вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
"17" вересня 2021 р. м. Ужгород Справа № 907/501/21
Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи №907/501/21
за позовною заявою фізичної особи - підприємця Запасненко Олександра Олександровича, м. Мукачево до товариства з обмеженою відповідальністю «Фалва», м. Мукачево про стягнення суми 71 486,92 грн. (позовні вимоги викладені з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог б/н від 06.09.2021 року).
Без повідомлення (виклику) учасників справи.
Позивач звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом до відповідача про стягнення суми 94.486,92грн., у тому числі 52.648,30грн. основного боргу по оплаті вартості отриманої продукції за Договором №02/15 від 11.06.2015, суму 2.858,63грн. інфляційних втрат, 38.349,58грн. пені за несвоєчасний розрахунок, 630,41грн. три відсотки річних, посилаючись на порушення відповідачем вимог ст. ст. 530, 692 Цивільного кодексу України, ст. 193, Господарського кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Згідно з ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України малозначними справами є, зокрема, справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Згідно з ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
З огляду на наведене, оскільки справа №907/501/21 не є складною в розумінні норми ч. 4 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України, суд здійснює розгляд даної справи у порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 25.06.2021 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; визначено відповідачу строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив; попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи (ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України); встановлено строк для подання позивачем відповіді на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Вказана ухвала суду від 25.06.2021 була надіслана відповідачу 29.06.2021 рекомендованим листом, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці ухвали, на адресу місцезнаходження відповідача, вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 89600, Закарпатська обл., місто Мукачеве, вул. Підопригори, будинок 5, та згідно повідомлення про вручення №8850101383558 отримана ним 30.06.2021 року.
Згідно з пунктом 3 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк не скористався.
Суд вказує про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням, відтак, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, а неподання відповідачем відзиву на позов не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.
11.08.2021 позивачем подано до суду клопотання про зменшення позовних вимог у зв'язку зі сплатою відповідачем суми 13 000,00 грн (проведення відповідачем часткового розрахунку).
Крім того, 06.09.2021 позивачем подано до суду клопотання про зменшення позовних вимог на 10 000,00 грн. з аналогічних підстав.
Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Судом також враховано, що згідно з приписами п. 6.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані позивачем матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
11 червня 2015 року між фізичною особою - підприємцем Запасенко Олександром Олександровичем (надалі - Позивач, Продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Фалва» (надалі - Відповідач, Покупець) було укладено договір № 02/15 (надалі - Договір).
Предмет договору визначений пунктом 1 згідно якого Продавець поставляє, а Покупець приймає товар. Асортимент, кількість та вартість товару визначається згідно накладних. Покупець зобов'язаний оплатити товар у встановлені терміни.
За умовами п.2 Договору датою поставки товару є дата відвантаження товару, яка вказана в накладних. Постачальник відпускає Товар окремими партіями по попереднім замовленням Покупця у яких Відображаються асортимент ціна та розмір партії Товару.
Оплата за товар проводиться в національній валюті України на протязі 5 банківських днів з дати поставки товару шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця (п.п. 3.1 Договору).
За змістом пункту 9 Договору даний договір набуває сили з дати його підписання і діє до 31.12.2016 року, а в частині проведення розрахунку - повного виконання сторонами своїх зобов'язань. Якщо за один місяць до закінчення строку дії договору жодна зі сторін письмово не заявила про його розірвання, то договір вважається продовженим на тих самих умовах на наступний рік.
На виконання умов Договору Позивач здійснив поставку товару Відповідачу, у 2020 році на загальну суму 38 286,00 грн., що підтверджується видатковими накладними №3О-0000345 від 19.10.2020 на суму 2 484,00 грн., №3О-0000347 від 22.10.2020 на суму 4 140,00 грн., №3О-0000348 від 26.10.2020 на суму 2 484,00 грн., №3О-0000350 від 27.10.2020 на суму 1 656,00 грн., №3О-0000351 від 29.10.2020 на суму 2 430,00 грн., №3О-0000353 від 30.10.2020 на суму 2 430,00 грн., №3О-0000372 від 03.11.2020 на суму 1 620,00 грн., №3О-0000373 від 05.11.2020 на суму 1 584,00 грн., №3О-0000375 від 09.11.2020 на суму 3 960,00 грн., №3О-0000378 від 16.11.2020 на суму 1 548,00 грн., №3О-0000380 від 18.11.2020 на суму 774,00 грн., №3О-0000382 від 24.11.2020 на суму 2 376,00 грн., №3О-0000397 від 01.12.2020 на суму 1 584,00 грн., №3О-0000398 від 10.12.2020 на суму 2 016,00 грн., №3О-0000399 від 14.12.2020 на суму 1 944,00 грн., №3О-0000400 від 17.12.2020 на суму 3 024,00 грн., №3О-0000413 від 24.12.2020 на суму 1 116,00 грн., №3О-0000415 від 28.12.2020 на суму 1 116,00 грн.
Крім того у період з 11.01.2021 року по 01.03.2021 року здійснено продаж (поставку) товару на загальну суму 34 362,00 грн. на підставі видаткових накладних №3О-0000020 від 11.01.2021 року на суму 5760,00 грн. №ЗО-0000023 від 18.01.2021 року на суму 4536,00 грн., №3О-0000026 від 20.01.2021 року на суму 4392,00 грн., №3О-0000048 від 28.01.2021 на суму 5670,00 грн., №3О-0000050 від 02.02.2021 року на суму 2160,00 грн., №3О-0000051 від 08.02.2021 року на суму 2124, 00 грн., №3О-0000059 від 15.02.2021 року на суму 4032,00 грн., № 3О-0000060 від 20.02.2021 року на суму 1944,00 грн.; № 3О-0000082 від 01.03.2021 року на суму 3744,00 грн.
Згідно акту звірки взаєморозрахунків станом на 13.05.2021 у відповідача наявний борг перед позивачем у розмірі 52 648,30 грн.
За доводами Позивача, що підтверджуються матеріалами справи, Відповідач не виконав зобов'язання згідно умов Договору, а саме, не здійснив повну оплату по договору за поставлений товар, здійснивши лише часткову оплату у розмірі 20 000,00 грн.
За невиконання або неналежне і несвоєчасне виконання зобов'язань згідно даного договору сторони несуть відповідальність, передбачену діючим законодавством України. За несвоєчасну сплату за товар у відповідності з розділом 3.1 даного договору Покупець сплачує продавцю пеню у розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочки (п. 6 Договору).
У зв'язку з невиконанням умов договору 13.05.2021 року позивачем надано відповідачу претензію №01 та акт звірки на загальну суму 52 648, 30 грн. з вимогою оплати заборгованості за поставлений товар, які підписані та повернуті позивачу без виконання.
Наведені обставини невиконання умов договору стали підставою звернення до суду з метою стягнення заборгованості в сумі 52 648,30 грн. по оплаті вартості отриманої продукції.
У зв'язку з порушення умов договору з посиланням на п.п. 6.2 Договору позивачем заявлено також позовні вимоги про стягнення пені 0,5% від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення в розмірі 38 349,58 грн., суми 2858,63 грн. втрат від інфляції та 630,41 грн. трьох відсотків річних.
Із клопотань позивача від 11.08.2021 та від 06.09.2021 вбачається, що відповідачем після звернення позивача до суду та відкриття провадження у справі було частково сплачено суму заборгованості у розмірі 23 000,00 грн. на користь позивача.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Судом встановлено, що між сторонами було укладено договір поставки №02/15 від 11 червня 2015 року, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання параграфа 1 глави 30 Господарського Кодексу України та параграфів 1 і 3 глави 54 Цивільного кодексу України.
Частинами 1, 6 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Аналогічні положення містяться і у статті 712 Цивільного кодексу України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.
Спір у даній справі виник у зв'язку з невиконанням Відповідачем своїх зобов'язань в частині оплати за поставлений Позивачем на підставі видаткових накладних товар.
Відповідно до ст. 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки. До передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно- розпорядчого документа на майно.
За умовами п.2 Договору датою поставки товару є дата відвантаження товару, яка вказана в накладних. Постачальник відпускає Товар окремими партіями по попереднім замовленням Покупця у яких Відображаються асортимент ціна та розмір партії Товару.
Оплата за товар проводиться в національній валюті України на протязі 5 банківських днів з дати поставки товару шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця (п.п. 3.1 Договору).
Таким чином, факт прийняття товару підтверджується скріпленими відбитками печатки та підписами уповноважених представників сторін видатковими накладними.
Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно з пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 204 Цивільного кодексу України зазначено, що договори укладені між сторонами по справі, як цивільно - правові правочини є правомірними на час розгляду справи, якщо їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов'язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За змістом пункту 9 Договору даний договір набуває сили з дати його підписання і діє до 31.12.2016 року, а в частині проведення розрахунку - повного виконання сторонами своїх зобов'язань. Якщо за один місяць до закінчення строку дії договору жодна зі сторін письмово не заявила про його розірвання, то договір вважається продовженим на тих самих умовах на наступний рік.
Позивач звернувся до суду, у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань в частині повної оплати за поставлений позивачем, на підставі видаткових накладних товар, внаслідок чого у товариства з обмеженою відповідальністю «Фалва», виникла заборгованість перед позивачем у розмірі суми 52 648,30 грн.
Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується
При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.
З наведеного вбачається, що строк виконання зобов'язання на момент розгляду справи настав.
Разом з тим, обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення, відповідачем вказані обставини не спростовані та не заперечені.
Матеріалами справи підтверджено неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором поставки. Порушення відповідачем свого зобов'язання, в частині проведення повної оплати за поставлений товар, надає позивачеві право на нарахування відповідачеві відсотків річних та штрафних санкцій, передбачених законодавством та умовами договору.
Позивачем крім основної суми боргу заявлені також позовні вимоги про стягнення пені 0,5% від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення в розмірі 15 349,58 грн., суми 2 858,63 грн. втрат від інфляції та 630,41 грн. трьох відсотків річних.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст. 3 вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.
За невиконання або неналежне і несвоєчасне виконання зобов'язань згідно даного договору сторони несуть відповідальність, передбачену діючим законодавством України. За несвоєчасну сплату за товар у відповідності з розділом 3.1 даного договору Покупець сплачує продавцю пеню у розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочки (п. 6 Договору).
Відповідно до частини шостої статті 232 ГК нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п. 2.5. Постанови пленуму Вищого Господарського суду України №14 від 17 грудня 2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції
За змістом ч. 1 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Тобто, та обставина, що сторони в умовах договору погодили, що неустойка нараховується та сплачується за кожний прострочений день, не означає погодження сторонами іншого, аніж встановленого ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України строку, за який нараховується неустойка.
З розрахунку пені доданого до матеріалів справи, та заяв про зменшення позовних вимог від 11.08.2021 та від 06.09.2021 вбачається, нарахування позивачем пені в розмірі 38 349,58 грн., сплату коштів відповідачем в розмірі 23 000,00 грн. та зарахування таких коштів в оплату заявленої до стягнення пені. Вказані обставини зумовили зменшення позовних вимог в частині стягнення пені до 15 349,58 грн.
Разом з тим, при перевірці здійсненого позивачем розрахунку пені, судом встановлено, що такий визначений без врахування вимог ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" якою, передбачено, що пеня обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.
Суд здійснивши власний розрахунок пені у відповідності до вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", встановив, що така повинна становити 2 849,97 грн.
Проте оскільки сплачену суму боргу в розмірі 23 000,00 грн. позивач зарахував, у погашення пені, розмір якої повинен підлягати до стягнення 2 849,97 грн. суд вважає за необхідне провадження у частині стягнення пені в розмірі 2 849,97 грн. закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю предмета спору.
Крім того з огляду на наведене провадження у частині стягнення суми 20 150,03 грн. також підлягає закриттю з аналогічних підстав.
Оскільки матеріалами справи підтверджено неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язання в частині повної та своєчасної сплати за отриманий товар, позовна вимога про стягнення заборгованості підлягає задоволенню в розмірі 32 498,27 грн.
З посиланням на приписи ст. 625 Цивільного кодексу України та з огляду на прострочення відповідачем строку оплати за товар, позивачем, заявлено також позовні вимоги про стягнення суми 630,41 грн. 3% річних та суми 2 858,63 грн. втрат від інфляції.
Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на наведене суд, здійснивши перевірку заявлених до стягнення суми 630,41 грн. 3% річних дійшов висновку, що така розрахована вірно, а відтак підлягає до задоволенню в повному обсязі.
Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 905/21/19 наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).
У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.
Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.
Крім того, об'єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 надала роз'яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Згідно з наданим позивачем розрахунком, останнім до стягнення заявлені інфляційні втрати у сумі 2 858,63 грн.
За результатом здійсненого судом перерахунку та з урахуванням меж позовних вимог інфляційні втрати підлягають задоволенню у сумі визначеній позивачем.
Відповідач доказів на спростування викладених позивачем обставин суду не надав.
За таких обставин, заявлені у справі позовні вимоги фізичної особи - підприємця Запасненко Олександра Олександровича, м. Мукачево до товариства з обмеженою відповідальністю «Фалва», м. Мукачево про стягнення суми 71 486,92 грн. (позовні вимоги викладені з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог б/н від 06.09.2021 року) підлягають до задоволення в розмірі 35 987,31 грн.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частинами першою, третьою статті 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, витрати на професійну правничу допомогу.
За приписами частини 4 статті 231 Господарського процесуального кодексу України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Згідно пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Враховуючи висновки суду про необхідність закриття провадження у справі в частині позовних вимог внаслідок сплати зазначеного розміру заборгованості після пред'явлення відповідного позову до суду, суд звертає увагу, що позивач не позбавлений права та можливості на повернення позивачу з Державного бюджету України частини судового збору, сплаченого за подання відповідної позовної вимоги, проте станом на момент постановлення даного рішення відповідне клопотання позивачем не подано, тому підстави для повернення вказаної суми судового збору відсутні.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача в сумі 864,58 грн.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 191, 195, ч. 1 ст. 202, ст.ст. 232, 233, 237, 238, 240, 252 ГПК України, суд
1.Позов задовольнити частково.
2.Провадження у справі в частині стягнення суми 23 000,00 грн. (двадцять три тисячі гривень 00 коп.) закрити.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ФАЛВА» (Закарпатська обл., місто Мукачеве, вул. Підопригори, будинок 5, код ЄДУПОУ 22073212) на користь фізичної особи підприємця Запасненко Олександр Олександрович ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) суму 35 987,31 грн. (тридцять п'ять тисяч дев'ятсот вісімдесят сім гривень 31 коп.) в т. ч. 32 498,27 грн. основного боргу по оплаті вартості отриманого товару, 2 858,63 інфляційних втрат, 630,41 грн. три відсотки річних, а також суму 864,58 грн. (вісімсот шістдесят чотири гривні 58 коп.) - у відшкодування судових витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ на виконання рішення в порядку вимог п. 4 ст. 327 ГПК України.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено: 20.09.2021
Суддя О.Ф. Ремецькі