Справа № 426/2785/21
іменем України
20 вересня 2021 року м.Сватове
Суддя Сватівського районного суду Луганської області Половинка В.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа - Станично - Луганський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Щастинському районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків).
встановив:
До Сватівського районного суду Луганської області із заявою про встановлення факту смерті звернувся ОСОБА_1 , заінтересована особа - Станично - Луганський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Щастинському районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків). Згідно поданої заяви ОСОБА_1 , який є громадянином Російської Федерації, просить суд встановити факт смерті його дружини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Сорокине Луганської області.
Вивчивши вказану заяву, ознайомившись з доданими до неї документами, суд дійшов наступних висновків.
Згідно ч.1, п.5 ч.2ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
У відповідності до п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України,суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Відповідно до статті 496 ЦПК України іноземці, особи без громадянства, іноземні юридичні особи, іноземні держави (їх органи та посадові особи) та міжнародні організації (далі - іноземні особи) мають право звертатися до судів України для захисту своїх прав, свобод чи інтересів. Іноземні особи мають процесуальні права та обов'язки нарівні з фізичними і юридичними особами України, крім випадків, передбачених Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Аналогічна норма міститься у положеннях статті 73 Закону України «Про міжнародне приватне право».
У відповідності до ст. 497 ЦПК України, підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися, крім випадків, передбачених у статті 76 Закону України «Про міжнародне приватне право»(ч.1ст. 75 Закону України «Про міжнародне приватне право»).
Статтею 25 Мінської конвенції «Про правову допомогу і правові відносини у цивільних,сімейних і кримінальних справах» від 22.01.1993року, яка була ратифікована Україною10.11.1994 року,та регулює відносини з приводу надання правової допомоги між Україною та Російською Федерацією,визначено,що по справах про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення померлою і по справах про встановлення факту смерті компетентні установи юстиції Договірної Сторони, громадянином якої особа була в той час,коли вона за останніми даними була жива,а у відношенні інших осіб установи юстиції за останнім місцем проживання особи. Установи юстиції кожної з Договірних Сторін можуть визнати громадянином іншої Договірної Сторони й іншу особу, що проживає на її території, безвісно відсутньою або померлою,а також встановити факт її смерті за клопотанням проживаючих на її території зацікавлених осіб, права й інтереси яких засновані на законодавстві цієї Договірної Сторони. При розгляді справ про визнання безвісно відсутнім або оголошенні померлим і справ про встановлення факту смерті установи юстиції Договірних Сторін застосовують законодавство своєї держави.
Враховуючи, що особа, про встановлення факту смерті якої просить заявник, була громадянкою України в той час, коли вона за останніми даними була жива, справу компетентні розглядати суди України у відповідності до чинного законодавства України.
Таким чином, ОСОБА_1 має право на звернення до суду за загальними правилами підсудності, про що також вказано в ухвалі Верховного Суду від 22 серпня 2019 року (провадження № 61-124вп19).
Згідно ч. 1 ст. 317 ЦПК України, заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.
Положеннями статті 316 ЦПК України передбачено, що заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.
Як вбачається з рекомендацій, викладених у п.п.3,4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» вирішуючи питання про прийняття заяв про встановлення фактів,що мають юридичне значення, судам необхідно враховувати, що ці заяви повинні відповідати як загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви, так і вимогам щодо її змісту. У кожному разі суддя зобов'язаний перевірити підвідомчість даної заяви суду.
Таким чином, заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана за місцем проживання заявника до суду за межами такої території України.
Відповідно до частини 1статті 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
Як вбачається із статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (із змінами і доповненнями), вільний вибір місця проживання чи перебування право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, на вибір адміністративно-територіальної одиниці, де вони хочуть проживати чи перебувати.
Місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.
Документами, до яких відносяться відомості про місце проживання, є: паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист.
Заявник ОСОБА_1 у заяві про встановлення факту смерті вказує місце реєстрації: АДРЕСА_1 , що не підтверджується копією паспорту заявника, оскільки адреса реєстрації відповідно до паспорта громадянина Російської Федерації : АДРЕСА_2 . Інші документи, перелічені в статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», які дозволять визначити територіальну підсудність даної справи Сватівському районному суду Луганської області, до заяви не додано.
В порушення вищезазначеного, заявником не підтверджено факт проживання в Сорокинському районі Луганської області.
Недотримання правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю (ч. 1 ст. 378 ЦПК України).
Окрім того, відповідно до частин 2, 4, 5 статті 95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.
В порушення наведених процесуальних приписів долучені позивачем до позовної заяви копії письмових доказів( свідоцтво про шлюб) не засвідчені у визначеному ст.95 ЦПК України порядку, що усуває доказову силу наданих позивачем документів, оскільки додатки до позовної заяви містять частину документів, які складені іноземною мовою, та які не містять офіційного перекладу на українську мову.
Згідно ч. 3ст. 294 ЦПК України,справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.
Згідно ч. 1ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що слід надати заявнику строк для усунення зазначених недоліків протягом десяти днів із дня отримання копії ухвали, залишивши заяву без руху.
Судом при винесенні ухвали враховується прецедентна практика Європейського суду з прав людини, яка виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
У зв'язку з наведеним, вказані вимоги суду не є порушенням права на справедливий судовий захист, залишення заяви без руху жодним чином не перешкоджає заявнику у доступі до правосуддя після усунення недоліків заяви.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 175, 177, 185, 315, 318, 294, 258-261 ЦПК України,-
постановив:
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа - Станично - Луганський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Щастинському районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків)- залишити без руху.
Надати заявнику строк для усунення недоліків, зазначених в ухвалі, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху.
Роз'яснити заявнику, що у разі не усунення недоліків заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається заявнику.
Про прийняте рішення повідомити заявника, надіславши йому копію ухвали для відома і виконання.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя В.О. Половинка