Справа № 569/24629/18
17 вересня 2021 року м..Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області в особі судді Кучиної Н.Г.,
з участю секретаря судового засідання Добровчан К.Ю.,
представника скаржника ПАТ "Державний ощадний банк України" - адвоката Пелиха О.Б.
представника заінтересованої особи ОСОБА_1 - адвоката Цуняка В.Й.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівному справу за скаргою Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Рівненського обласного управління АТ "Ощадбанк", заінтересована особа головний державний виконавець Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Мельник Віталій Вікторович, заінтересована особа ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Мельника Віталія Вікторовича на постанову про закінчення виконавчого провадження, -
Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в особі філії - Рівненського обласного управління АТ "Ощадбанк" (далі - ПАТ «Державний ощадний банк України», банк) у грудні 2018 року звернулося до суду зі скаргою, в якій просило визнати неправомірною та скасувати постанову головного державного виконавця Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області (далі - Рівненського МВ ДВС ГТУЮ у Рівненській області) Мельника В. В. від 29 листопада 2018 року про закінчення виконавчого провадження №45758356; зобов'язати суб'єкта оскарження відновити виконавче провадження з примусового виконання за виконавчим листом №2-3889/2010, виданим 29 липня 2010 року Рівненським міським судом Рівненської області.
Скаржник обґрунтовував вимоги поданої скарги тим, що 29 липня 2010 року суд видав виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» заборгованості за кредитним договором у розмірі 63 348, 87 дол. США, що становить 503 560, 17 грн. У результаті здійснення державним виконавцем дій щодо виконання виконавчого документа стягнуто з ОСОБА_1 та перераховано на користь банку 19 515, 98 дол. США.
29 листопада 2018 року головний державний виконавець Мельник В. В. виніс Постанову про закінчення виконавчого провадження № 45758356, на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку з фактичним виконанням рішення суду в повному обсязі.
04 січня 2019 року ухвалою судді Рівненського міського суду Гордійчук І.О. прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за скаргою ПАТ «Державний ощадний банк України».
Ухвалою судді Рівненського міського суду Рівненської області Гордійчук І.О. від 20 лютого 2019 року скаргу ПАТ «Державний ощадний банк України» було задоволено.
Визнано дії головного державного виконавця Рівненського МВ ДВС ГТУЮ у Рівненській області Мельника В. В. щодо ухвалення постанови про закінчення виконавчого провадження від 29 листопада 2018 року у виконавчому провадженні № 45758356 неправомірними.
Скасовано постанову головного державного виконавця Рівненського МВ ДВС ГТУЮ у Рівненській області Мельника В. В. про закінчення виконавчого провадження від 29 листопада 2018 року у виконавчому провадженні № 45758356.
Зобов'язано головного державного виконавця Рівненського МВ ДВС ГТУЮ у Рівненській області Мельника В. В. відновити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-3889/2010, виданого 29 липня 2010 року Рівненським міським судом Рівненської області.
Постановою Рівненського апеляційного суду від 30 травня 2019 року апеляційну скаргу Рівненського МВ ДВС ГТУЮ у Рівненській області залишено без задоволення, а Ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 20 лютого 2019 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 30 квітня 2021 року ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 20 лютого 2019 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 30 травня 2019 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №569/24629/18 розподілено судді Кучиній Н.Г.
Ухвалою судді Рівненського міського суду Кучиної Н.Г. від 25 травня 2021 року скаргу ПАТ «Державний ощадний банк України» прийнято до свого провадження та призначено справу до розгляду.
Заінтересована особа головний державний виконавець Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області - Мельник Віталій Вікторович, в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлений про дату та час і місце розгляду скарги, що відповідно до ч.2 ст.450 ЦПК України, не перешкоджає подальшому розгляду скарги.
Представник заінтересованої особи ОСОБА_1 - адвокат Цуняк В.Й., в судовому засіданні подав клопотання про повернення скарги, мотивуючи тим, що скаржником - представником юридичної особи - філії Рівненського обласного управління АТ «Ощадбанк» - адвокатом Пелихом А.Б., на посвідчення його повноважень щодо підписання скарги, повинно підтверджуватись домовленістю сторін у Договорі про надання правової допомоги, який засвідчує існування між клієнтом та адвокатом домовленості стосовно об'єму наданих йому повноважень, шляхом окремого визначення такої дії у договорі, та обов'язковим долученням до ордеру засвідченого підписами сторін з цього Договору - Витягу з нього, що у даному випадку зроблено не було. Просив клопотання задовольнити.
Представник скаржника - адвокат Пелих А.Б., заперечуючи проти задоволення такого клопотання, в судовому засіданні вказав на те, що на підтвердження своїх повноважень він надав ордер на надання правової допомоги серії РН-734 №25 від 28.12.2018 року в Рівненському міському суді по справі №2-3889/2010, який вважає належним та достатнім для підтвердження його повноважень. Вимогу про надання витягу з Договору про надання правової допомоги, укладеного філією Рівненського обласного управління АТ «Ощадбанк», вважає безпідставною, та такою що суперечить правовим висновкам Верховного Суду з цього приводу. Надати Договір про надання правової допомоги по даній справі в судовому засідання можливості немає, оскільки останній знаходиться у нього на робочому місці.
Розглянувши клопотання адвоката Цуняка В.Й. про повернення скарги, заслухавши думку учасників процесу та дослідивши матеріали справи, суд приходить до таких висновків.
Відповідно до частини першої ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).
У статті 129 Конституції України, закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Право на ефективний судовий захист закріплено також у статті 2 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року та у статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17 липня 1997 року.
За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду (рішення Європейського суду з прав людини у справах: «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року; «Беллет проти Франції» від 04 грудня 1995 року).
Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.
Тобто, Україна, як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
Розділ VII ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень» передбачає можливість звернення сторін виконавчого провадження до суду, який видав виконавчий документ зі скаргою на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення.
Відповідно до положень ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
У пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» судам роз'яснено, що скарги мають відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви, передбачених положеннями ЦПК України і ГПК України та містит и відомості, перелічені у частині четвертій статті 74 Закону «Про виконавче провадження».
Відповідно до частини першої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Згідно з ч.4 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження», скарга у виконавчому провадженні подається виключно у письмовій формі та має містити: найменування органу державної виконавчої служби, до якого вона подається; повне найменування (прізвище, ім'я та по батькові) стягувача та боржника, їхні місця проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (прізвище, ім'я та по батькові) представника сторони виконавчого провадження, якщо скарга подається представником; реквізити виконавчого документа (вид документа, найменування органу, що його видав, день видачі та номер документа, його резолютивна частина); зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності та посилання на порушену норму закону; викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги; підпис скаржника або його представника із зазначенням дня подання скарги.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.58 ЦПК України, сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
Представництво за своєю природою - це організаційне правовідношення, змістом якого є повноваження однієї особи (представника) діяти від імені, в інтересах іншої особи, яке виникає з договору, закону, акта органу публічної влади. Крім того, представництвом є діяльність представника, спрямована на реалізацію наданих йому повноважень. Змістом відносин представництва є повноваження, без яких останнє не може існувати. Як повноваження розуміють систему двох суб'єктивних прав представника, одне з яких є абсолютним, інше - відносним. Абсолютне право представника містить у собі можливість вчинення певних дій від імені та в інтересах особи, а відносне право полягає у тому, що представник вправі розраховувати на те, що всі юридичні наслідки, створені його діями, виникнуть лише для особи, яку він представляє, а не для самого представника.
Згідно з частиною першою статті 60 ЦПК України, представником у суді може бути адвокат або законний представник.
За змістом частини четвертої статті 62 ЦПК України, повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
Відповідно до частини першої статті 64 ЦПК України, представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов'язки.
Враховуючи вимоги, якими керується суд при вивченні скарги, суд застосовує аналогію закону. Згідно ч.2 ст.175 ЦПК України, позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
Судом встановлено, що скарга підписана та подана до суду від імені скаржника ПАТ «Ощадбанк» - адвокатом Пелихом А.Б.
Повноваження адвоката Пелиха А.Б. як представника скаржника в Рівненському міському суді підтверджуються ордером Серії РН-734 № 25 від 28.12.2018 року.
З оглянутого у судовому засіданні ордеру (а.с.7), вбачається, що ПАТ «Ощадбанк» на підставі: договору про надання правової допомоги №10017 від 06 червня 2018 року, уповноважує адвоката Пелиха Анатолія Борисовича на надання правої допомоги в Рівненському міському суді Рівненської області у справі № 2-3889/10.
«Відповідно до частини другої статті 59 Конституції України, кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно Статті 131-2 Конституції України, для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Незалежність адвокатури гарантується.
Засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» № 5076-VI.
Згідно зі статтею 2 вказаного Закону, адвокатура України - недержавний самоврядний інститут, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги на професійній основі, а також самостійно вирішує питання організації і діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим Законом. Адвокатуру України складають всі адвокати України, які мають право здійснювати адвокатську діяльність.
Таким чином, діяльність адвокатури, реалізація нею функцій захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги на професійній основі невизначеному колу осіб свідчить про суспільний інтерес, а отже, і публічно-правовий характер правовідносин.
Статтею 1 Закону № 5076-VI визначено, що адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту; адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.
Положеннями статті 26 Закону № 5076-VI визначено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги, що узгоджується зі статтею 14 Правил адвокатської етики.
Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.
Адвокат зобов'язаний діяти в межах повноважень, наданих йому клієнтом, у тому числі з урахуванням обмежень щодо вчинення окремих процесуальних дій.
Частина друга статті 27 Закону № 5076-VI регламентує вичерпні випадки вчинення договору про надання правової допомоги усно:
1) надання усних і письмових консультацій, роз'яснень із правових питань з подальшим записом про це в журналі та врученням клієнту документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди);
2) якщо клієнт невідкладно потребує надання правової допомоги, а укладення письмового договору за конкретних обставин є неможливим - з подальшим укладенням договору в письмовій формі протягом трьох днів, а якщо для цього існують об'єктивні перешкоди - у найближчий можливий строк.
Системний аналіз положень статей 26 та 27 Закону № 5076-VI дозволяє дійти висновку, що надання правової допомоги адвокатом без укладення договору в письмовій формі, зокрема лише на підставі довіреності, не допускається, окрім випадків, передбачених частиною другою статті 27 цього Закону.»
Зазначений правовий висновок міститься у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 листопада 2019 року у справі № 817/66/16 (провадження №11-185апп19), який відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України, враховується судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Щодо тверджень представника ПАТ «Ощадбанк» - адвоката Пелиха А.Б., що наданий ним ордер серії РН-734 № 25 від 28.12.2018 року є належним та достатнім на підтверджень його повноважень на підписання скарги, то суд зазначає , що згідно правового висновку Великої Палати Верховного Суду, який міститься у Постанові від 05.12.2018 року по справі №П/9901/736/18 (Провадження №11-989заі18), слідує що:
«Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням та повинен містити підпис адвоката.
Отже, ордер, який видано відповідно до Закону N 5076-VI, є самостійним документом, що підтверджує повноваження адвоката.»
Згідно правового висновку Великої Палати Верховного Суду, який міститься у Постанові від 04.12.2019 року по справі №826/5500/18 (провадження №11-195апп19): «Представництво за своєю природою - це організаційне правовідношення, змістом якого є повноваження однієї особи (представника) діяти від імені, в інтересах іншої особи, яке виникає з договору, закону, акта органу публічної влади. Крім того, представництвом є діяльність представника, спрямована на реалізацію наданих йому повноважень. Змістом відносин представництва є повноваження, без яких останнє не може існувати. Як повноваження розуміють систему двох суб'єктивних прав представника, одне з яких є абсолютним, інше - відносним. Абсолютне право представника містить у собі можливість вчинення певних дій від імені та в інтересах особи, а відносне право полягає у тому, що представник вправі розраховувати на те, що всі юридичні наслідки, створені його діями, виникнуть лише для особи, яку він представляє, а не для самого представника.
У разі подання представником до суду заяви, скарги, клопотання він додає довіреність або інший документ, що посвідчує його повноваження, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження на момент подання відповідної заяви, скарги, клопотання.»
При цьому, суд надаючи оцінку ордеру серії РН-734 № 25 від 28.12.2018 року, звертає увагу, що повноваження адвокату Пелиху А.Б. надані саме в Рівненському міському суді, тобто на стадію судового розгляду.
Разом з тим, на стадію складання та підписання скарги, яка передує стадії судового розгляду, повноважень представника не підтверджено, що є порушенням вимог абз.2 ч.4 ст.16 Закону України «Про виконавче провадження», в якій імперативно вказано, що: «повноваження адвоката як представника посвідчуються ордером, дорученням органу чи установи, що уповноважені законом на надання безоплатної правової допомоги, або договором про надання правової допомоги. До ордера обов'язково додається витяг з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих дій як представника сторони виконавчого провадження. Витяг засвідчується підписами сторін договору.»
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що не подання представником юридичної особи - філії Рівненського обласного управління АТ «Ощадбанк» - адвокатом Пелихом А.Б. витягу із Договору про надання правничої допомоги, який засвідчує існування між клієнтом та адвокатом домовленостей щодо об'єму наданих повноважень, засвідченого підписами сторін цього Договору, що позбавляє суд можливості встановити об'єм повноважень адвоката та його право на підписання скарги, що є наслідком застосування п.1 ч.4 ст.185 ЦПК України, згідно якої: «позовна заява (у даному випадку скарга) повертається у випадку, коли заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.»
Відповідно до ч.7 ст.185 ЦПК України, повернення скарги не перешкоджає повторному зверненню із нею до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
Керуючись п.1 ч.4 ст.185, ст.353, 354 ЦПК України, -
Скаргу Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Рівненського обласного управління АТ «Ощадбанк» на дії головного державного виконавця Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Мельника Віталія Вікторовича, заінтересована особа ОСОБА_1 , підписану адвокатом - представником філії - Рівненського обласного управління АТ «Ощадбанк» Пелихом А.Б. - повернути скаржникові.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Рівненського апеляційного суду або через Рівненський міський суд Рівненської області протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст скарги складений 20 вересня 2021 року
Суддя Рівненського міського суду Н.Г. Кучина