Кіровоградської області
вул.В'ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,
тел/факс: 32-05-11/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua
14 вересня 2021 рокуСправа № 912/1753/21
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Кабакової В.Г., за участі секретаря судового засідання Олійник В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження матеріали справи №912/1753/21
за позовом Релігійної організації "Релігійна громада "Церква Євангелійських християн-баптистів міста Гайворон", вул. В. Стуса, 40 А, м. Гайворон, Кіровоградська область, 26300
до відповідача Гайворонської міської ради Кіровоградської області, вул. В. Стуса, 30, м. Гайворон, Кіровоградська область, 26300
про визнання права власності
Представники сторін участі не брали.
До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Релігійної організації "Релігійна громада "Церква Євангелійських християн-баптистів міста Гайворон" до Гайворонської міської ради Кіровоградської області про визнання права власності на нежитлову будівлю (будинок Молитви) літ. А та господарської будівлі (літ. б), загальна площа будівлі - 178,40 кв.м, яка розташована на земельній ділянці площею 0,1351 га, кадастровий номер 3521110100:50:096:0042, цільове призначення - для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій, що знаходяться за адресою: вул. В. Стуса, 40 А, м. Гайворон, Кіровоградська область, 26300.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями зазначену позовну заяву розподілено головуючому судді Вавренюк Л.С.
Поряд з цим, головуючого суддю Вавренюк Л.С., якій розподілено позов (справа №912/1753/21), звільнено з посади судді, у зв'язку з поданням заяви про відставку, рішенням Вищої ради правосуддя від 10.06.2021, тому за розпорядженням керівника апарату господарського суду № 59 від 11.06.2021 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 912/1753/21, за результатами якого справу призначено судді Кабаковій В.Г.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що предметом спору є встановлення права власності на самовільно збудоване майно, так як у позивача відсутні дозвільні документи на будівництво, під будівництво земельна ділянка не відведена, споруда не введена в експлуатацію.
Ухвалою від 15.06.2021 господарським судом (суддя Кабакова В.Г.) прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №912/1753/21 за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 08.07.2021 та встановлено сторонам строк для подання заяв по суті справи.
08.07.2021 суд відкрив підготовче засідання.
Протокольною ухвалою від 08.07.2021, на підставі ст. 183 ГПК України, оголошено перерву в підготовчому засіданні по розгляду справи № 912/1753/21 до 30.07.2021.
26.07.2021 від Гайворонської міської ради Кіровоградської області до суду надійшла заява про розгляд справи за відсутності учасника справи. Також, відповідач повідомив, що підтримує позов та вважає його таким, що підлягає задоволенню.
Ухвалою від 30.07.2021 продовжено строк підготовчого провадження у справі № 912/1753/21 на тридцять днів. Закрито підготовче провадження у справі №912/1753/21 та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.08.2021 о 12:00 год.
16.08.2021 судом розпочато розгляд справи по суті.
В судовому засіданні 16.08.2021 оголошено перерву до 14.09.2021 о 12:00 з огляду на необхідність надання пояснень позивачем.
Засобами електронного зв'язку від позивача надійшли 14.09.2021 додаткові пояснення
Сторони своїм процесуальним правом на участь в засіданні суду не скористались, уповноважених представників не направили, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчать повідомлення, що містяться в матеріалах справи. Відзив на позов відповідачем суду не подано.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
З огляду на викладене, господарський суд розглядає справу №912/1753/21 в судовому засіданні 14.09.2021 за відсутності представників сторін за наявними у справі матеріалами.
В судовому засіданні 14.09.2021 досліджено докази у справі.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -
25.12.1992 року зареєстровано Релігійну організацію "РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА "ЦЕРКВА ЄВАНГЕЛІЙСЬКИХ ХРИСТИЯН - БАПТИСТІВ МІСТА ГАЙВОРОН". Вказані обставини підтверджуються наявними у матеріалах справи Статутом у редакції від 2017 року та Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. (а.с. 8 -15)
Як повідомлено позивачем, у 1996 році релігійною організацією було самочинно побудовано нежитлову споруду, а саме будинок молитви (літера А-2 згідно технічного паспорту) та господарську будівлю (літера Б згідно технічного паспорту) на земельній ділянці, що знаходиться за адресою: 26300, Кіровоградська область, місто Гайворон, вулиця В. Стуса, 40а, що перебувала у комунальній власності та власником якої є Гайворонська міська рада.
Рішенням Гайворонської міської ради від 11.05.2017 року №657 "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у постійне користування по вул. Василя Стуса, 40-а Церкві євангельських християн - баптистів" позивачу надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у постійне користування по вул. В. Стуса, 40 а, у постійне користування для будівництва і обслуговування будівель громадських та релігійних організацій орієнтовною площею 0,1500 га. (а.с. 25)
Згідно Довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями виданої Головним управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області від 30.11.2017 № 280/0/168-17 визначено вид цільового призначення земельної ділянки: 16.00 Землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам). (а.с. 24)
Рішенням Гайворонської міської ради №1041 від 19.04.2018 року позивачу надано у постійне користування земельну ділянку загальною площею 0,1351 га, кадастровий номер 3521110100:50:096:0042 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування будівель громадських та релігійних організацій, що підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права. (а.с. 16)
17.12.2019 року позивач виготовив технічний паспорт на громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами розташованими за адресою: Кіровоградська область, Гайворонський район, місто Гайворон, вулиця В. Стуса, 40а, у якому зображена схема розташування будівель та споруд (а.с. 17 зворотній бік), план громадського будинку (а.с. 18 - 19), також міститься експлікація приміщень громадського будинку (а.с. 19 зворотній бік, 20), характеристика громадського будинку з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами (а.с. 20 зворотній бік, 21).
31.01.2020 Відділом регіонального розвитку, містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Гайворонської районної державної адміністрації надано відповідь на звернення позивача від 30.01.2020 у якій зазначено про відмову в наданні містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на самочинно збудовані об'єкти будівництва та запропоновано здати даний об'єкт згідно п. 10 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 461 від 13.04.2011 року за рішенням суду за умови можливості його надійної та безпечної експлуатації за результатами проведення обстеження такого об'єкту. (а.с. 23)
Також, Відділом регіонального розвитку, містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Гайворонської районної державної адміністрації надано позивачу Інформаційну довідку щодо відповідності місця розташування об'єкта архітектури вимогам державних будівельних норм, відповідно до якої місце розташування будинку Молитви (літ. А-2) та господарської будівлі (літ. Б) по вул. В. Стуса, 40а, у місті Гайворон Кіровоградської області відповідає вимогам державних будівельних норм. (а.с. 22)
Позивачем було замовлено відповідне технічне обстеження будинку Молитви (літ. А-2) та господарської будівлі (літ. Б) розташованих по вул. В. Стуса, 40а, у місті Гайворон Кіровоградської області про що експертом складено Звіт про проведення технічного обстеження від 03.02.2020, затверджений ФОП ЗАтока О.В., який має кваліфікаційний сертифікат Серія АЕ № 001424 від 07.02.2013. (а.с. 26 - 37)
Згідно Звіту, об'єкт побудований в період з ___ по 1996 рр; недоліки відсутні; за результатами проведеного технічного обстеження об'єкта будинок Молитви (літ А-2) та господарська будівля (літ. Б) по вул. В.Стуса, 40а в м. Гайворон загальною пложею 178,40 кв.м. встановлено можливість його надійної та безпечної експлуатації.
Додатково позивачем замовлено Звіт про проведення незалежної оцінки громадського будинку за адресою: Кіровоградська область, Гайворонський район, місто Гайворон, вулиця В. Стуса, 40а згідно якого ринкова вартість житлового будинку складає 73 804,00 грн. (а.с. 38)
Розглядаючи спір по суті, господарський суд враховує наступні норми права.
Предметом спору у даній справі є визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, а, отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Конституції України, Цивільного кодексу України та інших законодавчих актів.
Статтею 16 Цивільного Кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права власності.
Відповідно до частини 4 статті 13 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.
Згідно частини 4 статті 41 Основного закону та частиною 1 статті 321 Цивільного кодексу України, право приватної власності є непорушним та ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України власник може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Статтею 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до частин першої, другої статті 331 Цивільного кодексу України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).
Положення ч. 2 ст. 331 Цивільного кодексу України слід розуміти у системному зв'язку з положеннями ст. 182 Цивільного кодексу України щодо державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухомі речі, яка не передбачає жодних винятків. Як правило, усі об'єкти нерухомого майна в силу свої специфіки після завершення будівництва підлягають прийняттю в експлуатацію та державній реєстрації.
Вказаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 18.02.2019 у справі № 308/5988/17.
Отже, для того, щоб новостворене майно стало об'єктом цивільно-правових відносин, потрібно виконання трьох умов: завершення будівництва; прийняття до експлуатації; державна реєстрація.
Доки ці умови не виконано, особа вважається лише власником матеріалів, обладнання тощо, яке було використано у процесі цього будівництва (створення майна).
Право на будівництво нерухомого майна (забудову) мають власники земельних ділянок (ст. 90 Земельного кодексу України), землекористувачі (ст. 95 Земельного кодексу України), особи, які набули право користування чужою земельною ділянкою (суперфіцій) за договором із власником земельної ділянки, або з інших передбачених законом підстав.
Власником або землекористувачем земельної ділянки право на її забудову (будівництво) реалізується за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням та видом відповідно до містобудівних умов і обмежень, встановлених законодавством.
Положеннями ч. 1 ст. 376 Цивільного кодексу України визначено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Згідно частини першої статті 376 Цивільного кодексу України самочинне будівництво визначається через сукупність ознак, що виступають умовами або підставами, за наявності яких об'єкт нерухомості вважається самочинним, а саме, якщо: він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети; об'єкт нерухомості збудовано без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту; об'єкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Отже, наявність хоча б однієї із трьох зазначених у частині першій статті 376 Цивільного кодексу України ознак свідчить про те, що об'єкт нерухомості є самочинним.
Відповідно до ч. 2 -5 ст. 376 Цивільного кодексу України, особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
З аналізу частин третьої, четвертої статті 376 ЦК України випливає, що частина третя цієї статті застосовується не лише до випадків порушення вимог законодавства щодо цільового призначення земель, а й до випадків, коли такого порушення немає, але особа здійснює будівництво на земельній ділянці, яка їй не належить. Аналіз норм частини третьої статті 376 ЦК України дає підстави для висновку про те, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки забудовнику власником та користувачем, якщо такий є та не являється забудовником. Ця умова є необхідною для визнання права власності на самочинно збудований об'єкт нерухомості за такою особою на підставі рішення суду.
Господарський суд зазначає, що здійснене позивачем будівництво є самочинним, так як відсутні докази того, що будівництво здійснювалось на земельній ділянці, яка була відведена в установленому порядку для цієї мети, а також те, що об'єкт нерухомості збудовано за наявності належного дозволу чи належно затвердженого проекту.
Відповідно до статті 9 Закону України "Про архітектурну діяльність" будівництво (нове будівництво, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку визначеному Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".
При вирішенні позову про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно суд має виходити з того, що право на виконання будівельних робіт виникає у забудовника лише за наявності документів, які надають право виконувати будівельні роботи та передбачених статтями 27, 29-31 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", а також у передбачених законом випадках отримання дозволу на виконання будівельних робіт (статті 34, 37 цього Закону).
Пункт 5 частини 5 статті 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" визначає, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів належить до одного з етапів проектування та будівництва об'єктів, що здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок.
Як визначено ч. 1 ст. 39 Закону України "Про регулювання містобудівельної діяльності", прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви.
Форма декларації про готовність об'єкта до експлуатації, порядок її подання і реєстрації визначаються Кабінетом Міністрів України.
В силу дії частини 8, 9 статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівельної діяльності", експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється.
Зареєстрована декларація про готовність об'єкта до експлуатації або сертифікат є підставою для укладення договорів про постачання на прийнятий в експлуатацію об'єкт необхідних для його функціонування ресурсів - води, газу, тепла, електроенергії, включення даних про такий об'єкт до державної статистичної звітності та оформлення права власності на нього.
Згідно п. 10 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 р. № 461 зі змінами, у випадку визнання права власності на самочинно збудований об'єкт за рішенням суду він приймається в експлуатацію згідно з цим Порядком за умови можливості його надійної та безпечної експлуатації за результатами проведення технічного обстеження такого об'єкта.
Згідно з ч. 2 ст. 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію нерухомого майна, державна реєстрація прав на таке майно проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку, крім випадків, передбачених статтею 31 цього закону.
Як встановлено судом, земельна ділянка кадастровий номер 3521110100:50:096:0042, на якій розташований об'єкт, право власності на який є предметом спору, передана позивачу Гайворонською міською радою в постійне користування під уже збудоване нерухоме майно для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій, згідно рішення від 19.04.2018 № 1041. Категорія земель: землі запасу: 0,1351 га.
В матеріалах справи міститься технічний паспорт на громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами по вулиці Василя Стуса, 40-а, м. Гайворон Гайворонського району Кіровоградської області від 17.12.2019; звіт про проведення технічного обстеження Будинку Молитви (літ. А-2) та господарської будівлі (літ Б) по вул. Василя Стуса, 40-а, м. Гайворон Гайворонського району Кіровоградської області від 03.02.2020; лист Відділу регіонального розвитку, містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства від 31.01.2020 № 22 та Інформаційну довідку щодо відповідності місця розташування об'єкта архітектури вимогам державних будівельних норм від 31.01.2020 № 22.
Таким чином з огляду на те, що: 1) позивач здійснив самовільне будівництво на земельній ділянці, наданій йому в користування під уже збудоване майно; 2) власник земельної ділянки не заперечує проти визнання за позивачем права власності; 3) самочинне будівництво проведено з дотриманням стандартів, які дозволяють їх надійну та безпечну експлуатацію, 4) позивач звертався до компетентного органу з метою введення в експлуатацію самочинно зведеного об'єкту, однак отримав відмову через відсутність законодавчого регулювання таких відносин; 5) самочинне будівництво не порушує права інших осіб, доказів протилежного учасниками справи не надано та такі відсутні у матеріалах справи; 6) у матеріалах справи відсутні рішення уповноважених посадових осіб або суду, якими ухвалено знести самочинно збудовані позивачем приміщення, що є предметом цього спору, суд зазначає, що у даній справі встановлено наявність передбачених законом умов, за яких право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво, а тому вимоги позивача є обґрунтованими та спрямовані на відновлення його невизнаного права.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за його згодою покладається на позивача.
Керуючись ст. 74, 76, 77, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити.
Визнати за Релігійною організацією "Релігійна громада "Церква Євангелійських християн-баптистів міста Гайворон" (вул. В. Стуса, 40 А, м. Гайворон, Кіровоградська область, 26300; код 23093990) право власності на нежитлову будівлю (будинок Молитви) літ. А та господарської будівлі (літ. Б), загальна площа будівлі - 178,40 кв.м, яка розташована на земельній ділянці площею 0,1351 га, кадастровий номер 3521110100:50:096:0042, цільове призначення - для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій, що знаходяться за адресою: вул. В. Стуса, 40 А, м. Гайворон, Кіровоградська область, 26300.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Копії рішення надіслати позивачу на електронну пошту адвоката ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідачу на поштову адресу.
Повне рішення складено 20.09.2021.
Суддя В.Г. Кабакова