Справа № 758/663/19
Категорія 61
30 липня 2021 року м. Київ
Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Петрова Д.В.,
при секретарі судового засідання Бурдун М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, треті особи: Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ), Друга Київська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на спадкове майно,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Київської міської ради, треті особи: Управління державної реєстрації головного територіального управління юстиції у м. Києві, Друга Київська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на спадкове майно.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ОСОБА_1 в січні 2014 року прийняв у спадщину нерухоме майно, розміщене в місті Києві, в будинку АДРЕСА_1 , яке йому заповідала за заповітом ОСОБА_2 .
05 березня 2015 року, за заявою ОСОБА_1 , державним нотаріусом Погорілою Л.С. винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, якою відмовлено ОСОБА_1 у реєстрації права власності на спадкове майно, оскільки під час реєстрації об'єктів нерухомості державним реєстратором були допущені помилки, тому позивач змушений звернутися до суду з позовною заявою про визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, до суду представник позивача адвокат Бердило О.М. подав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.
Представник відповідача Київської міської ради в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином відповідно до вимог ст. 128 ЦПК України. До суду надіслав відзив, в якому зазначив, що вважає подання позову про визнання права власності на спадкове майно та зазначення відповідачем Київську міську раду помилковим. Просив розглянути справу за відсутності представника Київської міської ради, за наявними документами та доказами, враховуючи фактичні обставини справи та ухвалити рішення відповідно до норм діючого законодавства.
Представник третьої особи Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив.
Представник третьої особи Другої Київської державної нотаріальної контори в судове засідання повторно не з'явився, подав заяву про розгляд справи без його участі.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що позивач з дня свого народження постійно проживав разом із своєю матір'ю - ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 , а з 2000 року в квартирі АДРЕСА_3 .
Згідно із копією рішення Київського районного суду м. Донецька від 29.03.2011 у справі № 2-1156/11 та ухвали про виправлення описки в рішенні Київського районного суду м. Донецька від 13.12.2012 по справі № 6/0523/919/2012, ОСОБА_2 була власником такого майна:
1. Приміщення 1,2,3,4,5,6 групи нежилих приміщень № 62, загальною площею 141,6 кв.м., що складає 73/100 частин від групи нежилих приміщень №62, загальною площею 194,7 кв.м., розташовані у будинку АДРЕСА_1 ;
2. Нежиле приміщення № 139, загальною площею 25,4 кв.м., розташоване у будинку АДРЕСА_1 ;
3. Нежиле приміщення № 140, загальною площею 49,1 кв.м., розташоване у будинку АДРЕСА_1 ;
4. Нежиле приміщення № 141, загальною площею 43,9 кв.м., розташоване у будинку АДРЕСА_1 .
Ухвалою про виправлення описки в рішенні Київського районного суду м. Донецька від 13.12.2012 по справі № 6/0523/919/2012, визначено право власності на приміщення 7 групи нежилих приміщень № 62, загальною площею 53,1 кв.м., що складає 27/100 частин від групи нежилих приміщень № 62, загальною площею 194,7 кв.м. за ОСОБА_3 , яка є дружиною Позивача.
Таким чином, судом визначено спільну часткову власність на нежиле приміщення № 62 загальною площею 194,7 кв.м., між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з частками у цій спільній частковій власності 73% і 27% відповідно.
Вказані вище об'єкти нерухомості були зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, про що свідчать витяги з реєстрів.
Відповідно до копії заповіту від 13.01.2014, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Старостіною Н.С., зареєстрований в реєстрі № 3, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заповіла належне їй майно (перелічене у заповіті) сину - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто Позивачу.
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого Відділом реєстрації смерті у м. Києві.
Після смерті ОСОБА_2 Позивач прийняв спадщину та 22 травня 2014 року звернувся до Другої київської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини та про видачу свідоцтва про право власності на спадщину за заповітом.
Судом встановлено факти прийняття Позивачем спадщини, а саме спільне проживання Позивача із спадкодавцем, а також заява Позивача від 22 травня 2014 року до нотаріальної контори про прийняття спадщини та про видачу свідоцтва про право власності на спадщину.
Винесена державним нотаріусом Погорілою Л.С. постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 1471/02-31 від 05.03.2015 та лист Другої київської державної нотаріальної контори № 531/01-02 від 05.02.2015 підтверджують те, що після відкриття спадщини в шестимісячний термін Позивач звернувся до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини та про видачу свідоцтва про право власності на спадщину.
05 березня 2015 року державний нотаріус Погоріла Л.С. винесла Постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії. Підставою такої відмови стало те, що під час реєстрації 13.03.2013 за спадкодавцем права власності на майно державним реєстратором було допущено ряд помилок, а саме, як вбачається з Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 1203061 від 13.03.2013, відомості у ньому не відповідають резолютивній частині ухвали суду, згідно з якою приміщення перебуває у спільній частковій власності, про що не зазначено у Витягу, натомість державний реєстратор помилково зазначив у «додаткових відомостях» розмір частки, перелік приміщень групи нежитлових приміщень № 62, а також групи нежитлових приміщень № 139, № 140 та № 141, а також розмір загальної площі вищевказаних приміщень, хоча відомості про площу нерухомого майна повинні бути зазначені у розділі, відкритому на об'єкт нерухомого майна. Крім цього, за наслідками пошуку у Державному реєстрі речових прав розділів, встановлено, що державним реєстратором відкрито два розділи за адресою: АДРЕСА_4 , що є порушенням ст. 11 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав».
Отже таким чином, позивач вичерпав всі можливості, щодо позасудового вирішення ситуації, що склалась і вимушений звертатись за захистом своїх прав та інтересів до суду.
Вказані правовідносини регулюються Цивільним кодексом України.
Згідно із ст. 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
У відповідності до ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Статтею 319 Цивільного кодексу України гарантовано власнику здійснення його прав власності: володіти, користуватися, розпоряджатися своїм майном на власний розсуд, вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, та право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з ч. 2 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Статтею 392 Цивільного кодексу України встановлено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
Згідно ч.ч.1,3 ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно ч.ч.1,3,5 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Згідно ч.ч.1,3 ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Згідно ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
В листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №24-753/0/4-13 від 16.05.2013 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» (абз.6,9,10 п.3.1.) зазначено, що у спорах про визнання права власності на спадкове майно в якості належного відповідача не може розглядатись нотаріус або орган державної реєстрації прав. Якщо зазначені особи та органи відмовляють у вчиненні покладених на них нотаріальних дій чи здійсненні державної реєстрації, така відмова може бути оскаржена в судовому порядку, за умови відсутності спору про право на спадщину.
Якщо право власності на житловий будинок, споруду підтверджується належними правовстановлюючими документами на час виникнення права власності на будівлі, споруди, органи місцевого самоврядування зобов'язані видати довідку про належність житлового будинку на праві приватної власності спадкодавцеві, а нотаріус зобов'язаний прийняти таку довідку разом із іншими правовстановлюючими документами для видачі свідоцтва про право на спадщину (п. 216 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України).
При дотриманні названих умов, у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду шляхом оскарження дій нотаріуса за правилами позовного провадження.
За відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини (абз.14 п.3.3).
Таким чином, відповідачем у даній справі є Київська міська Рада, оскільки вона є органом місцевого самоврядування в місті Києві.
Згідно ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно абз. 3 ч. 2 ст. 331 ЦК України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Згідно із ст. ст. 26, 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав, а також, що Державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва, зокрема, проводиться на підставі рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що, позовні вимоги ОСОБА_1 до Київської міської ради, треті особи: Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ), Друга Київська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на спадкове майно, підлягають задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст. 2, 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до Київської міської ради, треті особи: Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ), Друга Київська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт НОМЕР_2 , виданий органом 8032 06 березня 2017 року, ідентифікаційний код НОМЕР_3 , адреса місця проживання: АДРЕСА_3 ) право власності на приміщення 1,2,3,4,5,6 групи нежилих приміщень № 62, загальною площею 141,6 кв.м., що складає 73/100 частин від групи нежилих приміщень № 62, загальною площею 194,7 кв.м., розташовані у будинку АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт НОМЕР_2 , виданий органом 8032 06 березня 2017 року, ідентифікаційний код НОМЕР_3 , адреса місця проживання: АДРЕСА_3 ) право власності на нежиле приміщення № НОМЕР_4 , загальною площею 25,4 кв.м., розташоване у будинку АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт НОМЕР_2 , виданий органом 8032 06 березня 2017 року, ідентифікаційний код НОМЕР_3 , адреса місця проживання: АДРЕСА_3 ) право власності на нежиле приміщення № НОМЕР_5 , загальною площею 49,1 кв.м., розташоване у будинку АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт НОМЕР_2 , виданий органом 8032 06 березня 2017 року, ідентифікаційний код НОМЕР_3 , адреса місця проживання: АДРЕСА_3 ) право власності на нежиле приміщення № НОМЕР_6 , загальною площею 43,9 кв.м., розташоване у будинку АДРЕСА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
- позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ;
- відповідач - Київська міська рада, місцезнаходження: 01044, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36, код ЄДРПОУ 22883141;
- третя особа - Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ), місцезнаходження: 01001, м. Київ, пров. Музейний, буд. 2-Д;
- третя особа - Друга Київська державна нотаріальна контора, місцезнаходження: 01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 45.
Суддя Д. В. Петров