Справа № 219/3517/21
Провадження № 2/219/1859/2021
09 вересня 2021 року Артемівський міськрайонний суд Донецької області в складі: головуючого - судді Дубовика Р.Є., за участю секретаря судового засідання Кривошапко І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Бахмуті цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів,
Звернувшись до суду з позовом, позивач ОСОБА_1 просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь пеню за прострочення сплати аліментів у розмірі 30627,12 грн., а також судові витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 1000 грн.
В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 16 травня 2016 року стягнуто з ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі ј частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 15 березня 2016 року і до досягнення дитиною повноліття. На підставі цього рішення суду був виданий виконавчий лист № 219/2268/16-ц від 01 червня 2016 року, який знаходиться на примусовому виконанні у Бахмутському міськрайонному відділі державної виконавчої служби. Боржник ОСОБА_2 сплачував аліменти несвоєчасно, що підтверджується розрахунком заборгованості, виданим Бахмутським міськрайонним відділом державної виконавчої служби від 05 квітня 2021 року. Згідно з розрахунком пені за несвоєчасну виплату аліментів, сума пені за весь час несвоєчасної виплати аліментів склала 30627,12 грн. Крім того, 07 квітня 2021 року ним із адвокатом Косинським В.І. укладено договір про надання правової допомоги, за умовами якого ним за надання юридичних послуг (підготовка позовної заяви) сплачено 1000 грн., що підтверджується квитанцією про сплату грошових коштів. Вважає, що ці витрати повинні бути стягнуті з відповідача.
Позивач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явилася. Надала суду заяву про підтримання позовних вимог у повному обсязі та розгляд справи без її участі.
Відповідач ОСОБА_2 , якого було належним чином повідомлено про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився. Від нього надійшла заява, в якій він просить розглянути справу без його участі, позовні вимоги не визнає у повному обсязі у зв'язку із відсутністю заборгованості з аліментів, про що свідчить наявна в матеріалах справи довідка.
Відповідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою відео- та (або) звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 15 вересня 2012 року по 30 червня 2016 року (а.с. 5).
У шлюбі у сторін народилася дитина - син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Батьками у свідоцтві про народження ОСОБА_3 зазначені ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с. 9).
Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 16 травня 2016 року у справі № 219/2268/16-ц (провадження № 2/219/1707/2016) стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі ј частини заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 15 березня 2016 року і до досягнення дитиною повноліття. Рішення набрало законної сили 27 травня 2016 року (а.с. 10).
З наданого рішення видно, що відповідач був присутній у судовому засіданні, обізнаний про наявність судової справи та про стягнення з нього аліментів у визначеному судом розмірі.
На підставі цього рішення суду Артемівським міськрайонним судом Донецької області був виданий виконавчий лист № 219/2268/16-ц від 01 червня 2016 року, який знаходиться на примусовому виконанні у Бахмутському міськрайонному відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Міністерства юстиції України (а.с. 11).
Боржник ОСОБА_2 сплачував аліменти несвоєчасно, що підтверджується розрахунком заборгованості, виданим Бахмутським міськрайонним відділом державної виконавчої служби від 05 квітня 2021 року, згідно з яким заборгованість по аліментам станом на 01 квітня 2021 року становить 8739,55 грн. Так, у 2016 році нараховано аліментів у розмірі 8006,06 грн., сплачено - 0,00 грн., борг - 8006,06 грн; у 2017 році нараховано 12108,00 грн., сплачено - 5480,00 грн., борг - 6628,00 грн.; у 2018 році нараховано 15622,80 грн., сплачено - 10595,00 грн., борг - 5027,80 грн.; у 2019 році нараховано 16275,00 грн., сплачено - 34589,41 грн., переплата - 18314,412 грн.; у 2020 році нараховано 21067,20 грн., сплачено 20644,85 грн., борг - 422,35 грн.; за січень-березень 2021 року нараховано 6969,75 грн., сплачено - 0,00 грн., борг 6969,75 грн. Всього за 2016-2021 роки нараховано 80048,81 грн., сплачено - 71309,26 грн., борг - 8739,55 грн. (а.с. 12).
Відповідно до наданого позивачем розрахунку пені за несвоєчасну сплату аліментів від 09 квітня 2021 року, за період з березня 2016 року до 09 квітня 2021 року загальний розмір заборгованості з пені за несвоєчасну сплату аліментів складає 30627,12 грн., який складається з такого: за 2016 рік - 8006,06 грн., за 2017 рік - 6628,00 грн., за 2018 рік - 5027,80 грн., за 2019 рік - 3637,36 грн., за 2020 рік - 4679,39 грн., за 2021 рік - 2648,51 грн. (а.с. 13-19).
Відповідачем ОСОБА_2 на спростування доводів позивача про наявність заборгованості з аліментів та несвоєчасність сплати відповідачем аліментів надано суду розрахунок заборгованості, виданий Бахмутським міськрайонним відділом державної виконавчої служби від 10 червня 2021 року, згідно з яким заборгованість по аліментам станом на 01 червня 2021 року відсутня. Так, у 2016 році нараховано аліментів у розмірі 8006,06 грн., сплачено - 0,00 грн., борг - 8006,06 грн; у 2017 році нараховано 12108,00 грн., сплачено - 5480,00 грн., борг - 6628,00 грн.; у 2018 році нараховано 15622,80 грн., сплачено - 10595,00 грн., борг - 5027,80 грн.; у 2019 році нараховано 16275,00 грн., сплачено - 34589,41 грн., переплата - 18314,412 грн.; у 2020 році нараховано 21067,20 грн., сплачено 20644,85 грн., борг - 422,35 грн.; за січень-травень 2021 року нараховано 11616,25 грн., сплачено - 13386,05 грн., переплата - 1769,80 грн. Всього за 2016-2021 роки нараховано 84695,31 грн., сплачено - 84695,31 грн., борг - 0,00 грн.
Однак суд вважає, що вказаний розрахунок заборгованості не спростовує доводи позивача про несвоєчасність сплати відповідачем аліментів. Так, у вищенаведених розрахунках заборгованості від 05 квітня 2021 року та 10 червня 2021 року видно, що відповідач не сплачував аліменти за періоди: березень 2016 року - січень 2017 року, травень-червень 2017 року, серпень 2017 року, квітень-червень 2019 року, вересень 2019 року, листопад 2019 року, січень-лютий 2020 року, квітень-травень 2020 року, липень-серпень 2020 року, жовтень-листопад 2020 року та січень-лютий 2021 року.
Таким чином, судом встановлено, що станом на 01 квітня 2021 року та на день звернення до суду з позовною заявою 09 квітня 2021 року заборгованість відповідача по аліментам становила 8739,55 грн.
Відповідач не надав суду доказів на підтвердження своєчасної сплати аліментів у повному обсязі та спростування твердження позивача щодо наявності заборгованості.
Згідно зі ст. ст. 180, 181 Сімейного кодексу України (далі - СК України), батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Згідно зі ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України. Визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України.
При цьому, згідно з ч. 2 ст. 182 СК України, мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
За ст. 195 СК України, заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном.
Заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою-підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.
Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.
При розрахунку заборгованості по аліментам суд бере до уваги розрахунок заборгованості по аліментам, виданий Бахмутським міськрайонним відділом державної виконавчої служби від 05 квітня 2021 року, згідно з яким заборгованість по аліментам станом на 01 квітня 2021 року становить 8739,55 грн.
Частиною 1 ст. 196 СК України встановлено, що у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
При цьому, право одержувача аліментів на стягнення неустойки, передбачене ст. 196 СК України, у випадках несвоєчасної виплати присуджених за рішенням суду аліментів виникає з часу набрання рішенням законної сили.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 22 в своєї Постанові «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року № 3 передбачена ст. 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках, як вказано в п. 22 зазначеної Постанови, стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів. Суд може зменшити розмір неустойки з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.
Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов'язку буде різним, отже і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення.
Виходячи з наведеного, законодавець не ставить обов'язок по сплаті аліментів, у разі обізнаності платника аліментів про їх стягнення, в залежність від стягнення таких за виконавчим листом шляхом відрахування із заробітної плати чи іншого доходу, оскільки судові рішення, що набрали законної сили, підлягають обов'язковому виконанню.
З матеріалів справи видно, що відповідач ОСОБА_2 знав про судове рішення про стягнення аліментів, тому заборгованість з аліментів виникла з вини ОСОБА_2 як особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, а тому позивач має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.
Доводи відповідача про те, що він своєчасно сплачує аліменти та у нього відсутня заборгованість по аліментам, не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, зокрема, вказаний факт спростовується розрахунком заборгованості по аліментам, який складено державним виконавцем станом на 01 квітня 2021 року.
У статті 196 СК України не встановлено будь-яких обмежень періоду нарахування пені, навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення.
Отже, загальна сума пені за несплату або несвоєчасну сплату аліментів має розраховуватися за формулою:
?p=(A1?1%?Q1)+(A2?1%?Q2)+……….(An?1%?Qn), де:
?p - загальна сума пені за несплату або прострочення сплати аліментів, обраховується позивачем на момент подачі позову;
A1 - нарахована сума аліментів за перший місяць;
Q1 - кількість днів прострочення сплати суми аліментів за перший місяць;
A2 - нарахована сума аліментів за другий місяць;
Q2 - кількість днів прострочення сплати аліментів за другий місяць;
An - нарахована сума аліментів за останній місяць перед подачею позову;
Qn - кількість днів прострочення сплати аліментів за останній місяць.
Пеня за заборгованість по сплаті аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.
Отже, зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини 1 статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з'ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені, виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розмір нарахованої пені за кожен із прострочених платежів, визначивши її загальну суму, але не більше 100 відсотків заборгованості. Така правова позиція висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року № 572/1762/15-ц.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з ч. 3 ст. 12, ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд погоджується та вважає таким, що зроблений вірно наданий позивачем розрахунок пені за несвоєчасну сплату аліментів від 09 квітня 2021 року, згідно з яким за період з березня 2016 року до 09 квітня 2021 року загальний розмір заборгованості з пені за несвоєчасну сплату аліментів складає 30627,12 грн.
У той же час, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів, враховуючи правову позицію, висловлену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року № 572/1762/15-ц, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача необхідно стягнути пеню за прострочення сплати аліментів у розмірі 8739,55 грн., оскільки заборгованість з пені не може бути більше, ніж заборгованість з аліментів.
Згідно з ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
Згідно з ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
В якості доказу витрат на правничу допомогу позивачем ОСОБА_1 до матеріалів справи долучено такі докази: копію договору про надання юридичної допомоги від 07 квітня 2021 року (а.с. 21-23), копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 2537 від 16 травня 2007 року (а.с. 24) та квитанцію № 1 про сплату послуг за надання правової допомоги згідно з договором від 07 квітня 2021 року на суму 1000 грн. (а.с. 25), згідно з якими позивачем ОСОБА_1 сплачено 1000 грн. за надання правової допомоги згідно з договором від 07 квітня 2021року між ним та адвокатом Косинським В.І.
Таким чином, відповідно до ст. 141 ЦПК України, у зв'язку із частковим задоволенням позову, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судові витрати позивача на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 285,35 грн. Крім того, у зв'язку із тим, що позивача звільнено від сплати судового збору, з відповідача на користь держави необхідно стягнути судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 259,10 грн. Іншу частину судового збору у розмірі 648,90 грн. компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Керуючись ст. ст. 133, 137, 141, 263, 265 ЦПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 ) пеню за прострочення сплати аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 8739 (вісім тисяч сімсот тридцять дев'ять) грн. 55 коп., а також судові витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 285 (двісті вісімдесят п'ять) грн. 35 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь держави судовий збір у розмірі 259 (двісті п'ятдесят дев'ять) грн. 10 коп.
Іншу частину судового збору у розмірі 648,90 грн. компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Донецького апеляційного суду через Артемівський міськрайонний суд Донецької області протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення відповідного рішення суду.
Суддя Р.Є. Дубовик
09.09.2021