціонерного товариства "Дніпроазот". Отже, відповідач не віднесений до переліку осіб, щодо яких дія постанов №№ 954, 955 зупинена, і після 31.07.2019р. зобов'язаний оплачувати послуги за липень за тарифами, визначеним зазначеними постановами НКРЕКП.
Щодо ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.06.2019р., якою зупинено дію постанов НКРЕКП від 07.06.2019р. №№954,955 позивач вказує, що зупинення дії нормативно-правового акта, як один із видів забезпечення позову, не змінює обсягу прав та обов'язків сторін за договором, а лише як один із способів судового захисту тимчасово зупиняє їх реалізацію та не є підставою для звільнення сторін від виконання встановленого законом обов'язку після припинення таких заходів, у тому числі шляхом їх зміни. До відповідного висновку можливо дійти з аналізу, зокрема ухвали Вищого адміністративного суду України від 07.11.2013р. у справі №820/380/13-а (провадження № К/800/36653/13). Тобто ухвала Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.06.2019р. не скасовувала чинність постанов НКРЕКП від 07.06.2019р. №№954,955 та не змінювала обсягу прав та обов'язків сторін за договором, а лише тимчасово забороняла застосування передбачених цими актами заходів. У зв'язку постановленням Окружним адміністративним судом м. Києва ухвали від 01.08.2019р. заборону застосування тарифів НЕК «Укренерго», встановлених постановами НКРЕКП від 07.06.2019р. №№954,955 у відношенні до користувачів системи припинено, окрім АТ «Нікопольський завод феросплавів», АТ «Запорізький завод феросплавів», АТ «Покровський гірничо-збагачувальний комбінат», АТ «Марганецький гірничо- збагачувальний комбінат» та АТ «Дніпроазот». При цьому, заходи забезпечення припиняються не з дати постановлення ухвали про заміну заходу на інший та набрання нею чинності, а з дати їх застосування судом, тобто з 27.06.2019р. За таких умов НЕК «Укренерго» правомірно нарахувала вартість послуг з передачі електричної енергії та з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління за липень 2019 року (розрахунковий період) виходячи з тарифів, встановлених постановами НКРЕКП від 07.06.2019р. №№ 954,955.
Як стверджує позивач, у випадку невиконання договірних зобов'язань НЕК «Укренерго», як оператор системи передачі, залишає за собою право застосувати штрафні санкції, встановлені пунктом 6.7 договору, а також вжити заходи, передбачені пунктом 8.4 договору.
Щодо прострочення оплати за отримані послуги позивач зазначає, що п. 6.6 договору встановлено, що у разі виникнення розбіжностей за отриманим від ОСП за попередній розрахунковий місяць актом приймання-передачі послуги, Користувач має право оскаржити зазначену в акті приймання-передачі послуги вартість послуги шляхом направлення ОСП повідомлення протягом 5 робочих днів з моменту отримання акта. Процедура оскарження не звільняє Користувача від платіжного зобов'язання у встановлений договором термін. Якщо користувач не надає ОСП повідомлення з обґрунтуванням розбіжностей протягом 5 робочих днів з дати отримання акту приймання-передачі послуги, то вважається, що цей акт прийнято без розбіжностей. За актом від 31.07.2019р. приймання-передачі послуги за липень 2019 року сторони підписами засвідчили, що позивач надав, а відповідач прийняв послугу з передачі електричної енергії в обсязі 61760,977МВт/год. за вартістю 25749139,49грн. з ПДВ за ставкою тарифу 347,43грн. В пункті 1.2 зазначено, що підписанням цього акту сторони підтверджують факт належного надання ОСП послуги Користувачу, відповідно до умов договору. Також в пункті 1.3 акту сторони зазначили, що Користувач не має претензій до ОСП стосовно наданої послуги. За актом від 31.08.2019р. приймання-передачі послуги за серпень 2019 року сторони підписами засвідчили, що позивач надав, а відповідав прийняв послугу з передачі електричної енергії в обсязі 55712,625МВтгод. на суму 20868166,52грн. з ПДВ за ставкою тарифу 312,14грн./МВт.год. В пункті 1.2 зазначено, що підписанням цього акту сторони підтверджують факт належного надання ОСП послуги Користувачу, відповідно до умов договору. Також в пункті 1.3 акту сторони зазначили, що Користувач не має претензій до ОСП стосовно наданої послуги. Акти відповідачем підписано без зауважень, процедуру оскарження у порядку встановленому п. 6.6. договору не ініційовано. Отже, посилання відповідача у відзиві на необхідності застосування позивачем тарифу за липень 2019 року на рівні 57,40грн./МВт.год не відповідає підписаній відповідачем первинній документації щодо прийняття послуги з передачі електричної енергії. При цьому виставлені позивачем рахунки за 3-5 планові платежі за липень 2019 року за заниженим тарифом 57,4грн./МВт.год., у зв'язку із тимчасовою дією ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва про забезпечення позову від 27.06.2019р. по справі №640/11330/19, відповідачем навіть не були оплачені. За фактом отриманої послуги з передачі електричної енергії за липень 2019 року відповідач розрахувався 10.10.2019р. з простроченням у 65 днів.
Позивач звертає увагу суду, що всі оплати за договором відповідачем здійснювалися із зазначенням призначення платежу, що позбавляло можливості позивача розносити кошти в рахунок погашення заборгованості з найдавнішим терміном її виникнення. Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, твердження відповідача щодо відсутності порушення зобов'язання з оплати послуг за договором спростовуються, а отже, керуючись ст. 166 Господарського процесуального кодексу України, позивач наполягає на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
У запереченнях на відповідь на відзив позивача відповідач вказує, що позивач стверджує, що відповідача не віднесено до переліку осіб щодо для яких зупинена дія постанов №№954,955 і після 31.07.2019р. відповідач зобов'язаний сплачувати послуги за липень за тарифом визначеним зазначеними постановами НКРЕКП. Свою позицію позивач мотивує тим, що 01.08.2019р. ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва по справі № 640/12695/19 замінено заходи забезпечення позову встановлені ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.06.2019р. по справі №640/11330/19, а саме: зупинено дію постанови НКРЕКП № 954 від 07.06.2019р. лише у відношенні до конкретних юридичних осіб, до яких відповідач не відноситься. Тобто позивач вважає, що у період липня 2019 року відповідач повинен був сплачувати за послуги з передачі електричної енергії за тарифом 347,43грн./МВт.год (без врахування ПДВ) згідно постанови НКРЕКП № 954 від 07.06.2019р. Втім з такою позицією позивача неможливо погодитись, оскільки вона є необґрунтованою та спростовується наступним. Постановою НКРЕКП №954 від 07.06.2019р. (надалі - Постанова №954), на II півріччя 2019 року було встановлено тариф на послуги з передачі електричної енергії на рівні 347,43грн./МВт.год (без врахування ПДВ). Тобто діяти новий тариф мав з 01.07.2019р. Однак, 27.06.2019р. ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва по справі №640/11330/19 (залишеною без змін судом апеляційної та касаційної інстанції) дію Постанови №954 було зупинено. Як вбачається з відповіді на відзив, факт зупинення дії вказаної постанови, у період з 27.06.2019р. по 01.08.2019р. відповідачем не заперечується. 01.08.2019р. ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва по справі №640/12695/19 замінено заходи забезпечення позову встановлені ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.06.2019р. по справі №640/11330/19 та зупинено дію Постанови №954 лише що конкретних юридичних осіб. Однак, відповідач звертає увагу суду, що станом на 01.08.2019р. Постанова №954 втратила чинність на підставі постанови НКРЕКП від 12.07.2019р. №1411 (надалі - Постанова №1411). Так, п. 3 постанови №1411, визнано такою, що втратила чинність, постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 07.06.2019р. №954 «Про встановлення тарифу на послуги з передачі електричної енергії ДП «НЕК «УКРЕНЕРГО» на II півріччя 2019 року». Згідно п. 4 постанови №1411, остання набирає чинності з 01.08.2019р. Таким чином, позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами наявність правових підстав для застосування до відповідача у період липня 2019 року тарифу встановленого постановою №954, оскільки у період з 27.06.2019р. по 01.08.2019р. дію вказаної постанови було зупинено, а з 01.08.2019р. остання взагалі втратила чинність.
Щодо посилань позивача на акти приймання-передачі послуг від 31.07.2019р. та від 31.08.2019р. відповідач вказує, що підписання акту приймання-передачі послуги свідчить про згоду відповідача, щодо застосування у липні 2019 р. тарифу на рівні 347,43грн./МВт.год (без врахування ПДВ). Відповідач критично ставиться до такого аргументу позивача, оскільки він не є обґрунтованим та спростовується з наступних мотивів. Акт приймання-передачі послуг перш за все є документом який підтверджує обсяг послуги з передачі електричної енергії, про що прямо вказано в п.п. 1.2, 1.3 акту. Що ж до вартості такого обсягу, то він визначений п. 5.1 договору про надання послуг з передачі електричної енергії №0522-02041 від 18.06.2019р., згідно якого планова та фактична вартість послуги (грн.) за цим договором визначається шляхом множення планового та фактичного обсягу (МВт.год) за розрахунковий період на тариф на послугу, затверджений Регулятором (грн/МВт.год.). Отже, договором сторонами було узгоджено, що фактичний обсяг вказаний в акті має бути помножений на тариф затверджений Регулятором. А оскільки в спірний період липня 2019 року діяв тариф 57,50грн./МВт.год то і визначення вартості повинно було проводитись з застосуванням саме цього тарифу. Така позиція відповідача є логічною та підтверджується матеріалами справи - наприклад рахунками-фактурами №0522-02041 10/07/2019 від 10.07.2019р., №0522- 02041 15/07/2019 від 15.07.2019р., №0522-02041 19/07/2019 від 19.07.2019р., відповідно до яких сам позивач визнав відсутність правових підстав для застосування до відповідача.
Відповідач наполягає, що позивачем не доведено неналежне виконання договірних зобов'язань з боку відповідача.
У поясненнях на заперечення відповідача позивач зазначає, що відповідно до п. 6.4 укладеного договору у разі зміни Регулятором тарифу на послугу з передачі електричної енергії ОСП здійснює розрахунок належної до сплати вартості послуги за новим тарифом, починаючи з дня набрання чинності рішенням Регулятора про заміну тарифу. Постановою Регулятора від 12.07.2019р. за №1411 «Про встановлення тарифу на послуги з передачі електричної енергії ДП «НЕК «Укренерго» установлено ОСП тариф на послуги з передачі електричної енергії на рівні 312,14грн./МВт (без урахування ПДВ); визнаною такою, що втратила чинність постанова НКРЕКП від 07.06.2019р. за №954 «Про встановлення тарифу на послуги з передачі електричної енергії ДП «НЕК «Укренерго на II півріччя 2019 року»; встановлено, що постанова Регулятора від 12.07.2019р. за №1411 «Про встановлення тарифу на послуги з передачі електричної енергії ДП «НЕК «Укренерго» набирає чинності з 01.08.2019р., але не раніше дня, наступного за днем її опублікування в офіційному друкованому виданні - газети «Урядовий кур'єр». Отже, Регулятором встановлено тариф на рівні 312,14грн./МВт починаючи з 01.08.2019р. При цьому, послуга з передачі електричної енергії за липень 2019 року позивачем надано відповідачу до дня набрання чинності рішенням Регулятора від 12.07.2019р. за №1411 про встановлення нового тарифу на рівні 312,14грн./МВт. Таким чином за отриману послугу з передачі електричної енергії за липень 2019 року до набрання чинності постанови НКРЕКП від 12.07.2019р. за №1411 відповідач мав сплачувати за тарифом на рівні 347,43грн./МВт (без урахування ПДВ), тобто за постановою Регулятора від 07.06.2019р. за №954 «Про встановлення тарифу на послуги з передачі електричної енергії ДП «НЕК «Укренерго на II півріччя 2019 року».
Як вказує позивач, правомірність застосування тарифу на рівні 347,43грн./МВт (без урахування ПДВ) за постановою Регулятора від 07.06.2019р. за №954 також визнавалась і самим відповідачем шляхом підписання 31.07.2019р. акту приймання-передачі послуги за липень 2019 року, яким сторони підписами засвідчили, що позивач надав, а відповідав прийняв послугу з передачі електричної енергії в обсязі 61760,977МВт/год. за вартістю 25749139,49грн. з ПДВ за ставкою тарифу 347,43грн./МВт. та здійсненою 10.10.2019р. оплатою з простроченням за актом за липень 2019 року на суму 20415950,02грн.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 175 Господарського процесуального кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, договори про надання послуг з передачі електричної енергії.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 33 Закону України «Про ринок електричної енергії» оператор системи передачі має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за надані послуги з передачі.
Як вбачається з матеріалів справи, 18.06.2019р. між позивачем та відповідачем було укладено договір про надання послуг з передачі електричної енергії №00522-02041 (із змінами та доповненнями внесеними додатковими угодами №1 від 18.06.2019р. та №2 від 29.09.2020р.) відповідно до якого позивач зобов'язався надавати послугу з передачі електричної енергії відповідно до умов цього договору, а відповідач зобов'язався здійснювати оплату за послугу відповідно до умов цього договору.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 33 Закону України «Про ринок електроенергії» оператор системи передачі має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за надані послуги з передачі електричної енергії.
Як вказує позивач, відповідачем допущено прострочення оплати наданих послуг позивачем з передачі електричної енергії за договором, а саме не були оплачені на умовах передплати планові платежі за липень 2019 року, а саме - 2 плановий платіж на суму 5333189,47грн., 3 плановий платіж на суму 881112,96грн., 4 плановий платіж на суму 881112,96грн., 5 плановий платіж на суму 881112,96грн. Оскільки за умовами договору оплата здійснюється на умовах передоплати, а за наслідком завершення розрахункового періоду, яким є календарний місяць, остаточний розрахунок проводиться за фактом наданих послуг, на підставі отриманого акту, то сума передоплати за п'ятьма грошовими зобов'язаннями щодо передоплати розрахункового місяця змінюється та перетворюється на одне грошове зобов'язанням на фактичну суму наданих послуг, згідно отриманого Користувачем акту наданих послуг. Остаточний розрахунок за липень 2019 року на суму 20415950,02грн. (різниця від 25749139,49грн. - сума наданих послуг за актом за липень 2019 за мінусом 5333189,47грн. оплати 02.07.2019р. першого платежу планової вартості за липень 2019) мав бути здійснений відповідачам до 05.08.2019р. - протягом 3 банківських днів з моменту та на підставі отриманого акту приймання-передачі послуги за липень 2019 року. Акт приймання-передачі послуги за липень 2019 року підписано сторонами 31.07.2019р. без зауважень, що підтверджує дату його отримання. Натомість послуги за актом за липень 2019 року на суму 20415950,02грн. відповідачем сплачено лише 10.10.2019р., що підтверджується призначенням платежу та довідкою АТ «Державний ощадний банк України» від 17.03.2021р. за №16/2- 10/1301 про надходження коштів. Також відповідачем було не доплачено на суму 1738411,15 грн. 2 плановий платіж на умовах передплати за серпень 2019 року. За фактом отриманих послуг за серпень 2019 року за актом від 31.0.2019р. на суму 20868166,52грн., отриманого відповідачем 18.09.2019р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, відповідачем різницю в сумі 2839500,60грн. сплачено 10.10.2019р. з простроченням платежу у 16 днів.
Відповідно до ч. 5 ст. 33 Закону України «Про ринок електричної енергії; оплата послуг з передачі електричної енергії та послуг з диспетчерського (оперативне технологічного) управління здійснюється за тарифами, які визначаютьс Регулятором відповідно до затвердженої ним методики.
Судом встановлено, що постановою НКРЕКП №1905 від 12.12.2018р. позивачу у III кварталі 2019 року було встановлено тариф на передачу у розмірі - 5,740коп./кВт.год (або 57,50 грн./МВт.год) (без ПДВ).
Однак, постановою НКРЕКП №954 від 07.06.2019р., на II півріччя 2019 року було встановлено тариф на послуги з передачі електричної енергії на рівні 347,43грн./МВт.год (без врахування ПДВ).
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.06.2019р. по справі №640/11330/19 (залишеною без змін постановою Шостого апеляційної адміністративного суду від 21.08.2019р. та постановою Верховного Суду від 20.05.2020р. було зупинено дію постанови НКРЕКП №954 від 07.06.2019р.
Таким чином у позивача були відсутні правові підстави для застосування до відповідача тарифу у розмірі 347,43грн./МВт.год у період липня 2019 року.
З наданих до матеріалів справи копії рахунку-фактури №0522-02041 10/07/2019 від 10.07.2019р. зазначено «всього до сплати - 881112,96грн. (за тарифом 57,40грн./МВт.год)» та зазначено «рекомендовано до сплати - 5333189,47грн. (за тарифом 347,43грн./МВт.год)». Більш того, позивачем в рахунку зазначено, що «ДП «НЕК «УКРЕНЕРГО» виставлятиме рахунки за договорами на послуги з передачі електричної енергії по тарифу, який діяв до 01.07.2019р.
Тобто відповідно до постанови НКРЕКП від 12.12.2018р. №1905, якою встановлено єдиний тариф для компаній на III квартал 2019 року -57,40грн./МВт.год». Аналогічно зазначено і в рахунках-фактурах №0522-02041 15/07/2019 від 15.07.2019р. та №0522-02041 19/07/2019 від 19.07.2019р.
Таким чином, позивач рекомендував сплачувати за таким тарифом. Позивачем до матеріалів справи надано п'ять рахунків-фактур за липень 2019 року, з яких вбачається, що в кожному періоді плановий обсяг споживання становить - 12792МВт.год. Як зазначено вище, тариф у липні 2019 року було визначено на рівні - 57,40грн./МВт.год (без врахування ПДВ). Таким чином, загальна сума, яку мав сплатити відповідач у липні 2019 р. складає (12792МВт.год * 57,40грн./МВт.год) + 20 %) * 5 = 4405564,80грн.
Як вбачається з матеріалів справи, та не заперечується позивачем відповідачем 02.07.2019р. було сплачено 5333189,47грн. Таким чином станом на початок розрахункового місяця серпня 2019 року у відповідача не тільки була відсутня заборгованість перед позивачем за липень 2019 року, а й існувала переплата у розмірі 927624,67грн. (5333189,47грн. - 4405564,80грн.).
Як встановлено судом, відповідач листом №110/31/03-4084 від 08.08.2019р. повідомив позивача, що «Товариство компенсує різницю між тарифом, що визначений постановою від 07.06.2019р. №954, за результатами врахування Регулятором в тарифах Товариства відповідних сум витрат. Наразі джерела для оплати таких послуг відсутні». Також у зазначеному листі відповідач просив не застосовувати штрафні санкції відповідно до договору про надання послуг з передачі електричної енергії. Листом №13/04-191/2 від 05.09.2019р. відповідач повідомив позивача про те, що відповідач звернувся до Регулятора з метою перегляду тарифу в частині включення до його структури коштів необхідних для сплати позивачу послуг з передачі по новим тарифам. У вказаному листі відповідач також зазначив, що перегляд тарифу має відбутися у жовтні місяці 2019 року.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується позивачем, 10 жовтня 2019 року позивач сплатив 23255450,63грн. тим самим компенсував у повному обсязі різницю тарифів у спірний період.
За таких обставин відповідачем вживались всі можливі заходи не тільки щодо своєчасної оплати відповідно до діючих у спірний період тарифів, а й щодо компенсації різниці між тарифами для забезпечення виконання функцій, покладених на позивача, що свідчить про добросовісне, належне та своєчасне виконання відповідачем своїх зобов'язань, вжиття всіх необхідних заходів для врегулювання відносин з позивачем, з урахуванням ситуації, що склалася на ринку електричної енергії у спірний період.
01.08.2019р. ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва по справі №640/12695/19 замінено заходи забезпечення позову встановлені ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.06.2019р. по справі №640/11330/19 та зупинено дію Постанови №954 лише що конкретних юридичних осіб.
Однак, як вірно зазначає відповідач, станом на 01.08.2019р. Постанова №954 втратила чинність на підставі постанови НКРЕКП від 12.07.2019р. №1411.
Згідно п. 3 постанови НКРЕКП №1411 від 12.07.2019р., визнано такою, що втратила чинність, постанову НКРЕКП від 07.06.2019р. №954 «Про встановлення тарифу на послуги з передачі електричної енергії ДП «НЕК «УКРЕНЕРГО» на II півріччя 2019 року».
Згідно п. 4 постанови НКРЕКП №1411 від 12.07.2019р., остання набирає чинності з 01.08.2019р.
Таким чином, позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами наявність правових підстав для застосування до відповідача у період липня 2019 року тарифу встановленого постановою №954, оскільки у період з 27.06.2019р. по 01.08.2019р. дію вказаної постанови було зупинено, а з 01.08.2019р. остання втратила чинність.
Станом на день розгляду справи позивачем не надано належних доказів на підтвердження та обґрунтування позовних вимог у зв'язку з чим суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
У відзиві на позов відповідач звернувся із клопотанням про застосування строків позовної давності до позовних вимог про стягнення пені.
Суд, розглянувши клопотання відповідача про застосування строків позовної давності до позовних вимог про стягнення пені зазначає наступне.
У Цивільному кодексу України позовну давність визначено як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).
Відповідно до п.1 ч.2 ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Позовна давність не є інститутом процесуального права і не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за змістом ч. 5 ст. 267 Цивільного кодексу України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (стаття 267 Цивільного кодексу України).
Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення (п.2.2. постанови Пленуму ВГСУ №10 від 29.05.2013р. із змінами та доповненнями).
Враховуючи що судом відмовлено у задоволенні позовних вимог у зв'язку з необґрунтованістю, суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про застосування строків позовної давності до позовних вимог про стягнення пені.
Відповідно до ст.3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є зокрема справедливість, добросовісність та розумність.
Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» до відповідача Акціонерного товариства «ДТЕК Одеські електромережі» про стягнення 3271322,02грн. у тому числі 1498398,90грн. пені, 1550805,28грн. штрафу, 133965,63грн. 3% річних, 88152,21грн. інфляційних втрат, не обґрунтовані, не підтверджені належними доказами та задоволенню не підлягають.
Судові витрати за розгляд даної справи покласти на позивача відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 86, 129, 232-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
У задоволенні позову Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго” до відповідача Акціонерного товариства “ДТЕК Одеські електромережі” про стягнення 3271322,02грн. - відмовити.
Повне рішення складено 20 вересня 2021 р.
Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Л.В. Степанова