Справа № 545/229/19 Номер провадження 11-кп/814/269/21Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
Категорія
15 вересня 2021 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
з участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
представника цивільного
відповідача - адвоката ОСОБА_8
представника потерпілого ОСОБА_9
потерпілого ОСОБА_10
представника органу опіки ОСОБА_11
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Полтава матеріали клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру у кримінальному провадженні № 12018170300001249 від 17.10.2018 щодо:
ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Полтава, українця, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, особи з інвалідністю 2 групи, не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ознаками вчинення суспільно-небезпечного діяння, яке підпадає під ознаки злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, що внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018170300001249 від 17.10.2018 року, -
за апеляційними скаргами представника цивільного відповідача ОСОБА_13 - адвоката ОСОБА_8 та захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_12 щодо якого застосовано примусові заходи медичного характеру на ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 15 вересня 2020 року, -
Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 15 вересня 2020 року задоволено клопотання прокурора Полтавської місцевої прокуратури ОСОБА_6 про застосування примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_12 та застосовано до ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , примусові заходи медичного характеру у виді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом.
Цивільний позов ОСОБА_10 - задоволено частково.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_12 та ОСОБА_13 на користь ОСОБА_10 15082, 26 грн. матеріальної шкоди, 40 000 грн. моральної шкоди та 12 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Як зазначено в ухвалі, ОСОБА_12 15.10.2018 року, близько 18 години 00 хвилин, спільно з батьком ОСОБА_13 , прийшов на територію подвір'я домогосподарства потерпілого ОСОБА_10 , розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , де на ґрунті раніше виниклого конфлікту між його батьком з сусідом ОСОБА_10 , наніс останньому один удар частиною цеглини, яку тримав у правій руці, в ділянку чола ліворуч, в наслідок чого потерпілий отримав тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми струсу головного мозку, підшкірної гематоми ділянки чола ліворуч, які відповідно до висновку експерта №1200 від 04.12.2018 року, не характерні для утворення при падінні та кваліфікуються тільки у своїй сукупності, як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
Суд дійшов висновку про доведеність причетності ОСОБА_12 до вчинення суспільно небезпечного діяння, яке підпадає під ознаки злочину, передбаченого ч.2 ст. 125 КК України.
Також, судом враховано висновки психіатричної експертизи №23 від 16.01.2019 за якими ОСОБА_12 страждає на хронічне психічне захворювання у формі шизофренії, параноїчної форми. Відповідно до свого психічного стану не може усвідомлювати свої дії та керувати ними. У період часу до якого відноситься вчинення інкриміноване йому протиправне діяння, ОСОБА_12 перебував у стані вище вказаного хронічного психічного захворювання та не міг усвідомлювати свої дії, та керувати ними. На теперішній час ОСОБА_12 відповідно до свого психічного стану потребує застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом.
Суд першої інстанції врахував характер вчиненого ОСОБА_12 суспільно небезпечного діяння проти здоров'я особи, який призвів до отримання потерпілим тілесних ушкоджень у вигляді: закритої черепно-мозкової травми струсу головного мозку, підшкірної гематоми ділянки чола ліворуч і дійшов висновку про визначення типу психіатричного закладу зі звичайним наглядом.
Не погоджуючись з ухвалою суду до апеляційного суду з апеляційними скаргами звернулись представник цивільного відповідача ОСОБА_13 - адвокат ОСОБА_8 та захисник ОСОБА_7 в інтересах особи, щодо якої застосовано примусові заходи медичного характеру - ОСОБА_12 .
Адвокат ОСОБА_8 в своїй апеляційній скарзі просить ухвалу змінити в частині задоволення цивільного позову та відмовити у задоволенні цивільного позову про стягнення майнових і моральних збитків, заподіяних кримінальним правопорушенням.
Вказує, що поза увагою суду залишилось те, що позивачем не було надано жодного медичного висновку та, згідно нього направлення, в якому було б зафіксовано, що саме ті платні обстеження, які він пройшов, було потрібно пройти, жодного медичного направлення з вказівкою курсу лікування та призначених згідно нього ліків та не надано будь-яких інших листків лікарських призначень, тощо, які б підтверджували лікування позивача цими препаратами, висновку щодо необхідності проходження лікувального масажу, строку реабілітації та направлення на санаторно-курортне лікування саме в СПА -комплекс.
Вважає, що немає жодних правових підстав стягувати з ОСОБА_14 та ОСОБА_13 солідарно зазначені кошти за ліки, процедури та перебування у лікувальних закладах, які не підтверджені жодним медичним висновком, направленням або рецептом, тому що витрати на лікування позивачем не доведені належними доказами.
Крім того, зазначає, що позивачем, було надано довідку про проходження лікування в ТОВ «Оздоровчий СПА-комплекс Трембіта». Відповідно до інформації на офіційному сайті, вищевказаний оздоровчий комплекс проводить лікування органів дихання - бронхіту, астми, ларингіту, пневмонії, вірусних інфекцій, тонзиліту, емфіземи легенів; опорно-рухового апарату - артриту, артрозу, сколіозу, остеоартрозу; шлунково-кишкового тракту - гастродуоденіта, панкреатиту і холециститу в стадії ремісії; подагри, цукрового діабету, ожиріння, порушень обміну речовин.
Проте поза увагою суду залишилось те, що жодного медичного висновку щодо наявності вищезазначених порушень опорно-рухового апарату позивачем не було надано в якості доказу в суді першої інстанції.
Крім того, стверджує, що стягнення з ОСОБА_13 та ОСОБА_12 солідарно 40 000 гривень, моральної шкоди є завищеним в десятки разів, оскільки згідно усталеної судової практики за таких обставин та виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, розмір моральної шкоди в таких категоріях справ становить від 3 до 5 тисяч грн.
У апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 в інтересах особи щодо якої застосовано примусові заходи медичного характеру - ОСОБА_12 , в поданій апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу та постановити нову ухвалу, якою відмовити у застосуванні примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_12 , та відмовити в задоволенні цивільного позову.
Вказує, що судом не враховано те, що під час судового розгляду не встановлено прямих доказів спричинення ОСОБА_10 тілесних ушкоджень ОСОБА_12 , є лише покази потерпілого проти показів ОСОБА_12 та ОСОБА_13 .
Також не погоджується з висновком суду щодо часткового задоволення цивільного позову. При цьому доводи апеляційної скарги в цій частині аналогічні доводам апеляційної скарги представника цивільного відповідача ОСОБА_13 - адвоката ОСОБА_8 .
Інші учасники судового провадження ухвалу суду не оскаржували.
Заслухавши суддю-доповідача, захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на підтримку поданих ними апеляційних скарг, заперечення прокурора проти їх задоволення, перевіривши матеріали провадження, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Відповідно до положень ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, яке ухвалено згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Так, відповідно до матеріалів провадження при встановленні судом фактичних обставин події доведена причетність ОСОБА_12 до вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч.2 ст. 125 КК України.
Встановлення судом факту вчинення ОСОБА_12 суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК було здійснено з урахуванням показань потерпілого ОСОБА_10 , свідка ОСОБА_15 , проведеним слідчим експериментом за участю потерпілого ОСОБА_10 від 16.11.2018 року, висновком експерта № 1200 від 28.11.2018 року, оглядом місця події від 20.12.2018 року, актом судово-психіатричного експерта №23 від 16.01.2019 року.
Сам ОСОБА_12 надавав пояснення у суді про те, що вважає себе невинуватим, проте не заперечував про конфлікт, який виник між потерпілим, ним та його батьком.
Потерпілий ОСОБА_10 у суді першої інстанції детально пояснив, що про причини виникнення конфлікту між ним та ОСОБА_12 та його батьком 15.10.2020 року, підтвердивши його побиття ОСОБА_12 , за обставин встановлених місцевим судом.
Крім того, 11 листопада 2018 року у присутності двох понятих проведено з потерпілим ОСОБА_10 слідчий експеримент, у ході яких останній наглядно продемонстрував механізм і локалізацію нанесених йому тілесних ушкоджень, а саме одного удару в ділянку обличчя зліва, при цьому потерпілий пояснив, що ОСОБА_12 вдарив ногою та цеглиною, удару в ділянку щелепи, що підтверджується протоколом слідчого експерименту із складеними до них фототаблицями у матеріалах кримінального провадження.
Показані ОСОБА_10 механізм та локалізація нанесення йому тілесного ушкодження в ході проведення слідчого експерименту за його участю, відповідають об'єктивним даним судово-медичної експертизи потерпілого, що підтверджується висновками експерта №1200 від 28.11.18.
Щодо стосується показань, то свідок ОСОБА_16 , який хоча і не був безпосереднім очевидцем подій, однак підтвердив, що підходячи до будинку потерпілого, бачив ОСОБА_12 та його батька, які йшли від будинку ОСОБА_10 . Зайшовши на подвір'я ОСОБА_17 , останній сидів біля свого будинку та на його обличчі була кров.
Згідно акту судово-психіатричної експертизи №23 від 16.01.2019 року, ОСОБА_12 страждає на хронічне психічне захворювання у формі шизофренії, параноїчної форми. Відповідно до свого психічного стану не може усвідомлювати свої дії та керувати ними. У період часу до якого відноситься вчинення інкриміноване йому протиправне діяння, ОСОБА_12 перебував у стані вище вказаного хронічного психічного захворювання та не міг усвідомлювати свої дії, та керувати ними. На теперішній час ОСОБА_12 відповідно до свого психічного стану потребує застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом.
Наведені показання та відповідні їм письмові докази, об'єктивно узгоджуються з даними висновку експерта №1200, за якими встановлено, що при судово-медичній експертизі ОСОБА_10 виявлено в останнього тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми струсу головного мозку, підшкірної гематоми ділянки чола ліворуч, які утворились від дії тупого предмету, нехарактерні для утворення при падінні, та відносяться до легкого тілесного ушкодження, що спричинили короткочасний розрад здоров'я.
Таким чином, ретельно дослідивши зібрані у кримінальному провадженні фактичні дані, давши їм оцінку з точки зору належності, допустимості й достовірності, місцевий суд обґрунтовано вирішив, що ці дані в їх сукупності та взаємозв'язку є достатніми для висновку про те, що мало місце суспільно-небезпечне діяння, що підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2ст. 125 КК України та доведеність причетності ОСОБА_12 до вчинення даного суспільно небезпечного діяння.
При цьому, на думку колегії суддів, суд першої інстанції провівши судовий розгляд справи в порядку, передбаченому ст.512 КПК України, а саме перевіривши усі докази, що доводять вчинення ОСОБА_12 суспільно небезпечного діяння та дослідивши інші обставини, що мають істотне значення для кримінального провадження, та прийшовши до переконання, що суспільно небезпечне діяння, яке інкримінується ОСОБА_12 - умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я - мало місце, врахувавши обставини скоєння даного кримінального правопорушення, особу ОСОБА_12 та висновок комісійної судової психіатричної експертизи, прийшов до вірного та обґрунтованого висновку про застосування до ОСОБА_12 примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом, оскільки відповідно до висновку зазначеної експертизи ОСОБА_12 страждає на хронічне психічне захворювання у формі шизофренії, параноїчної форми. Відповідно до свого психічного стану не може усвідомлювати свої дії та керувати ними. У період часу до якого відноситься вчинення інкриміноване йому протиправне діяння, ОСОБА_12 перебував у стані вище вказаного хронічного психічного захворювання та не міг усвідомлювати свої дії, та керувати ними. На теперішній час ОСОБА_12 відповідно до свого психічного стану потребує застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом.
За таких обставин колегія суддів приходить до переконання, що оскаржувана ухвала суду в частині застосування до ОСОБА_12 примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом є законною, обґрунтованою та вмотивованою.
Разом з тим, на думку колегії суддів, суд першої інстанції вирішуючи питання про застосування до ОСОБА_12 примусових заходів медичного характеру, допустив істотне порушення кримінального процесуального законув частині вирішення цивільного позову про стягнення з ОСОБА_12 та його батька ОСОБА_13 солідарно грошових коштів в рахунок матеріальної та моральної шкоди та витрат на професійну правову допомогу.
Згідно статті 129 КПК України, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру цивільного позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє у ньому.
За матеріалами провадження потерпілим ОСОБА_10 пред'явлений цивільний позов як до ОСОБА_12 , так і до ОСОБА_13 (батька особи щодо якої застосовані примусові заходи медичного характеру) про відшкодування заподіяної матеріальної, моральної шкоди та понесених витрат на правову допомогу.
Відповідно до ухвали суду першої інстанції, судом цивільний позов потерпілого задоволений частково та ухвалено стягнути солідарно з ОСОБА_12 та ОСОБА_13 на користь потерпілого ОСОБА_10 15082, 26 грн. - матеріальної шкоди, 40 000 грн. - моральної шкоди та 12 000 грн. - витрат на професійну правничу допомогу
Відповідно до ч.1 ст.62 КПК України, цивільним відповідачем у кримінальному провадженні може бути фізична або юридична особа, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану злочинними діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, та до якої пред'явлено цивільний позов у порядку, встановленому цим Кодексом.
Частиною 5 ст. 128 КПК України передбачено, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, не врегульовано КПК України, до них застосовуються норми ЦПК України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Відповідно до положень ч.1 ст. 1186 ЦК України шкода, завдана фізичною особою, яка в момент її завдання не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, не відшкодовується. З урахуванням матеріального становища потерпілого та особи, яка завдала шкоди, суд може постановити рішення про відшкодування нею цієї шкоди частково або в повному обсязі.
Згідно ч.2 ст.1186 ЦК України, якщо шкоди було завдано особою, яка не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними у зв'язку з психічним розладом або недоумством, суд може постановити рішення про відшкодування цієї шкоди її чоловіком (дружиною), батьками, повнолітніми дітьми, якщо вони проживали разом з цією особою, знали про її психічний розлад або недоумство, але не вжили заходів щодо запобігання шкоді.
Під час апеляційного перегляду ухвали Полтавського районного суду Полтавської області від 15 вересня 2020 року встановлено, що ОСОБА_13 , 1938 р.н., який є батьком ОСОБА_12 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що документально підтверджено копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 від 27.03.2021 року, виданого Полтавський районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
З огляду на зазначені норми закону, та враховуючи те, що шкода потерпілому була заподіяна ОСОБА_12 , який на момент її спричинення не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними, така шкода в силу вищезазначених положень законодавства не підлягає відшкодуванню.
Зважаючи на те, що ОСОБА_13 , 1938 р.н., який є батьком ОСОБА_12 , помер, стягнення грошових коштів з померлої особи є неможливим. Разом з цим, даних про наявність у ОСОБА_12 інших опікунів немає.
Як вбачається з ухвали суду, районний суд при вирішенні цивільного позову потерпілого ОСОБА_10 ухвалив стягнути з ОСОБА_12 спричинені суспільно-небезпечним діянням збитки, при цьому суд першої інстанції не з'ясував чи є ОСОБА_12 недієздатною чи обмежено дієздатною особою, та чи може він з врахуванням його матеріального становища нести цивільно-правову відповідальність за спричинену шкоду потерпілому ОСОБА_10 .
Недотримання судом першої інстанції цих вимог є суттєвим порушенням процесуального закону та підставою для скасування ухвали суду в частині вирішення цивільного позову ОСОБА_10 , з наступним направленням провадження в цій частині районного суду на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства під час якого слід з'ясувати, чи визнаний ОСОБА_18 в судовому порядку недієздатною чи обмежено дієздатною особою, хто згідно закону повинен нести відповідальність за шкоду, яку ОСОБА_18 заподіяв ОСОБА_10 в результаті вчинення суспільно-небезпечного діяння, з'ясувати і врахувати при цьому його та потерпілого матеріальне становище, та вирішити цивільний позов відповідно до чинного законодавства.
В решті, на переконання колегії суддів, ухвалу суду слід залишити без змін.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,-
Апеляційні скарги представника цивільного відповідача ОСОБА_13 - адвоката ОСОБА_8 та захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_12 щодо якого застосовано примусові заходи медичного характеру задовольнити частково.
Ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 15 вересня 2020 року про застосування примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_12 - скасувати в частині вирішення цивільного позову потерпілого ОСОБА_10 , а провадження в цій частині направити до цього ж суду на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня її оголошення.
Головуючий суддя: ОСОБА_2
Судді: ОСОБА_3
ОСОБА_4