ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
20.09.2021Справа № 910/9444/21
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Ломаки В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС"
до Приватного акціонерного товариства "Європейський страховий альянс"
про стягнення 29 975,56 грн.,
Без виклику (повідомлення) представників сторін.
Приватне акціонерне товариство "Страхова група "ТАС" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Європейський страховий альянс" (далі - відповідач) про стягнення 29 975,56 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на підставі договору добровільного комплексного страхування транспортних ризиків від 15.08.2018 року № AZ11-874715, укладеним із ОСОБА_1 , та у зв'язку із настанням страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля "HYUNDAI ix 35", реєстраційний номер НОМЕР_1 , а тому позивачем отримано право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля "MERCEDES-BENZ", реєстраційний номер НОМЕР_2 , водієм якого скоєно дорожньо-транспортну пригоду, станом на дату настання останньої була застрахована відповідачем на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АО № 3503014, а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування 24 000,00 грн. страхового відшкодування, а також 2 589,94 грн. пені, 1 035,62 грн. 3 % річних та 2 350,00 грн. інфляційних втрат покладається на відповідача.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.06.2021 року позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" залишено без руху та надано останньому строк для усунення її недоліків.
02.07.2021 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшла заява Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" від 25.06.2021 року № 01923/0121 про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.07.2021 року відкрито провадження у справі № 910/9444/21, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
03.08.2021 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшла запитувана судом інформація.
13.08.2021 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшов відзив Приватного акціонерного товариства "Європейський страховий альянс" від 12.08.2021 року № 2494/8 на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог з огляду на те, що після настання ДТП за участі застрахованих сторонами транспортних засобів до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування звернулась ОСОБА_1 (страхувальник за укладеним із позивачем договором від 15.08.2018 року № AZ11-874715). Враховуючи те, що у повідомленні про подію з транспортним засобом, яке надійшло на адресу відповідача, було зазначено, що автомобіль "HYUNDAI ix 35", реєстраційний номер НОМЕР_1 , за договором "КАСКО" не застрахований, 31.07.2019 року Приватне акціонерне товариство "Європейський страховий альянс" на підставі рахунку та укладеної з ОСОБА_1 угоди № 36-19р про визначення розміру страхового відшкодування по страховій справі 1525\19\50\ЦВ04\00\0 за Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АО3503014 від 18.06.2019 року, сплатило на користь потерпілої у ДТП особи суму погодженого з цією особою страхового відшкодування у розмірі 26 980,26 грн. Разом із тим, у відповідь на отриману від позивача 09.08.2019 року заяву про виплату страхового відшкодування у розмірі 25 000,00 грн. (в порядку суброгації), відповідач направив Приватному акціонерному товариству "Страхова група "ТАС" лист від 21.08.2019 року № 4013/13, в якому повідомив про відсутність правових підстав для повторної сплати страхового відшкодування, у зв'язку із фактичним отриманням потерпілою особою відповідної грошової компенсації.
20.08.2021 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшла відповідь Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" від 17.08.2021 року № 02466/0121 на відзив на позовну заяву, в якій позивач зазначив, що за умовами пункту 21.2 договору добровільного комплексного страхування транспортних ризиків від 15.08.2018 року № AZ11-874715 сума страхового відшкодування виплачується в рамках ліміту, що дорівнює 25 000,00 грн., якщо факт ДТП був підтверджений належним чином оформленим Європротоколом, замість довідки поліції. Відтак, ОСОБА_1 , на думку позивача, мала право звернутися до Приватного акціонерного товариства "Європейський страховий альянс" із заявою на відшкодування решти суми страхового відшкодування (загальна сума якого відповідно до здійсненої позивачем калькуляції склала 48 951,72 грн.). Також позивач вказав, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована.
27.08.2021 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшли заперечення Приватного акціонерного товариства "Європейський страховий альянс" від 25.08.2021 року № 2614/8 на відповідь на відзив на позовну заяву, в яких відповідач зазначив, що він відповідно до вимог спеціального закону виконав свої зобов'язання за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АО № 3503014 до моменту звернення позивача із заявою про виплату страхового відшкодування. Крім того, відповідач поставив під сумнів обґрунтованість посилань позивача на ремонтну калькуляцію від 26.06.2019 року № 11157_32, зважаючи на те, що ціни на запасні частини у наведеній калькуляції були визначені станом на 24.05.2019 року, тоді як ДТП за участі застрахованого автомобіля відбулася 19.06.2019 року.
Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
15.08.2018 року між Приватним акціонерним товариством "Страхова група "ТАС" (страховик) та ОСОБА_1 (страхувальник) укладено договір добровільного комплексного страхування транспортних ризиків № AZ11-874715 (далі - Договір), предметом якого є страхування ризиків настання збитків страхувальника, що спричинені пошкодженням, знищенням, втратою забезпеченого транспортного засобу - автомобіля "HYUNDAI ix 35", реєстраційний номер НОМЕР_1 .
За умовами пункту 2 Частини 1 Договору цей Договір діє лише при наявності діючого полісу ОСЦПВ, серія та номер якого зазначені нижче, при умові, що страховик за таким полісом - АТ "СГ "ТАС" (приватне). Дія цього Договору поширюється лише на забезпечений транспортний засіб, зазначений в такому полісі ОСЦПВ, та на умовах програм, які є обраними нижче. З припиненням дії полісу ОСЦПВ з будь-якої причини дія цього Договору також одночасно припиняється.
У вказаному Договорі також міститься посилання на підписаний між позивачем та страхувальником поліс серії АМ № 7778471.
Слід зазначити, що у матеріалах справи наявна копія вищенаведеного полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 15.08.2018 року серії АМ № 7778471, яким визначено застрахований транспортний засіб - автомобіль "HYUNDAI ix 35", реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2013 року випуску. Положеннями цього полісу передбачено страхову суму за шкоду, заподіяну майну, розмірі 100 000,00 грн., а також франшизу в сумі 0,00 грн. Строк дії полісу серії АМ № 7778471 встановлено з 00:00 год. 16.08.2018 року по 15.08.2019 року включно.
19.06.2019 року об 11:05 год. у місті Херсоні відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля "MERCEDES-BENZ", реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який під час руху заднім ходом не переконався в безпеці маневру, внаслідок чого здійснив зіткнення із застрахованим позивачем автомобілем "HYUNDAI ix 35", реєстраційний номер НОМЕР_1 , у зв'язку з чим, вказані транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Означена дорожньо-транспортна пригода була оформлена повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду (європротоколом).
Відповідно до полісу серії АО № 3503014 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, цивільна правова відповідальність водія автомобіля "MERCEDES-BENZ", реєстраційний номер НОМЕР_2 , була застрахована у відповідача із встановленим розміром франшизи - 1 000,00 грн. та лімітом відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну, в розмірі 100 000,00 грн.
19.06.2019 року уповноважена особа страхувальника - водій пошкодженого автомобіля "HYUNDAI ix 35", реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_3 звернувся до позивача із заявою про настання страхової події від 19.06.2019 року № 11157/32/2019/96.
Листом від 20.06.2019 року страхувальник за Договором звернувся до Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" із заявою на виплату страхового відшкодування. Крім того, у цій заяві ОСОБА_1 вказала про переуступлення нею свого права вимоги до страхової компанії винуватця ДТП, яка є страховиком за полісом ОСЦПВ.
Страховим актом позивача від 02.07.2019 року № 21843Р/32/2019 вищенаведену ДТП визнано страховим випадком та вирішено виплатити страхове відшкодування в сумі 25 000,00 грн.
Відповідно до платіжного доручення від 03.07.2019 року № 34733 позивач перерахував ФОП Кузько Еліні Вікторівні (СТО) грошові кошти у розмірі 25 000,00 грн. із призначенням платежу: "Стр. відш. за Дог. № AZ11-874715 від 21/06/2019р. за рем. Хюндай д.н. НОМЕР_1 , влас ОСОБА_4 , для зарах Кузько Е.В. № Дог 0384330400, Без ПДВ".
Листом від 06.08.2019 року № ГОН01/5616 позивач звернувся до відповідача із заявою (справа № 11157/32/2019/96) про виплату страхового відшкодування у розмірі 25 000,00 грн., яка була вручена Приватному акціонерному товариству "Європейський страховий альянс" 09.08.2019 року.
Проте спірна сума страхового відшкодування відповідачем, за твердженням Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС", у встановлений законом строк позивачу в добровільному порядку відшкодована не була, у зв'язку з чим, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Частинами 1 та 2 статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Як зазначалось судом вище, дорожньо-транспортна пригода, що відбулася 19.06.2019 року, була оформлена повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду (європротоколом).
Суд визнає європротокол як належний та допустимий доказ у справі, виходячи з наступного.
З набранням чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування" № 3045-VI від 17.02.2011 року, яким внесено зміни та доповнення до Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", що дозволило учасникам дорожнього руху при скоєнні дорожньо-транспортної пригоди за наявності встановлених пунктом 33.2 статті 33 наведеного Закону обставин спільно складати повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду ("європротокол") без інформування відповідного підрозділу МВС України про її настання.
Так, відповідно до пункту 33.2 статті 33 зазначеного вище Закону України, у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду. У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов'язку інформувати відповідні підрозділи Національної поліції про її настання.
На виконання Закону України від 17.02.2011 року № 3045-VI, Моторним (транспортним) страховим бюро України встановлено відповідний зразок повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду та за погодженням з Державною автомобільною інспекцією Міністерства внутрішніх справ України затверджено протоколом Президії МТСБУ від 11.08.2011 року № 274/2011 Інструкцію щодо заповнення повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (далі - Інструкція).
Відповідно до вказаної вище Інструкції, у європротоколі зазначаються, зокрема, фактична дата, час та місце настання ДТП, інформація про страхувальника згідно з даними полісу та інше.
За умовами статті 6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'я та/або майну потерпілого.
Судом встановлено, що наявне в матеріалах справи повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (європротокол) від 19.06.2019 року є заповненим обома учасниками дорожньо-транспортної пригоди у відповідних частинах, що стосуються інформації про транспортний засіб А ("MERCEDES-BENZ", реєстраційний номер НОМЕР_2 ) та транспортний засіб В ("HYUNDAI ix 35", реєстраційний номер НОМЕР_1 ), зазначено у відповідних пунктах дату, час та місце дорожньо-транспортної пригоди, інформацію про страхувальників згідно з даними полісів, наявна схема дорожньо-транспортної пригоди, визначені обставини дорожньо-транспортної пригоди для пояснення цієї схеми тощо.
Також, суд зазначає, що відповідно до статті 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення особа, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, звільняється від адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, за умови, що учасники дорожньо-транспортної пригоди скористалися правом спільно скласти повідомлення про цю пригоду відповідно до Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
У зв'язку із тим, що між учасниками ДТП спільно складено повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, отже, водій, винний у вчиненні ДТП, звільняється від адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.
Згідно з відомостями європротоколу від 19.06.2019 року та відповідної схеми, ДТП відбулася з вини водія автомобіля "MERCEDES-BENZ", реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_2 .
Повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду складене учасниками ДТП відповідно до норм чинного законодавства і є належним доказом вини особи, що скоїла ДТП, у зв'язку з чим завдана шкода підлягає відшкодуванню.
Таким чином, судом за змістом, зокрема, означеного європротоколу та інших матеріалів справи встановлено обставини скоєння ДТП та особу, відповідальну за заподіяну шкоду.
Правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, - якщо законом передбачено такий обов'язок.
Зокрема, відповідно до статті 999 Цивільного кодексу України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про страхування", Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.
Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України "Про страхування").
Положеннями статті 979 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
За змістом статті 980 Цивільного кодексу України, статті 4 Закону України "Про страхування" залежно від предмета договору страхування може бути особистим, майновим, а також страхуванням відповідальності.
У свою чергу, за вольовою ознакою згідно з положеннями статті 999 Цивільного кодексу України і статей 6, 7 Закону України "Про страхування" страхування може бути добровільним і обов'язковим, тому кожен вид страхування має свої особливості правового регулювання.
До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону).
Згідно зі статтею 6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
За змістом Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (статті 9, 22-31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Як передбачено статтею 1194 Цивільного кодексу України, у разі, якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування шкоди, завданої особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, ця особа зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
З огляду на вищенаведене, сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому, договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.
Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок ДТП породжує деліктне зобов'язання, в якому право потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується із відповідним обов'язком боржника - відшкодувати шкоду (особи, яка завдала шкоди, відшкодувати цю шкоду). Водночас, така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов'язанні ним є страховик.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
До таких випадків, зокрема, відноситься виплата страховиком за договором добровільного страхування страхового відшкодування страхувальнику (потерпілому), внаслідок чого до такого страховика переходить право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток, зокрема, й до страхувальника за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
У постанові Верховного Суду від 02.10.2018 року в справі № 910/171/17 відображено правову позицію, згідно з якою на підставі вищевказаних правових норм до страховика потерпілого переходить право вимоги до заподіювача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування.
Отже, страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 Цивільного кодексу України та 27 Закону України "Про страхування", шляхом звернення з позовом до страховика, в якого заподіювач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Згідно з частиною 1 статті 14 та статті 204 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Якщо договір не визнано недійсним в судовому порядку, він має такі ж правові наслідки, як і будь-який дійсний договір, зокрема, є обов'язковим для виконання його сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
У свою чергу, частина 2.1 статті 2 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" прямо визначає пріоритет даного Закону перед положеннями інших актів цивільного законодавства України.
Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Таким чином, для визначення складових витрат, які підлягають відшкодуванню саме страховиком цивільно-правової відповідальності, в даному випадку підлягають застосуванню саме спеціальні норми пункту 22.1 статті 22 та статті 30 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Тобто, наведеними положеннями встановлено, що розмір відповідальності страховика за полісом обмежується розміром відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу в межах встановлених відповідним полісом ліміту відповідальності та франшизи.
Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" встановлено, що проведення оцінки майна є обов'язковим для визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.
Норма частини 1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", яка передбачає відшкодування страховиком саме оціненої шкоди, не встановлює імперативного обов'язку щодо проведення такої оцінки саме суб'єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", а отже, така оцінка може бути здійснена на підставі рахунку СТО чи акту виконаних робіт.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 01.02.2018 року в справі № 910/22886/16.
Суд вважає, що проведення оцінки завданої шкоди суб'єктом оціночної діяльності є необхідним лише у випадку наявності підстав для вирахування коефіцієнта фізичного зносу у випадках і порядку, передбаченому Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (затверджена наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 року № 142/5/2092).
Відповідно до пункту 7.38 вказаної Методики значення коефіцієнта фізичного зносу (Ез) приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує 5 років з - для легкових КТЗ виробництва країн СНД та 7 років - для інших легкових КТЗ.
Згідно з пунктом 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24.11.2003 року № 142/5/2092, строк експлуатації - період часу від дати виготовлення КТЗ до дати його оцінки.
З наявних у матеріалах справи документів, зокрема, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, вбачається, що рік випуску пошкодженого автомобіля "HYUNDAI ix 35", реєстраційний номер НОМЕР_1 - 2013, а отже на момент ДТП строк його експлуатації не перевищував строку, встановленого у пункті 7.38 Методики.
Як було зазначено вище, згідно зі страховим актом позивача від 02.07.2019 року № 21843Р/32/2019, зважаючи на виставлений СТО - ФОП Кузько Е.В. рахунок від 21.06.2019 року № 21-06 на оплату відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля "HYUNDAI ix 35", реєстраційний номер НОМЕР_1 , вирішено виплатити страхове відшкодування у розмірі 25 000,00 грн.
Відповідно до платіжного доручення від 03.07.2019 року № 34733 позивач перерахував ФОП Кузько Еліні Вікторівні (СТО) грошові кошти у розмірі 25 000,00 грн. із призначенням платежу: "Стр. відш. за Дог. № AZ11-874715 від 21/06/2019р. за рем. Хюндай д.н. НОМЕР_1 , влас ОСОБА_4 , для зарах Кузько Е.В. № Дог 0384330400, Без ПДВ".
Обґрунтовуючи позовні вимоги, Приватне акціонерне товариство "Страхова група "ТАС" посилалося на те, що до нього в установленому законом порядку перейшло право вимоги вищевказаного страхового відшкодування у розмірі 25 000,00 грн. до особи, відповідальної за завдану шкоду. Водночас відповідач, як страховик відповідальної за означену шкоду особи, в установлений статтею 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" строк фактично не розглянув адресовану йому позивачем заяву про виплату страхового відшкодування у розмірі 25 000,00 грн., не прийняв відповідного рішення та не виплатив Приватному акціонерному товариству "Страхова група "ТАС" спірної суми грошових коштів, що зумовило звернення останнього до суду з даним позовом.
З огляду на викладене, суд звертає увагу на таке.
За правилами пункту 35.1 статті 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про ДТП подає страховику заяву про страхове відшкодування.
Відповідно до пункту 36.1 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик, керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування або про відмову у здійсненні страхового відшкодування. Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.
Водночас з матеріалів справи вбачається, що у червні 2019 року до відповідача (як страховика винної у ДТП особи) із повідомленням про подію з транспортним засобом звернулась уповноважена особа страхувальника за договором № AZ11-874715 - водій пошкодженого автомобіля "HYUNDAI ix 35", реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_3 .
Висновком відповідача щодо розміру заподіяної шкоди № 1525\19\50\ЦВ04\01\2, затвердженим 10.07.2019 року начальником експертно-технічного відділу ТОВ "Європейський страховий альянс" (за договором 3-09П), розмір заподіяної пошкодженням автомобіля "HYUNDAI ix 35", реєстраційний номер НОМЕР_1 , шкоди визначено в сумі 31 089,18 грн. Разом із тим, розмір цієї шкоди було відкориговано (зменшено) на суму 6 217,84 грн. (не враховано податок на додану вартість на суму 6 217,84 грн.).
З матеріалів справи також вбачається, що до Приватного акціонерного товариства "Європейський страховий альянс" із заявою про виплату страхового відшкодування звернулась ОСОБА_1 (страхувальник за укладеним із позивачем Договором № AZ11-874715). Означена заява була зареєстрована відповідачем 11.07.2019 року за вхідним номером 2964.
16.07.2019 року між Приватним акціонерним товариством "Європейський страховий альянс" та ОСОБА_1 укладено Угоду № 36-19р про визначення розміру страхового відшкодування по страховій справі 1525\19\50\ЦВ04\00\0 за Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АО3503014 від 18.06.2019 року, предметом якої є узгодження страховиком розміру страхового відшкодування внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась 19.06.2019 року, по страховій справі № 1525\19\50\ЦВ04\00\0 з особою, яка має право на отримання відшкодування, у відповідності до статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
У пунктах 2.1, 2.2 цієї Угоди її сторони дійшли згоди, що загальний розмір суми страхового відшкодування по страховій справі становить 26 980,26 грн. Зазначена сума страхового відшкодування сплачується страховиком потерпілій особі до 31.07.2019 року.
Сума страхового відшкодування по страховій справі № 1525\19\50\ЦВ04\00\0 є погодженою сторонами, будь-яких заперечень щодо розміру, порядку обчислення страхового відшкодування потерпіла особа до страховика не має та в майбутньому мати не буде (пункт 2.3 Угоди).
За положенням пункту 36.2 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Так, страховим актом відповідача від 25.07.2019 року № 1525\19\50\ЦВ04\01\2 вирішено виплатити суму погодженого з потерпілою особою страхового відшкодування у розмірі 26 980,26 грн. безпосередньо на рахунок ОСОБА_1 .
Згідно з платіжними дорученнями від 29.07.2019 року № ЦО07592 на суму 10 000,00 грн., від 30.07.2019 року № 07593 на суму 10 000,00 грн. та від 31.07.2019 року № 07594 на суму 6 980,26 грн. відповідач перерахував потерпілій особі - ОСОБА_1 грошові кошти у загальному розмірі 26 980,26 грн. із призначенням платежу: "Поповн.к.р.№ 4149439011797515 ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_3 страх. відш. зг. стр. акт № 1525/19/50/цв04/01/2 дог. АО-3503014 від 18.06.19 (Херс.дир) опод. не підл. Без ПДВ".
Враховуючи наведені обставини, у відповідь на отриманий від позивача 09.08.2019 року лист від 06.08.2019 року № ГОН01/5616 із заявою про виплату страхового відшкодування у розмірі 25 000,00 грн., відповідачем складено адресований позивачу лист від 21.08.2019 року № 4013/13 (наявний у матеріалах справи), в якому міститься повідомлення відповідача про відсутність правових підстав для повторної сплати страхового відшкодування, у зв'язку із фактичним отриманням потерпілою особою відповідної грошової компенсації.
Як було зазначено вище, частина 1 статті 993 Цивільного кодексу України та стаття 27 Закону України "Про страхування" передбачають, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги саме яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки, а не право вимоги саме в розмірі виплаченого страхового відшкодування.
При цьому, у постанові від 02.04.2018 року в справі № 910/32720/15 Верховний Суд зазначив, що вказівка "у межах витрат", означає, що загальна сума вимоги, яка заявлена страховиком, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, не може перевищувати суму, яка ним реально сплачена.
Вказівка про те, що до такого страховика переходить право вимоги саме яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки, а не право вимоги саме в розмірі виплаченого страхового відшкодування, служить засобом убезпечення особи, до якої пред'являється вимога, від включення страховиком та страхувальником за договором добровільного майнового страхування до такої вимоги зайвих, необґрунтованих та завищених витрат.
Разом із тим, за змістом частини 3 статті 22 Цивільного кодексу України збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо, зокрема, договором не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Так, в укладеній 16.07.2019 року між Приватним акціонерним товариством "Європейський страховий альянс" (страховиком винної у ДТП особи) та ОСОБА_1 (страхувальником, потерпілою особою) Угоді № 36-19р про визначення розміру страхового відшкодування по страховій справі 1525\19\50\ЦВ04\00\0 за Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АО3503014 від 18.06.2019 року, останні за обопільною згодою визначили розмір страхового відшкодування внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась 19.06.2019 року, що становить 26 980,26 грн. Крім того, означені контрагенти погодили, що ця сума страхового відшкодування (яка є погодженою сторонами, будь-яких заперечень щодо розміру, порядку обчислення страхового відшкодування потерпіла особа до страховика не має та в майбутньому мати не буде) сплачується страховиком потерпілій особі до 31.07.2019 року.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 26 Закону України "Про страхування" підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування є отримання страхувальником повного відшкодування збитків за майновим страхуванням від особи, винної у їх заподіянні.
Посилання позивача на порушення відповідачем встановленого законом строку на прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування та його фактичної виплатити також не беруться судом до уваги з огляду на наступне.
Як було наведено вище, відповідно до пункту 36.2 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Наведеною нормою страховику встановлено 15-денний строк для прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування та для виплати такого відшкодування у разі узгодження страховиком розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, або 90-денний строк з дня отримання заяви про страхове відшкодування для вчинення наведених дій (у разі неузгодження страховиком та особою, яка має право на отримання відшкодування, конкретного розміру страхового відшкодування).
Оскільки Угода № 36-19р, якою Приватне акціонерне товариство "Європейський страховий альянс" та ОСОБА_1 (особа, яка має право на отримання відшкодування) узгодили розмір страхового відшкодування, була укладена між наведеними суб'єктами 16.07.2019 року, а сума страхового відшкодування у розмірі 26 980,26 грн. була остаточно та у повному обсязі сплачена безпосередньо потерпілій особі 31.07.2019 року, суд дійшов висновку про дотримання відповідачем 15-денного строку для виплати страхового відшкодування, встановленого статтею 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Разом із тим, позивачем не було доведено належними і допустимими доказами наявності у відповідача обов'язку повідомляти страховика потерпілої особи (Приватне акціонерне товариство "Страхова група "ТАС") про здійснення страхової виплати безпосередньо на користь такої потерпілої особи.
Щодо переходу до страховика (позивача) права вимоги, яке страхувальник ( ОСОБА_1 ) мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток, внаслідок виплати страховиком за договором добровільного страхування страхового відшкодування страхувальнику (потерпілому), суд зазначає таке.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 04.07.2018 року в справі № 910/2603/17 висловила правову позицію, згідно з якою перехід права вимоги потерпілого (страхувальника) у деліктному зобов'язанні до страховика в порядку статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" є суброгацією.
При цьому, помилковим є ототожнення права вимоги, визначеного статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України, із правом вимоги (регресу), визначеного статтею 1191 Цивільного кодексу України, оскільки наведені норми регулюють різні за змістом правовідносини - суброгацію у страхових відносинах та регрес.
Так, на відміну від суброгації у страхових відносинах, де, як вже зазначено вище, право вимоги переходить від потерпілого (страхувальника) до страховика, а деліктне зобов'язання продовжує існувати, при регресі основне (деліктне) зобов'язання припиняється та виникає нове (регресне) зобов'язання, в межах якого у кредитора (третьої особи, що виконала обов'язок замість винної особи перед потерпілим) виникає право регресної вимоги до такої винної особи.
Це виходить із змісту статей 559 та 1191 Цивільного кодексу України, згідно яких зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином; особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Зважаючи на зміст наведених норм Цивільного кодексу України, право зворотної вимоги (регресу) не переходить від однієї особи до іншої, як у випадку заміни сторони (кредитора) у вже існуючому зобов'язанні (при суброгації у страхових відносинах). При регресі право регресної вимоги виникає, тобто є новим правом кредитора за новим в даному випадку регресним зобов'язанням, що виникло внаслідок припинення основного (деліктного) зобов'язання шляхом виконання обов'язку боржника (винної особи) у такому деліктному зобов'язанні третьою особою.
В цілому, як за змістом статті 1191 так і за змістом статті 993 Цивільного кодексу України і статті 27 Закону України "Про страхування", йдеться про виконання обов'язку боржника перед потерпілим третьою особою. Водночас ці норми встановлюють різний порядок виникнення прав вимоги до винної особи у деліктному зобов'язанні.
При цьому, при суброгації у страхових відносинах деліктне зобов'язання продовжує існувати та відбувається лише заміна кредитора - право вимоги переходить від потерпілої особи до страховика.
При регресі - право вимоги (регресу) виникає у третьої особи після виконання такою особою обов'язку боржника та, відповідно, припинення основного (деліктного) зобов'язання та виникнення нового (регресного) зобов'язання.
У спірних (страхових) відносинах застосуванню підлягають норми статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України, які визначають спеціальний порядок переходу прав вимоги до винної особи від страхувальника (потерпілого) до страховика, що відшкодував шкоду потерпілому - суброгацію.
Такої ж правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 10.07.2018 року в справі № 905/2970/16.
Разом із тим, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (статті 514 Цивільного кодексу України).
Водночас згідно з частиною 2 статті 516 Цивільного кодексу України якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Відтак, зважаючи на наявні у матеріалах справи документи та встановлені судом фактичні обставини, слід дійти висновку про те, що сплата відповідачем безпосередньо на користь потерпілої особи страхового відшкодування у погодженому між ними розмірі свідчить про припинення деліктних правовідносин, належне виконання Приватним акціонерним товариством "Європейський страховий альянс" відповідного обов'язку та відсутність підстав для покладення на нього зобов'язань додатково сплачувати спірну суму грошових коштів на користь позивача як страховика потерпілої особи.
За таких обставин, зважаючи на повну оплату відповідачем погодженої з потерпілою особою суми страхового відшкодування в установлений в укладеній між ними Угоді строк, враховуючи, що така виплата відбулася до моменту звернення позивача до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування (09.08.2019 року), а також беручи до уваги те, що виплачена відповідачем страхувальнику - ОСОБА_1 сума страхового відшкодування перевищує розмір заявлених до стягнення позивачем у даній справі грошових коштів, суд дійшов висновку про те, що деліктне зобов'язання, яке виникло внаслідок завдання належному ОСОБА_1 автомобілю шкоди, і в якому право потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується із відповідним обов'язком боржника - відшкодувати шкоду, фактично припинилося шляхом його безпосереднього виконання відповідачем.
Слід також зазначити, що задоволення вимог позивача у даній справі призведе до необґрунтованого покладення на відповідача обов'язку з відшкодування суми коштів, що перевищує як фактично сплачену позивачем на користь страхувальника суму страхового відшкодування (25 000,00 грн.), так і суму коштів, зазначену в наданій позивачем ремонтній калькуляції від 26.06.2019 року № 11157_32 (де вартість ремонту визначена у розмірі 48 951,72 грн.), у той час як за умовами частини 17 статті 9 Закону України "Про страхування" страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Суд також звертає увагу на те, що означена калькуляція містить ціни на запасні частини, актуальні станом на 24.05.2019 року, тоді як ДТП за участі застрахованого автомобіля відбулася 19.06.2019 року.
Посилання позивача у відповіді на відзив на позовну заяву на постанову Верховного Суду України від 20.01.2016 року в справі № 6-2808цс15, яка містить правову позицію щодо того, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована, не є релевантним до спірних у даній справі правовідносин. Крім того, у постанові від 04.07.2018 року в справі №755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) Велика Палата Верховного Суду відступила від аналогічного висновку щодо застосування норми права, зазначивши, що покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.
При цьому, суд зазначає, що інші доводи учасників справи не спростовують встановлених судом обставин та не можуть впливати на законність судового рішення.
Разом із тим, суд звертає увагу на положення пункту 21.12 укладеного між позивачем та ОСОБА_1 договору добровільного комплексного страхування транспортних ризиків від 15.08.2018 року № AZ11-874715, за умовами якого страхувальник зобов'язаний протягом 2 (двох) робочих днів з дати отримання відшкодування збитків (повного або часткового, грошовими коштами та/або в натуральній формі та/або шляхом проведення відновлювального ремонту ТЗ) від особи, винної у їх заподіянні, або іншої страхової компанії, повідомити про це страховика. Якщо таке відшкодування мало місце після виплати страхового відшкодування страховиком - протягом 10 (десяти) робочих днів з дати отримання такого відшкодування повернути страховику відповідну частину страхового відшкодування.
Згідно зі статтею 129 Конституції України, до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Рішеннями Європейського суду з прав людини у справах Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands від 27 жовтня 1993 року (n. 33), та Ankerl v. Switzerland від 23.10.1996 року (пункт 38) встановлено, що принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони. Рівність засобів включає: розумну можливість представляти справу в умовах, що не ставлять одну сторону в суттєво менш сприятливе становище, ніж іншу сторону; фактичну змагальність; процесуальну рівність; дослідження доказів, законність методів одержання доказів; мотивування рішень.
Крім того, принцип змагальності тісно пов'язаний з принципом рівності, тоді як рівноправність сторін - один із необхідних елементів принципу змагальності, "без якого змагальність як принцип не існує". Рівноправність сторін є суттю змагальності, бо тільки через рівні можливості сторін можлива реалізація принципу змагальності.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи те, що позивач у встановленому законом порядку не довів належними і допустимими доказами наявності тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог, у задоволенні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" про стягнення з відповідача суми страхового відшкодування у розмірі 24 000,00 грн., а також відповідно й акцесорних вимог про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Європейський страховий альянс" нарахованих сум пені у розмірі 2 589,94 грн., 3 % річних у розмірі 1 035,62 грн. та 2 350,00 грн. інфляційних втрат слід відмовити.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-80, 86, 126, 129, 232, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -
1. У задоволенні позову відмовити.
2. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
3. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 20.09.2021 року.
Суддя В.С. Ломака