ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
09 вересня 2021 року Справа № 903/308/21
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Гудак А.В. , суддя Мельник О.В.
секретар судового засідання Дика А.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Агрофірма Луга-Нова" Приватного підприємства "Універсам" на рішення Господарського суду Волинської області від 19.07.2021 (суддя Дем'як В.М.) у справі № 903/308/21
за позовом: Дочірнього підприємства "Агрофірма Луга-Нова" Приватного підприємства "Універсам", Волинська область, Іваничівський район, с. Мишів
до відповідача: Приватного підприємства "Іваничівський цукровий завод", Волинська область, Володимир-Волинський район, с. Федорівка
про стягнення 517 493,65 грн. пені
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився
відповідача - не з'явився
Рішенням Господарського суду Волинської області від 19.07.2021 у справі №903/308/21 відмовлено у задоволенні позову.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням Дочірнє підприємство "Агрофірма Луга-Нова" Приватного підприємства "Універсам" звернулося до суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 19.07.2021 у справі №903/308/21 та прийняти нове рішення, яким стягнути з Приватного підприємства "Іваничівський цукровий завод" на користь Дочірнього підприємства "Агрофірма Луга-Нова" Приватного підприємства "Універсам" 517 493,65 грн. пені, штрафу в розмірі 400 772,04 грн. та судові витрати в розмірі 24 573,99 грн.
Вважає, що рішення суду підлягає скасуванню внаслідок невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, не врахування належних доказів по справі, а також неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права.
Зазначає, що послуги вважаються належним чином надані виконавцем замовнику у випадку підписання між сторонами Договору Акту про надання послуг і реєстрації виконавцем у строки та в порядку встановленому чинним законодавством податкової накладної на суму передоплати цих послуг (п.2.4 Договору).
Відповідачем всупереч погоджених графіків надання послуг за жовтень 2020 року, надано належним чином послуги лише на суму 320 000, 00 грн.(податкову накладну на цю суму зареєстровано), а послуги на суму 1 085 316,30грн. - за жовтень 2020 року та 2 922 404,02 грн. - за листопад 2020 року належним чином та в належні строки залишились не виконані (податкові накладні не зареєстровані).
Відповідач не виконав свій обов'язок щодо надання належним чином послуг, а саме не зареєстрував податкові накладні на суму передоплати 4 007 720,32грн., що є порушенням умов договору та у зв'язку з чим позивач нарахував відповідачу пеню та штраф.
Вважає, що суд першої інстанції при прийнятті рішення неправильно встановив, що позивач в порушення вимог ст. 46 ГПК України у заяві про збільшення позовних вимог включив нову позовну вимогу, а саме про стягнення штрафу в сумі 400 772,04 грн., який не був заявлений в первісних позовних вимогах та відмовив у задоволенні даної частини заяви.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.08.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Дочірнього підприємства "Агрофірма Луга-Нова" Приватного підприємства "Універсам" на рішення Господарського суду Волинської області від 19.07.2021 у справі № 903/308/21; розгляд апеляційної скарги призначено на 09.09.2021 об 15:30год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33001 м. Рівне вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань №1.
Запропоновано відповідачу у строк до 01.09.2021 надати суду обґрунтований відзив на апеляційну скаргу, в порядку передбаченому статтею 263 ГПК України та докази надсилання копії цього відзиву та доданих до нього документів позивачу.
Також роз'яснено сторонам по справі право участі особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції згідно з правилами статті 197 Господарського процесуального кодексу України.
Матеріалами справи стверджується, що учасники справи повідомленні про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень та поштовими поверненнями.
08.09.2021 до суду апеляційної інстанції надійшов відзив Приватного підприємства "Іваничівський цукровий завод" в якому відповідач визнає доводи апеляційної скарги та просить врахувати, що ним було зареєстровано податкову накладу на часткову суму передоплати в розмірі 320 000, 00 грн.
Сторони не реалізували процесуальне право на участь в судовому засіданні апеляційної інстанції.
Відповідно до частини 1 статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників справи про день, час та місце розгляду справи, та те, що явка представників учасників судового процесу в судове засідання не визнана обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу в даному судовому засіданні.
Відповідно до ст. ст. 269, 270 ГПК України апеляційна інстанція переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги, стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.
Під час дослідження матеріалів справи апеляційним судом встановлено наступне. 18.08.2020 між Приватним підприємством "Іваничівський цукровий завод" (за договором - Виконавець) та Дочірнім підприємством "Агрофірма Луга-Нова" Приватного підприємства "Універсам" (за Договором - Замовник) був укладений договір надання послуг №18/08-П (а.с. 4-5), за умовами якого предметом цього договору є домовленість сторін про надання виконавцем за завданням замовника платних послуг по сушці зерна кукурудзи (доведенню зерна кукурудзи до відповідних кондицій) в порядку та на умовах визначених даним договором.
Згідно з п.п 3.1-3.5 договору об'єм наданих послуг, їх вартість визначається за погодженням сторін по факту їх надання та фіксується в актах про надані послуги. Акт про надані послуги підписується сторонами не пізніше трьох днів з моменту фактичного надання послуг. Розрахунок за послуги здійснюється замовником на умовах попередньої оплати (авансових платежів) на підставі виставлених виконавцем рахунків. Остаточні розрахунки по договору здійснюються після підписання актів про надані послуги. Оплата згідно даного договору здійснюється замовником в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця.
Відповідно до п. 5.1 договору визначено, що у випадку порушення своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність визначену даним договором та чинним законодавством. Порушення зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Згідно п. 5.2 договору визначено, що сторони не несуть відповідальність за порушення своїх зобов'язань за договором, якщо воно сталося не з їх вини. Сторона вважається не винуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів для належного виконання зобов'язання.
Договір підписаний сторонами та скріплений відтисками печаток.
01.09.2020 між Приватним підприємством "Іваничівський цукровий завод" (за договором - Виконавець) та Дочірнім підприємством "Агрофірма Луга-Нова" Приватного підприємства "Універсам" (за Договором - Замовник) була укладена додаткова угода до договору про надання послуг №18/08-П відповідно до якої сторони доповнили договір пунктами наступного змісту:
-п. 2.3 та виклали в наступній редакції: "виконавець надає послуги замовнику згідно з графіком надання послуг який затверджується сторонами договору ";
-п. 2.4 та виклали в наступній редакції: "послуги вважаються належним чином надані виконавцем замовнику у випадку підписання між сторонами договору, акту про надання послуг та реєстрації виконавцем у строки та в порядку встановленому чинним законодавством податкової накладної на суму передоплати цих послуг";
-п. 5.4 та виклали у такій редакції: "у разі порушення строків надання належним чином послуг, виконавець сплачує замовнику пеню в розмірі 0,1% від суми не наданих послуг за кожен день прострочення надання таких послуг. В разі прострочення надання належним чином послуг більше як на 60 календарних днів виконавець додатково сплачує замовнику штраф у розмірі 10% річних від суми оплачених проте не наданих належним чином послуг. Сторони домовились, що нарахування штрафних санкцій (пені) за прострочення виконавцем виконання зобов'язань, за даним договором, припиняється через 36 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Положення ч.6 ст. 232 ГК України у даному випадку не застосовується". (а.с. 19)
Відповідно до графіку надання послуг по договору №18/08-П від 18.08.2020 встановлено, що виконавець зобов'язується:
1) за жовтень 2020 в строки з 01.10.2020 по 31.10.2020, надати належним чином послуги з сушіння кукурудзи в кількості 3098,1400 тон на загальну суму 1405316,30 грн.
2) за листопад 2020 в строки з 01.11.2020 по 30.11.2020 надати належним чином послуги з сушіння кукурудзи в кількості 6442,6897 тон на загальну суму 2922404,02 грн. (а.с. 22)
На виконання умов договору, позивач здійснив попередню оплату за надання в майбутньому послуг на загальну суму 4 327 7250,32 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №5799 від 18.08.2020 на суму 320 000 грн., №36 від 18.08.2020 на суму 1680000 грн., №5803 від 19.08.2020 на суму 310 2801,32 грн., №37 від 19.08.2020 на суму 1500 000 грн. №5807 від 258 720,00 грн. (а.с. 6-10).
Як вказує позивач і не заперечується відповідачем, останній надав послуги по сушінню зерна кукурудзи відповідно до умов договору згідно графіку в строки з 01.10.2020 по 31.10.2020 в кількості 3098,1400 тон на загальну суму 1405316,30 грн., та в строки з 01.11.2020 по 30.11.2020 в кількості 6442,6897 тон на загальну суму 2922404,02 грн. (а.с. 22-23). В матеріалах справи відсутні докази надання послуг.
Відповідач на виконання умов п 2.4 додаткової угоди від 01.09.2020 звернувся до ГУ ДФС у Волинській області про реєстрацію податкових накладних за №1 від 18.08.2020 на суму 320 000 грн., №2 від 18.08.2020 на суму 1680 000 грн., №3 від 19.08.2020 на суму 310 280,32 грн., №4 від 19.08.2020 на суму 258 720 грн. №5 від 19.08.2020 на суму 1 500 000 грн., №6 від 25.08.2020 на суму 258 720 грн.
Однак, ГУ ДФС у Волинській області зареєструвала податкову накладну за №1 від 18.09.2020 (а.с. 34 ) у реєстрації інших податкових накладних за №2, №3, №4, №5, №6 в Єдиному реєстрі податкових накладних відмовлено, що підтверджується рішеннями про відмову в реєстрації податкових накладних. (а.с . 36,38,40,42,44, 45-49).
04.12.2020 відповідач направив лист за №0412, (а.с. 22) яким повідомив позивача, що виконав послуги в строки і об'ємі визначеному договором в частині сушки зерна кукурудзи, проте не може повністю виконати п. 2.4 додаткової угоди та зареєструвати податкові накладні, у зв'язку з тим, що ГУ ДФС у Волинській області протиправно відмовило в їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується податковими накладними на загальну суму 4327 720,32 грн.: №1 від 18.08.2020 на суму 320 000 грн., №2 від 18.08.2020 на суму 1680 000 грн., №3 від 19.08.2020 на суму 310 280,32 грн., №4 від 19.08.2020 на суму 258 720 грн. №5 від 19.08.2020 на суму 1 500 000 грн., №6 від 25.08.2020 на суму 258 720 грн. та рішеннями про відмову в реєстрації податкових накладних (а.с. 45-49)
Позивач надав відповідь на лист відповідача за вх.№04/01 від 04.01.2021 в якому вказав, що у разі відсутності реєстрації податкових накладених, відповідач буде зобов'язаний сплатити позивачеві пеню за кожний день прострочення надання послуг та штраф. (а.с. 23)
12.04.2021 позивач звернувся до відповідача із вимогою за №12/04 про сплату пені за період з 01.11.2020 по 30.11.2020 та з 01.12.2020 по 31.03.2021 в сумі 517 493,65 та штрафу у розмірі 400 772,04 грн. (а.с. 24), яка залишена без задоволення.
У зв'язку із невиконанням умов договору, позивач звернувся до Господарського суду Волинської області з позовом про стягнення 32 559,49 грн. пені за період з 01.11.2020 по 30.11.2020 на підставі п. 5.4 договору від суми простроченого зобов'язання в розмірі 1 085 316, 30 грн.
В подальшому позивач 18.05.2021 уточнив позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача пеню в сумі 517 493,65 грн., у зв'язку із неналежним виконанням п. 2.4 додаткової угоди від 01.09.2020 до договору про надання послуг №18/08-П від 18.08.2020 і 400 772,04 грн. штрафу.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що за умовами п. 2.4 додаткової угоди від 01.09.2020 до договору про надання послуг №18/08-П від 18.08.2020 послуги вважаються належним чином надані виконавцем замовнику у випадку підписання між сторонами договору акту про надання послуг та реєстрації виконавцем у строки та в порядку встановленому чинним законодавством податкової накладної на суму передоплати цих послуг.
Господарський суд Волинської області відмовив у задоволенні позову, оскільки на думку суду умова договору про те, що господарське зобов'язання з надання послуг вважається виконаним належним чином з моменту реєстрації податкової накладної суперечить вимогам Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Податкового кодексу України та Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"
Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги і відзиву, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч.1 ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За приписами ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною 2 статті 16 ЦК України.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Особа, яка звертається до господарського суду з позовом, самостійно обирає спосіб захисту, визначає відповідача, предмет та підстави позову та зазначає у позовній заяві яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Положеннями статей 627, 628 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За приписами ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Положеннями частини першої статті 19 та частин першої, другої статті 67 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання вправі без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству, зокрема, шляхом укладення договорів, що опосередковують відносини підприємств з іншими підприємствами, організаціями, громадянами у всіх сферах господарської діяльності; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
Частинами третьою, восьмою статті 19 ГК України передбачено, що обов'язком суб'єктів господарювання є ведення бухгалтерського обліку та подання фінансової звітності згідно із законодавством, що забезпечує здійснення державою контролю і нагляду за господарською діяльністю суб'єктів господарювання, а також за додержанням ними податкової дисципліни.
Частина перша статті 180 ГК України визначає, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Як вбачається з матеріалів справи 18.08.2020 Приватне підприємство "Іваничівський цукровий завод" та Дочірнє підприємство "Агрофірма Луга-Нова" Приватного підприємства "Універсам" уклали договір надання послуг №18/08-П (а.с. 4-5), яким визначили (з урахуванням додаткової угоди), що послуги вважаються належним чином надані виконавцем замовнику у випадку підписання між сторонами договору акту про надання послуг та реєстрації виконавцем у строки та в порядку встановленому чинним законодавством податкової накладної на суму передоплати цих послуг.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів врегульовано положеннями ПК України.
Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарську діяльність визначено як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно з пунктом 201.1 статті 201, пунктом 187.1 статті 187 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Відповідно до пункту 201.7 статті 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Пунктом 201.10 статті 201 цього Кодексу визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, тобто спричиняють правові наслідки.
Аналіз наведених норм свідчить, що підставою для виникнення в платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.
Встановлюючи правило щодо обов'язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником податку на додану вартість при визначенні податкових зобов'язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.
Тому податкова накладна, виписана однією стороною в договорі (підрядником) на постачання послуг на користь другої сторони (замовника), може бути доказом правочину з огляду на те, що така поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Дана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №910/23097/17.
Матеріалами справи стверджується, що на виконання умов договору, позивач здійснив попередню оплату за надання в майбутньому послуг на загальну суму 4 327 7250,32 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №5799 від 18.08.2020 на суму 320 000 грн., №36 від 18.08.2020 на суму 1680000 грн., №5803 від 19.08.2020 на суму 310 2801,32 грн., №37 від 19.08.2020 на суму 1500 000 грн. №5807 від 258 720,00 грн. (а.с. 6-10).
Умовами договору узгоджено, що послуга вважається належним чином наданою за наявності одночасно двох умов:
1. фактичне надання послуг шляхом підписання акту про надання послуг;
2. реєстрація податкової накладної на суму передоплати.
В матеріалах справи відсутні докази підписання сторонами актів наданих послуг, а також реєстрації податкових накладних на всю суму авансових платежів.
Як визначено ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.
Відповідно до ст. 218 ГК України законодавець визначив, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
За приписами ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Отже, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Пунктом 5.4 договору у редакції додаткової угоди сторони визначили, що у разі порушення строків надання належним чином послуг, виконавець сплачує замовнику пеню в розмірі 0,1% від суми не наданих послуг за кожен день прострочення надання таких послуг. В разі прострочення надання належним чином послуг більше як на 60 календарних днів виконавець додатково сплачує замовнику штраф у розмірі 10% річних від суми оплачених проте не наданих належним чином послуг. Сторони домовились, що нарахування штрафних санкцій (пені) за прострочення виконавцем виконання зобов'язань, за даним договором, припиняється через 36 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Положення ч.6 ст. 232 ГК України у даному випадку не застосовується". (а.с. 19)
За несвоєчасне виконання відповідачем умов договору позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в розмірі 517 493,65 грн. за період з 01.11.2020 по 30.11.2020 від суми прострочених послуг, які мали бути надані у жовтні 2020 року - 1 085 316,30 грн. та за період з 01.12.2020 по 31.03.2021 від суми прострочених послуг, які мали бути надані в листопаді 2020 року - 4 007 720,32 грн., у зв'язку із неналежним виконанням п. 2.4 додаткової угоди від 01.09.2020 до договору про надання послуг №18/08-П від 18.08.2020.
З огляду на зазначене в т.ч. обов'язковість договору та принцип презумпції правомірності правочину (ст. 204 ЦК України), колегія суддів дійшла висновку, що заявлена позивачем вимога про стягнення 517 493,65 грн. пені є підставною та підлягає до стягнення з відповідача в повному розмірі.
Щодо вимоги викладеної в апеляційній скарзі про стягнення 400 772,04 грн. штрафу, колегія суддів зазначає наступне.
З матеріалів справи слідує, що позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення 32 559,49 грн. пені.
30.04.2021 Господарський суд Волинської області відповідно до ухвали залишив позовну заяву Дочірнього підприємства "Агрофірма Луга-Нова" Приватного підприємства "Універсам" без руху; запропонував позивачу надати суду докази сплати судового збору та докази направлення позовної заяви відповідачу.
Відповідно до ст. 247 ГПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує, зокрема, ціну позову (п. 1 ч. 3 ст. 247 ГПК України).
Ухвалою місцевого господарського суду від 20.05.2021 постановлено відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження; встановлено відповідачу строк до 15 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі, для подання відзиву на позов, із урахуванням вимог ст.165 ГПК України.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України крім прав та обов'язків, визначених у ст. 42 цього Кодексу, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Під збільшенням розміру позовних вимог не може розумітися заявлення ще однієї чи кількох вимог, додатково до викладених у позовній заяві. Неправомірно під виглядом збільшення розміру позовних вимог висувати нові вимоги, які не були зазначені у тексті позовної заяви.
18.05.2021 до Господарського суду Волинської області надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій позивач просив суд стягнути з відповідача 918 265, 69грн. в т.ч.: пені в розмірі 517 493,65 грн. та штрафу в розмірі 400 772,04 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 232 ГПК України процедурні питання, пов'язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.
Суд першої інстанції в порушення вимог ст. 232 ГПК України не постановив окремого процесуального документу - ухвали про прийняття/відмову у прийнятті/залишення без розгляду заяви про збільшення позовних вимог.
Суд першої інстанції в описовій частині оскаржуваного рішення вказав, що позивач в порушення вимог ст. 46 ГПК України у заяві про збільшення позовних вимог включив нову позовну вимогу, а саме про стягнення штрафу в сумі 400772,04 грн., який не був заявлений в первісних позовних вимогах, з урахуванням викладеного у суду першої інстанції були відсутні правові підстави для прийняття заяви в цій частині.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що прийнявши до розгляду заяву про збільшення позовних вимог в частині стягнення пені та відмовивши в прийнятті заяви про стягнення штрафу без винесення окремого процесуального документу - ухвали, суд позбавив можливості позивача оскаржити такі дії суду в порядку ст. 255 ГПК України.
Отже, предметом розгляду в суді першої інстанції (після прийняття заяви про уточнення позовних вимог) стала вимога про стягнення 517 493,65 грн. пені.
Згідно з ч. 5 ст. 12 ГПК України малозначними справами є:
1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Законодавцем у частині 1 статті 247 ГПК України визначено норму прямої дії щодо розгляду в порядку спрощеного позовного провадження малозначних справ, до яких віднесено справи за наявності у них ознак, визначених частиною 5 статті 12 цього Кодексу.
При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує критерії, визначені частиною 3 статті 247 ГПК України.
Відповідно до ч. 5 ст. 247 ГПК України суд відмовляє у розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження або постановляє ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, якщо після прийняття судом до розгляду заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог або зміни предмета позову, відповідна справа не може бути розглянута за правилами спрощеного позовного провадження.
Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що Господарський суд Волинської області в порушення вимог ст. 247 ГПК України задовольнивши частково заяву про уточнення позовних вимог, (збільшення розміру пені) не постановив ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, а ухвалив оскаржуване рішення, зазначивши лише про вказані дії в описовій частині рішення.
Разом з тим, враховуючи ціну позову дана справа в подальшому не могла бути розглянута за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ст. 277 ГПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо, зокрема, суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.
Вказані дії суду першої інстанції є прямим порушенням норм процесуального права, тому рішення Господарського суду Волинської області від 19.07.2021 у справі № 903/308/21 підлягає скасуванню за п. 7 ч. 3 ст. 277 ГПК України.
Разом з тим, відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Оскільки нова позовна вимога про стягнення штрафу в сумі 400772,04 грн. не була предметом розгляду у суді першої інстанції, тому відсутні підстави для розгляду її в суді апеляційної інстанції відповідно до ст. 269 ГПК України.
Однак, вказане не позбавляє позивача права в подальшому на звернення до суду з позовною вимогою про стягнення штрафу.
Щодо вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу понесених під час розгляду справи в суді першої інстанції колегія суддів зазначає наступне.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (ч.1 ст.16 ГПК України).
Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч. 2 ст. 16 ГПК України).
Відповідно ч.3 ст.123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Частиною 3 статті 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).
Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ч.1 ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Вирішуючи питання про розподіл витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги адвокатом, колегія суддів враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Суд не має право втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
01.03.2021 між адвокатським об'єднанням "Адвокатська фірма "Єфімов та партнери" в особі керуючого партнера Єфімова О.М. та Дочірнім підприємством "Агрофірма Луга-Нова" Приватного підприємства "Універсам" було укладено договір про надання професійної правничої допомоги, за умовами якого замовник замовляє, а виконавець приймає на себе зобов'язання з якісного і своєчасного надання замовнику послуг, а замовник зобов'язується своєчасно оплачувати належним чином надані послуги.
Послуги - це сукупність послуг з надання професійної правничої допомоги.
Розділом 3 сторони визначили порядок оплати послуг та їх обсяг.
Сторони досягли згоди, що вартість 1 год. роботи керуючого партнера складає 3 000,00 грн. (п. 3.1 договору).
Замовник зобов'язаний оплатити послуги виконавця протягом 3 банківських днів з моменту підписання сторонами акту прийому послуг (п. 3.5 договору).
Відповідно до пункту 8.1 договору, договір вступає в силу з моменту підписання сторонами і діє до 01.03.2023.
Відповідно до частин 1-4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Крім зазначеного у статті 126 ГПК України принципу змагальності сторін, іншими основними засадами (принципами) господарського судочинства також є: верховенство права та пропорційність.
Згідно зі статтею 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Отже, з урахуванням викладеного, виходячи зі змісту статей 3, 11, 15 ГПК України, питання співмірності заявлених позивачем до стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу має вирішуватись із застосуванням критеріїв пропорційності та розумності, керуючись принципом верховенства права.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004, пункті 268 рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 02.06.2014, заява N 19336/04, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Склад і розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Правову позицію щодо застосування положень статей 126, 129 ГПК України Верховний Суд, висловив, зокрема, у постановах від 03.05.2019 у справі №910/10911/18, від 14.05.2019 у справі №922/576/18, від 29.05.2019 у справі №910/10483/18, від 18.06.2019 у справі №922/3787/17, від 25.06.2019 №916/1340/18.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).
Судом встановлено, що позивачем 25.06.2021 подано суду першої інстанції заяву про стягнення судових витрат, витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 800,00 грн. в порядку ч.8 ст. 129 ГПК України.
В матеріалах справи містяться договір 01.03.2021 укладений між адвокатським об'єднанням "Адвокатська фірма "Єфімов та партнери" та Дочірнім підприємством "Агрофірма Луга-Нова" Приватного підприємства "Універсам" про надання професійної правничої допомоги /а.с. 55-57/.
На виконання вказаного договору про надання правової допомоги 23.06.2021 між сторонами підписано акт приймання наданих послуг відповідно до договору " про надання професійної правничої допомоги від 01.03.2021 яким засвідчено факт прийняття замовником послуг на суму 10 800,00грн. /а.с. 58/.
У акті приймання - передачі наданих послуг від 23.06.2021 сторонами визначено перелік робіт, наданих адвокатом позивачу, а саме: збір доказів та складання позовної заяви по справі; витрачено часу - 3 год.
На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу згідно договору до матеріалів справи долучено рахунок №480/2021 на суму 10 800 грн. та платіжне доручення від 05.07.2021 про сплату 10 800,00 грн. /а.с. 59, 63/.
Згідно частини 5 статті 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У розумінні положень частини 5 цієї статті зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Таку правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18, від 06.12.2019 у справі №910/353/19.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.
Як свідчать матеріали справи, відповідач заперечень стосовно заявленої до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу до суду першої інстанції не подавав, клопотань про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу не заявив.
З огляду на зазначене, враховуючи норми ст.126, ст.129 ГПК України, оцінивши заявлені позовні вимоги, з урахуванням всіх аспектів і складності, враховуючи відсутність заперечення відповідача, колегія суддів прийшла до висновку, що витрати на правову допомогу адвоката підлягають стягненню з відповідача у розмірі 10 800,00 гривень, оскільки цей розмір судових витрат відповідає як критерію реальності понесення адвокатських витрат, так і критерію розумної необхідності таких витрат.
Згідно ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на зазначене, встановивши зазначені обставини, враховуючи положення статті 275 та статті 277 ГПК України, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, порушив норми процесуального права, тим самим безпідставно відмовив повністю в задоволені позову, а тому апеляційна скарга Дочірнього підприємства "Агрофірма Луга-Нова" Приватного підприємства "Універсам" підлягає задоволенню частково.
Витрати зі сплати судового збору за розгляд позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам згідно вимог ст.129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Агрофірма Луга-Нова" Приватного підприємства "Універсам" на рішення Господарського суду Волинської області від 19.07.2021 у справі № 903/308/21 задоволити частково.
2. Рішення Господарського суду Волинської області від 19.07.2021 у справі № 903/308/21 скасувати. Прийняти нове рішення, яким позов задоволити.
3. Стягнути з Приватного підприємства "Іваничівський цукровий завод" (Україна, 44700, Волинська обл., Володимир-Волинський р-н, село Федорівка, вул. Устилузька, буд. 6, код ЄДРПОУ 32313241) на користь Дочірнього підприємства "Агрофірма Луга-Нова" Приватного підприємства "Універсам" (Україна, 45325, Волинська обл., Іваничівський р-н, село Мишів, код ЄДРПОУ 31979873) 517 493,65 грн. пені, 7 762,40 грн. витрат на оплату судового збору за подання позовної заяви, 10 800, 00 грн. витрат на оплату судового збору за подання апеляційної скарги та 10 800 витрат на професійну правничу допомогу понесених під час розгляду справи в суді першої інстанції.
4. Господарському суду Волинської області видати наказ.
5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і не може бути оскаржена в касаційному порядку.
6. Справу №903/308/21 повернути до Господарського суду Волинської області.
Головуючий суддя Розізнана І.В.
Суддя Гудак А.В.
Суддя Мельник О.В.