Справа № 308/3844/21
03 вересня 2021 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:
головуючого судді - Бенца К.К.,
при секретарі судового засідання - Курбатова Д.Л.
за участю :
позивача - ОСОБА_1
представника відповідача - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород цивільну справу за правилами спрощеного позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про зміну способу стягнення аліментів на утримання дитини, -
ОСОБА_1 звернулася до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з позовом до ОСОБА_3 про зміну способу стягнення аліментів на утримання дитини.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що з 01 серпня 2009 року сторони перебували у шлюбі. Від даного шлюбу у них народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 04.05.2012 року шлюб між сторонами було розірвано та з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання малолітнього сина у розмірі 750 гривень, щомісячно починаючи з 30.01.2012 року і до досягнення ним повноліття.
Позивач зазначає що з часу ухвалення рішення про стягнення аліментів розмір витрат на утримання сина значно зріс, син відвідує ряд гуртків , заняття та тренування плаванням, репетиторів, вивчає англійську мову, а присуджена 750,00 грн. сума на сьогоднішній день є замалою, для дитини відповідного віку.
Позивач зазначає, що крім аліментів, які визначені судом, відповідач жодної додаткової матеріальної допомоги на утримання дитини не надає, фізичним та духовним його розвитком не цікавиться.
Позивач зазначає, що їй стало достовірно відомо, що матеріальне становище відповідача значно покращилось, він перебуває на заробітках в Республіці Польща біля трьох років.
Позивач вважає, що даний розмір аліментів є замалим, на теперішній час внесені зміни до законодавства, збільшився в Україні прожитковий мінімум на утримання дитини, збільшились витрати на дитину, матеріальне становище відповідача значно покращилось, а розмір стягуваних аліментів є значно менший за гарантований державою мінімальний розмір коштів необхідних для забезпечення дитини відповідного віку , а тому вважає наявні підстави для зміни способу стягнення аліментів.
З посиланням на викладене, просить суд змінити спосіб стягнення аліментів, який було встановлено рішенням Ужгородського міськрайонного суду по справі № 712/1604/2012 від 04.05.2012 року про стягнення зі ОСОБА_3 аліментів на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з 750,00 грн. на 1/3 частку всіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 100 відсотків від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з дня подання позовної заяви.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила суд їх задовольнити, з підстав викладених у позовній заяві. Зокрема зазначила, що відповідач не приймає участі у вихованні дитини. По мірі підростання сина, її грошові витрати значно зросли, витрати на одяг, підручники, шкільну та спортивну форму, відвідування гуртків та підготовку у репетиторів. Окрім аліментів відповідач більше не надає матерільаної допомоги. На теперішній час збільшився в Україні прожитковий мінімум на утримання дитини
Відповідач в судове засідання не зявився, будучи належним чином повідомлений про дату, час і місце рогляду справи.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечив, подавши до суду відзив, відповідно до якого зазначає, що зміна позивачем способу аліментів обгрунтована метою збільшити розмір аліментів. Зокрема позивач вказує, що матеріальний стан відповідача покращився, що наразі дитина потребує додаткових витрат, що викликані особливими обставинами. Позивачем не виконано вимоги закону щодо належного обгрунтування та доказування позову, позов ґрунтується на недопустимих у доказуванні припущеннях. Натомість матеріальний стан відповідача та платника аліментів ОСОБА_3 не змінився. Платник аліментів регулярного доходу не отримує, не є працевлаштованим. Рухомого чи нерухомого майна за цей час не набув. Платник аліментів ОСОБА_3 , належним чином виконує рішення суду зі сплати аліментів , сплачуючи по 1000 грн. щомісячно. Боргів за виконавчим документом не має. Таким чином розмір щомісячних аліментів, що фактично сплачується відповідачем ОСОБА_3 вкладається у вимоги щодо мінімально гарантованого розміру аліментів на одну дитину. Поставивши перед судом питання про зміну способу стягнення раніще присуджених аліментів з твердої грошової суми на частку від заробітної плати ( доходу) платника позивачу належить доводи передусім наявність у платника відповідного доходу 'к підставу для задоволення вимоги , для визначення розміру аліментів як частки доходу . Просив відмовити у задоволенні позову.
02.06.2021 року представником відповідача подано до суду відзив.
В ході розгляду справи проведені наступні процесуальні дії:
24.05.2021 року ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Бенца К.К. відкрито провадження по справі та призначено проводити розгляд даної справи у судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження.
У даній справі заходи забезпечення доказів та забезпечення позову судом не застосовувалися.
Провадження у справі ухвалою суду не зупинялося, а тому не було підстав для його поновлення.
Заслухавши вступне слово позивача, представника відповідача, вивчивши та перевіривши в судовому засіданні матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд приходить до наступного.
За правилами ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною 5. даної статті передбачено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи , а ч.6 що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з ч.7 ст. 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).
Фактичні обставини справи:
Як встановлено судом, рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 04 травня 2012 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розірвано, неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , залишено проживати при матері ОСОБА_1 . Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання їх неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у твердій грошовій сумі 750 грн. починаючи з 30.01.2012 року і до досягнення ним повноліття.
Підставою для подання вказаного позову, позивачем зазначено - зміна матеріального стану платника аліментів, що пов'язана із покращенням матеріального стновища платника аліментів, а також зміни до СК України в частині збільшення прожиткового мінімуму на дітей та зміна мінімального розміру аліментів на утримання дітей.
Нормативно-правове обґрунтування :
Правовідносини між сторонами випливають із норм Сімейного Кодексу України.
Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Відповідно до ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття.
Згідно Сімейного законодавства України, обов'язок батьків утримувати своїх дітей є безумовним. Закон не передбачає яких-небудь спеціальних умов для виникнення обов'язку батьків з утримання своїх дітей.
Частинами 1-3 ст. 181 СК України передбачено, що способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними; за домовленністю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі; за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Аналіз наведених норм закону дає підстави для висновку, що за загальним правилом спосіб виконання батьками своїх обов'язків по утриманню неповнолітніх дітей, зокрема, сплаті аліментів, залежить від домовленості між ними, однак, у разі відсутності такої домовленості той з батьків, з ким проживають діти, має право звернутися до суду з відповідним позовом і в цьому разі аліменти на них можуть бути присуджені в частці від заробітку (доходу) їх матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Згідно ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її батька, матері і (або) у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Положення ст.181 СК України відповідають вимогам, передбаченим статтями 183, 184 цього Кодексу. При цьому аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст. 183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі (ст. 184 СК) і виплачуються щомісячно.
Відповідно до ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 182 СК України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до ст. 11 Закону України "Про охорону дитинства" батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей.
Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим врахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї.
Згідно ч. 1 ст.192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батькам, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Наведена правова норма вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав. Тому виходячи з вимог чинного законодавства, вказані обставини повинні бути суттєвими і відігравати значну роль у житті заявника, платника аліментів, при розгляді спору про зменшення або збільшення розміру аліментів, встановлених рішенням суду.
Виходячи з наведених положень закону, при вирішенні вимог щодо зміни розміру раніше стягнутих аліментів суд зобов'язаний з'ясувати матеріальний та сімейний стан як платника аліментів, так і стягувача, погіршення чи поліпшення їх здоров'я.
Враховуючи зміст ст.ст. 181, 192 СК України розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Згідно, з пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківська, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів, дозволяє йому утримувати дитину, він може збільшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів. Свідченням матеріального становища платника аліментів, є величина витрат на утримання особою себе та членів своєї сім'ї.
Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження (частина третя статті 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених статтями 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.
З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).
Виходячи з наведених положень закону, при вирішенні вимог щодо зміни розміру раніше стягнутих аліментів суд зобов'язаний з'ясувати матеріальний та сімейний стан як платника аліментів, так і стягувача, погіршення чи поліпшення здоров'я одержувача аліментів.
Доводи позивача , що матеріальне становище відповідача значно покращилось, він перебуває на заробітках в Республіці Польща біля трьох років та отримує дохід , не підтверджені жодними доказами.
Разом з цим, позивачем не надано доказів зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я платника або одержувача аліментів, що могло бути підставою для зміни судом визначеного розміру аліментів.
Що стосується доводів позивача про зміну законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину як на підставу для зміни способу стягнення аліментів, суд виходить з наступного.
Зміна законодавцем мінімального розміру аліментів, які підлягають стягненню з платника аліментів на одну дитину, не є підставою для зміни розміру аліментів відповідно до статті 192 СК України, але є підставою для зміни мінімального розміру аліментів, зазначених у виконавчому листі у процедурі виконання та стягнення аліментів, та враховується під час визначення суми аліментів або заборгованості.
Законом України від 03 липня 2018 року № 2475-VIII частину першу статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» доповнено абзацом другим, яким передбачено, що виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України. Тобто законодавством передбачений механізм, який надає можливість забезпечити виплату аліментів у розмірі не нижче мінімального гарантованого розміру, передбаченого СК України навіть при наявності постановлених раніше судових рішень про стягнення аліментів у розмірі, нижчому ніж мінімальний гарантований розмір аліментів, встановлений законом на час стягнення.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 березня 2020 року у справі № 682/3112/18 .
Зважаючи на викладене, доводи позивача про зміну законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину як на підставу для зміни способу стягнення аліментів не заслуговують на увагу. Отже, зміна законодавцем мінімального розміру аліментів, які підлягають стягненню з платника аліментів на одну дитину, не є підставою для зміни розміру аліментів відповідно до ст. 192 СК України, а є підставою для зміни мінімального розміру аліментів, зазначених у виконавчому листі у процедурі виконання та стягнення аліментів, та враховується під час визначення суми аліментів або заборгованості.
Щодо доводів позивача про те, що збільшуються матеріальні видатки, необхідні для навчання та розвитку сина, в тому числі на додаткові заняття з іноземних мов , різні гуртки та секції, які він відвідує, то такі обґрунтування позову є додатковими витратами та не можуть бути підставами для зміни способу стягнення аліментів.
Обов'язок брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо) регламентується приписами ст. 185 СК України.
Відповідно до ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Предметом доказування в справах даної категорії є наявність особливих обставин для понесення додаткових витрат, інших істотних обставин. Спір між батьками щодо розміру додаткових витрат може бути вирішено судом.
Разом з тим позивач з підстав передбачених ст. 185 СК України до суду з позовними вимогами не зверталась.
Таким чином, по суті позивач просить змінити спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, а саме: визначивши розмір аліментів у частці від заробітку (доходу), а не у твердій грошовій сумі, як було зазначено у рішенні суду.
Зміст позовної заяви та додані до нього документи не містять обґрунтування заявленого до стягнення розміру аліментів у частці, що дорівнює 1/3 частині заробітку (доходу) відповідача, але не менше ніж 100 відсотків від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.
Слід зазначити, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 182 СК України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Твердження позивача про те, що відповідач працює та має змогу сплачувати аліменти в частці від заробітку, суд відкидає, оскільки, ці твердження позивачем належними доказами не підтверджено.
В даному випадку, оскільки судом встановлено, що відповідач, як платник аліментів не працює, не має постійний , стійкий дохід ( докази протилежного суду не надано) , не є можливим стягнення аліментів в частці від заробітку (доходу).
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Київського апеляційного суду від 30 серпня 2021 року у справі № 759/231/21 .
Суд не приймає до уваги доводи позивача, що матеріальний стан відповідача змінився, покращився ,оскільки жодних доказів цьому, нею надано не було, тому доказів на підтвердження своїх позовних вимог, позивачкою надано не було.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною 5 даної статті передбачено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи , а ч.6 що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
З урахуванням всіх обставин справи, враховуючи вимоги ст. 81 ЦПК України - кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, виходячи з принципу процесуального рівноправ'я сторін, та враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається,виходячи із принципів розумності та справедливості, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити з підстав та мотивів викладених вище.
Згідно ст. 141 ч. 7 ЦПК України якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору, а позов не підлягає задоволенню, тому судовий збір слід віднести на рахунок держави.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3 180, 181, 183,184, 192 СК України, ст.ст. 12,13, 76-81, 133, 141, 206, 228, 247, 258, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про зміну способу стягнення аліментів на утримання дитини - відмовити.
Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Ужгородський міськрайонний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст.354, ст.355 ЦПК України).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду (ч.ч.1, 2 ст.273 ЦПК України).
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення (п.1 ч.2 ст.354 ЦПК України).
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин (ч.3 ст.354 ЦПК України).
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 )
Відповідач - ОСОБА_3 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 )
Дата складання повного тексту рішення суду - 13.09.2021 року.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду К.К. Бенца