ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
20 вересня 2021 року Справа № 902/174/21
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Гудак А.В., суддя Мельник О.В. , суддя Петухов М.Г.
без повідомлення учасників справи
за апеляційною скаргою Державного спеціалізованого підприємства "Чорнобильська АЕС" на рішення Господарського суду Вінницької області від 02.07.21р. у справі № 902/174/21 (суддя Тварковський А.А., м.Вінниця, повний текст складено 12.07.2021 року)
за позовом: Державного спеціалізованого підприємства "Чорнобильська АЕС" (а/с 11, вул. 77-ї Гвардійської дивізії,7/1, м. Славутич, Київська область, 07101)
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО-СФЕРА" (вул. Івана Мазепи, 45, м. Калинівка, Калинівський район, Вінницька область, 22400)
про стягнення 70785 грн.
Державне спеціалізоване підприємство "Чорнобильська АЕС" звернулося до Господарського суду Вінницької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО-СФЕРА" про стягнення 70785 грн.
Рішенням Господарського суду Вінницької області від 02.07.2021 у задоволенні позову відмовлено повністю. Витрати на сплату судового збору в сумі 2270 грн. залишено за позивачем.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами зазначених у позовній заяві обставин щодо порушення відповідачем строку поставки товару, відтак відсутні підстави для нарахування та стягнення з відповідача штрафних санкцій згідно з п. 8.3. Договору, що вказує на безпідставність позовних вимог. Крім того, щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності суд зазначив, що за змістом ч.1 ст.261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушеного права особи, а оскільки, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в позові з підстав його необґрунтованості, що не встановлює наявності порушеного права позивача, тому відсутні підстави для застосування строку позовної давності.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Державне спеціалізоване підприємство "Чорнобильська АЕС" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Вінницької області від 02.07.21р. у справі № 902/174/21 за позовом Державного спеціалізованого підприємства "Чорнобильська АЕС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО-СФЕРА" про стягнення 70 785 грн.
Позивач зазначає, що ухвалене рішення підлягає скасуванню з наступним ухваленням нового рішення, оскільки воно було постановлено з порушенням норм матеріального права, а висновки, покладені на його обґрунтування, такими, що суперечать обставинам, які мають істотне значення для правильного вирішення справи та нормам закону, що регулює спірні правовідносини.
Таким чином, скаржник зазначає, що жодних поставок в межах виконання Договору поставки товару №19-0951-1 відповідачем здійснено не було.
Щодо направлення заявок №5400-17/57 та №5400-16/56 засобами електронної пошти, то позивач не погоджується з судом першої інстанції, що за змістом укладеного між сторонами договору направлення заявок на адресу електронної пошти прямо не передбачено. На його думку, Договір не містить прямого обов'язку направлення заявок на поставку товару лише за допомогою поштового зв'язку через державні чи приватні підприємства поштового зв'язку, а тому заявки направлялись на електронну скриньку Відповідача, зокрема ІНФОРМАЦІЯ_1, яка була зазначена в реквізитах самого Договору.
Що стосується використання електронного підпису відповідно до Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», то скаржник вважає, що вказаний Закон не зобов'язує використовувати електронний підпис, а лише визначає можливість його використання.
Щодо доказів отримання відповідачем заявки № 5400-17/186 від 16.07.2020, то апелянт не погоджується з висновком суду першої інстанції, де зазначено, що відповідно до п.61 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, лише опис вкладення є офіційним підтвердженням наявності у відправленні того пакету документів, який був надісланий відправником. На думку скаржника, вказаний вище пункт Правил містить лише інформацію про порядок дій відправника та працівника поштового зв'язку в разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення.
Апелянт звертає увагу, що жодним нормативно-правовим актом, як основним джерелом права, не визначено обов'язку здійснення листування шляхом направлення поштового відправлення з оголошеною цінністю з описом вкладення, у договірних відносинах.
Щодо виконання заявки №5400-17/186 від 16.07.2020, яка була першочергово направлена на офіційну електронну скриньку відповідача, а вже 21.07.2020 направлена рекомендованим листом з повідомленням на поштову адресу відповідача, то апелянт вважає, що хоч датою отримання цього листа (заявки) є 27.07.2020, а в заявці зазначено дату поставки «на 22.07.2020» судом першої інстанції було проігноровано доводи представника позивача, щодо загального строку дії Договору, а саме до 31.12.2020.
Стосовно обов'язковості використання печатки в заявках на поставку товару скаржник вважає, що згідно Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, вказані заявки (№ 5400-17/57, № 5400-17/56) мають на меті лише намір на поставку товару, та в розумінні п.2.1 вищевказаного Положення, не є первинними документами, а тому скріплення печаткою підписів не передбачено.
Також, згідно п. 2.5 Положення, документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою, що в свою чергу виключає саме вимогу до позивача скріплювати підписи печаткою.
Згідно з ч.13 ст.8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Статтею 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.
Приписами частини 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч.2 ст.270 ГПК України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п'ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.
Враховуючи, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення 70 785,00 грн., що значно менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, обставини справи, встановлені рішенням суду, та доводи сторін у сукупності з наданими ними доказами, обсяг матеріалів справи, колегія суддів вважає, що дана справа підлягає розгляду судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Таким чином, ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.08.2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного спеціалізованого підприємства "Чорнобильська АЕС" на рішення Господарського суду Вінницької області від 02.07.21р. у справі №902/174/21 постановлено здійснювати без повідомлення учасників справи.
19 серпня 2021 від Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО-СФЕРА» надійшов відзив в якому просить суд залишити апеляційну скаргу Державного спеціалізованого підприємства "Чорнобильська АЕС" без задоволення, а рішення Господарського суду Вінницької області від 02.07.2021 року у справі №902/174/21 без змін.
06 вересня 2021 року від Державного спеціалізованого підприємства "Чорнобильська АЕС" надійшла відповідь на відзив, в якій позивач підтримує свої вимоги, викладені в позовній заяві і апеляційній скарзі, та просить скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 02 липня 2021 у справі №902/174/21; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО-СФЕРА" на користь Державного спеціалізованого підприємства "Чорнобильська АЕС" штраф за невиконання зобов'язання за Договором поставки товару № 19-0951-1 від 24.12.2019 в сумі 70 785 гривень 00 копійок, а також судові витрати по оплаті судового збору за подачу позовної заяви до суду першої інстанції в сумі 2270 грн. 00 коп., за подачу апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції - 3405 грн. 00 коп.
Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, оцінивши висновки суду першої інстанції на відповідність дійсним обставинам справи, судова колегія дійшла висновку, що апеляційну скаргу Державного спеціалізованого підприємства "Чорнобильська АЕС" слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Вінницької області від 02.07.2021р. у справі № 902/174/21 залишити без змін, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 24 грудня 2019 року між Державним спеціалізованим підприємством "Чорнобильська АЕС" (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКО-СФЕРА"(Постачальник) укладений Договір №19-0951-1 поставки товару на підставі проведення закупівлі №2-024-20 (далі за текстом - Договір) (а.с.16-22).
Відповідно до п. 1.1. Договору, Постачальник зобов'язується передати (поставити) у встановлені умовами Договору строки (строк) Покупцеві товар (товари), а Покупець зобов'язується прийняти товар, поставка якого є предметом цього Договору, і сплатити за нього (організувати виплату) грошову суму в розмірі та на умовах, встановлених цим Договором.
Предметом поставки є товар: ДК021:2015 код 15980000-1 Безалкогольні напої (мінеральна вода) (п. 1.2. Договору).
Відповідно до п. 1.3 Договору, основні вимоги до товару: його назва, одиниці виміру, вартість, в тому числі за одиницю, строк поставки, вимоги щодо кількості, якості, року (дати) виготовлення, гарантійних зобов'язань Постачальника, терміну придатності, технічні вимоги, тощо - зазначені в Специфікації (Додаток № 1 до Цього Договору (а.с. 23-24).
Згідно з п. 3.1. Договору, планова (гранична) ціна цього Договору становить 321 750,00 грн, у т.ч. ПДВ 53 625,00 грн.
Умовами п. 5.1 Договору визначено, що Постачальник повинен поставити товар для приймання Покупцем за кількістю та якістю в місце та в строк, вказані в Специфікації (Додаток №1 до цього Договору). Постачальник повинен попередньо письмово повідомити Покупця про дату та приблизний час доставки товару у встановлене в Специфікації місце, не пізніше ніж за три робочі дні до дати доставки. Постачальник, в період до закінчення строку поставки, вказаному у Специфікації (Додаток № 1 до цього Договору), може поставляти товар для приймання Покупцем за кількістю та якістю частинами (партіями), попередньо повідомивши про це Покупця не пізніше, ніж за три робочі дні до дати доставки.
Відповідно до умов п. 4 Специфікації (Додаток № 1 до цього Договору) строк поставки - товар повинен бути поставлений Покупцю для здійснення процедури його приймання в строк з 01.01.2020 до 31.12.2020. Товар, вказаний в Специфікації поставляється один раз в місяць (до 13:00) згідно з поданою Покупцем заявкою, яка містить інформацію щодо дати, обсягу та місця постачання товару.
Поставка здійснюється за заявкою Покупця із зазначенням конкретної дати, місця поставки та обсягу товару, який підлягає поставці на конкретну дату (п. 5 Специфікації).
Відповідно до п. п. 7.5.1. - 7.5.2. Договору Постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товару у строки (терміни) та відповідно умовам, що встановлені цим Договором, а також забезпечити поставку товарів за кількістю, якістю та в асортименті відповідно до умов, що встановлені цим Договором.
За невиконання Постачальником зобов'язання щодо поставки товару, в т. ч. відмови від виконання зобов'язання до останнього застосовується штраф у розмірі 25% вартості невиконаного зобов'язання (абз.4 п. 8.3. Договору).
Пунктом 14.3.2. Договору сторони передбачили, що якщо Договір було скріплено печаткою, документи, які повинна надавати відповідна сторона згідно з умовами Договору (акти виконаних робіт, розрахунки тощо), також повинні скріплюватися її печаткою.
Матеріали справи містять копії ряду заявок на поставку товару, адресованих відповідачу із зазначенням поштової адреси та адреси електронної пошти, що містяться у реквізитах Договору, а саме:
- заявки для поставки продуктів харчування для їдалень ДСП ЧАЕС на 17.02.2020 (заявка датована 12.02.2020 за №5400-17/57 (а.с. 25));
- заявки для поставки продуктів харчування до буфету АК-1,2 м. Славутич на 20.02.2020 (заявка датована 12.02.2020 за №5400-17/56 (а.с.26)).
- заявки для поставки продуктів харчування для їдалень ДСП ЧАЕС на 22.07.2020 (заявка датована 16.07.2020 за №5400-17/186 (а.с.31))
Докази направлення заявок від 12.02.2020 відповідачу в електронному вигляді у матеріалах справи відсутні. При цьому позивач стверджує, що заявку від 16.07.2020 за №5400-17/186 направлено засобами поштового зв'язку, надаючи копію повідомлення про вручення поштового відправлення відповідачу 27.07.2020 за № 0710100475453.
Позивач звертався до відповідача листом вих. №4090/01120400-2020 від 01.10.2020 щодо не повернення договірного забезпечення, зазначаючи, що суму такого забезпечення буде враховано в залік нарахованих штрафних санкцій за непоставлений товар на підставі заявок на постачання товару №5400-17/56 від 12.02.2020, №5400-17/57 від 12.02.2020 та №5400-17/186 від 16.07.2020.
В свою чергу, відповідач направив позивачу заперечення щодо неповернення договірного забезпечення та нарахування штрафних санкцій у сумі 80437,50 грн (вих. №16/10-3 від 16.10.2020). Таке заперечення обґрунтовано тим, що заявки на поставку товару від 12.02.2020 та 16.07.2020 не були погоджені сторонами та не надходили до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО-СФЕРА" на виконання.
Окрім того, Державне спеціалізоване підприємство "Чорнобильська АЕС" звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО-СФЕРА" із претензією на суму 70785 грн (вих.№5482/01110200-2020 від 21.12.2020), у відповідь на яку відповідач заперечив з огляду на відсутність погоджених заявок на поставку товару (вих. №18/01-В від 18.01.2021).
Оскільки сторонами не врегульовано суперечності шляхом переговорів, позивач звернувся із відповідним позовом до Господарського суду Вінницької області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО-СФЕРА" 70785 грн (штраф у розмірі 25% вартості невиконаного зобов'язання з урахуванням його зменшення на суму договірного забезпечення).
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Положеннями частини 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
З матеріалів справи вбачається, що 24.12.2019 між Державним спеціалізованим підприємством «Чорнобильська АЕС» та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКО-СФЕРА" укладений Договір №19-0951-1 поставки товару.
Пунктом 5.1. Договору сторони узгодили, що Постачальник повинен поставити товар для приймання Покупцем за кількістю та якістю в місце та в строк, вказані в Специфікації (Додаток №1 до цього Договору).
Умовами п.п. 4, 5 Специфікації (Додаток № 1 до цього Договору) визначено строк поставки - товар повинен бути поставлений Покупцю для здійснення процедури його приймання в строк з 01.01.2020 до 31.12.2020. Товар, вказаний в Специфікації поставляється один раз в місяць (до 13:00) згідно з поданою Покупцем заявкою, яка містить інформацію щодо дати, обсягу та місця постачання товару. Поставка здійснюється за заявкою Покупця із зазначенням конкретної дати, місця поставки та обсягу товару, який підлягає поставці на конкретну дату.
Таким чином, колегією суддів встановлено, що в межах свободи договору сторони узгодили, що передумовою для здійснення поставки товару є подана покупцем заявка із зазначенням конкретної дати, місця поставки та обсягу товару, який підлягає поставці на конкретну дату.
У матеріалах справи містяться копії заявки для поставки продуктів харчування для їдалень ДСП ЧАЕС на 17.02.2020 (заявка датована 12.02.2020 за N 5400-17/57); заявки для поставки продуктів харчування до буфету АК-1,2 м. Славутич на 20.02.2020 (заявка датована 12.02.2020 за N 5400-17/56); заявки для поставки продуктів харчування для їдалень ДСП ЧАЕС на 22.07.2020 (заявка датована 16.07.2020 за N 5400-17/186), які, як зазначає позивач, були направлені на електронну пошту ТОВ "Еко-Сфера" ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2.
Приписами ст. 96 Господарського процесуального кодексу України визначено, що електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).
Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.
Проте доказів відправлення вищевказаних заявок на зазначені позивачем електронні адреси останнім суду не надано.
Отже, твердження позивача, що відповідні заявки направлялися на адресу електронної пошти відповідача, колегія суддів колегія суддів вважає безпідставним та водночас погоджується з висновком суду першої інстанції, що за змістом укладеного між сторонами Договору направлення заявок на адресу електронної пошти позивача прямо не передбачено.
Поряд з цим, суд апеляційної інстанції відзначає відносини, які виникають у процесі створення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, оброблення, використання та знищення електронних документів поширюється дія Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг".
Згідно ст. 1 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" обов'язковий реквізит електронного документа - обов'язкові дані в електронному документі, без яких він не може бути підставою для його обліку і не матиме юридичної сили.
Статтею 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" визначено, що електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Згідно зі статтями 6, 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис".
Отже, електронний документ, на підставі якого між сторонами виникають права та обов'язки має відповідати положенням Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».
Вказана правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 28.12.2019 року у справі № 922/788/19, від 24.09.2019 року у справі № 922/1151/18.
Відповідно до частин першої, другої статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, що використовується для ідентифікації автора та/або підписування електронного документа іншим суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа (аналогічний висновок викладено Верховним Судом в постанові від 15.04.2021 у справі №910/8554/20).
Відповідно до статті 11 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний документ вважається одержаним адресатом з часу надходження авторові повідомлення в електронній формі від адресата про одержання цього електронного документа автора, якщо інше не передбачено законодавством або попередньою домовленістю між суб'єктами електронного документообігу. Зазначене підтвердження повинно містити дані про факт і час одержання електронного документа та про відправника цього підтвердження. У разі ненадходження до автора підтвердження про факт одержання цього електронного документа вважається, що електронний документ не одержано адресатом.
Такі обставини унеможливлюють ідентифікацію відправника та отримувача повідомлення, а зміст такого документа незахищений від внесення правок та викривлення.
Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 11.06.2019 у справі № 904/2882/18, від 24.09.2019 у справі № 922/1151/18, від 28.12.2019 у справі №922/788/19, від 15.04.2021 у справі № 910/8554/20.
Приписами ст. 79 Господарського процесуального кодексу визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Проте, судом апеляційної інстанції встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази того, що заявки на постачання товару №5400-17/56 від 12.02.2020, №5400-17/57 від 12.02.2020 та №5400-17/186 від 16.07.2020 створювалися у порядку, визначеному Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", підписувалися електронним цифровим підписом уповноваженою на те особою та направлялися позивачу.
Щодо виконання заявки №5400-17/186 від 16.07.2020, яка надсилалася відповідачу засобами поштового зв'язку рекомендованим листом з повідомленням за №0710100475453 від 21.07.2020 (а.с.32), колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що за відсутності опису вкладення за відповідним номером відправлення неможливо встановити вміст такого відправлення.
Відповідно до п. 61 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року №270, у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв'язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися.
Саме тому, опис вкладення є офіційним підтвердженням наявності у відправленні того пакету документів, який був надісланий відправником.
Аналогічний висновок зроблено Верховним Судом у постанові від 18.04.2019 по справі №914/1955/17.
Поряд з цим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКО-СФЕРА" об'єктивно не могло виконати заявку на 22.07.2020, отримавши таку заявку (за твердженням позивача) 27.07.2020, тобто на 5 днів пізніше очікуваної дати поставки.
Щодо використання печатки в заявках на поставку товару, то колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 58-1 Господарського Кодексу України передбачено, що суб'єкт господарювання має право використовувати у своїй діяльності печатки. Використання суб'єктом господарювання печатки не є обов'язковим.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Поряд з цим, сторони визначили, що якщо договір було скріплено печаткою, документи, які повинна надавати відповідна сторона згідно з умовами Договору (акти виконаних робіт, розрахунки тощо), також повинні скріплюватися її печаткою (Пункт 14.3.2. Договору). При цьому, якщо протягом строку дії Договору одна з сторін прийме рішення не використовувати в своїй господарській діяльності печатку, вона повинна письмово повідомити про це іншу сторону. З моменту отримання відповідною стороною такого повідомлення, вимоги щодо скріплення певних документів печаткою більше не будуть застосовуватися до сторони, яка повідомила про відмову від використання печатки ( п. 14.3.3. Договору).
Саме тому, заявку на поставку товару слід розцінювати як документ, який повинна надавати відповідна сторона (в даному випадку позивач) згідно з умовами договору, відтак в силу умов п. 14.3.2. такий документ мав скріплюватися печаткою. Доказів повідомлення позивачем відповідача про відмову від використання печатки, як передбачено п. 14.3.3. Договору, матеріали справи не містять.
Разом з тим, на поданих до суду апелянтом заявках на поставку товару, відтиск печатки Державного спеціалізованого підприємства "Чорнобильська АЕС" відсутній.
Враховуючи вищевикладені обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволені позову про стягнення штрафу за невиконання зобов'язання за Договором поставки товару № 19-0951-1 від 24.12.2019 в сумі 70 785 грн. у зв'язку з необґрунтованістю та зазначає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, а викладені в оскаржуваному судовому рішенні висновки відповідають фактичним обставинам справи.
Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності, то суд першої інстанції зазначив, що суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги, з чим погоджується колегія суддів.
Крім того, за змістом частини 1 статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушеного права особи.
Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 22.05. 2018 у справі № 369/6892/15-ц, від 31.10.2018 у справі № 367/6105/16-ц, постанові Верховного Суду від 26.03.2018 у справі № 922/273/17.
Враховуючи те, що суд дійшов висновку про відмову в позові з підстав його необґрунтованості, що не встановлює наявності порушеного права позивача, тому відсутні підстави для застосування строку позовної давності.
Суд також вважає за необхідне послатися на рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04) від 10.02.2010 р. у якому зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Також, Європейський суд з прав людини зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України). При цьому суд зазначає, що інші доводи позивача жодним чином не спростовують викладених судом підстав для відмови у задоволенні позову.
У відповідності до ст.73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи
Частинами 1-3 статті 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду Вінницької області від 02.07.2021 про стягнення 70 785 грн. у справі №902/174/21 відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.
Таким чином, апеляційну скаргу Державного спеціалізованого підприємства "Чорнобильська АЕС" слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Вінницької області від 02.07.21р. у справі № 902/174/21 без змін.
З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на апелянта в порядку ст. 129 ГПК України.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Державного спеціалізованого підприємства "Чорнобильська АЕС" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Вінницької області від 02.07.2021р. у справі № 902/174/21 без змін.
2. Справу №902/174/21 повернути Господарському суду Вінницької області.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту в порядку, передбаченому главою 2 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складений "20" вересня 2021 р.
Головуючий суддя Гудак А.В.
Суддя Мельник О.В.
Суддя Петухов М.Г.