Справа № 369/1670/21
Провадження №1-кс/369/417/21
04.03.2021 року м. Київ
Слідчий суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю: адвоката ОСОБА_3 , прокурора Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві скаргу адвоката ОСОБА_5 , який діє в інтересах ОСОБА_6 на повідомлення про підозру у кримінальному провадженні №12020115410000443 від 12 грудня 2020 року, -
08 лютого 2021 року до Києво-Святошинського районного суду Київської області звернувся адвокат ОСОБА_5 , який діє в інтересах ОСОБА_6 , зі скаргою, поданою в порядку статті 303 КПК України, у межах кримінального провадження №12020115410000443, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12 грудня 2020 року, за ознаками вчинення кримінального проступку, передбаченого с. 356 КК України, на повідомлення про підозру від 18 грудня 2020 року.
Обґрунтовуючи подану скаргу, захисник зазначив, що у провадженні СВ Чайківського ВП Києво-Святошинського ВП ГУНП в Київській області знаходиться кримінальне провадження №12020115410000443 від 12 грудня 2020 року, в межах якого здійснюється досудове розслідування кримінального проступку, передбаченого ст.356 КК України та кримінального правопорушення за ч.2 ст.162 КК України.
Учасником зазначеного провадження у процесуальному статусі підозрюваного виступає ОСОБА_6 у переліку правопорушень, інкримінованих підозрюваному, фігурує кримінальний проступок, передбачений ст.356 КК України, тобто самовільне, всупереч установленому законом порядку, вчинення дій, правомірність яких оспорюється окремим громадянином або підприємством, установою чи організацією, якщо такими діями була заподіяна значна шкода інтересам громадян. Об'єктом протиправного посягання зі сторони ОСОБА_6 , у розумінні сторони обвинувачення, є встановлений порядок проникнення до житла чи іншого володіння особи без вмотивованого рішення суду.
У викладені об'єктивної сторони кримінального проступку, інкримінованого ОСОБА_6 , сторона обвинувачення апелює до дій, що відбувалися 11 та 12 грудня 2020 р. за адресою: АДРЕСА_1 . Констатуючи ідентичність місця реєстрації ОСОБА_6 з місцем вчинення кримінального правопорушення, скористаємося приписами пункту 6 ст.277 КПК України про стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення в повідомленні про підозру.
Адвокат вказує, що за версією сторони обвинувачення ОСОБА_6 разом зі співробітниками охоронної компанії ТОВ «Ратмир» та представників власника будинку прибув за вищезазначеною адресою з метою його зайняття та подальшого проживання. Якщо орієнтуватися на зміст аналізованого повідомлення про підозру, то мета протиправних дій сформульована альтернативно, оскільки у вступній частині підозри йдеться про спрямованість дій ОСОБА_6 на отримання права власності та права розпоряджатися будинком і земельною ділянкою, що знаходиться за цією ж адресою. Обґрунтовуючи формулу кримінально-правової кваліфікації дій ОСОБА_6 , дізнавач презюмує обізнаність підозрюваного з фактом реєстрації та проживання за цією адресою колективу громадян: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Отже, на думку адвоката результатом правозастовної діяльності представників сторони обвинувачення у кримінальному провадженні №12020115410000443 від 12 грудня 2020 року стало притягнення до кримінальної відповідальності законного володільця житлового приміщення, який до того ж офіційно зареєстрований у цьому домоволодінні. З огляду на це, реалізація особою свого права на проживання у своєму володінні нині тлумачиться як кримінальний проступок.
Очевидна абсурдність процесуальних рішень та дій сторони обвинувачення в зазначеному кримінальному провадженні, формалізованих у повідомленні про підозру ОСОБА_12 від 18 грудня 2020 року у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ст.356 КК України, спонукає до його оскарження в порядку пункту 10 ч.1 ст.303 КПК України.
ОСОБА_5 вказує, що процесуальним аргументом для скасування оскаржуваного повідомлення про підозру є істотне порушення порядку його вручення, регламентованого ст.278 КПК України. Зокрема, джерелом інформації про дату складання повідомлення про підозру та його зміст є аналогічне повідомлення від 18 грудня 2020 року, вручене іншим фігурантам процесу, наприклад ОСОБА_13 . Натомість станом на 28 січня 2021 року ОСОБА_6 так і не було вручено повідомлення про підозру ані в день його складання, ані у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлення.
Додає, що ОСОБА_6 було затримано співробітниками Чайківського ВП Києво-Святошинського ВП ГУНП в Київській області 12 грудня 2020 року, а відтак повідомлення про підозру затриманій особі повинно вручатися не пізніше 24 годин з моменту її затримання. Наслідки затримання ОСОБА_6 зафіксовані в експертному дослідженні №1783 КЗ ЛОР Львівського обласного бюро судово-медичної експертиза]
Наочною ілюстрацією «законності» процесуальної діяльності сторони обвинувачення у кримінальному провадженні №12020115410000443 від 12 грудня 2020 року є ігнорування адвокатського запиту захисника ОСОБА_14 від 29 грудня 2020 року на адресу СВ Чайківського ВП Києво-Святошинського відділу поліції Києво-Святошинського ВП ГУНП в Київській області. В означеному запиті, зокрема повідомлялося про відсутність інформації про обставини вручення ОСОБА_6 повідомлення про підозру, а відтак і процесуальних передумов набуття правового статусу підозрюваного у кримінальному провадженні.
Окрім істотних процесуальних прогалин в оформленні правового статусу підозрюваного, адвокат зазначає, що стороною обвинувачення безпідставно криміналізовані дії ОСОБА_6 , які ґрунтувалися на нормах чинного законодавства України, зокрема Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні». Так, ОСОБА_6 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . В порядку абзацу 9 ст.3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» документом, до якого внесені відомості про місце проживання ОСОБА_6 є посвідка на постійне проживання.
Принципово є і те, що проживання ОСОБА_6 у відповідному житловому будинку, на відміну від колективу громадян, які набули процесуального статусу потерпілих, стало наслідком волевиявлення його власника - ТОВ «Кредитні ініціативи». Правовий титул власника зафіксований у витязі з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно. Своєю чергою, правовідносин володільця (О.М. Новикова) та власника (ТОВ «Кредитні ініціативи») опосередковані Договором оренди житлового приміщення від 07 грудня 2020 року.
Таким чином, об'єктивна сторона кримінального проступку ОСОБА_6 , формалізована у повідомлення про підозру від 18 грудня 2020 року як дії підозрюваного, що виражалися у проходженні, зайнятті та проживанні у приміщенні ( АДРЕСА_1 ) є реалізацією його житлових прав, а не кримінальним проступком.
На підставі наведеного адвокат ОСОБА_5 , який діє в інтересах ОСОБА_6 , просив слідчого суддю скасувати повідомлення т.в.о. начальника сектору дізнання Чайківського ВП ОСОБА_15 від 18 грудня 2020 року у кримінальному провадженні №12020115410000443 від 12 грудня 2020 року про підозру ОСОБА_6 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ст.356 КК України.
У судовому засіданні захисник підтримали вимог скарги, просили її задовольнити.
Прокурор в судове засідання не з'явився, про місце, дату та час проведення судового засідання був повідомлений належним чином.
Дослідивши матеріали скарги, заслухавши учасників судового провадження, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Так, повідомлення слідчого, прокурора про підозру є рішенням, оскарження якого допускається відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України.
Таке рішення може бути оскаржено підозрюваним, його захисником чи законним представником після спливу одного місяця з дня повідомлення про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду з обвинувальним актом.
Процесуальна процедура повідомлення про підозру регулюється положеннями глави 22 КПК України: порядок повідомлення про підозру передбачено ст. 278, випадки повідомлення про підозру передбачені ст.276, зміст повідомлення про підозру ст. 277 вказаного закону.
Отже підставою оскарження вказаного процесуального рішення є порушення вище вказаних процесуальних норм.
Так, відповідно до положень ст. 276 КПК України повідомлення про підозру обов'язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадках: 1) затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення; 2) обрання до особи одного з передбачених цим Кодексом запобіжних заходів; 3) наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Особливості повідомлення про підозру окремій категорії осіб визначаються главою 37 цього Кодексу. У випадках, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий, прокурор або інша уповноважена службова особа (особа, якій законом надано право здійснювати затримання) зобов'язані невідкладно повідомити підозрюваному про його права, передбачені статтею 42 цього Кодексу. Після повідомлення про права слідчий, прокурор або інша уповноважена службова особа на прохання підозрюваного зобов'язані детально роз'яснити кожне із зазначених прав.
Згідно із ст. 277 КПК України письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням з прокурором.
Повідомлення має містити такі відомості: 1) прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення; 2) анкетні відомості особи (прізвище, ім'я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру; 3) найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення; 4) зміст підозри; 5) правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 6) стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру; 7) права підозрюваного; 8) підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.
Письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень. Письмове повідомлення про підозру затриманій особі вручається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту її затримання. У разі якщо особі не вручено повідомлення про підозру після двадцяти чотирьох годин з моменту затримання, така особа підлягає негайному звільненню. Дата та час повідомлення про підозру, правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність невідкладно вносяться слідчим, прокурором до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ст.278 КПК України). У випадку виникнення підстав для повідомлення про нову підозру або зміну раніше повідомленої підозри слідчий, прокурор зобов'язаний виконати дії, передбачені статтею 278 цього Кодексу. Якщо повідомлення про підозру здійснив прокурор, повідомити про нову підозру або змінити раніше повідомлену підозру має право виключно прокурор (ст.279 КПК України).
У тому разі, якщо підставою скасування повідомлення про підозру є порушення вказаних процесуальних норм, можна зробити висновок про недійсність повідомлення про підозру з моменту його (повідомлення) здійснення.
Перевірка повідомлення про підозру з точки зору обґрунтованості підозри з врахуванням положень ст. 17 КПК України не входить до предмету судового розгляду, який здійснюється слідчим суддею відповідно до положень ст. 303 ч. 1 п. 10 КПК України на стадії досудового розслідування, а може бути лише предметом безпосереднього судового розгляду кримінального провадження судом, оскільки на стадії досудового розслідування слідчий суддя не уповноважений вдаватись до оцінки отриманих слідством доказів та порядку їх отримання, давати оцінку зібраним доказам з точки зору їх допустимості, а без такої оцінки висновок щодо обґрунтованості повідомленої особі підозри неможливий.
Згідно з положеннями ст. 89 КПК України, визнання доказів недопустимими належить виключно до компетенції суду під час судового розгляду.
На стадії досудового розслідування слідчий суддя може, враховуючи правову позицію ЄСПЛ щодо визначення поняття "обґрунтована підозра" як існування фактів або інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (п. 175 Рішення в справі "Нечипорук і Йонкало проти України"), оцінити лише достатність зібраних доказів для підозри певної особи у вчиненні кримінального правопорушення, не вдаючись до їх оцінки як допустимих.
При цьому, повнота та всебічність проведеного розслідування не є тими обставинами, які мають оцінюватись слідчим суддею при з'ясуванні достатності доказів, що стали підставою повідомлення особі про підозру.
Із поданої скарги вбачається, що підставами для скасування повідомлення про підозру захисник вважає те, що повідомлення про підозру було передчасним, оскільки на момент повідомлення достатні докази вчинення правопорушення відсутні. Свої доводи обґрунтовує тим, що викладені в повідомленні про підозру відомості не підтверджуються належними, допустимими та достовірними доказами.
Як встановлено при розгляді скарги, за своїм змістом повідомлена 18 грудня 2020 року ОСОБА_6 підозра відповідає вимогам ст. 277 КПК, при врученні повідомлення слідчим були дотримані вимоги ст. 278 КПК України, повідомлення про підозру було здійснено за наявності достатніх доказів, які давали можливість дійти висновку, що ОСОБА_6 причетний до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263, ч.2 ст.263-1 КК України.
У зв'язку із вищевикладеним, слідчий суддя приходить до висновку, що при здійсненні повідомлення про підозру органом досудового розслідування було дотримано вимоги положень ст.ст. 276-278 КПК України, а тому скарга захисника задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 2, 7, 276-278, 303, 304, 309, 372, 532 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя, -
Скаргу адвоката ОСОБА_5 , який діє в інтересах ОСОБА_6 на повідомлення про підозру у кримінальному провадженні №12020115410000443 від 12 грудня 2020 року - залишити без задоволення.
Ухвала слідчого судді може бути оскарження безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів.
Слідчий суддя ОСОБА_1