Роздільнянський районний суд Одеської області
Справа № 511/1163/21
Номер провадження: 2/511/428/21
13 вересня 2021 року Роздільнянський районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді: Теренчук Ж. В.,
при секретарі- Ніколас С.О.,
за участю позивача - ОСОБА_1
розглянувши у судовому засіданні в залі суду м. Роздільна Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа Комунальне підприємство "Лиманкомунсервіс" про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю,
У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання за ним права власності за набувальною давністю на квартиру АДРЕСА_1 , належну на праві власності відповідачам.
Позовна заява мотивована тим, що він та його сім'я проживали в с.Кучурган Роздільнянського району в будинку батьків, коли від знайомого дізнався, що за адресою АДРЕСА_2 є вільна квартира, яка вже рік пустує після смерті колишньої її мешканки. Житлом цим ніхто не цікавиться, вона в занедбаному стані.
Оскільки в нього було скрутне становище із житлом, він вирішив подати заяву до КП «Будинкоуправління», на балансі якого знаходиться БОС 168 смт. Лиманське, щоб останні дали йому дозвіл проживати в квартирі та сплачувати комунальні послуги, на що директор будинкоуправління погодився.
Перед вселенням його запевнили, що саме ОСОБА_4 була власницею квартири, вона померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , поховали її сусіди та знайомі, так як інших власників квартири не має, спадкоємців не має, в квартирі ніхто не проживає.
Стан квартири, в якому вона перебувала, на час його вселення до квартири, підтверджував надану йому інформацію щодо відсутність власників квартири.
Так після обстеження квартири 11.11.2010 року комісією КП «Будинкоуправління» він в грудні 2010 року зробив у ній власними силами ремонт та вселився до квартири. При цьому відремонтував квартиру, відновив систему опалення, електропостачання, вставив вікна та двері.
З того часу проживає в квартирі, заключив договори від власного імені на отримання комунальних послуг, сплачує плату за квартиру, і в такий спосіб відкрито нею володіє.
Зазначає, що володіє вказаною вище квартирою більше десяти років, а тому оформити за собою право власності у інший спосіб, ніж той, що передбачений статтею 344 ЦК України, не має можливості.
Право володіння та користування спірним нерухомим майном ніким не оспорювалось за час його проживання, а відтак позивач заявляє про давність володіння майном і вважає, що в нього є законні підстави бути визнаним власником майна за набувальною давністю на підставі статті 344 Цивільного кодексу України.
Відповідачі по справі - ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про час та місце слухання справи повідомлені належним чином. На підставі ч. 6 ст. 128 ЦПК України судова повістка надсилалась разом з копіями відповідних документів разом з розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення. На адресу суду повернулось повідомлення про не отримання позовної заяви та доданих до неї документів, повідомлення про час та місце слухання справи, в зв'язку з відсутністю відповідачів за адресою реєстрації.
Судова повістка надсилалась відповідачу в порядку, передбаченому п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, на адресу місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку.
Враховуючи вказані факти, згоду позивача, суд вважає за можливе у відповідності до ч. 4 ст. 223 ЦПК України постановити заочне рішення, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України. В порядку ст.280 ЦПК України, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, на підставі наявних у справі доказів та неявки відповідача в судове засідання без поважних причин, хоча відповідач був повідомлений про дату та час судового засідання належним чином.
Судом по справі встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Позивач ОСОБА_1 зареєстрований в АДРЕСА_3 , в будинку батьків.
У зв'язку з тим, що він не мав власного житла, то відповідно 25 жовтня 2010 року звернулася з заявою до Комунального підприємства «Будинкоуправління» смт. Лиманське Роздільнянського району із заявою, в якій просив надати йому для проживання квартиру АДРЕСА_1 , в якій ніхто тривалий час не проживав і яка була в занедбаному стані.(а.с.16)
11.11.2010 року квартира АДРЕСА_1 , в якій проживала до листопада 2009 року ОСОБА_4 , була обстежена комісією в складі директора КП «Будинкоуправління», головного бухгалтера, мастера та в присутності сусідів - по квартирі - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 . Цим актом встановлено, що з листопада 2009 року в квартирі ніхто не проживав, квартира повністю відкрита, в ній пиячать та обігріваються бомжі, в квартирі невідомими людьми здійснено несанкціоноване втручання у роботу системи опалення та демонтовано радіатори, квартира по цій причині підтоплена, захламлена дошками, в квартирі стоїться стійкий запах випорожнень. Комісія прийшла до висновку, про необхідність вжиття заходів для утримання та збереження житла в належному стані до появи спадкоємців. (а.с.15)
На підставі вказаної заяви у листопаді 2010 року позивача вселено до квартири АДРЕСА_1 .
Дані обставин підтверджені довідкою Лиманської селищної ради №41 від 14.04.2021 року, відповідно до якої саме з листопада 2010 року ОСОБА_1 проживає в АДРЕСА_4 , за цей час регулярно сплачував всі комунальні платежі, заборгованості не має.(а.с.26)
Відповідно до інформації, наявної в Реєстрі прав на нерухоме майно квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності - 1/3 частина ОСОБА_2 , на підставі договору купівлі-продажу №2673 від 23.12.2005 року, 2/3 частини належить ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину №4048 від 02.11.2010 року.(а.с.47)
Також із рішення Лиманської селищної ради від 25.05.2015 року №1050 та розпорядження від 01.04.2015 року за №8/А-16-СР встановлено, що Будинок офіцерського складу №168 смт. Лиманське з 2015 року перебуває на балансі комунального підприємства «Лиманкомунсервіс» Лиманської селищної ради.(а.с.20,21)
До листопада 2009 року в квартирі проживала та була зареєстрована - ОСОБА_4 , яка згідно Витягу в Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть від 10.11.2009 року за №97 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . (а.с.45)
Відповідно до довідок №1578, 1577, виданих Лиманською селищною радою від 18.06.2021 року, вказані особи - ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на території Лиманської селищної ради не зареєстровані.
Згідно технічного паспорта на квартиру, виготовленого позивачем, квартира АДРЕСА_1 є трикімнатною та її вартість згідно звіту про оцінку складає 273789 грн. (а.с.27,31)
В підтвердження факту відкритого та добросовісного володіння квартирою позивачем надано суду письмові пояснення свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , в яких останні підтвердили факт проживання в квартирі з кінця 2010 року ОСОБА_1 , який вселився в занедбану квартиру, привів її в належний для проживання стан і з сім'єю з того часу проживає у вказаній квартирі.
Також по обставинам проживання позивача у спірній квартирі в суді в якості свідка був допитаний ОСОБА_9 , який суду показав, що він в 2009 році біля року наймав житло в БОС№ 168 смт. Лиманське і бачив квартиру АДРЕСА_5 в занедбаному стані, з вирізаними радіаторами, без світла, вікон та дверей. Тому саме він запропонував позивачу звернутися з заявою до будинкоуправління з заявою про надання йому житла, так як останній на той час не мав власного житла. Підтвердив, що ОСОБА_1 в листопаді 2010 року почав там робити ремонт і вселився в квартиру.
Мотиви, з яких виходить суд та застосовані норми права.
Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно з положеннями частин першої та четвертої статті 344 Цивільного кодексу України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.
Набувальную давність як підставу виникнення права власності введено статтею 344 Цивільного кодексу України, її застосовують із 01.01.2004, а з урахуванням п. 8 "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України - не раніше 01.01.2001.
У постанові від 14.05.2019 року Велика Палата Верховного суду по справі № 910/17274/17 сформувала правовий висновок щодо умов застосування інституту набувальної давності, вказавши на наступне.
Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 Цивільного кодексу України, а саме: наявність суб'єкта, здатного набути у власність певний об'єкт; законність об'єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).
Так, набути право власності на майно за набувальною давністю може будь-який учасник цивільних правовідносин, якими за змістом статті 2 Цивільного кодексу України є фізичні особи та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.
Проте не будь-який об'єкт може бути предметом такого набуття права власності. Право власності за набувальною давністю можна набути виключно на майно, не вилучене із цивільного обороту, тобто об'єкт володіння має бути законним.
Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 Цивільного кодексу України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб'єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.
Звідси, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.
Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у тому числі і про підстави для визнання договору про його відчуження недійсним), то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном.
Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об'єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю якщо воно має такий правовий режим, тобто є об'єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.
Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов'язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.
Давнісне володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю. Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений у Цивільному кодексі України строк, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи. Для нерухомого майна такий строк складає десять років.
Також для набуття права власності на майно за набувальною давністю закон не повинен обмежувати чи забороняти таке набуття. При цьому право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається виключно за рішенням суду.
Отже, відповідно постанови Великої палати набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.
Крім цього, у постанові від 01 серпня 2018 року у справі №201/12550/16-ц (провадження № 61-19156св18) Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду зазначив, що при вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, необхідним є встановлення, зокрема, добросовісності та безтитульності володіння. За висновком Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду наявність у володільця певного юридичного титулу унеможливлює застосування набувальної давності. При цьому безтитульність визначена як фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Отже, безтитульним є володіння чужим майном без будь-якої правової підстави. Натомість володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.
Суд, заслухавши пояснення позивача, свідків по справі, давши оцінку обґрунтованості заявлених позовних вимог, вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Так звертаючись до суду з цим позовом, позивач зазначив, що він добросовісно, відкрито та безперервно володів спірною квартирою більше десяти років з листопада 2010 року, має право отримати квартиру у власність відповідно порядку, передбаченого статтею 344 ЦК України, вважає, що порушене, на його думку право, підлягає захисту.
Так встановлені судами обставини свідчать про те, що позивач дійсно заволодів квартирою АДРЕСА_1 в листопаді 2010 року, після того як спочатку звернувся з відповідною заявою про надання йому даної квартири до КП «Будинкоуправління» смт. Лиманське, на балансі якого знаходився багатоквартирний будинок БОС №168 смт. Лиманське.
Відповідно КП «Будинкоуправління» смт. Лиманське підтвердило факт непроживання в даній квартирі будь-яких осіб та підтвердили непридатний для використання стан квартири, про що склали відповідний акт обстеження житла за участю мешканців будинку та відповідальних осіб підприємства. Із цього документу судом встановлено, що в квартирі до листопада 2009 року проживала громадянка ОСОБА_4 , яка була власницею даної квартири і яка померла в цей період. Поховання ОСОБА_4 здійснювали сусіди за власні кошти. Після її смерті на протязі року в квартирі ніхто не проживав, витрати по утриманню житла на сплачував, заходи по збереженню майна та утриманню ніхто не здійснював, що вочевидь свідчить про те, що на момент заволодіння даним майном позивачем інші власники квартири про своє право на неї не заявляли і відомостей про них у позивача не було.
Також судом встановлено, що на момент вселення ОСОБА_1 в дану квартиру в ній не було зареєстровано жодної особи , що також свідчить на користь позиції позивача про добросовісність заволодіння цим майном і підтверджує ту обставину, що на момент вселення в квартиру та проведення ремонтних робіт він не знав про наявність власників квартири - ОСОБА_10 та ОСОБА_3 .
Станом на листопад 2010 року квартира АДРЕСА_1 була непридатною до проживання, в квартирі було демонтовано централізоване опалення, відсутнє електропостачання, двері і вікна, оплата за квартиру не вносилась, був борг за комунальні послуги за попереднім мешканцем квартири ОСОБА_11 , які сплатив ОСОБА_1 перед вселенням. Ці обставини, встановлені судом, також вказують на те, що в 2010 році до вказаного нерухомого майна ніхто не проявляв інтересу і ОСОБА_1 не міг знати, що у квартири був власник або були спадкоємці померлої ОСОБА_4 .
Відтак, суд приходить до висновку, що володіння позивача спірною квартирою є добросовісним, оскільки він при заволодінні квартирою не знав і не міг знати про відсутність у нього підстав для набуття права власності та наявності власників квартири, що дає можливість застосування до спірних правовідносин положень статті 344 ЦК України, оскільки позов про визнання права власності з підстав, визначених у цій статті, не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником майна.
Також суд вважає, що позивач надав достатньо доказів і підтвердив в суді факт саме відкритого володіння майном. Безспірно про це на думку суду свідчать надані позивачем укладені на його ім'я договір про надання послуг на утримання будинків, постачання води, вивіз ТПВ від 10.07.2016 року, договір на постачання електричної енергії, оплата ним витрат по утриманню квартири та переоформлення на власне ім'я особового рахунку в КП «Лиманкомунсервіс», підтримання квартири в придатному для проживання стані, виконання капітального та поточних ремонтів квартири.
З огляду на це, суд вважає, що за час проживання в квартирі ОСОБА_1 виконував всі обов'язки власника квартири, а тому відкрито нею володів на протязі більше 10 років безперервно. Доказів переривання володінням позивачем цим житлом не надано. Крім того, матеріали справи не містять доказів щодо невизнання, оспорення прав позивача на спірну квартиру іншими особами за час його володіння квартирою.
Згідно зі ст.81 Цивільного процесуального кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Суд вважає, що позивач в суді довів наявність всіх умов в сукупності для визнання за ним права власності на квартиру АДРЕСА_1 на підставі ст.344 ЦК України за набувальною давністю, так як добросовісно, відкрито, безперервно володіє нею більше 10 років.
На підставі викладеного та керуючись ст. 81, 141, 259, 263-265, 281-284, 288, 289 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності за набувальною давністю на об'єкт нерухомості - квартиру АДРЕСА_1 , 1/3 частина якої належала ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, №2673 від 23.12.2005 року, 2/3 частин - ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину, №4048 від 02.11.2010 року.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі протягом 30 днів апеляційної скарги з дня проголошення судового рішення, з урахуванням п.15.5 Перехідних положень ЦПК України.
Суддя Ж. В. Теренчук