вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"20" вересня 2021 р. м. Київ Справа № 911/2037/21
Господарський суд Київської області у складі судді Лилака Т.Д., розглянувши справу
за позовом Державної екологічної інспекції Столичного округу
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Житлово-експлуатаційна компанія перший парковий”
про стягнення 28 387,80 грн.
без виклику учасників процесу
Державна екологічна інспекція Столичного округу (позивач) звернулася до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Житлово-експлуатаційна компанія перший парковий” (відповідач) про стягнення 28 387,80 грн. збитків завданих внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства України. Також позивач просив суд стягнути з відповідача судові витрати.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.07.2021 відкрито провадження у даній справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та зобов'язано сторін вчинити певні дії.
Згідно з ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, у відповідності до ч. 5 ст. 252 ГПК України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.
Крім того, цією ухвалою відповідачу було визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, для подання заперечень на відповідь на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив.
Частиною 5 статті 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, у порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
За змістом статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
В силу положень статті 10 наведеного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи та про його право подати відзив на позовну заяву, копія ухвали суду від про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Втім, повідомлення про вручення поштових відправлень повернуті на адресу суду з відміткою поштового зв'язку «за закінченням строку зберігання».
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень», усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Частинами 1, 2 статті 3 цього Закону визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (частина 1 статті 4 цього Закону).
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що відповідач мав дійсну можливість ознайомитись з ухвалою суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
У разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії (висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 25.06.2018 у справі №904/9904/17).
З огляду на наведене суд вважає, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд даної справи.
У встановлений судом строк відзиву на позовну заяву відповідач не подав, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не направляв.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Приймаючи до уваги належне повідомлення відповідача про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність у матеріалах справи достатньої кількості документів для розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про її розгляд за наявними матеріалами.
Положення ч.1 ст.248 ГПК України визначають, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з частиною 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
На підставі наказу Інспекції від 25.06.2019 № 1094-П, направлення Інспекції на здійснення планового заходу державного нагляду (контролю) від 26.06.2019 за № 3/3/001099, у період часу з 01.07.2019 по 10.07.2019, за адресом: 08140, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Білогородка, вул. Тернівська, 2-А, Державною екологічною інспекцією Столичного округу проведено плановий захід державного нагляду (контролю) щодо додержання Товариством з обмеженою відповідальністю «Житлово-експлуатаційна компанія перший парковий» (далі-Відповідач) вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, за результатами якого складено акт від 01.07.2019 - 10.07.2019 № 3/3/001099 та винесено припис від 10.07.2019 щодо усунення виявлених порушень природоохоронного законодавства.
Встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Житлово-експлуатаційна компанія перший парковий» здійснює діяльність на підставі свідоцтва про державну реєстрацію, згідно з виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основний вид діяльності: комплексне обслуговування об'єктів. Товариством отримано дозвіл на спеціальне водокористування № 110/7 від 03.03.2016, термін дії, якого закінчився 03.03.2019.
Перевіркою виявлено порушення а саме, що відповідачем у період з 30.03.2019 по 04.07.2019 самовільно використовувалися водні ресурси за відсутності дозвільних документів, а саме здійснювався забір води із артезіанських свердловин без дозволу на спеціальне водокористування.
Згідно довідки наданої відповідачем від 04.07.2019 № 442 за період відсутності дозволу на спецводокористування було спожито 8400 м. куб. води.
В подальшому державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища розраховано збитки за використання водних ресурсів без дозвільних документів, які становлять 28 387, 80 грн.
Вказані розрахунки проведені відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів (далі - Методика), затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища № 389 від 20.07.2009.
Претензією від 19.07.2019 № 70/2019 позивачем запропоновано відповідачеві добровільно відшкодувати шкоду, заподіяну державі в розмірі 28 387,35 грн., яка залишена відповідачем без задоволення.
За твердженням позивача, на момент звернення з позовом до суду збитки, заподіяні державі внаслідок порушення відповідачем законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, залишались невідшкодованими.
Дослідивши наявні матеріали справи суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, враховуючи наступне.
Статтею 2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» визначено, що відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються цим Законом, а також земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.
Відповідно до ст. 38 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів.
В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.
Водні відносини в Україні регулюються Водним Кодексом України, Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» та іншими актами законодавства.
Згідно зі ст. 6 Водного кодексу України, води (водні об'єкти) є виключно власністю Українського народу і надаються тільки у користування, яке може буди загальним або спеціальним.
Поняття спеціальне водокористування наведено у статті 48 Водного кодексу України. Так, спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських (у тому числі для цілей аквакультури) та інших державних і громадських потреб.
При цьому, згідно із ст. 49 Водного кодексу України, спеціальне водокористування є платним та здійснюється на підставі дозволу на спеціальне водокористування, який видається територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства.
Стаття 41 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» встановлює економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, зокрема, передбачає відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
За приписами ст. 110 Водного кодексу України порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України.
Як свідчить ч. 3 ст. 110 Водного кодексу України недотримання умов дозволу або порушення правил спеціального водокористування є самостійними порушеннями водного законодавства, відповідальність за які несуть винні особи.
Притягнення винних у порушенні водного законодавства до відповідальності не звільняє їх від обов'язку відшкодування збитків, завданих ними внаслідок порушення водного законодавства (стаття 111 ВК України).
Відповідно до частини четвертої статті 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.
Згідно з частиною першою статтею 69 цього Закону шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Суд зазначає, що загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової шкоди визначено у ч.1 ст. 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.
Наявність всіх зазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
На позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою, а відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.
Шкода, заподіяна внаслідок порушення природоохоронного законодавства, повинна відшкодовуватись у розмірах, які визначаються на підставі затверджених у встановленому порядку такс і методик обрахування розмірів шкоди, що діють на час здійснення порушення або, у разі неможливості встановлення часу здійснення порушення, - на час його виявлення.
Відповідно до пункту 1.6 роз'яснення президії Вищого господарського суду України Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища № 02-5/744 від 27.07.2001, вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарському суду слід виходити з презумпції вини правопорушника (стаття 1166 Цивільного кодексу України).
Частиною другою статті 1166 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Оскільки при вирішенні даного спору слід виходити з презумпції вини правопорушника, то саме відповідач повинен довести, що шкоду завдано не з його вини, або ж у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах: від 12.09.2019 у справі № 908/1092/18, від 12.11.2019 у справі № 914/2436/18.
Отже, відшкодування шкоди на підставі цієї норми здійснюється у разі, наявності у діях відповідача всіх елементів складу цивільного правопорушення у їх сукупності: неправомірної поведінки особи, наявності шкоди, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою, вини завдавача шкоди.
При цьому причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, полягає у тому, що наслідки у вигляді шкоди настають лише через неправомірну поведінку відповідача а не іншої особи, оскільки сама лише неправомірна поведінка особи, яка не пов'язана із наслідками у вигляді шкоди, не тягне за собою її відшкодування.
Враховуючи вищенаведене та те, що судом встановлено наявність всіх складових правопорушення, а саме, факт неправомірної поведінки відповідача (самовільного водокористування (підземні води), наявність шкоди (збитки в загальному розмірі 28 387,35 грн.) та наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою, адже шкода виступає об'єктивним наслідком поведінки відповідача через недотримання вимог природоохоронного законодавства; самої шкоди. Відповідач відсутність своєї вини належними доказами не спростував.
Порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів визначає Методика розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затверджена наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 № 389 (п. 1.2 Методики).
Розрахунок розміру збитків, спричинених перевищенням встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів, здійснюється за формулою передбаченою п. 9.1 Методики.
Відповідно до п. 9.2 Методики фактичний об'єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів визначається на основі даних: первинної документації, статистичної звітності, ліміту забору та використання води, індивідуальних норм водоспоживання та водовідведення або довідки фізичної особи - підприємця або юридичної особи за підписом керівництва, завіреної печаткою (за наявності).
Під час здійснення заходу державного нагляду контролю відповідачем було надано Довідку за № 442 від 04.07.2019, згідно якої у період з 30.03.2019 по 04.07.2019 спожито води 8400 куб.м.
На підставі вказаної Методики, Інспекцією здійснено розрахунок розміру відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення товариством законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, зокрема, перевищення лімітів забору води. Розмір збитків за перевищення ліміту дозволу за вказаний період склав 28 387,35 грн.
Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування
Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
На даний час збитки відповідачем не відшкодовано, протилежного матеріали справи не містять, а отже 28 387,35 грн. підлягають стягненню з відповідача.
Відтак, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями ст. 129 Господарського процесуального кодексу України та покладає на відповідача витрати по сплаті судового збору.
Керуючись ст. ст. 123, 129, 240-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Житлово-експлуатаційна компанія перший парковий” (08140, Київська обл., Києво-Святошинський р-н., с. Білогородка, вул. Тернівська, 2-А, код ЄДРПОУ:39127744) 28 387 (двадцять вісім тисяч триста вісімдесят сім) грн. 80 коп. збитків, заподіяних державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства перерахувавши вказану суму на спеціальний рахунок Білогородської територіальної громади (код класифікації доходів бюджету 24062100) «Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності»).
3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Житлово-експлуатаційна компанія перший парковий” (08140, Київська обл., Києво-Святошинський р-н., с. Білогородка, вул. Тернівська, 2-А, код ЄДРПОУ:39127744) на користь Державної екологічної інспекції Столичного округу (01042, м. Київ, провулок Новопечерський, буд. 3, корпус 2, код ЄДРПОУ 42163667) 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп. судового збору.
4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення до Північного апеляційного господарського суду у порядку, визначеному ст. 257 та з урахуванням п.17.5 п.17 Перехідних положень ГПК України.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 20.09.2021.
Суддя Т.Д. Лилак