13.09.2021 Справа № 756/13612/21
Унікальний №756/13612/21
Провадження №6/756/764/21
08 вересня 2021року Оболонський районний суд міста Києва
в складі:
головуючого судді Майбоженко А.М.,
секретаря Дуб В.В.,
за участю
приватного виконавця Ляпіна Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за поданням приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Ляпіна Дмитра Валентиновича заінтересовані особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України,
В березні 2020 року приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Ляпін Дмитро Валентинович звернувся до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України.
Своє подання обґрунтовує тим, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Ляпіна Дмитра Валентиновича перебуває виконавче провадження ВП №65305829 з примусового виконання виконавчого напису №729 від 31.07.2020 року вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сибігою С.Е. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 невиплачених в строк згідно умов Договору між батьками про визначення місця проживання дітей, участь у вихованні та утриманні дітей, посвідченого 29.12.2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Зубковою О.Є. за реєстровим № 256 - грошових коштів у сумі заборгованості за період з 10.02.2020 року по 10.06.2020 року, у розмірі 1 760 000 грн.
Зазначив, що боржник ухиляється від виконання виконавчого напису, у встановлені законодавством строки суму боргу не сплатив.
Під час здійснення виконавчих дій приватним виконавцем встановлено, що у боржника відсутні грошові кошти та цінності, на які можливо звернути стягнення.
29.04.2021 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Ляпіним Дмитром Валентиновичем була винесена постанова про накладення арешту на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках та на кошти, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів. В наслідок чого з рахунків боржника було списано грошові кошти у розмірі 37 211,98 грн. та розподілено наступним чином - 2998,74 грн. - винагорода приватного виконавця, 29 987,36 - на користь стягувача, 4 225,88 - витрати виконавчого провадження. Таким чином сума боргу на момент звернення до суду становить 1 747 612,64грн.
Вжитими заходами виявлено належні боржнику транспортні засоби, а саме: LEXUS, GX 470, колір: чорний, рік випуску: 2006, реєстраційний номер НОМЕР_1 і LEXUS, RX 300, 2002 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , на які накладено постанову про арешт майна та постанову про розшук майна боржника, однак на сьогоднішній день виявити траспортні засоби боржника не вдалося.
При цьому, боржник неодноразово у період з 29.04.2021 року по 19.07.2021 років виїжджає за межі території України.
З цих підстав просить задовольнити своє подання та тимчасово обмежити у праві виїзду за кордон боржника - ОСОБА_1 .
Згідно ч.4 ст. 441 ЦПК України ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена судом за місцем виконання відповідного рішення за поданням державного або приватного виконавця. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.
В судовому засіданні приватний виконавець заяву про про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі Українипідтримав та просив її задовольнити.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
На виконанні у приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Ляпіна Дмитра Валентиновича перебуває виконавче провадження ВП №65305829 з примусового виконання виконавчого напису №729 від 31.07.2020 року вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сибігою С.Е. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 невиплачених в строк згідно умов Договору між батьками про визначення місця проживання дітей, участь у вихованні та утриманні дітей, посвідченого 29.12.2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Зубковою О.Є. за реєстровим № 256 - грошових коштів у сумі заборгованості за період з 10.02.2020 року по 10.06.2020 року, що становить - 1 760 000 грн..
На момент звернення до суду з даним поданням - виконавчий напис не виконаний.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадив осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нею відповідним рішенням, на строк до виконання зобов'язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.
Статтею 313 ЦК України передбачено, що фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.
Згідно зі статтею 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Також статтею 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані права не можуть бути об'єктом жодних обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому пакті.
Передбачені у законі обмеження є заходами, які покладаються на боржника з метою заклику до його правосвідомості, якщо останній ухиляється від виконання свого обов'язку, або ж переслідують пасивне та незаборонене примушування боржника до вчинення ним активних дій щоб якнайскоріше задовольнити інтереси кредитора та позбутися обмежувальних заході.
Вимогами ст.33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Відповідно до положень п. 5 ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду і в'їзду в Україну громадян України», право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли: він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов'язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів. Тимчасове обмеження права громадянина України на виїзд з України у випадках, передбачених частиною першою цієї статті, запроваджується в порядку, передбаченому законодавством. У разі запровадження такого обмеження орган, що його запровадив, в одноденний строк повідомляє про це громадянина України, стосовно якого запроваджено обмеження, та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Отже, тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав уважати, що така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення.
У справі «Гочев проти Болгарії», рішення від 26 листопада 2009(заява № 34383/03), ЄСПЛ підсумував принципи, що відносяться до оцінки необхідності заходів, які обмежують свободу пересування наступним чином:
У відношенні пропорційності обмеження, встановленого у зв'язку з неоплаченими боргами, у параграфі 49 суд зазначив, що таке обмеження є виправданим лише настільки, наскільки сприяє досягненню переслідуваної мети гарантування повернення вказаних боргів (див.рішення Європейського Суду від 13 листопада 2003 року за справою «Напияло проти Хорватії», (Napijalo v Croatia), скарга № 66485/01, §§ 78-82).
Окрім того, навіть якщо міра, що обмежує свободу пересування особи є початково обґрунтованою, вона може стати неспіврозмірною й порушити права особи, якщо автоматично продовжується протягом тривалого часу (Див.рішення Європейського Суду за справою «Луордо проти Італії» (Luordo v. Itali), скарга № 32190/96, §96, ECHR 2003- IX), рішення Європейського Суду за справаою «Фельдеш та Фельдешне Хайлік проти Угорщини» (Foldes and Foldesne Hajlsk v. Hungary), скарга № 41463/02, § 35, ECHR 2006, рішення Європейського Суду за справою «Рінер проти Болгарії» § 121).
Надалі у пункті 50 вказаного рішення Європейського Суду з прав людини підкреслив, що у будь-якому випадку влада країни зобов'язана забезпечити те, що порушення права особи залишати його або її країну було від самого початку і протягом всієї тривалості - виправданим та пропорційним за будь-яких обставин.
Влада не може продовжувати на довготривалі строки заходи, що обмежують свободу пересування особи без регулярної перевірки їх обґрунтованості (див. згадуване вище рішення Європейського Суду за справою «Рінер проти Болгарії» § 124 і згадуване вище рішення Європейського Суду «Фельдеш та Фельдешне Хайлік проти Угорщини», § 35). Така перевірка має, як правило, проводитися судами принаймні, в останній інстанції, оскільки вони забезпечують найкращі гарантії незалежності, неупередженості й законності процедури (див. Рішення Європейського Суду від 25 січня 2007 року а справою «Сіссаніс проти Румунії»), скарга № 23468/02, § 70.
Охоплення судової перевірки має дозволи суду взяти до уваги всі фактори, що відносяться до справи, включаючи ті, що стосуються співмірності обмежувального заходу (див. з необхідними змінами Рішення Європейського Суду від 23 червня 1981 року за справою «Ле Конт, Ван Лейвен і Де Майере проти Бельгії» (Le Compte, Van Leuven and De Meyere v. Beigsum), Series A. N 43, § 60).
Тобто, застосовуючи статтю 2 Протоколу 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, які є джерелом права в Україні, суд зобов'язаний забезпечити, щоб порушення права особи залишати країну було виправданим та пропорційним за будь-які обставин.
Застосовуючи принципи, що викладені вище, суд зауважує, що ОСОБА_1 дійсно має невиконані грошові зобов'язання, покладені на нього виконавчим написом. Крім того, наявні в матеріалах справи документи підтверджують періодичні виїзди боржника за межі території України.
Однак, самі по собі наявність невиконаних грошових зобов'язань та періодичні поїздки боржника за кордон, не можуть бути підставою для обмеження особи у праві виїзду за межі своєї країни.
Звертаючись до суду з поданням, приватний виконавець виконавчого округу міста Кива Ляпін Д.В. посилався на те, що ухилення ОСОБА_1 від виконання зобов'язань полягає у його бездіяльності щодо повернення в повній мірі коштів, визначених у виконавчому написі, відсутності майна, за рахунок якого можна задовольнити вимоги стягувачів, що існує можливість довготривалого виїзду боржника за межі України, а також сама відсутнісь його на території України, та кошти витрачені на такі поїздки негативно впливають на виконання виконавчого напису.
Проте, обставини, на які посилається державний виконавець, об'єктивно не підтверджені матеріалами виконавчого провадження.
З матеріалів справи вбачається, що 02.11.2020 року ухвалою Печерського районного суду міста Києва задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі №757/42770/20-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сибіга Сабріна Еглерівна, Обухівський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління юстиції м. Київ про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - зупинено стягнення за виконавчим написом №1172 від 31.07.2020 року, вчиненим приватним нотаріусом Сибігою Сабріною Еглерівою.
Обставини, які б давали підстави вважати, що ОСОБА_1 ухиляється від виконання грошових зобов'язань, приватним виконавцем у поданні не наведено і судом не встановлено.
Відсутність майна, непогашення заборгованості, часті виїзди за межі території України не вказують на те, що боржник ухиляється від виконання своїх грошових зобов'язань.
На даний час стягнення за виконавчим написом №1172 від 31.07.2020 року, вчиненим приватним нотаріусом Сибігою Сабріною Еглерівою - зупинено до вирішення Печерським районним судом справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сибіга Сабріна Еглерівна, Обухівський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління юстиції м. Київ про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
На підставі викладеного суд вважає правильним у задоволенні подання відмовити.
Керуючись ст.33 Конституції України, ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду і в'їзду в Україну громадян України», ст. 441 ЦПК України, суд, -
У задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Ляпіна Дмитра Валентиновича заінтересовані особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складання її повного тексту до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд м.Києва.
Повний текст ухвали виготовлено 13.09.2021.
Суддя: А.М. Майбоженко