Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/1241/21
Номер провадження2/711/1403/21
07 вересня 2021 року м. Черкаси
Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого - судді Казидуб О.Г.
при секретарі Зайцевій О.І.
позивача ОСОБА_1
представника позивача адвоката Манзар Т.В.
представника відповідача адвоката Тесля О.М.
розглянувши матеріали цивільної справи в спрощеному порядку за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Черкаське обласне підприємство автобусних станцій» про відшкодування моральної шкоди,-
ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до відповідача ПАТ «Черкаське обласне підприємство автобусних станцій» про відшкодування моральної шкоди. Позовні вимоги мотивує тим, що він з 2002 року працював на різних посадах в ПрАТ «Черкаське обласне підприємство автобусних станцій», яке є правонаступником ВАТ «Черкаське обласне підприємство автобусних станцій», а з 01 травня 2017 року на посаді заступника директора вказаного підприємства.
Наказом ПрАТ «Черкаське обласне підприємство автобусних станцій» №168-к від 04 жовтня 2019 року позивач був звільнений з посади заступника директора ПрАТ «Черкаське ОПАС» на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, в зв'язку із скороченням штату працівників.
Підставою для звільнення став наказ № 158 від 17 липня 2019 року «Про внесення змін до штатного розпису та скорочення штату», яким визначено скорочення з 04 жовтня 2019 року посад із виключенням їх зі штатного розпису товариства. Постановою Черкаського апеляційного суду від 04 лютого 2021 року по справі № 711/8703/19 визнано незаконним та скасовано наказ №168-к від 04 жовтня 2019 року про звільнення ОСОБА_2 з посади заступника директора приватного акціонерного товариства «Черкаське обласне підприємство автобусних станцій». Поновлено позивача на посаді заступника директора приватного акціонерного товариства «Черкаське обласне підприємство автобусних станцій». Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Черкаське обласне підприємство автобусних станцій» на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 127 394, 28 грн.
Протиправні дії відповідача щодо його незаконного звільнення і поновлення на посаді протягом довгого періоду часу, а саме через 1 рік і 5 місяців заподіяли йому значних моральних страждань, адже відповідач порушив закріплене у Конституції України право позивача на працю, зокрема на можливість заробляти собі на життя та право на захист від незаконного звільнення, у зв'язку з чим він і його сім'я упродовж майже 1 року і 5 місяці були обмежені у засобах існування, оскільки заробітну плату він не отримував. Крім того, позивач вказує, що він є учасником бойових дій, інвалідом війни та учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і відповідно до ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» користуюся пільгами, в тому числі і трудовими, а протиправні дії відповідача призвели до погіршення його здоров'я, а саме до психоемоційного стресу, що призвело до загострення хронічних хвороб та перебуванні на стаціонарному лікуванні, що підтверджується виписками із лікарні та суттєвих змін в житті, що виразилися у втраті нормальних життєвих зв'язків. Враховуючи глибину своїх душевних страждань, незворотність поліпшення здоров'я та виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості свої моральні страждання він оцінює в сумі 150 000 грн. 00 коп.
На підставі викладеного вище просить суд задовольнити позовні вимоги та стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду в розмірі 150000 грн. та понесені судові витрати на правничу допомогу в сумі 15000 грн.
Ухвалою суду від 24.03.2021 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та призначено судове засідання з розгляду даної справи. Встановлено сторонам строк для подачі заяв по суті справи.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 підтримав позов та просив задоволити його в повному обсязі. додатково пояснив, що моральні страждання йому були заподіяні відповідачем, який виніс незаконний наказ про його звільнення, що було встановлено та доведено в суді. Через незаконне звільнення він втратив роботу, дохід, що саме по собі не могло не вплинути на його здоров'я, він був змушений шукати способи для нормалізації свого життя. Тому заперечення відповідача щодо відсутності доказів моральних страждань є безпідставними.
В судовому засіданні представник позивача - адвокат Манзар Т.В. підтримала позовні вимоги, просила їх задоволити повністю. Додатково пояснила, що тільки тим, що позивача було незаконно звільнено, що доведено судовим рішенням, яким скасовано незаконний наказ відповідача, позивачу було завдано моральних страждань. Тому заперечення відповідача щодо спричинення моральної шкоди є безпідставним.
У відповіді на відзив представник позивача - адвокат Манзар Т.В. заперечувала доводи відповідача викладені у відзиві на позов та вказувала на те, що статтею 237-1 КЗпП України визначено, що підставою для відшкодування моральної шкоди є факт порушення прав працівника в сфері трудових відносин. В даній справі позивача було незаконно звільнено, що доведено постановою Черкаського апеляційного суду від 04.02.2021 року в справі №711/8703/19, а тому даний факт не підлягає доказуванню в силу ст. 82 ЦПК України. Відповідачем було порушено право позивача на працю, оскільки з моменту звільнення до поновлення на роботі пройшов 1 рік 5 місяців. Протягом цього часу позивачу доводилось докладати значних зусиль для нормалізації свого життя та своєї сім'ї. А тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
В судовому засіданні представник відповідача - адвокат Тесля О.М. просив відмовити в задоволенні позову з підстав викладених у відзиві на позов. Додатково пояснив, що позивачем не надано жодного доказу на підтвердження завданих йому моральних страждань та як саме він вираховував розмір завданої моральної шкоди.
У відзиві на позов відповідач ПрАТ «Черкаське обласне підприємство автобусних станцій» заперечувало доводи викладені у позові посилаючись на наступне. Законодавство покладає на позивача обов'язок доказування факту спричинення йому моральної шкоди та визначення її розміру. В позові позивачем не вказано чим саме підтверджується факт заподіяння йому моральних страждань, або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, з чого він виходить при визначенні грошової суми відшкодування, а також інші обставини, що мають значення для вирішення даної справи. також позивачем не вказано, яких саме суттєвих змін у житті він зазнав, а також що він розуміє під втратою нормальних життєвих зв'язків та в чому це виразилось. Доказів перебування в шлюбі позивачем не надано, неповнолітніх дітей позивача не має. Крім того з моменту звільнення позивач перебував на обліку в центрі зайнятості та отримував допомогу по безробіттю, що спростовує твердження про відсутність засобів до існування. Позивач нічим не підтвердив факт заподіяння моральних страждань, наявність негативних змін у психологічному стані, яких він зазнав внаслідок завданих йому фізичних і душевних страждань, або втрат немайнового характеру, з чого він виходив при оцінці завданої йому моральної шкоди, а також інші обставини, що мають значення для вирішення даного спору. Позивачем також нічим не аргументовано розмір визначеної ним моральної шкоди. просили відмовити в задоволенні позовних вимог позивача про стягнення моральної шкоди в сумі 150000 грн., оскільки позивачем не доведено факт заподіяння моральної шкоди, а також необґрунтовано розмір такої шкоди. крім того заперечували проти стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 15000 грн. вказуючи, що заявлена сума значно завищена, не надано детального опису виконаних робіт, не надано доказів, які б свідчили про доцільність та неминучість витрат на професійну правничу допомогу, позовна заява не містить ґрунтованого аналізу норм матеріального та процесуального права, заявлені витрати на професійну правничу допомогу не відповідають принципу співмірності, а обсяг наданих послуг адвокатом не відповідає критерію реальності таких витрат. А тому в позові слід відмовити повністю.
Також відповідачем було надано клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, оскільки витрати на правничу допомогу в розмірі 15000 грн. позивачем не підтверджені належними доказами.
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та докази в їх сукупності, допитавши свідка, вважає, що позовні вимоги позивача підлягають до часткового задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).
Згідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, - обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Наказом ПрАТ «Черкаське обласне підприємство автобусних станцій» №168-к від 04.10.2019 року ОСОБА_2 - ОСОБА_3 був звільнений з посади заступника директора ПрАТ «Черкаське ОПАС» у зв'язку зі скороченням штату працівників, п. 1 ст. 40 КЗпП України. Підстава наказ №158 від 17.07.2019 року.
Постановою Черкаського апеляційного суду від 04.02.2021 в справі №711/8703/19 було ухвалено: «Визнати незаконним та скасувати Наказ №168-к від 04 жовтня 2019 року про звільнення ОСОБА_2 з посади заступника директора приватного акціонерного товариства «Черкаське обласне підприємство автобусних станцій».
Поновити ОСОБА_2 на посаді заступника директора приватного акціонерного товариства «Черкаське обласне підприємство автобусних станцій».
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Черкаське обласне підприємство автобусних станцій» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 127 394, 28 грн.»
Постанова Черкаського апеляційного суду від 04.02.2021 року набрала законної сили.
Постановою Черкаського апеляційного суду від 04.02.2021 року встановлено, що «роботодавцем, при звільненні позивача, не дотримані вимоги ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України, а також було порушено вимоги ст. 42 КЗпП України».
Відповідно до ст.3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із статтею 237-1 КЗпП України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
В пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (із відповідними змінами) зазначено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв'язку з посяганням на її трудові права та інтереси.
Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 01.09.2021 року у справі № 235/7740/18-ц.
Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Згідно ч. 3, 4, 5 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до роз'яснень Пленум Верховного Суду України у п. 3 постанови № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
У п. 5 зазначеної постанови роз'яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Відповідно до п. 9 зазначеної постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
На підставі викладеного суд приходить до висновку, що в наслідок порушення законних прав позивача, яке полягало у незаконному звільненні позивача, доводи ОСОБА_2 знайшли своє підтвердження в матеріалах справи. Наявність такого порушення, призвела до моральних страждань, втрати позивачем нормальних життєвих зв'язків і вимагала від нього додаткових зусиль для організації свого життя та вказана обставина стала підставою звернення позивача до суду для відновлення порушеного права.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
ОСОБА_2 є учасником бойових дій, інвалідом війни (2 групи), що підтверджено посвідченням серія НОМЕР_1 , та учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС категорії 1, що підтверджено посвідченням серія НОМЕР_2 .
Крім того суд враховує, що в період з 25.02.2019 по 11.03.2019 ОСОБА_2 перебував на лікуванні в терапевтичному відділенні радіаційного захисту населення КЗ «Черкаська обласна лікарня» Черкаської обласної ради з діагнозом - гіпертонічна хвороба третьої стадії, ступінь 2, ризик 3, кризовий перебіг, неускладнений церебральний гіпертензивний криз, гіпертензивне серце. А також з 11.06.2020 по 26.06.2020,після незаконного звільнення з роботи та в період розгляду його апеляційної скарги Черкаським апеляційним судом справи 711/8703/2019, позивач перебував на лікуванні у відділенні денного стаціонару філія №1 КНП «ЧМКДП» з діагнозом - гіпертонічна хвороба 3 стадії, ступінь 2, ризик 3, кризовий перебіг, гіпертензивне серце.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 пояснив, що він є сином позивача та після незаконного звільнення з роботи позивач перебував у пригніченому стані, хвилювався через втрату роботи та отримання гідної заробітної плати. Все це негативно позначилось на його здоров'ї, батько двічі лежав в лікарні.
З огляду на те, що внаслідок незаконного звільнення, останній зазнав душевних страждань, які також негативно вплинули на стан його здоров'я, враховуючи вимоги розумності і справедливості, на думку суду, моральна шкода, яка заподіяна ОСОБА_2 , може бути оцінена в розмірі 20 000,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, - судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно ст. 141 ЦПК України, - судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Відповідно до п. 9, 10 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» - від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, а також позивачі - громадяни, віднесені до 1 та 2 категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до копії посвідчення Серії НОМЕР_1 - ОСОБА_2 є інвалідом 2 групи, має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, та є учасником ліквідації наслідків аварії та Чорнобильській АЕС першої категорії (посвідчення серії НОМЕР_2 ), а тому, звільнений від сплати судового збору.
А тому, відповідно до 141 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути в дохід держави судовий збір у розмірі 908 грн.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
Позивач просить відшкодувати йому витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 15000 грн.
Відповідно до ч.3 ст. 137 ЦПК України, - для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним, у тому числі із часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) (п.2 ч.4 ст. 137 ЦПК).
ОСОБА_2 на підтвердження витрат на правову допомогу надано: ордер адвоката, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, Договір №14 про надання правової допомоги від 19.02.2021 року, Додатковий договір від 19.03.2021 року до Договору №14 від 19.02.2021, в якому сторонами погоджено розмір оплати послуг адвоката в сумі 15000 грн.; Акт №10 від 19.03.2021 прийому наданих послуг до договору при надання правової допомоги №14 від 19.02.21, в якому надано розрахунок вартості наданих послуг (правова консультація, підготовка позовної заяви,збирання доказів по справі та представлення інтересів клієнта в судових засіданнях в Придніпровському районному суді м. Черкаси) та вказано обсяг наданих послуг - 6 годин (надання юридичної консультації - 30 хв., на підготовку судової практики, складання позовної заяви, збирання доказів по справі - 4 год., участь адвоката в судових засіданнях - 1 година), відповідно до чого гонорар адвоката складає 15000 грн.; квитанцію №10 від 19.03.2021 про сплату ОСОБА_2 15000 грн. за надання юридичних послуг, а саме правова консультація, підготовка позовної заяви,збирання доказів по справі та представлення інтересів клієнта в судових засіданнях в Придніпровському районному суді м. Черкаси по цивільній справі №711/1274/21.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 15000 грн., оскільки, на думку суду, такий розмір є співмірним із складністю та категорією даної справи, обсягом та часом виконаних робіт, часом судових засідань, в яких брав участь представник позивача-адвокат та протягом якого розглянута справа.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 23, 1167 ЦК України, ст.ст. 3, 12, 13, 81, 82, 89, 133, 137, 141, 263-266, 273, 354 ЦПК України, -
Позовні вимоги ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Черкаське обласне підприємство автобусних станцій» про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Черкаське обласне підприємство автобусних станцій» на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 20000,00 грн. та правничу допомогу в розмірі 15000,00грн.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Черкаське обласне підприємство автобусних станцій» в прибуток держави судовий збір в розмірі 908,00 грн.
Решті позову відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду на протязі тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 10.09.2021 року.
Головуючий: О. Г. Казидуб