20 вересня 2021 року Справа № 915/1381/21
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області,
головуючий суддя Давченко Т.М.,
розглянувши матеріали
позову керівника Миколаївської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону,
вул. Нікольська, 18а, м. Миколаїв, 54005;
в інтересах держави
в особі Міністерства оборони України,
пр. Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168;
admou@mil.gov.ua;
до відповідачів:
1) концерну "Військторгсервіс",
вул. Молодогвардійська, 28А, м. Київ, 03151;
vts.koncern1@ukr.net;
в особі філії "Південно-Центральна" концерну "Військторгсервіс",
проспект Героїв України, 93А/1, м. Миколаїв, 54025;
nikolaevfield2ukr.net;
2) фізичної особи-підприємця Добрової Марини Анатоліївни,
АДРЕСА_1 ;
про визнання недійсним договору та повернення нерухомого майна
Керівником Миколаївської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Міністерства оборони України пред?явлено до концерну "Військторгсервіс" в особі філії "Південно-Центральна" концерну "Військторгсервіс" (далі ? Філія) та фізичної особи-підприємця Добрової Марини Анатоліївни позов з такими вимогами:
"1. Визнати недійсними договір надання посередницьких послуг на комісійних засадах від 01.01.2020, який укладено між Концерном "Військторгсервіс" (03151, м. Київ, вул. Молодогвардійська, 28А, код ЄДРПОУ 33689922) в особі начальника Філії "Південна" Концерну "Військторгсервіс" та фізичною особою-підприємцем Добровою Мариною Анатоліївною ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 );
2. Зобов?язати фізичну особу-підприємця Доброву Марину Анатоліївну ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) повернути за актом прийому-передачі державі - Міністерству оборони України ? приміщення № 27, площею 77 кв.м., нежитлової будівлі, розташованої за адресою: Миколаївська обл., м. Первомайськ, вул. Коротченко, 2в;
3. Попередньо визначити розмір судового збору, з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при розгляді справи;
3. Витрати по сплаті судового збору стягнути з відповідача на користь Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону (65012, м. Одеса, вул. Пироговська, 11, код ЄДРПОУ 38296363, МФО 820172, ДКСУ, м. Київ, р/р UA208201720343170001000082762)".
Вимоги щодо недійсності правочину ґрунтуються на тому, що укладений між Філією та підприємцем Добровою спірний договір є удаваним правочином, так як ним прикриваються відносини сторін щодо договору оренди нерухомого державного майна, на укладення якого у Філії відсутні достатні правові підстави та відповідний обсяг повноважень, що у відповідності до ст.ст. 203, 215 ЦК України є підставою для визнання цього договору недійсним. Вимоги про повернення нерухомого майна обґрунтовані посиланням на ст. 216 ЦК України.
Дана позовна заява підлягає залишенню без руху у зв?язку з наступним.
Згідно господарського процесуального законодавства, позовна заява повинна містити, зокрема, повне найменування (для юридичних осіб) або ім?я (прізвище, ім?я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців); відомі номери засобів зв?язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти (п. 2 ч. 3 ст. 162 ГПК України).
Позовна заява прокурора указаним приписам процесуального законодавства не відповідає, так як вона не містить зазначення повного ідентифікаційного коду Міністерства оборони України, зазначеного в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ("00034022").
У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 164 ГПК України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
На підтвердження оплати позову в даній справі судовим збором прокурором подано платіжне доручення від 03.09.2021 № 871 на суму 4540 грн.
У позовній заяві указано, що такий розмір судового збору визначено прокурором із розрахунку подачі до господарського суду позовної заяви із двома позовними вимогами: майнового характеру (1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб) ? в сумі 45660 грн. 81 коп., та немайнового характеру (1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб) ? в сумі 2270 грн.
При цьому прокурор пояснює, що у нього відсутні відомості щодо вартості приміщення № 27, площею 77 кв.м., нежитлової будівлі, розташованої за адресою: Миколаївська обл., м. Первомайськ, вул. Коротченко, 2в, що унеможливлює перевірку правильності визначення суми судового збору, якою має бути оплачений позов.
В наявності лише відомості щодо загальної вартості нежитлових приміщень, розташованих за адресою: Миколаївська обл., м. Первомайськ, вул. Коротченко, 2в, залишкова балансова вартість яких складає 482700 грн.
У зв?язку з цим, прокурор вважає, що орієнтовна вартість приміщення № 27 площею 77 кв.м., розташованого у нежитловій будівлі за адресою: Миколаївська обл., м. Первомайськ, вул. Коротченко, 2в, становить 45660 грн. 81 коп., із розрахунку: 482700 грн. / 814,0 кв.м. * 77,0 кв.м.
При цьому прокурор, зазначає, що на момент пред?явлення позову встановити точну ціну спірного державного нерухомого майна неможливо, у зв?язку з чим просить суд застосувати положення ч. 2 ст. 163 ГПК України та попередньо визначити розмір судового збору з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при розгляді справи.
Правові засади справляння судового збору, платників, об?єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України "Про судовий збір" (далі - Закон).
Законом визначено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі (ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону).
Статті 162-163 ГПК України містять положення, за якими у позовній заяві має зазначатися ціна позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються або оспорюються. Ціна позову визначається: 1) у позовах про стягнення грошових коштів ? сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку; 2) у позовах про визнання права власності на майно або його витребування ? вартістю майна; 3) у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, ? загальною сумою всіх вимог.
Майновий позов (позовна заява майнового характеру) ? це вимога про захист права або інтересу, об?єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці. Тобто будь-який майновий спір має ціну, а категорію майнових спорів складають, зокрема, спори, пов?язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми його використання. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об?єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці.
Таким чином, наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову (наведену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 907/9/17).
Зазначене також відповідає висновкам Верховного Суду, наведеним у постановах від 15.04.2019 у справі № 918/484/18, від 12.12.2019 у справі № 908/31/19, від 12.09.2018 у справі №922/3655/16 та від 16.03.2020 у справі №910/16651/19, які в силу положень ч. 4 ст. 236 ГПК України враховуються при виборі і застосуванні норм права.
Статтею 181 ЦК України визначено, що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об?єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Режим нерухомої речі може бути поширений законом на повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об?єкти, а також інші речі, права на які підлягають державній реєстрації.
Згідно ч. 1 ст. 190 ЦК України, майном як особливим об?єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов?язки.
Таким чином, позовна вимога про зобов?язання звільнити повернути нерухоме майно є майновою вимогою, тобто судовий збір за неї сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового характеру.
Отже, вказану вимогу належало оплатити судовим збором в розмірі 1,5 відсотка ціни позову (вартості спірних приміщень), але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Разом із тим, у позовній заяві не міститься відомостей щодо вартості спірних приміщень і до позову не додані відповідні докази.
Викладене унеможливлює перевірку судом правильності визначення прокурором суми судового збору, якою оплачений даний позов.
За такого неможливо визнати, що прокурором належним чином виконано вимоги п. 2 ч. 1 ст. 164 ГПК України.
Господарський суд відзначає, що в даному випадку він позбавлений можливості застосувати положення ч. 2 ст. 163 ГПК України, оскільки прокурором не подано пояснень щодо причин неможливості встановлення точної вартості спірного нерухомого майна на момент подання позову та відповідних доказів.
Також судом враховано, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", право на справедливий суд охоплює не лише стадію розгляду справи по суті, але також дотримання всіх процедур, що передбачені національним законодавством і повинні відбуватися до та після порушення провадження у справі.
Таким чином, якщо нормами процесуального законодавства передбачено вчинення стороною до подання заяви певних дій, у тому числі щодо сплати судового збору, такі дії мають бути вчинені.
Водночас доступ до правосуддя у контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню й обмеженню. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не привести судовий процес у безладний рух. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений Господарським процесуальним кодексом України.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Креуз проти Польщі" від 19.06.2001 зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв?язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.
Водночас статтею 129 Конституції України та статтею 7 ГПК України закріплено принцип рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Отже, всіх учасників судового процесу поставлено законом у рівні умови в частині обов?язку сплачувати судовий збір, у зв?язку з чим вибіркове надання господарським судом суб?єктивних переваг одним учасникам процесу перед іншими учасниками судового процесу призведе до порушення вищевказаного конституційного принципу, що є недопустимим.
Окрім іншого, суд звертає увагу позивача на те, що, відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Прокурор зобов?язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб?єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб?єктом владних повноважень.
Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб?єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб?єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.
Проте, всупереч викладеному прокурором до позовної заяви не додано доказів попереднього (до звернення до суду) повідомлення позивача ? Міністерства оборони України ? про намір звернутися з позовом до суду; натомість до позову додано лише інформаційний запит прокурора із зазначенням про з?ясування підстав для вжиття заходів представницького характеру.
Згідно ч.ч. 1-4 ст. 174 ГПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п?яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 176 цього Кодексу. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
Ураховуючи викладене, позовна заява підлягає залишенню без руху.
Керуючись ст.ст. 162, 174, 176, 234 ГПК України
1. Залишити позовну заяву керівника Миколаївської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону без руху.
2. Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, зазначених у мотивувальній частині ухвали, - десять днів з дня вручення даної ухвали.
Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://mk.arbitr.gov.ua.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, проте заперечення на неї можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суд звертає увагу сторін на те, що у зв?язку з критичною ситуацією, що склалась із фінансовим забезпеченням діяльності судів у 2021 році, зокрема в частині відсутності асигнувань на оплату послуг з відправки поштової кореспонденції, враховуючи рекомендації ДСА України викладені у листі від 19.11.2020 вих.№15-211163/20, суд РЕКОМЕНДУЄ сторонам разом із першою заявою по суті справи подати заяву про надсилання їм процесуальних документів на електронну пошту, для забезпечення належного обміну процесуальними документами, та (або) заяву про повідомлення щодо часу та місця розгляду справи шляхом направлення SMS-повідомлення.
Суддя Т.М. Давченко