Справа № 357/372/17
1-кп/357/420/21
13.09.2021 м. Біла Церква
Колегія суддів Білоцерківського міськрайонного суду Київської області у складі:
головуючого - судді: ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 1 міста Біла Церква, Київської області, кримінальне провадження № 12016110030000751 від 21.02.2016 за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Черкаси, громадянина України, не працюючого, неодруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , без місця реєстрації, раніше судимого: 1) 15.04.2015 Смілянським міський судом Черкаської області за ст. 190 ч. 1 КК України до покарання у вигляді штрафу в розмірі 544 гривень; 2) 27.06.2017 Придніпровським районним судом м. Черкаси за ч. 3 ст. 186, ч. 1 ст. 187, ч. 3 ст. 187 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією 1/2 частини всього майна, яке є власністю засудженого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених за ч. 4 ст. 187, п. 6, п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України,
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки м. Біла Церква, Київської області, громадянки України, не працюючої, незаміжньої, яка має на утриманні малолітнього сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_3 , раніше не судимої,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України,
сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження:
прокурори Білоцерківського окружної прокуратури Київської області: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
захисники-адвокати: ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,
обвинувачені: ОСОБА_5 , ОСОБА_6
Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.
Судом визнано доведеним, що в період з 17.02.2016 по 19.02.2016 ОСОБА_5 за попередньою злочинною змовою з ОСОБА_12 , щодо якого кримінальне провадження закрито у зв'язку зі смертю та ОСОБА_6 приблизно о 10.00 год. прийшли до приміщення квартири АДРЕСА_4 , де проживала ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з метою скоєння розбійного нападу на останню. При цьому, попередньо домовившись, що ОСОБА_5 разом з ОСОБА_6 , вдаючи працівників ПАТ «Київобленерго», під приводом перевірки лічильника електроенергії посприяють тому, щоб ОСОБА_13 відчинила вхідні двері будинку, тим самим надавши можливість ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_12 проникнути до будинку ОСОБА_13 з метою вчинення розбійного нападу на останню та заволодіння її майном.
Так, ОСОБА_5 разом з ОСОБА_6 з метою реалізації їх злочинного умислу, спрямованого на вчинення розбійного нападу на ОСОБА_13 , у вищевказаний період часу, підійшли до вхідних дверей будинку ОСОБА_13 , де ОСОБА_5 постукав у двері, повідомивши, що він є працівником ПАТ «Київобленерго», при цьому, ОСОБА_12 залишався чекати за межами подвір'я, як попередньо домовлялися. Після того, як ОСОБА_13 відчинила ОСОБА_5 вхідні двері до приміщення будинку протиправно, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, увірвалися ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_12 , де ОСОБА_5 своїми обома руками схопив ОСОБА_13 та поніс до однієї із кімнат будинку, де разом з ОСОБА_12 зв'язали мотузкою кінцівки (руки та ноги) потерпілої, супроводжуючи свої дії нанесенням ударів останній по різних частинах тіла, тим самим вчинивши розбійний напад із застосуванням фізичного насильства небезпечного для її життя.
При цьому, ОСОБА_12 та ОСОБА_5 , зв'язавши потерпілу ОСОБА_13 , почали разом із ОСОБА_6 у будинку відшукувати цінні речі та грошові кошти. Так, ОСОБА_12 та ОСОБА_5 з метою швидкого відшукування цінного майна ОСОБА_13 , періодично наносили удари своїми руками та ногами по тулубу та голові ОСОБА_13 , внаслідок чого остання декілька разів втрачала свідомість.
В результаті умисних злочинних дій ОСОБА_5 та ОСОБА_12 , потерпіла ОСОБА_13 отримала тілесні ушкодження у вигляді крововиливів в м'яких тканинах голови, перелому кісток носа з ушкодженням слизової оболонки, крововиливів під м'якими мозковими оболонками, крововиливу у кінчик язика, переломів шести ребер справа та семи ребер зліва, крововиливів в м'яких тканинах навколо переломів, синців на руках, які відносяться до ознак легких тілесних ушкоджень, пониженого кровонаповнення внутрішніх органів, інтерстиціального набряку строми, внутрішньоальвеолярних крововиливів, ділянки гострої альвеолярної емфіземи й дистелектазів у легенях, осередкових крововиливів в місці нирки, морфологічних ознак спазми артерій міокарда, осередкованого набряку строми, осередкованої фрагментації в міокарді, деліпідізації спонгіоцитів наднирників, набряку-набубнявіння головного мозку з розладом кровообігу в ньому, зумовленої сукупної травми голови, шиї та грудей з розвитком шоку, які відносяться до ознак тяжких тілесних ушкоджень, по критерію - як небезпечні для життя, застосувавши до ОСОБА_13 фізичне насильство небезпечне для її життя в момент заподіяння, чим спричинили їй фізичний біль та страждання.
Під час вчинення розбійного нападу ОСОБА_14 , ОСОБА_6 та ОСОБА_12 відкрито заволоділи майном ОСОБА_13 , а саме грошовими коштами в сумі 1000 гривень та розпорядилися викраденим майном на власний розсуд.
Крім того, ОСОБА_5 за попередньою змовою з ОСОБА_12 , щодо якого кримінальне провадження закрито у зв'язку зі смертю, перебуваючи в приміщенні квартири АДРЕСА_4 , під час вчинення розбійного нападу на ОСОБА_13 , задля подолання фізичного опору останньої, діючи умисно, з метою протиправного заподіяння смерті ОСОБА_13 , реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на умисне позбавлення життя ОСОБА_13 , усвідомлюючи свої злочинні дії та бажаючи при цьому настання суспільно - небезпечних наслідків у вигляді смерті останньої, з корисливих мотивів, маючи на меті заволодіння майном ОСОБА_13 , нанесли удари руками та ногами по тулубу та голові останньої, внаслідок чого ОСОБА_13 декілька разів втрачала свідомість.
В подальшому, після того, як ОСОБА_6 відшукавши кошти ОСОБА_13 у сумі 1000 грн., ОСОБА_5 , ОСОБА_12 та ОСОБА_6 почали покидати місце вчинення злочину та, в цей час, ОСОБА_5 один раз своїми двома ногами стрибнув на голову ОСОБА_13 , а саме в область її обличчя, яка після цього ознак життя вже не подавала. Після чого ОСОБА_5 разом з ОСОБА_12 , який знаходився біля виходу з будинку та ОСОБА_6 , яка вже вийшла з нього, з місця вчинення злочину з викраденим майном, зникли.
В результаті злочинних дій ОСОБА_5 та ОСОБА_12 , потерпіла ОСОБА_13 отримала тілесні ушкодження у вигляді: крововиливів в м'яких тканинах голови, перелому кісток носа з ушкодженням слизової оболонки, крововиливів під м'якими мозковими оболонками, крововиливу у кінчик язика, переломів шести ребер справа та семи ребер зліва, крововиливів в м'яких тканинах навколо переломів, синців на руках, які відносяться до ознак легких тілесних ушкоджень, пониженого кровонаповнення внутрішніх органів, інтерстиціального набряку строми, внутрішньоальвеолярних крововиливів, ділянки гострої альвеолярної емфіземи й дистелектазів у легенях, осередкових крововиливів в місці нирки, морфологічних ознак спазми артерій міокарда, осередкованого набряку строми, осередкованої фрагментації в міокарді, деліпідізації спонгіоцитів наднирників, набряку-набубнявіння головного мозку з розладом кровообігу в ньому, зумовленої сукупної травми голови, шиї та грудей з розвитком шоку, які відносяться до ознак тяжких тілесних ушкоджень, по критерію - як небезпечні для життя і перебувають у прямому причинному зв'язку з настанням смерті ОСОБА_13 .
Дії обвинуваченого ОСОБА_14 слід кваліфікувати за ч. 4 ст. 187 КК України, а саме за ознаками розбою, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з нанесенням тяжких тілесних ушкоджень та проникненням у житло, особою, яка раніше вчинила розбій та за п. п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, а саме за ознаками умисного вбивства, тобто умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині, вичиненого з корисливих мотивів за попередньою змовою групою осіб.
Дії обвинуваченої ОСОБА_6 слід кваліфікувати за ч. 3 ст. 187 КК України, а саме за ознаками нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбою), вчиненого за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з проникненням у житло.
Докази на підтвердження встановлених судом обставин.
Вказаних висновків суд дійшов провівши судовий розгляд лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, виходячи з наступного.
Так, обвинувачений ОСОБА_5 у ході судового розгляду свою позицію щодо визнання вини в інкримінованих йому діях, передбачених ч. 4 ст. 187, п. 6, п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України, змінював декілька разів, а саме з початку судового розгляду останній вину визнав частково, а саме визнав вину у вчиненні заволодіння майном потерпілої ОСОБА_13 , а у вчиненні вбивства ОСОБА_13 обвинувачений вину не визнав, але після закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_12 , у зв'язку зі смертю останнього, обвинувачений ОСОБА_5 вину в інкримінованих діях визнав у повному обсязі, але показав наступне.
Отже, обвинувачений ОСОБА_5 зазначив, що з дитинства був знайомий з ОСОБА_12 , з яким перебував у дружніх відносинах, з ОСОБА_6 познайомився ОСОБА_5 приблизно у 2016 році. Місця реєстрації ОСОБА_5 на території України не має, але останнє місце проживання його було у місті Сміла, Черкаської області, де також мешкав ОСОБА_12 . Перебуваючи у м. Сміла, Черкаської області, ОСОБА_5 зустрівся зі своїм знайомим ОСОБА_12 , який запропонував йому поїхати в гості до ОСОБА_6 у м. Біла Церква, Київської області, на що ОСОБА_5 погодився та вони разом на потязі попрямували до м. Біла Церква, Київської області, де мешкали декілька днів у ОСОБА_6 , адресу ОСОБА_5 не пам'ятав. ОСОБА_6 мешкала разом зі своєю матір'ю та неповнолітньою дитиною. Приблизно у період з 17.02.2016 по 19.02.2016 після 09.00 год. ОСОБА_5 на вулиці Кільцева в м. Біла Церква, Київської області, зустрівся з ОСОБА_12 , який запропонував піти з ним до його знайомої тітки, у якій збирався знімати квартиру для себе, при цьому зателефонував ОСОБА_6 , яка також попрямувала разом з ними дивитися квартиру, яку ОСОБА_12 збирався орендувати. З потерпілою ОСОБА_13 обвинувачений ОСОБА_5 не був знайомий.
Приблизно о 10.00 год. у період з 17.02.2016 по 19.02.2016 ОСОБА_5 разом з ОСОБА_12 та ОСОБА_15 приїхавши до будинку, адресу якого ОСОБА_5 не пам'ятав, але зазначив, що останні самостійно пройшли через відкриті вхідні двері до квартири АДРЕСА_5 , де побачили розкидані речі, перевернуті стільці, диван, на що ОСОБА_15 почала кричати, оскільки відчула, що в будинку відбулось щось «не чисте», при цьому ОСОБА_5 зайшов у коридор квартири і далі не проходив, хто мешкав у будинку, куди їх привів ОСОБА_12 , обвинуваченому ОСОБА_5 не відомо. Під час перебування у будинку ОСОБА_12 був у рукавичках та повідомив ОСОБА_5 і ОСОБА_6 , що в будинку є гроші і їх треба шукати всім, після чого ОСОБА_5 зрозумів, що ОСОБА_12 запросив його та ОСОБА_15 для вчинення крадіжки. З указаного будинку ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_12 разом вийшли та попрямували на зупинку, де дочекавшись автобуса, поїхали до ОСОБА_15 додому, останній з будинку виходив ОСОБА_12 .
Перебуваючи у квартирі будинку тітки, як її назвав ОСОБА_12 , обвинувачений ОСОБА_5 її не бачив, але ОСОБА_5 було відомо, що вона перебуває у квартирі. В автобусі ОСОБА_12 повідомив, що у нього була інформація, що у будинку, звідки вони їхали були гроші, які останній намагався викрасти.
В судовому засіданні ОСОБА_5 наполягав, що ніхто з них у квартирі будинку, ніяких речей та грошей не брав, у квартирі знаходились впродовж трьох хвилин. Під час вказаних подій, ОСОБА_5 при собі мав особисті гроші.
Обвинувачений ОСОБА_5 також наполягав, що до вбивства потерпілої ОСОБА_13 не має ніякого відношення, жодних ударів він потерпілій не наносив, а також потерпілу не зв'язував. Також обвинувачений ОСОБА_5 не бачив чи наносив тілесні ушкодження потерпілій ОСОБА_12 . З викладеними фактичними обставинами в обвинувальному акті обвинувачений ОСОБА_5 повністю не згоден, у вчиненні розбійного нападу вину не визнає.
Крім цього обвинувачений ОСОБА_5 зазначив, що він на стадії досудового розслідування визнавав вину у зв'язку із застосуванням до нього з боку працівників Білоцерківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області не дозволених заходів ведення слідства у вигляді фізичного насильства, але раніше про недозволені заходи ведення слідства він не заявляв, оскільки про цей факт забув, а показання під час слідчого експерименту та одночасних допитів ОСОБА_5 надавав зі слів ОСОБА_12 , який примусив ОСОБА_5 давати показання працівникам поліції.
Цивільний позов визнав у повному обсязі.
Отже, з наданих показань обвинуваченого ОСОБА_5 вбачається, що останній не зважаючи на те, що він не оспорював час, дату та місце вчинення інкримінованих йому дій, але ОСОБА_5 повністю не погодився з фактичними даними, викладеними в обвинувальному акті, які були встановлені, як-то вчинення інкримінованих йому дій, у зв'язку з чим, суд приходить до висновку про повне не визнання обвинуваченим ОСОБА_5 своєї вини в інкримінованих діях.
Обвинувачена ОСОБА_6 , яка будучи допитаною в судовому засіданні свою вину в інкримінованому їй кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 3 ст. 187 КК України не визнала в повному обсязі та зазначила, що взимку 2016 року, точну дату та місяць у зв'язку зі спливом часу не пам'ятає, їй приблизно о 09.00 год. на мобільний телефон зателефонував ОСОБА_12 , з яким у ОСОБА_6 були близькі стосунки та запропонував їй приїхати до його племінниці з метою з'ясування стосунків з ним, оскільки вони напередодні посварилися, а ОСОБА_12 мав бажання примиритися, при цьому останній продиктував адресу його племінниці, за якою ОСОБА_6 попрямувала та приблизно о 10.00 год. була біля вказаного ОСОБА_12 будинку. Хвіртка була у відкритому стані, через яку ОСОБА_6 пройшла на подвір'я, де у вікно побачила ОСОБА_12 та пройшла у будинок через відкриті вхідні двері. Після того, як ОСОБА_6 пройшла до будинку, остання потрапила в коридор, де далі у будинок не проходила, оскільки побачила, що в будинку був безлад, речі були розкидані, на руках ОСОБА_12 були одягнуті рукавички. Так, ОСОБА_6 побачивши безлад у будинку, злякалась та зрозуміла, що її ОСОБА_12 ввів в оману щодо причини його прохання приїхати її, а саме під приводом примирення. Тоді ОСОБА_6 почала запитувати у ОСОБА_12 , що трапилось в будинку, на що останній почав кричати та сваритися з ОСОБА_6 і остання зразу вийшла з будинку. На кухні в будинку ОСОБА_6 також бачила, що знаходився ОСОБА_5 , який також вийшов з будинку зразу за ОСОБА_6 . При цьому обвинувачена ОСОБА_6 наполягала, що ніяких грошових коштів у будинку не шукала та не брала, потерпілу у будинку не бачила, а також не бачила, щоб хтось наносив тілесні ушкодження потерпілій.
Суд показання обвинувачених наданих у судовому засіданні сприймає, як такі що заслуговують на увагу, однак не беззаперечні за своєю суттю в цілому та вважає за необхідне надати оцінку їх показанням після аналізу доказів у провадженні в сукупності.
У той же час, з досліджених судом, у порядку ст. 358 КПК України у судовому засіданні, документів, висновків експертів та показань потерпілого і свідка, які суд сприймав безпосередньо, в їх системному зв'язку, судом встановлено наступне.
Будучи допитаним у судовому засіданні, у відповідності до вимог положень статей 353 КПК України та попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання, потерпілий ОСОБА_16 дав показання, що у нього була рідна тітка ОСОБА_13 , яка одна мешкала у будинку за адресою: АДРЕСА_6 , інших родичі у неї не було. Вказаний будинок одноповерховий на двох власників, тобто поділений на дві квартири, з загальним подвір'ям. Зазначений будинок 19.01.2008 ОСОБА_13 за договором дарування, посвідченого нотаріусом, подарувала ОСОБА_16 , який як правило раз на тиждень приїжджав до своєї тітки ОСОБА_13 та привозив їй продукти харчування, а також допомагав їй по господарству в будинку.
Так, 21.02.2016 приблизно о 10.30 год. ОСОБА_16 разом зі своєю дружиною приїхав у гості до ОСОБА_13 та почав дзвонити у дверний дзвінок, але ніхто не відкрив вхідні двері, тоді ОСОБА_16 , скориставшись своїм дублікатом ключа, відкрив дверний замок, який був зачинений на один оберт, хоча ОСОБА_13 постійно зачиняла двері на два оберти, що здивувало ОСОБА_16 . Крім цього останній телефонував ОСОБА_13 у період з 18.02.2016 по 20.02.2016, але остання не брала слухавку, тому 21.02.2016 він особисто приїхав до ОСОБА_13 , щоб пересвідчитися, як вона почувається.
Відкривши вхідні двері ОСОБА_16 побачив, що в будинку всі речі були розкидані, шухляди відкрити, стільці та диван перевернуті, останній почав кликати ОСОБА_13 , але йому ніхто не відповідав. Пройшовши до житловій кімнати, де знаходилась швейна машинка, побачив на підлозі з перев'язаними руками та ногами ОСОБА_13 зі слідами крові, у якої на обличчі був відсутній ніс та по всьому обличчю були садна, гематоми, синці, майже було відсутнє обличчя, остання не реагувала на його голос, по зовнішньому вигляду ОСОБА_16 зрозумів, що ОСОБА_13 була вбита. Після чого ОСОБА_16 попрямував у коридор та взявши слухавку стаціонарного телефону, намагався викликати поліцію, але побачив, що провід телефону був обрізаний, у зв'язку з чим повернувся до себе в автомобіль, де з мобільного телефону викликав поліцію.
Працівники поліції приїхали на виклик ОСОБА_16 до будинку ОСОБА_13 , 21.02.2016 приблизно до 17.00 год. де працівники поліції за добровільною згодою ОСОБА_16 провели огляд місця події, під час якого були виявлені грошові накопичення ОСОБА_13 , в розмірі п'яти тисяч гривень, які були змотані та висіли на гвіздку під килимом, на стіні житлової кімнати.
Після 21.02.2016, ОСОБА_16 , ще приїжджав у будинок тітки ОСОБА_13 для надання добровільного дозволу та доступу працівників поліції до квартири АДРЕСА_4 на проведення слідчих експериментів з особами, які перебували в залі судового засідання, під час яких останні спокійно давали показання, ніякого тиску з боку працівників поліції на них не здійснювалось, вони вільно пересувалися по будинку в супроводі працівників поліції, раніше потерпілий ОСОБА_16 не бачив обвинувачених ОСОБА_12 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та з ними знайомий не був.
Ключі від будинку ОСОБА_13 були у неї та ОСОБА_16 , інших дублікатів не було.
На запитання учасників кримінального провадження, потерпілий ОСОБА_16 повідомив, що ОСОБА_13 приблизно 08.02.2016 - 10.02.2016, коли він заїжджав до неї у гості, радилась з ним щодо можливості здати в оренду одну кімнату молодій родині ромської національності, на що ОСОБА_16 попередив її, що можуть забрати субсидію, якщо служби дізнаються, що у неї є додатковий прибуток.
Також ОСОБА_16 зазначив, що його тітка ОСОБА_13 за життя була дуже доброю та віруючою людиною, ходила до церкви, тримала будинок у чистоті, сама була охайною, а також була людиною похилого віку, яка кожного місяця отримувала пенсію та мала невеликі заощадження. Заявлений цивільний позов потерпілий ОСОБА_16 підтримав у повному обсязі, просив його задовольнити в повному обсязі.
Вказані показання потерпілого суд визнає належними оскільки, вони прямо і непрямо підтверджують існування/відсутність обставин, що підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні, враховуючи, що показання отримані у порядку встановленому КПК України.
Допитана в судовому засіданні, у відповідності до вимог положень ст. 352 КПК України та попереджена про кримінальну відповідальність за дачу неправдивих показання, свідок ОСОБА_17 показала, що тривалий час працює контролером в ПАТ «Київоблгаз». Так, 16.02.2016 приблизно о 10.00 год. остання проводила зняття показників обліку газу по АДРЕСА_7 . В зазначений день свідок ОСОБА_17 , як зазвичай зайшла до ОСОБА_13 , яка проживала за адресою: АДРЕСА_6 . Остання впустила свідка ОСОБА_17 у середину будинку, оскільки вона її знала вже тривалий час та ОСОБА_17 з лічильника газу, який розташований був у будинку на кухні, зняла показники. В будинку був порядок.
Свідок ОСОБА_17 також зазначила, що ОСОБА_13 , зазвичай зачиняла двері будинку та сторонніх осіб до себе в будинок не впускала.
Після того, як свідок ОСОБА_17 виконала свою роботу, остання вийшла з будинку ОСОБА_13 та попрямувала по АДРЕСА_7 далі до сусідів ОСОБА_13 , а остання провівши ОСОБА_17 зачинила за нею вхідні двері.
Таким чином 16.02.2016 приблизно о 10.00год. свідок ОСОБА_17 востаннє бачила ОСОБА_13 .
Отже з показань свідка вбачається, що злочин відносно ОСОБА_13 було вчинено саме у період з 17.02.2021 по 21.02.2021, що також узгоджується з показаннями потерпілого ОСОБА_16 , який зазначив, що ОСОБА_13 у період з 17.02.2016 по 21.02.2016 не брала слухавку телефону, коли він їй телефонував.
Таким чином показаннями потерпілого та свідка, які є процесуальними джерелами доказів, у розумінні ст. 84 КПК України, підтверджується час, місце та спосіб вчинення даних кримінальних правопорушень, як і факт нападу з метою заволодіння майном потерпілої, поєднаного із насильством та поєднаного з проникненням у житло, так і заподіяння смерті потерпілій.
У свою чергу, з досліджених судом, у порядку статті 358 КПК України, у судовому засіданні письмових доказів, а саме документів, судом встановлено наступне.
Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про кримінальне правопорушення, передбачене п. 6, п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України, внесені 21.02.2016 о 13.10 год. за № 12016110030000751, на підставі повідомлення ОСОБА_16 про те, що 21.02.2016 за адресою: АДРЕСА_5 , виявлено труп ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Крім цього відповідно до зазначеного витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань вбачається, що 12.08.2016 о 15.25 год. на підставі матеріалів правоохоронних органів про виявлення фактів вчинення кримінальних правопорушень ОСОБА_5 внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ч. 4 ст. 187 КК України та 16.08.2016 о 18.02 год. внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ч. 4 ст. 187 КК України відносно ОСОБА_12 , а також 16.08.2016 о 18.03 год. внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ч. 3 ст. 187 КК України відносно ОСОБА_6 .
Отже, незважаючи на те, що ЄРДР не є процесуальним джерелом доказів, оскільки реєстр є лише електронною базою даних, відповідно до якої здійснюється збирання, зберігання, захист, облік, пошук, узагальнення даних, які використовуються для формування звітності, а також надання інформації про відомості, внесені до реєстру, суд приймає до уваги наявність вказаного, дослідженого витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, оскільки з урахуванням положення ст. 214 КПК України досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, а строк досудового розслідування обчислюється з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, відповідно до ст. 219 КПК України.
Таким чином судом встановлено, що досудове розслідування по кримінальному провадженню № 12016110030000751 розпочато 21.02.2016 о 13.10 год. за повідомленням ОСОБА_16 за п. 6, п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України.
Відповідно до рапорту помічника чергового Білоцерківського відділу поліції ОСОБА_18 , зареєстрованого в ЄО 21.02.2016 за № 4379 слідує, що 21.01.2016 об 11 год. 16 хв. надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що ОСОБА_16 , 21.02.2016 об 11 год. 10 хв. за адресою: АДРЕСА_5 , виявив труп ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Таким чином з дослідженого рапорту встановлено час, місце виявлення трупу ОСОБА_13 , а також вказаний рапорт підтверджує покази потерпілого ОСОБА_16 , надані останнім в судовому засіданні щодо обставин виявлення ним трупу ОСОБА_13 .
Згідно з протоколом огляду місця події з фототаблицею, складеного 21.02.2016 у період з 12.20 год. по 15.50 год. вбачається, що огляд був проведений слідчим Білоцерківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_19 за участю ОСОБА_16 , в присутності понятих, за участю спеціаліста, під час якого оглянута територія будинку АДРЕСА_6 , в ході якого встановлено, що вхід до будинку здійснюється через одностулкові металеві двері, які на момент огляду відчинені, замки вхідних дверей у вказаний будинок у справному стані, пошкоджень не мають. При вході розташований коридор, де на тумбочці, підлозі та на столі містяться різні речі та предмети господарського призначення, які розташовані в хаотичному порядку. На підлозі міститься велика кількість паперу та газет. Вхід до ванної та кухонної кімнат здійснюються через одностулкові двері, які на момент огляду відчинені. В кухонній кімнаті на холодильнику міститься гаманець чорного кольору, який вилучено, також на кухонній плиті вилучено чотири медалі. На підлозі містяться різні речі та предмети, які розташовані в хаотичному порядку. В житловій кімнаті № 3 містяться також різні речі та предмети, які розташовані в хаотичному порядку, зокрема матрац, на якому виявлені плями речовини бурого кольору, відчинена тумба від швейної машини, біля вказаної тумби на підлозі знаходиться труп, який лежить на спині головою повернутий до ліжка, а ногами до стільців, які знаходяться біля входу до кімнати № 1 під гострим кутом. Голова трупа закинута назад та повернута вліво. Верхня частина обличчя прикрита синьою балоновою курткою, яка доходить до рівня носових отворів. Права рука піднята до тулуба сильно зігнута в ліктьовому суглобі кисть її повернута в гору і доторкується до передньої поверхні плечового суглоба, а пальці зігнуті в кулак, при цьому другий палець перекриває нігтьову фалангу першого. Ліва рука трохи відведена від тулуба, сильно зігнута в ліктьовому суглобі, кисть її повернута вгору, доторкаючись до передньої поверхні плечового суглобу, а пальці трохи зігнуті. Шкіра на кистках рук забруднена червоною речовиною, схожою на кров. В нижній третині лівого передпліччя прив'язаний простим вузлом рушник, а вище нього поверх одягу прив'язаний двохжилий дріт в ізоляції. Кінці рушника та дроту прив'язані до колеса швейної машини. Ноги трупа випрямлені і трохи повернуті вправо, стиснуті між собою, в нижній частині гомілок зв'язані між собою білою тканиною, схожою на скатертину. Під тканиною поверх одягу на правій гомілці скоч по передній, задній та зовнішній поверхні.
На трупі виявлений одяг, а саме кофта в чорний та білий малюнок, застібка розстібнута, футболка (блузка) світла, на верхній частині блузки плями червоної речовини, схожої на кров, синя спідниця, коричневі колготи, труси світлі, шкарпетки червоні. Трупне задубіння добре виражене в м'язах ніг, слабо виражене в м'язах рук та відсутні в м'язах голови та шиї. Трупні плями рясні, фіолетові на задній поверхні тіла, при натисканні на них свого кольору не змінюють. Гнильні зміни виражені у вигляді зеленого кольору шкіри на голові, шиї, у верхньому відділі грудей.
При огляді кімнати № 2 із зовнішньої сторони лівої частини дверей по середині біля правого краю виявлено та вилучено один слід папілярних ліній. На підлозі по всій кімнаті містяться різні речі та предмети, які розташовані в хаотичному порядку. Біля дивану № 1 на підлозі містяться сліди взуття, які вилучені. Зліва на вікні містяться дерев'яні ролети, які складаються з двох частин, з внутрішньої частини правих ролет, виявлено та вилучено один слід папілярних ліній та один слід папілярних ліній з лівої частини.
На лівій частині вхідних дверей кімнати № 3 з зовнішньої сторони посередині біля правого краю виявлено та вилучено два сліди рукавичок. Із зовнішньої сторони правих дверей шафи посередині ближче до лівого краю виявлено та вилучено один слід рукавички. На правій частині ролетів із зовнішньої сторони виявлено та вилучено три сліди папілярних ліній. На поверхні радіо програвача виявлено та вилучено один слід рукавички.
В кімнаті №1 міститься ключ - «метелик», який вилучено, на підлозі скотч, зліва від трупу шматок скотчу з плямами з речовини бурого кольору, які вилучено. Перед входом в кімнату предмет схожий на ніж. На ліжку матрац з плямами речовини бурого кольору, з матрацу зроблено зріз та вилучено. Ковдра з підодіяльником з плямами речовини бурого кольору. Виявлено та вилучено скотч, яким були зв'язані руки та ноги, копія договору дарування, подушку з плямами речовини бурого кольору, біля холодильника на підлозі згустки речовини, схожої на кров, на холодильнику бризки крові, з яких зроблені змиви, які були вилучені.
За будинком на городі маються сліди взуття, з яких зроблено 4 гіпсові зліпки. Сліди ведуть від паркану до вікна кімнати №2. З лівої сторони від будинку, на землі виявлена скляна пляшка, яка вилучена. Під час огляду виявлені сліди пошкодження паркану.
Отже під час проведення огляду місця події були вилучені гаманець чорного кольору, зразки змивів речовини бурого кольору схожих на кров, сліди папілярних ліній, слід папілярних ліній, відбитки слідив рукавичок, 4 гіпсові зліпки слідів взуття, шматок матрацу з плямами речовини бурого кольору, скотч, копію договору дарування та витяг, подушку з плямами речовини бурого кольору, скляну порожню пляшку, ключ - «метелик», ніж, медалі, одяг з трупу.
Зазначені слідчі дії зафіксовані на фотокамеру «Canon», фотознімки з якої приєднані до протоколу огляду місця події від 21.02.2016, а також до протоколу додана план - схема, які відповідно до ст. 105 КПК України є додатками до вищевказаного протоколу.
Сам огляд проведено на підставі заяви - згоди ОСОБА_16 від 21.02.2016.
Дослідивши в судовому засіданні вказаний протокол огляду місця події судом встановлено, що огляд місця події слідчим проведений без порушень вимог процесуального закону, оскільки за змістом статей 214, 223, 237 КПК України огляд є слідчої дією, спрямованою на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні, яка проводиться в межах досудового розслідування. У невідкладних випадках огляд місця події може бути проведений до внесення відомостей до ЄРДР, що здійснюється негайно після огляду. Підставою для проведення огляду місця події слугує інформація про вчинення кримінального правопорушення, зафіксована у певній процесуальній формі. Отже, з рапортів досліджених судом вище встановлено, що підставою для проведення огляду місця події від 21.02.2016 стало повідомлення ОСОБА_16 про смерть ОСОБА_13 . Отже з метою перевірки вказаної інформації та з'ясування події, що відбулася, було здійснено огляд житлового будинку, в ході якого виявлений труп потерпілої з ознаками насильницької смерті. Місце виявлення трупа завжди вважається місцем події незалежно від того, де настала смерть певної людини. Отже, зазначена слідча дія була невідкладною, здійснювалася з метою перевірки отриманої інформації та не потребувала попереднього дозволу суду.
Крім цього суд вважає, що слід врахувати висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах відображений Верховним Судом колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у постанові від 07.06.2018 в справі № 727/4350/16-к, де зазначено, що виходячи із аналізу кримінальних процесуальних норм, які містяться у ст. 233 ч. 1, ст. 234 ч.2 та ст. 237 ч. 2 КПК України, огляд житла чи іншого володіння особи може бути проведено за добровільною згодою особи, яка ним володіє, за умови, що були наявні процесуальні гарантії, які захищали здатність особи висловлювати свою справжню думку при наданні такої згоди. Надання власником добровільної згоди на проникнення до його житла чи іншого володіння є гарантією захисту прав особи від зловживань слідчого, прокурора, рівноцінною гарантії у вигляді отримання на це судового рішення, а тому не потребує після здійснення таких дій (постфактум) звернення з клопотанням про проведення обшуку до слідчого судді.
Доводи захисника ОСОБА_10 щодо наявності в протоколі огляду місця події від 21.02.2016 виправлень та закреслень, а також факт вилучення гаманця чорного кольору, який в подальшому в ході досудового слідства описаний, як гаманець сірого кольору, дає підстави суду зробити висновок про наявність в протоколі певних недоліків, у питанні його оформленні та описки, а також особливостей власного сприйняття кольорів предметів певною людиною - слідчим, в певних умовах (при штучному освітленні, в закритому приміщенні), суд сприймає їх, як таки, що заслуговують на увагу, однак виходить з того, що само по собі виправлення (закреслення), тобто зроблена слідчим механічна (мимовільна, випадкова), граматична помилка, яка допущена під час його письмово-вербального викладу (помилка у правописі, у розділових знаках тощо), не указує на недопустимість такого документу та автоматично не дає передумов для застосування концепції «плодів отруєного дерева» по відношенню до протоколу огляду місця подій від 21.02.2016 та вилученим речовим доказам.
Відповідно до протоколу огляду трупа, складеного 22.02.2016 у період з 11.00 год. по 11.56 год. вбачається, що огляд був проведений слідчим Білоцерківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_19 у присутності понятих, за участю експерта-криміналіста, яким проведений огляд трупа ОСОБА_13 під час якого на вказаному трупі виявлені зовнішні тілесні ушкодження у вигляді численних синців кінцівок, одяг в який був одягнутий труп, з трупа зроблені зрізи нігтьових пластин, зроблено зрізи волосся з потиличної ділянки голови, тім'яної ділянки, лобної, правої та лівої вискових ділянок голови, з трупа зроблено дактилоскопіювання пальців рук та долоней, зроблено збір крові, який вилито на марлю та упаковано в паперовий конверт.
З протоколу огляду предмета від 06.04.2016 з фототаблицею, складеного слідчим Білоцерківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_19 у період з 09.06 год. по 09.16 год. слідує, що предметом огляду є поліетиленовий пакунок біло-синього кольору в якому виявлений ніж з дерев'яним руків'ям, з кімнати № 1, а також в поліетиленовому пакунку виявлено картонну коробку, в якій міститься порожня пляшка.
До протоколу додані роздруковані фотознімки ножа з руків'ям та порожньої пляшки.
Наявна ж у справі постанова від 06.04.2016 про визнання вказаного ножа та пляшки речовими доказами, підтверджує факт набуття ними відповідного статусу у відповідності до норм КПК України.
З протоколу огляду предмета від 06.03.2016 з фототаблицею, складеного слідчим Білоцерківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_19 у період з 15.20 год. по 17.30 год. слідує, що предметом огляду є: паперовий конверт білого кольору, в якому виявлено частину вати з речовиною червоно-бурого кольору; поліетиленовий пакет білого кольору, на якому виявлено скотч; паперовий конверт білого кольору, в якому виявлено частину вати з речовиною світло-бурого кольору; поліетиленовий пакет білого кольору, в якому виявлено копію договору дарування частки житлового будинку та оригінал витягу з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна; поліетиленовий пакет білого кольору, в якому виявлено нитку червоного кольору; паперовий конверт білого кольору, в якому виявлено вушну паличку; паперовий конверт білого кольору, в якому виявлено зразок волосся з потиличної ділянки голови трупа; паперовий конверт білого кольору, в якому виявлено зразок волосся з лівої височної ділянки голови трупа; паперовий конверт білого кольору, в якому виявлено зразок волосся з правої височної ділянки голови трупа; паперовий конверт білого кольору, в якому виявлено зразок волосся з лобної ділянки голови трупа; паперовий конверт білого кольору, в якому виявлено зразок волосся з тім'яної ділянки голови трупа; поліетиленовий пакет білого кольору, в якому виявлено подушку в речовині бурого кольору схожій на кров; поліетиленовий пакет білого кольору, в якому виявлено чорно-біла, біла майка, сірі та червоні шкарпетки, сірі та коричневі колготки, труси білі; паперовий конверт білого кольору, в якому виявлено зразки крові.
До протоколу додані роздруковані фотознімки вказаних предметів.
Наявна ж у справі постанова від 06.03.2016 про визнання оглянутих 06.03.2016 речей та предметів речовими доказами, підтверджує факт набуття ними відповідного статусу у відповідності до норм КПК України.
З протоколу огляду предмета від 15.06.2016, складеного слідчим Білоцерківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_19 в період з 13.00 год. по 14.00 год. у присутності понятих, встановлено, що предметом огляду є поліетиленовий пакет експертної служби № 1312350, в якому виявлено жіночий, порожній гаманець сірого кольору, розмірами 140x79 мм., який складається з двох прямокутних частин, у верхніх частинах яких знаходиться металева застібка. Під час обробки зовнішніх поверхонь вказаного гаманця за допомогою спеціального порошку «долматин» було виявлено слід папілярних ліній, який за допомогою прозорої липкої стрічки з 4 відрізків поміщені на аркуш паперу формату А4.
Крім цього оглянутий поліетиленовий пакет експертної служби № 1805033, де знаходиться чотири металеві медалі та значок СРСР та порожня пластикова коробка для медалей, розмірами 127x197 мм., яка складається із пластикової прозорої частини та картонної частини, що обшита матеріалом червоного кольору. Під час обробки зовнішніх поверхонь верхньої частини коробки за допомогою спеціального порошку «сердолік» було виявлено сліди папілярних ліній, які за допомогою прозорої липкої стрічки у вигляді 2 відрізків поміщені на аркуш паперу формату А4. В ході обробки внутрішніх поверхонь верхньої частини коробки за допомогою спеціального порошку «сердолік» було виявлено сліди папілярних ліній, які за допомогою прозорої липкої стрічки у вигляді 1 відрізку поміщені на аркуш паперу формату А4.
Наявна ж у справі постанова від 25.11.2016 про визнання оглянутих 15.06.2016 речей та предметів речовими доказами підтверджує факт набуття ними відповідного статусу у відповідності до норм КПК України.
При цьому зауваження захисника ОСОБА_11 щодо визнання протоколу огляду предметів від 15.06.2016 недопустимим доказом, оскільки оглянуті слідчим порожня пластикова коробка для медалей та значок СРСР не були вилучені слідчим в ході огляду місця події від 21.02.2016 або під час іншої слідчої дії, що на переконання сторони захисту свідчить про те, що вказані речі здобуті з порушенням вимог кримінального процесуального закону, заслуговує на увагу в розрізі наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 237 КПК України з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор, проводять огляд місцевості, приміщення, речей та документів.
У цьому контексті потрібно зазначити, що речі і документи могли бути отримані шляхом проведення слідчих дій. Відповідно до ч. 1 ст. 233 КПК України саме слідчі (розшукові) дії є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні.
Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що в ході огляду місця події квартири АДРЕСА_4 від 21.02.2016, слідчий не вилучав порожню пластикову коробку для медалей та значок СРСР.
Таким чином при проведенні судового розгляду кримінального провадження встановлено, що інформація, яка б підтверджувала вилучення порожньої пластикової коробки для медалей та значка СРСР відсутня, що дає підстави суду вважати, що мали місце істотні порушення вимог кримінального процесуального закону під час одержання порожньої пластикової коробки для медалей та значку СРСР, а тому протокол огляду предметів від 15.06.2016 та постанова про визнання речовим доказом від 25.11.2016 в частині огляду та визнання порожньої пластикової коробки для медалей та значок СРСР, не може сприйматися, як допустимий доказ, через призму норми ст. 86 КПК України, яка указує, що недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
Отже, суд дійшов до висновку про те, що протокол огляду речей від 15.06.2016 в частині огляду порожньої пластикової коробки для медалей із значком СРСР, є недопустимим доказом.
Крім цього, суд визнає постанову від 25.11.2016 в частині визнання речовим доказом порожню пластикову коробку для медалей із значком СРСР, недопустимим доказом, як похідний доказ від протоколу огляду від 15.06.2016.
Доводи захисника ОСОБА_10 щодо проведення оглядів речей та предметів від 15.06.2016, 06.03.2016 та 06.04.2016 після проведення експертних досліджень не заслуговують на увагу, оскільки не ґрунтуються на вимогах кримінального процесуального законодавства.
З протоколу проведення слідчого експерименту здійсненого з 16.43 год. по 17.57 год. 12.08.2016 з долученим відеозаписом, який був проведений слідчим Білоцерківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_19 , за участю підозрюваного ОСОБА_5 , у присутності його захисника, понятих, спеціаліста, статиста зафіксовано на відео, яке було переглянуте в судовому засіданні та встановлено, що у ході проведення такої слідчої дії, яка була здійснена, у порядку ст. 240 КПК України, підозрюваний ОСОБА_5 розповів та продемонстрував безпосередньо на місці події як він разом із ОСОБА_12 та ОСОБА_6 приїхали додому потерпілої ОСОБА_13 , яку планували пограбувати за порадою племінниці ОСОБА_12 на ім'я ОСОБА_20 . Наблизившись до житлового будинку вони вирішили, що ОСОБА_6 представиться потерпілій контролером електромереж і пройде першою у будинок, а потім в будинок повинні були зайти ОСОБА_5 та ОСОБА_12 . Після того, як ОСОБА_6 згідно з домовленістю пройшла у будинок потерпілої ОСОБА_13 , слідом за нею в будинок пройшли ОСОБА_5 та ОСОБА_12 . Перебуваючи в будинку ОСОБА_12 наказав ОСОБА_5 взяти потерпілу, аби остання не кричала, на що ОСОБА_5 перебуваючи в коридорі, схопив потерпілу ззаду двома руками та потягнув її на себе, а ОСОБА_6 та ОСОБА_12 почали зв'язувати їй руки. Після чого останні перетягнули потерпілу в житлову кімнату, де посадили її на стілець, а ОСОБА_6 та ОСОБА_12 почали у кімнатах будинку шукати гроші та цінні речі. При цьому ОСОБА_12 наносив удари руками в обличчя потерпілої, таким чином дізнавався, де вона зберігає гроші. Кількість ударів ОСОБА_5 не рахував, але зазначив, що їх було багато. Під час нанесення ОСОБА_12 тілесних ушкоджень потерпілій, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 просили не застосовувати ОСОБА_12 фізичне насильство до потерпілої, на що ОСОБА_12 повідомив, що потерпіла бачила їх обличчя та може їх описати поліції, а тому її треба вбити. Через деякий час потерпіла після застосованого до неї фізичного насильства з боку ОСОБА_12 прийшла до тями та останній став запитувати, де вона зберігає гроші, на що остання повідомила, що втратила пам'ять, оскільки він її сильно побив. Після чого ОСОБА_12 почав наносити удари потерпілій ногами, з яких наніс декілька ударів в обличчя. В цей час ОСОБА_6 в будинку знайшла 1000 гривень, а коли ОСОБА_5 побачив, що потерпіла припинила подавати ознаки життя він вийшов з будинку, а за ним попрямували ОСОБА_12 та ОСОБА_6 , останній з будинку виходив ОСОБА_12 , який взяв у будинку ключ від вхідних дверей та зачинив вхідні двері на замок, а ключ по дорозі викинув. Зі знайдених грошей, ОСОБА_5 передали 100 грн., а інші витратили на продукти харчування.
З дослідженого судом, у порядку ст. 357 КПК України, у судовому засіданні, речового доказу, а саме компакт - диску з відеозаписом слідчого експерименту, яким він є у світлі ст. 98 вказаного Кодексу, судом встановлено, факт дотримання слідчим положень КПК України при його проведенні, з огляду на що можливо дійти висновку про підтвердження ним в своїй сукупності інших обставин з числа регламентованих ст. 91 КПК України, на підставі яких, є можливим встановити наявність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Під час перегляду CD-диску встановлено, що ОСОБА_5 під час проведення цієї дії поводив себе спокійно, детально розповідав про відомі тільки йому обставини вчинення розбійного нападу та вбивства потерпілої ОСОБА_13 , деталізація подій здійснена обвинуваченим була чіткою та послідовною, із вказівкою з його сторони на всі подробиці вчинення цього кримінального правопорушення, про які він розповідав самостійно, деталізовано та послідовно.
Відповіді на запитання надавав швидко, послідовно й по суті, із застосуванням логічних суджень, самостійно та активно уточнював деталі, на запитання слідчого, відповідав послідовно та впевнено, про всі обставини розповідав в деталях, з елементами повторювання та уточнення певних обставин, які мали місце при розбійному нападі та вбивстві потерпілої ОСОБА_13 , демонструючи достатньо-вольовий контроль поведінки, що дає суду підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_5 вільно володіє детальною інформацією про обставини вчинення інкримінованих йому злочинів та міг самостійно їх відтворити.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 відмовився від наданих показань під час слідчого експерименту від 12.08.2016, наполягав, що показання давав під тиском працівників поліції, який був з боку оперативних працівників поліції напередодні проведення вказаної слідчої дії.
Однак обвинуваченим ОСОБА_5 до перегляду вказаної слідчої дії в судовому засіданні не зазначалось, що до нього під час досудового слідства застосовувались недозволені заходи ведення досудового слідства, а саме з боку оперативних працівників поліції застосовувались фізичний та моральний тиск.
Таким чином суд вважає за можливе надати оцінку позиції обвинуваченого ОСОБА_5 нижче у вироці, після дослідження протоколу слідчих експериментів за участю інших учасників подій, оскільки позиції обвинувачених щодо обраної лінії захисту, а саме щодо застосування до останніх з боку оперативних працівників поліції недозволених заходів ведення слідства, співпадають.
Відповідно до протоколу слідчого експерименту, складеного слідчим Білоцерківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_19 28.11.2016 з 16.26 год. по 16.52 год., проведеного за участю підозрюваної ОСОБА_6 , у присутності її захисника, спеціаліста, статиста, в присутності понятих, яке зафіксовано на відео та було переглянуте в судовому засіданні встановлено, що взимку до м. Біла Церква, Київської області приїхав її співмешканець ОСОБА_12 , разом зі своїм племінником ОСОБА_5 , який зателефонував ОСОБА_6 та запросив її у гості до своєї племінниці на ім'я ОСОБА_20 , на що ОСОБА_6 погодилась та прийшла до ОСОБА_20 , яка на той час зі своєю родиною мешкала у квартирі, яка розташована біля Колгоспного ринку в м. Біла Церква, Київської області, яка повідомила, що вона знає одну жінку похилого віку, яка у своєму житловому будинку, де мешкає одна, зберігає великі заощадження, але остання невідомим чоловікам вхідні двері не відчинить. Також під час вказаної розмови всі її учасники, розробляли план дій, після чого всі разом попрямували за ОСОБА_20 , яка провела їх до будинку потерпілої та першою пройшла в будинок, за нею зайшли ОСОБА_12 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Після того, як ОСОБА_6 пройшла у будинок, остання побачила, як ОСОБА_12 разом з ОСОБА_5 зав'язували ноги та руки потерпілій, а потім посадили її на стілець.
Рубіна стала запитувати у потерпілої, де вона зберігає свої заощадження у будинку, а ОСОБА_6 просила не чіпати потерпілу, на що ОСОБА_20 наказала ОСОБА_6 шукати в будинку гроші. Так в результаті пошуку ОСОБА_6 у шафі, в пальто знайшла 1000 грн. та за наказом Рубіни після того, як інших грошей не виявила, ОСОБА_6 залишила будинок потерпілої. В цей час ОСОБА_12 та ОСОБА_5 перевертали всі речі у будинку в пошуках грошей. ОСОБА_6 після того, як залишила будинок, попрямувала на зупинку, де чекала всіх приблизно одну годину, а коли ОСОБА_20 , ОСОБА_12 та ОСОБА_5 також прийшли на зупинку, від ОСОБА_20 стало відомо, що ОСОБА_12 та ОСОБА_5 вбили потерпілу. Зі знайдених грошей, 100 грн. віддали ОСОБА_5 , а 500 грн. забрала ОСОБА_20 , на які придбала продукти харчування.
Під час перегляду CD-диску встановлено, що ОСОБА_6 під час проведення цієї дії поводила себе активно, детально розповідала про відомі тільки їй обставини вчинення розбійного нападу на потерпілу ОСОБА_13 , деталізація подій здійснена обвинуваченою була чіткою та послідовною, із вказівкою з її сторони на всі подробиці вчинення цього кримінального правопорушення, про які вона розповідала самостійно, деталізовано та послідовно.
Відповіді на запитання надавала швидко, послідовно й по суті, із застосуванням логічних суджень, незважаючи на той факт, що під час слідчого експерименту ОСОБА_6 демонструвала нещирість у відповідях на запитання учасників слідчої дії, а також ухилялась від прямих відповідей на запитання, але під час проведення вказаної слідчої дії продемонструвала вільне володіння інформацією про деталі обставин, які мають значення по справі та могла самостійно їх відтворити.
В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_6 відмовилась від наданих показань під час слідчого експерименту від 28.11.2016, наполягала, що показання давала під тиском працівників поліції, який був з боку оперативних працівників поліції напередодні проведення вказаної слідчої дії.
Однак обвинуваченою ОСОБА_6 до перегляду вказаної слідчої дії в судовому засіданні не зазначалось, що до неї під час досудового слідства застосовувались недозволені заходи ведення досудового слідства, а саме з боку оперативних працівників поліції застосовувались фізичний та моральний тиск.
З протоколу проведення слідчого експерименту здійсненого з 11.30 год. по 11.53 год. 30.12.2016 з долученим відеозаписом, який був проведений слідчим Білоцерківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_19 , за участю підозрюваного ОСОБА_12 , у присутності його захисника, понятих, спеціаліста, статиста зафіксовано на відео, яке було переглянуте в судовому засіданні вбачається, що останній разом з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 прибули на вулицю Кільцева в м. Біла Церква, Київської області до житлового будинку, де мешкала жінка похилого віку, з якою ОСОБА_12 раніше не був знайомий, з метою вчинення розбійного нападу на останню. За попередньою домовленістю ОСОБА_12 з ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , останні повинні були представитися потерпілій контролерами електромереж, тому ОСОБА_6 та ОСОБА_5 першими пройшли до вхідних дверей будинку, в цей час ОСОБА_12 перебував за парканом та спостерігав. Після того, як ОСОБА_15 та ОСОБА_5 пройшли всередину будинку, за ними також до будинку пройшов і ОСОБА_12 , де останній побачив, що потерпіла повернувшись спиною до ОСОБА_5 , демонструвала йому лічильник, під час чого ОСОБА_5 схопив її руками за шию та поклав спиною на підлогу та наказав їй мовчати, після чого двічі вдарив кулаком в область вуха, у зв'язку з чим у потерпілої пішла кров, яка залишилась на холодильнику, біля якого лежала потерпіла. ОСОБА_12 побачивши, як ОСОБА_5 застосовує до потерпілої фізичне насильство, відштовхнув останнього від потерпілої та взявши її під руки, відвів до кімнати, де посадив на стілець. Після чого всі почали обшукувати будинок у пошуках грошей та іншого цінного майна. Під час пошуку заощаджень потерпілої, до останньої підійшов ОСОБА_5 та наніс їй удар ногою в район щелепи, від якого потерпіла впала спиною на підлогу зі стільця. Після чого ОСОБА_12 знов відштовхнув ОСОБА_5 від потерпілої та стягнув матрац з ліжка, підклав його під голову потерпілої, в цей час остання стогнала. ОСОБА_5 став висловлювати побоювання, що потерпіла може втекти, тоді ОСОБА_12 та ОСОБА_5 взявши гардини, які весели на вікнах та перев'язали їй ноги та руки. Під час всього перебування в будинку потерпілої, ОСОБА_12 просив агресивно налаштованого ОСОБА_5 не наносити тілесних ушкоджень потерпілій. Під час пошуку грошей у будинку, ОСОБА_6 знайшла гроші в розмірі 1000 грн., інших цінних речей у будинку не було знайдено. Після чого ОСОБА_6 попрямувала до виходу, ОСОБА_12 попрямував за нею, а ОСОБА_5 затримавшись біля потерпілої, наніс їй один удар ногою по тулубу в район ребер, а потім став своїми ногами на матрац, частина якого була підкладена під голову потерпілої та підстрибнувши навмисно двома ногами приземлився на обличчя потерпілої, коли це побачив ОСОБА_12 він зрозумів, що ОСОБА_5 вбив потерпілу. Останнім з будинку виходив ОСОБА_5 , який взяв з собою ключ від вхідного замка та зачинив вхідні двері ззовні, а ключ викинув по дорозі. По дорозі ОСОБА_12 та ОСОБА_5 почали сваритися за те, що останній вбив потерпілу, на що ОСОБА_5 зазначив, що по іншому не можливо було робити, оскільки потерпіла бачила їх обличчя.
З переглянутого CD-диску встановлено, що ОСОБА_12 під час проведення цієї дії поводив себе спокійно, детально розповідав про відомі тільки йому обставини вчинення злочинів, деталізація подій здійснена обвинуваченим була чіткою та послідовною, із вказівкою з його сторони на всі подробиці вчинення цього кримінального правопорушення, про які він розповідав самостійно, деталізовано та послідовно.
Відповіді на запитання надавав швидко, послідовно й по суті, із застосуванням логічних суджень, із використанням складних речень, демонструючи достатньо-вольовий контроль поведінки.
Враховуючи, що хід і результати проведення слідчих експериментів за участю підозрюваних зафіксовані слідчим за допомогою технічних засобів на CD - дисках, а тому текст слідчий не вносив до відповідних протоколів, що знайшло відображення в самих протоколах, а також з протоколів вбачається, що жоден з учасників процесуальної дії не наполягав на внесенні повного тексту проведених процесуальних дій.
Переглянуті та досліджені судом носії інформації з проведеними слідчими експериментами за участю підозрюваних, містять дані зазначених процесуальних дій, жодних процесуальних порушень з боку слідчого не встановлено, а протоколи слідчих експериментів від 12.08.2016, 28.11.2016 та 30.12.2016 відповідають вимогам кримінального процесуального закону, зокрема статей 104, 105 КПК України, а самі слідчі дії проведені за правилами, передбаченими ст. 240 КПК України.
Отже судом при перевірці позицій обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 встановлено, що під час проведення слідчих експериментів від 12.08.2016, 28.11.2016 та 30.12.2016 за участю підозрюваних ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_12 , останнім були роз'яснені права, регламентовані ст. 42 КПК України, про що свідчить підпис останніх у протоколах.
Досліджені протоколи слідчих експериментів підписані обвинуваченими без будь-яких зауважень та доповнень про вчинення ними спільно розбійного нападу на потерпілу, хоча про такі права вони знали, адже їм було роз'яснено останні, зокрема ст. 42 КПК України, якою передбачено - давати показання та в будь-який момент відмовитися давати їх. Слідчі експерименти від 12.08.2016, 28.11.2016 та 30.12.2016 проводились в присутності захисників підозрюваних з ознаками відтворення дій, обстановки, обставин події, проведення дослідів та випробувань.
Таким чином підстав, передбачених п. 4 ч. 2 ст. 87 КПК України для визнання доказів недопустимими відсутні, бо особи були поінформовані про право давати пояснення та в будь-який момент відмовитися давати їх.
Крім цього суд враховує викладену правову позицію у постанові Верховного Суду від 14.09.2020 у справі № 740/3597/17, Об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду заначила, що отримання від підозрюваного, обвинуваченого відомостей під час проведення слідчого експерименту (з дотриманням встановленого законом порядку) є складовою належної правової процедури цієї процесуальної дії, що разом з іншими її сутнісними компонентами дозволяє досягнути її мети і вирішити поставлені завдання. При цьому відомості, які надаються під час слідчої (розшукової) дії - слідчого експерименту, не є самостійним процесуальним джерелом доказів, оскільки таким джерелом виступає протокол цієї слідчої (розшукової) дії, що в розумінні ч. 2 ст. 84 та п. 3 ч. 2 ст. 99 КПК України є документом… Таким чином, відсутні підстави для ототожнення показань та протоколу слідчого експерименту, які є окремими та самостійними процесуальними джерелами доказів для встановлення обставин, що підлягають доказуванню в кримінальному провадженні, відповідно до ст. 91 КПК України…Заперечення обвинуваченим у судовому засіданні відомостей, які слідчий, прокурор перевіряв або уточнював за його участю під час слідчого експерименту, не може автоматично свідчити про недопустимість як доказу протоколу слідчого експерименту.
За таких підстав суд дійшов висновку, що доводи захисника ОСОБА_10 про недопустимість як доказу протоколу слідчого експерименту від 30.12.2016 за участю підозрюваного ОСОБА_12 , оскільки відносно останнього кримінальне провадження закрито у зв'язку зі смертю, а тому з'ясувати в судовому засіданні всі обставини проведення процесуальної дії у ОСОБА_12 не уявляється можливим, є безпідставними.
Крім цього суд зауважує, що протокол слідчого експерименту від 30.12.2016 за участю підозрюваного ОСОБА_12 проведений був слідчим після проведення слідчих експериментів за участю підозрюваного ОСОБА_5 від 12.08.2016 та підозрюваної ОСОБА_6 від 28.11.2016, що свідчить про спростування позицій обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про те, що останні давали покази на досудовому слідстві зі слів, повідомлених ОСОБА_12 про обставини вчинення ним злочинів, який був обізнаний у всіх деталях подій.
Також доводи обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про те, що останні перебуваючи у домоволодінні потерпілої ОСОБА_13 , вчиняли всі дії за вказівками ОСОБА_12 , під час судового розгляду не віднайшли свого підтвердження, виходячи з того, що для їх обґрунтування обвинуваченими не було надано будь-яких доказів у розумінні ст. 84 КПК України.
Згідно з протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення від 24.11.2016 вбачається, що ОСОБА_6 фактично була затримана 24.11.2016 о 10.00 год. слідчим слідчого відділу Білоцерківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_21 . Під час обшуку у затриманої ОСОБА_6 виявлено та вилучено банківську картку банку «Ощадбанк», мобільний телефон, сім катку.
Таким чином протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочинів, вказують на дійсний факт затримання обвинуваченої та не містить у собі будь-яких їхніх зауважень щодо застосування насильства, погроз тощо з боку працівників правоохоронного органу.
Отже, зазначений протокол про затримання у сукупності з іншими дослідженими доказами спростовують версію обвинуваченої ОСОБА_6 про застосування до неї під час досудового слідства недозволених заходів ведення досудового слідства з боку працівників поліції, а саме застосовування фізичного та морального тиску.
В частині доводів обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про застосування до них під час досудового слідства недозволених заходів введення досудового слідства, а саме фізичного та психологічного впливу, то суд їх вважає такими, що не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду, виходячи з того, що для їх обґрунтування обвинуваченими не було надано будь-яких доказів у розумінні статті 84 КПК України, зокрема суд враховує той факт, що обвинувачені про вчинення злочину працівниками правоохоронних органів з даного питання у порядку ст. 214 КПК України не повідомили взагалі, а тому посилання на ці обставини тільки під час судового розгляду даного кримінального провадження, після дослідження відеозаписів зі слідчих експериментів, проведених за участю підозрюваних під час досудового розслідування, є намаганням останніх уникнути кримінальної відповідальності за вчинене.
Не дивлячись на той факт щодо відсутності доказів про застосування з боку працівників поліції під час досудового розслідування недозволених заходів ведення слідства відносно ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , суд зобов'язав прокурора, на підставі зроблених заяв обвинуваченими в судовому засіданні про вчинення відносно них кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 365 КК України на виконання вимог, передбачених ст. 214 КПК України, направити матеріали в правоохоронні органи, з метою проведення відповідної перевірки.
Крім цього суд зауважує, що ухвалює вирок на підставі досліджених доказів по справі, які у своїй сукупності надають можливість суду зробити висновок щодо вини обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 незалежно від прийнятого рішення під час досудового розслідування за заявою останніх щодо застосування відносно них заборонених заходів ведення досудового слідства, що надає можливість суду ухвалити вказаний вирок не очікуючи результатів по зазначеним відомостям про вчинення злочину.
З досліджених судом, висновків експертів, тобто докладних описів проведених експертом досліджень та зроблених за їх результатами висновків, судом встановлено наступне.
Даними висновку експерта № 84 від 23.05.2016 встановлено, що труп гр. ОСОБА_13 знаходився в стані виражених гнильних змін.
При судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_13 знайдені наступні ушкодження: крововиливи в м'яких тканинах голови, перелом кісток носа з ушкодженням слизової оболонки, крововиливи під м'якими мозковими оболонками, крововилив у кінчик язика, переломи під'язикової кістки, щитоподібного та перснеподібного хрящів гортані, переломи шести ребер справа та семи ребер зліва, крововилив в м'яких тканинах навколо переломів, синці на руках.
Вищеописане, а також виявлені переважно понижене кровонаповнення внутрішніх органів; інтерстиціальний набряк строми, внутрішньоальвеолярні крововиливи, ділянки гострої альвеолярної емфіземи й дистелектазів у легенях; осередкові крововиливи в мисці нирки; морфологічні ознаки спазма артерій міокарда, осередковий набряк строми, осередкова фрагментація в міокарді, деліпідізація спонгіоцитів наднирників, набряк-набубнявіння головного мозку з розладом кровообігу в ньому, дають змогу вважати, що настання смерті ОСОБА_13 , 1928 року народження, зумовлено сукупною травмою: закритою травмою голови, шиї та грудей з розвитком шоку.
Вищевказане свідчить про те, що є прямий причинний зв'язок між отриманими ушкодженнями та настанням смерті ОСОБА_13 .
Ушкодження, що спричинили смерть потерпілої мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, по критерію - як небезпечні для життя. Інші ушкодження (синці на руках), мають ознаки легких тілесних ушкоджень.
Виявлені на трупі ушкодження заподіяні тупими предметами, могли виникнути від неодноразових ударів ними по тілу потерпілої та при стисненні шиї.
Характер ушкоджень, наявність реактивних змін в області них, дають змогу вважати, що вони заподіяні на протязі 1-6 годин до моменту настання смерті.
Локалізація та характер ушкоджень, дають можливість вважати, що мало місце не менш ніж десять точок прикладання сили.
Переважна локалізація ушкоджень на передній поверхні тіла ОСОБА_13 дає змогу вважати, що в момент нанесення ушкоджень потерпіла могла бути повернута передньою поверхнею до того хто наносив її ушкодження.
Стан достовірних ознак смерті (трупні плями, трупне задубіння, гнильні зміни) дають змогу вважати, що смерть ОСОБА_13 настала 2-5 діб до моменту огляду трупа на місці події.
При судово-токсикологічній експертизі в крові трупа знайдено - 0,59 % етилового спирту.
Згідно висновку експерта № 575-84 від 30.12.2016 встановлено, що локалізація та характер ушкоджень виявлених на трупі ОСОБА_13 дають змогу вважати, що вони могли виникнути при обставинах, вказаних підозрюваним ОСОБА_5 у протоколі про проведення слідчого експерименту від 12.08.2016.
З висновку судово-психіатричного експерта № 495 від 21.12.2016 встановлено, що ОСОБА_5 під час скоєння інкримінованих йому дій на психічне захворювання не страждав. ОСОБА_5 під час скоєння інкримінованих йому дій міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. Під час проведеного обстеження ознак психічного захворювання у ОСОБА_5 не виявлено. ОСОБА_5 в даний час може усвідомлювати свої дії та керувати ними. Застосування примусових заходів медичного характеру ОСОБА_5 не потребує. ОСОБА_5 може приймати участь у проведенні процесуальних дій за його участі. Клінічних ознак наркоманії та алкоголізму у ОСОБА_5 під час проведеного обстеження не виявлено.
Даними висновку експерта № 500 від 28.12.2016 встановлено, що у поведінці ОСОБА_5 під час допиту та у процесі проведення слідчого експерименту що до відтворення обстановки та обставин інкримінованих йому дій, зафіксованих на наданих для дослідження на відеозаписах, спостерігаються наступні особливості: підекспертний безпосередньо на місці події вільно та впевнено орієнтувався, показання він надавав як у формі діалогу так і формі монологу, самостійно та активно уточнював деталі, на запитання, які йому були поставлені слідчим, відповідав впевнено, динаміка викладення була рівномірною, емоційний фон був рівним. Про всі обставини підекспертний розповідав в деталях, неодноразово повторював та уточнював свої дії в однаковій послідовності. Це свідчить, що підекспертний вільно володіє детальною інформацією про обставини, які мають значення по справі, та міг самостійно їх відтворювати. Підстав для визначення несамостійності надання показів у поведінці ОСОБА_5 , зафіксованій на наданих для дослідження відеозаписах, під час допиту та проведення з ним слідчого експерименту щодо відтворення обстановки інкримінованих йому дій, не спостерігається. Комунікативній діяльності ОСОБА_5 під час допиту та слідчого експерименту у процесі відтворення обстановки та обставин інкримінованих йому дій, зафіксованого на наданих для дослідження відеозаписах, притаманні наступні особливості: надання показань як у формі діалогу так і формі монологу; темп мовлення середній; мовленеві реакції жваві, комунікативно спрямовані, емоційно забарвленні, з використанням відповідних інтелекту та соціально- культуральному статусу підекспертного висловлювань та фраз; динаміка надання показань рівномірна, емоційний фон рівний. Про всі обставини підекспертний розповідав в деталях, він повторював та уточнював свої дії в однаковій послідовності. На запитання слідчих відповідав без ознак невпевненості, нерішучості, в цілому не виявляв пауз та заминок.
На відеозаписах допиту та слідчого експерименту щодо відтворення обстановки та обставин, інкримінованих ОСОБА_5 дій, ознак навіювання, впливу примусу чи інших дій, які б могли спотворити зміст його показів під час досліджуваних слідчих дій, не виявлено. Схильності до фантазування ОСОБА_5 під час слідчих дій з застосуванням відеозапису не виявляв.
З висновку судово-психіатричного експерта № 497 від 21.12.2016 встановлено, що ОСОБА_6 під час скоєння інкримінованих їй дій на захворювання не страждала. ОСОБА_6 під час скоєння інкримінованих їй дій могла усвідомлювати свої дії та керувати ними. Під час проведеного обстеження ознак психічного захворювання у ОСОБА_6 не виявлено. ОСОБА_6 в даний час може усвідомлювати свої дії та керувати ними. Застосування примусових заходів медичного характеру ОСОБА_6 не потребує. ОСОБА_6 може приймати участь у проведенні слідчих дій за її участі. Клінічних ознак алкоголізму та наркотичної залежності у ОСОБА_6 під час проведення обстеження не виявлено.
Даними висновку судово-психіатричного експерта № 498 від 28.12.2016 встановлено, що процес пояснень, наданих ОСОБА_6 під час допиту, проведеного 26.11.2016 та під час слідчого експерименту, проведеного 28.11.2016 із застосуванням відеозапису має наступні індивідуально-психологічні особливості: увага загалом активна протягом всієї процедури допиту. Періодично уникає зорового контакту. Відповіді загалом ухильні, нещирі. Ознак фантазування не виявлено, але вона схильна до експромтів з метою захисту вибраної позиції. Комунікативна діяльність ОСОБА_6 характеризується недостатньою психологічною конгруентністю, тобто такою, що свідчить про наявність у неї під час слідчих дій внутрішньо суперечливих моделей (схем мислення) власної поведінки стосовно пояснень нею особливостей обставин подій, про які вона повідомляє.
Ознак психологічного впливу (чи тиску) з боку вербального (мовного) та невербального (інтонаційного, жестово-знакового) під час слідчих дій з боку учасників слідчих дій, які могли б спотворити зміст показів ОСОБА_6 , не визначено.
Усі запитання, які були поставлені учасниками слідчих дій ОСОБА_6 мали переважно уточнюючий характер. Інтонації поставлених запитань були рівні, вони не містять емоційного залучення. Побудова допиту та слідчого експерименту давала можливість ОСОБА_6 відповідати у вільному темпі і довільній формі.
Ознак фантазування у ОСОБА_6 під час слідчих дій із застосуванням відеозапису не виявлено. Їй притаманна недостатня щирість та ухильність під час надання показань.
Отже, висновки судово-психологічних експертиз № 500 від 28.12.2016 та № 498 від 28.12.2016 спростовують позиції обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 щодо застосування до останніх під час досудового слідства, а саме під час слідчих експериментів, недозволених заходів ведення слідства з боку працівників правоохоронних органів.
З висновку експерта №577-84/д від 30.12.2016 встановлено, що локалізація та характер ушкоджень виявлених на трупі ОСОБА_13 , дають змогу вважати, що вони могли виникнути при обставинах вказаних підозрюваним ОСОБА_12 у протоколі проведення слідчого експерименту від 30.12.2016.
Даними висновку судово-психіатричного експерта № 496 від 21.12.2016 встановлено, що ОСОБА_12 під час скоєння інкримінованих йому дій на психічне захворювання не страждав. ОСОБА_12 під час скоєння інкримінованих йому дій міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. Під час проведеного обстеження ознак психічного захворювання у ОСОБА_12 не виявлено. ОСОБА_12 в даний час може усвідомлювати свої дії та керувати ними. Застосування примусових заходів медичного характеру він не потребує. ОСОБА_12 може приймати участь у проведенні процесуальних дій за його участі. Клінічних ознак алкоголізму та наркоманії у ОСОБА_12 під час проведеного обстеження не виявлено.
З висновку експерта № 5156/д від 29.12.2016 встановлено, що сліди пальців рук (руки) з розмірами по осях 20x28 мм, 22x27 мм, 18х37 мм, 14х20 мм, 18x22 мм та 15х23 мм, які були вилучені 15.06.2016, придатні для ідентифікації по них особи (осіб).
Сліди пальців рук (руки) з розмірами по осях 18x27 мм, 14x34 мм та 13x19 мм, які були вилучені 15.06.2016 року, непридатні для ідентифікації по них особи (осіб).
Слід пальця руки з розмірами по осях 18x37 мм залишений середнім пальцем лівої руки гр. ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 дактилокарту заповнену на ім'я якого надано на дослідження в якості порівняльного матеріалу.
Слід пальця руки з розмірами по осях 14x20 мм залишений великим пальцем лівої руки гр. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 дактилокарту заповнену на ім'я якого надано на дослідження в якості порівняльного матеріалу.
Слід пальця руки з розмірами по осях 18x22 мм залишений великим пальцем правої руки гр. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 дактилокарту заповнену на ім'я якого надано на дослідження в якості порівняльного матеріалу.
Слід пальця руки з розмірами по осях 15x23 мм залишений великим пальцем лівої руки гр. ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дактилокарту заповнену на ім'я якої надано на дослідження в якості порівняльного матеріалу.
Сліди пальця руки з розмірами по осях 20х28 мм та 22x27 мм залишені не гр. ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , не гр. ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та не гр. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дактилокарти заповнені на ім'я яких надано на дослідження в якості порівняльного матеріалу.
Судом не застосовувалися до висновку експерта № 5156/д від 29.12.2016 принцип «плодів отруєного дерева», оскільки у висновку відсутні посилання на результати експертизи щодо слідів вилучених з речового доказу (порожня пластикова коробка для медалей), який визнаний недопустимим доказом.
Отже, згідно з ч. 5 ст. 356 КПК України, в ході судового розгляду кожна сторона кримінального провадження для доведення або спростування достовірності висновків експертів, мала право надати суду відомості, які б стосувалися знань, вмінь, кваліфікації, освіти та підготовки цих експертів, однак стороною захисту такі відомості суду надані не були та в судовому засіданні судом не встановлені.
Тож, зазначені висновки суд визнає належними і допустимими доказами, оскільки останні відповідають вимогам КПК України, а безпосередньо порушень вимог статей 87, 101-102 КПК України, судом не встановлено та учасниками судового провадження не доведено.
В свою чергу, відповідно до положень ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Відповідно до ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Так, у судовому засіданні стороною захисту, а саме захисником ОСОБА_10 в порядку ч. 1 ст. 363 КПК України заявлено клопотання про доповнення судового розгляду, а саме про надання стороною обвинувачення протоколів одночасних допитів обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з підозрюваним ОСОБА_12 , відносно якого кримінальне провадження закрито, у зв'язку зі смертю останнього, для дослідження.
Судом враховано, що згідно зі ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.
Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.
Крім цього, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.
Однак, судом приймається до уваги вимоги ч. 5 ст. 9 КПК України, де зазначено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
З викладених норм вбачається, що всі докази, як правило, повинні подаватися під час публічного розгляду в присутності обвинуваченого для забезпечення змагальності сторін. Однак з цього правила існують винятки, але вони не можуть порушувати права захисту. З позиції ЄСПЛ вбачається, що якщо підсудному було надано відповідну та належну можливість заперечити такі показання, чи то при їх наданні, чи на пізнішому етапі, прийняття їх як доказів не суперечитиме саме по собі вимогам п.1 та п. 3«d» ст.6 Конвенції. Але з цього випливає, що засудження не може виключно або вирішальною мірою ґрунтуватися на показаннях, які сторона захисту не могла оспорити.
Суд вважає за необхідне зазначити, що безпосередність дослідження доказів означає звернену до суду вимогу закону про дослідження ним всіх зібраних у конкретному кримінальному провадженні доказів шляхом допиту обвинувачених, потерпілих, свідків, експерта, огляду речових доказів, оголошення документів, відтворення звукозапису і відеозапису тощо. Ця засада кримінального судочинства має значення для повного з'ясування обставин кримінального провадження та його об'єктивного вирішення. Безпосередність сприйняття доказів дає змогу суду належним чином дослідити і перевірити їх (як кожний доказ окремо, так і у взаємозв'язку з іншими доказами), здійснити їх оцінку за критеріями, визначеними у ч. 1 ст. 94 КПК, і сформувати повне та об'єктивне уявлення про фактичні обставини конкретного кримінального провадження.
Однак, відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 97 КПК України суд має право визнати неможливим допит особи, якщо вона відсутня під час судового засідання внаслідок смерті або тяжкої хвороби, яка заважає останній бути присутній в судовому засіданні безпосередньо.
Отже, стороною захисту наданий активний запис про смерть № 5035 від 25.03.2020 обвинуваченого ОСОБА_12 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , у зв'язку з чим кримінальне провадження відносно останнього було закрито ухвалою суду від 19.05.2020, таким чином допитати обвинуваченого ОСОБА_12 у судовому засіданні не уявляється можливим, у зв'язку з чим клопотання сторони захисту судом задоволено.
Так, стороною обвинувачення наданий протокол одночасного допиту підозрюваних ОСОБА_12 та ОСОБА_6 від 23.12.2016 з відеозаписом до нього, який відкривався стороні захисту на стадії досудового розслідування при ознайомленні з матеріалами кримінального провадження.
З дослідженого СД-диску, долученого до протоколу одночасного допиту підозрюваних ОСОБА_12 та ОСОБА_6 від 23.12.2016, який проведений слідчим Білоцерківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_21 вбачається, що підозрювані повністю підтвердили надані та відтворені ними показання під час проведених слідчих експериментів від 28.11.2016 та 30.12.2016 з одночасним підтвердженням підозрюваною ОСОБА_6 показань ОСОБА_12 , який в свою чергу додав, що всі тілесні ушкодження потерпілій ОСОБА_13 у будинку останній, завдавав виключно ОСОБА_5 , не зважаючи на той факт, що ОСОБА_12 перед тим, як рухаючись до будинку потерпілої попереджав ОСОБА_5 , щоб він не застосовував фізичне насильство до потерпілої, як він це робив під час попередніх злочинів, які він вчиняв у м. Черкасах, а саме під час вчинення злочинів відносно жінок похилого віку, наносив їм удари ногою в обличчя.
Крім цього прокурором наданий протокол одночасного допиту підозрюваних ОСОБА_5 та ОСОБА_12 з СД - диском до нього, який при намаганні суду відтворити відеозапис з технічної несправності, не представилось можливим, у зв'язку з чим вказаний протокол одночасного допиту підозрюваних, суд не приймає до уваги.
Отже, згідно з аналізом норм національного законодавства вбачається, що суд при розгляді справи повинен забезпечити право сторін на допит особи, яка дає показання, важливі для вирішення справи, і не вправі використовувати позасудові свідчення такої особи, але якщо попри всі необхідні заходи забезпечити явку такої особи виявилося неможливим, на підставі ч. 3 ст. 97 КПК України, сторона на доведення своєї позиції може надати суду показання особи, які та давала під час досудового розслідування, і сам факт відсутності такої особи під час судового розгляду не може бути підставою для визнання таких її показань недопустимим доказом.
При цьому суд враховує позицію ЄСПЛ по вказаному питанню, викладену у рішенні від 27.01.2009 у справі «A.L. проти Фінляндії», а саме те, що вирок не може ґрунтуватись виключно або вирішальною мірою на показаннях, які сторона захисту не може заперечити та вважає його допустимим у сукупності з іншими дослідженими доказами у судовому засіданні.
Таким чином, дослідивши протокол одночасного допиту підозрюваних ОСОБА_12 та ОСОБА_6 від 23.12.2016 суд враховує, що у дослідженому протоколі викладені обставини знайшли своє підтвердження в повній мірі під час досудового розслідування та судового розгляду, а також підтверджується іншими дослідженими доказами по провадженню та не є єдиним доказом на підтвердженні вини обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих ними дій.
Отже, досліджені вищевикладені докази по кримінальному провадженню свідчать про вину ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у інкримінованих їм діяннях, а позиція останніх щодо невизнання вини свідчить лише про намагання ухилитися від кримінальної відповідальності за вчинене.
За таких обставин, враховуючи вищезазначене, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, приходить до висновку про повну доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, п. 6, п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України, та повну доведеність вини обвинуваченої ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України.
Стаття (частина статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.
При кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_5 , судом врахований висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах відображений Верховним Судом колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у постанові від 11.07.2019 в справі № 331/1168/17, де зазначено, що учинене з корисливих мотивів умисне вбивство кваліфікується в разі, коли винний, позбавляючи життя потерпілого, бажав одержати у зв'язку з цим матеріальні блага для себе або інших осіб, одержати чи зберегти певні майнові права, уникнути матеріальних витрат чи обов'язків або досягти іншої матеріальної вигоди. При цьому має значення, чи одержав винний ту вигоду, яку бажав одержати внаслідок убивства, а також коли виник корисливий мотив до початку чи під час вчинення цього злочину. У разі вчинення умисного вбивства під час розбійного нападу, дії винного кваліфікуються за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України і статтею, якою передбачено відповідальність за злочинне заволодіння майном, тобто за ч. 4 ст. 187 КК України.
Крім цього п. 16 Пленуму Верховного Суду України від 07.02.2003 № 2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи» передбачено, що вчиненим за попередньою змовою групою осіб (п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України ) умисне вбивство вважається тоді, коли в позбавленні потерпілого життя брали участь декілька осіб (дві і більше), які заздалегідь, тобто до початку злочину, домовилися про спільне його виконання.
За цей злочин несуть відповідальність і ті особи, котрі хоча й не вчинювали дій, якими безпосередньо була заподіяна смерть потерпілому, але будучи об'єднаними з іншими співвиконавцями вбивства єдиним умислом, спрямованим на позбавлення потерпілого життя, виконали хоча б частину того обсягу дій, який група вважала необхідним для реалізації цього умислу. З урахуванням конкретних обставин справи та змісту спільного умислу осіб, що вчинюють убивство за попередньою змовою, до таких дій належать: застосування на початку нападу насильства щодо потерпілого з метою приведення його у безпорадний стан з тим, щоб інший співучасник, скориставшись таким станом, заподіяв потерпілому смерть; подолання опору потерпілого з метою полегшити заподіяння йому смерті іншим співучасником; усунення певних перешкод, що в конкретній ситуації заважають іншій особі заподіяти потерпілому смерть або істотно ускладнюють це; надання особі, яка згідно з домовленістю заподіює смерть потерпілому, конкретної допомоги під час учинення вбивства (у вигляді порад, передачі зброї тощо); ведення спостереження за потерпілим, іншими особами чи обстановкою безпосередньо перед убивством або під час його вчинення з метою забезпечити реалізацію спільного умислу тощо.
Якщо учасники групи діяли узгоджено щодо декількох осіб, хоча кожен із них позбавив життя одного потерпілого, дії кожного зі співучасників розглядаються як умисне вбивство двох або більше осіб, вчинене за попередньою змовою, і кваліфікується за пунктами
1 і 12 ч. 2 ст. 115 КК України.
Так, під час судового розгляду по кримінальному провадженню з встановлених фактичних обставин вбачається, що відповідно до показань підозрюваних ОСОБА_12 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 наданих та відтворених під час проведення слідчих експериментів на стадії досудового розслідування, останні прийшли до ОСОБА_13 до дому за адресою: АДРЕСА_6 , з метою заволодіння майном останньої і саме під час вчинення розбою у обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_12 виник умисел на вбивство потерпілої, що підтверджується показаннями під час одночасного допиту підозрюваних ОСОБА_15 та ОСОБА_12 , які зазначили, що приїхали до вказаного будинку з метою заволодіння цінним майном потерпілої ОСОБА_13 , у зв'язку з чим проникли до будинку останньої та ОСОБА_6 , представившись контролером електромереж, зайшла з ОСОБА_5 до будинку потерпілої. Вказані показання повністю знайшли своє підтвердження в матеріалах кримінального провадження, а саме протоколом огляду місця події від 21.02.2016 у якому зафіксована порушена обстановка речей у будинку у вигляді розкиданих речей по будинку потерпілої, а саме перевернуті стільці, дивани, відкриті дверцята тумбочок та шухляд шаф, а також вилучення відбитків слідів пальців рук з речей потерпілої у будинку, під час огляду місця події, які згідно висновку судово - дактилоскопічної експертизи належать ОСОБА_5 , ОСОБА_12 та ОСОБА_6 . Вказане свідчить про те, що обвинувачені прикладали певний час та зусилля для відшукання матеріальних цінностей потерпілої, а зв'язані кінцівки потерпілої та чисельні тілесні ушкодження на різних частина тіла нанесені кулаками рук та ударами ніг, а також які наносилися в різних кімнатах будинку, про що свідчать виявлені на різних предметах побуду сліди бурого кольору, дають підстави вважати, що мотивом позбавлення життя потерпілої, який виник саме під час розбійного нападу, а не до чи після нього, було бажання обвинувачених отримати матеріальні блага для себе, тому в діях обвинуваченого ОСОБА_5 наявна ідеальна сукупність злочинів, тобто його дії підпадають під кваліфікацію за ч. 4 ст. 187, п. 6, п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України.
Крім цього судом під час судового розгляду був встановлений спосіб учинення інкримінованих обвинуваченим злочинів, та досліджені відповідні докази в обсязі, достатньому для доведення, що було вчинене кримінальне правопорушення, у якому обвинувачуються особи.
Так, в судовому засіданні встановлено, що обвинувачені ОСОБА_6 та ОСОБА_5 є співвиконавцями розбійного нападу на потерпілу ОСОБА_13 , оскільки обвинувачені діяли з єдиним умислом, спрямованим на заволодіння майном потерпілої.
Враховуючи судову практику викладену у постанові Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 23/7453/17 суд зазначив, що співучасником розбійного нападу визнається особа, яка безпосередньо до потерпілого не застосовувала насильство, небезпечне для його життя чи здоров'я, однак у межах домовленості з іншими співучасниками вчинила напад з метою заволодіння майном потерпілого.
Отже, матеріалами кримінального провадження встановлено, що ОСОБА_6 разом з ОСОБА_5 та ОСОБА_12 домовилися про спільне вчинення злочину, проникли до житла ОСОБА_13 та здійснили напад на неї, заволоділи її майном (грошима), застосували насильство, яке є небезпечним для життя та здоров'я потерпілої.
Той факт, що ОСОБА_6 безпосередньо не наносила удари потерпілій, не виключає її участі в розбійному нападі, оскільки вона та ОСОБА_5 вчиняли узгоджені спільні дії, а потім спільно розпорядилися викладеним майном.
Таким чином з огляду на наведене та у світлі формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_5 за ч. 4 ст. 187 КК України, оскільки останній вчинив розбій, вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднаний з нанесенням тяжких тілесних ушкоджень та проникненням у житло, особою, яка раніше вчинила розбій, та за п. п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, оскільки останній вчинив умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, вичинене з корисливих мотивів за попередньою змовою групою осіб.
Дії ОСОБА_6 суд кваліфікує за ч. 3 ст. 187 КК України, оскільки остання вчинила напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбою), вчиненого за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з проникненням у житло.
Підстав у відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення, чи його зміни, суд не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод не встановлено.
Мотиви призначення відповідного покарання.
При визначенні обвинуваченому ОСОБА_5 виду та розміру покарання, суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України враховує характер та ступень тяжкості скоєного, дані про особу винного, який не має місця реєстрації та постійного місця проживання на території України, на обліку у лікаря - нарколога та лікаря - психіатра не перебуває, раніше судимий за корисливі злочині, а також за вчинення розбійних нападів, однак на шлях виправлення на став та знов вчинив розбій та умисне вбивство, що дає підстави суду вважати про підвищення ступеня суспільної небезпеки обвинуваченого ОСОБА_5 перед суспільством. При цьому суд звертає увагу та враховує той факт, що ОСОБА_5 вперше був засудженим неповнолітнім у віці 17 років, за шахрайство, надалі через два роки останнього засудили по двох епізодах розбійного нападу та грабежу, що свідчить про вперте небажання ОСОБА_5 виправлятися, а навпаки - кожен новий злочин характеризується підвищеним ступенем суспільної небезпеки.
З останнього вироку Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27.06.2017 вбачається, що ОСОБА_5 засуджений за трьома епізодами розбійних нападів, які вчиняв разом з ОСОБА_12 , при цьому потерпілими від злочинних посягань ОСОБА_5 є особи жіночої статі та переважно похилого віку, що свідчить, що ОСОБА_5 обирав слабших від нього людей, які в силу свого віку та фізичної статури не могли дати йому відсіч. При цьому також судом під час судового розгляду встановлені спільні ознаки способів вчинення злочинів обвинуваченим ОСОБА_5 , а саме ОСОБА_5 при вчиненні злочинів, за попереднім вироком, та за даним вироком, спочатку наносив тілесні ушкодження потерпілій кулаками рук, потім перейшов до ударів ногами в груди, з метою з'ясування у потерпілої, де остання зберігає свої заощадження, а після того, як не отримав бажаної інформації, ОСОБА_5 побоюючись, що потерпіла може їх видати правоохоронним органам, оскільки бачила їх обличчя, позбав життя потерпілу. Після чого ОСОБА_5 із агресією та безжальністю до потерпілої, яка була жінкою похилого віку, яка не намагалася чинити опір нападникам, обома ногами стрибнув на голову зв'язаної, лежачої на підлозі, побитої потерпілої ОСОБА_13 .
Спосіб вчинення злочинів дає суду підставу для висновку що ОСОБА_5 є особою позбавленою загальнолюдських цінностей, а притаманні йому такі риси як безжальність, агресі вказують, що він є особою, яка становить небезпеку для суспільства.
Крім цього ОСОБА_5 має явну антисоціальну спрямованість, при наявності молодого віку, останній не працевлаштований, корисною працею не займається, неодружений, не має утриманців, тобто відсутні міцні соціальні зв'язки, під час судового розгляду неодноразово демонстрував агресію по відношенню до прокурора, дозволяв на адресу останнього висловлювати погрози розправи в разі висловлення ним під час судових дебатів міри покарання відносно нього у вигляді довічного позбавлення волі.
Також судом враховані обставини, що характеризують особу ОСОБА_5 , а саме останній у потерпілого ОСОБА_16 вибачення не просив, після завдання тілесних ушкоджень ОСОБА_13 швидку медичну допомогу не викликав, тобто не намагався виправити наслідки ситуації, а крім цього, ще взявши ключ від вхідних дверей потерпілої, зачинив двері на ключ, який викинув на певній відстані від будинку, попереджаючи будь-яку можливість стороннім людям (сусідам) надати допомогу потерпілій ОСОБА_13 , відсутність самокритики й співчуття до потерпілої, не відшкодування потерпілому шкоди, завданої внаслідок вчинення злочинів. Судом також враховуються наслідки вчинених злочинів, які полягають у позбавленні життя людини, що має незворотний характер, а також ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень (злочинів), а саме класифікацію за ст. 12 КК України, згідно з якою ч. 4 ст. 187 та п. 6, п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України є особливо тяжкими злочинами. Крім цього суд врахував той факт, що обвинувачений ОСОБА_5 під час вчинення злочинів приймав активну роль, яка мала агресивний характер.
Обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , передбачені ст. 66 КК України, судом не встановлено.
Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , передбачена ст. 67 КК України, суд визнає вчинення злочинів щодо особи похилого віку.
З врахуванням викладеного, суд вважає, що з метою виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, обвинуваченому ОСОБА_5 слід призначити, на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, обравши спосіб поглинення менш суворого покарання більш суворим, покарання виключно у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю обвинуваченого, із застосуванням ч. 3 ст. 70 КК України, до основного покарання, призначеного за сукупністю злочинів, приєднати додаткове покарання, призначені судом за злочини, у вчиненні яких особу було визнано винною.
Таким чином до основного покарання ОСОБА_5 призначеного за сукупністю злочинів, підлягає приєднанню додаткове покарання у вигляді конфіскації майна. Отже саме таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення особи обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Судом також встановлено, що обвинувачений ОСОБА_5 вироком Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27.06.2017 був засуджений за ч. 3 ст. 186, ч. 1 ст. 187, ч. 3 ст. 187 КК України із застосуванням ст. 70 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк сім років з конфіскацією 1/2 частини всього майна, яке є власністю засудженого.
Враховуючи, що дані кримінальні правопорушення ОСОБА_5 вчинив до ухвалення вирокуПридніпровського районного суду м. Черкаси від 27.06.2017, у зв'язку з чим необхідно ОСОБА_5 остаточно призначити покарання за сукупністю кримінальних правопорушень у відповідності з ч. 4 ст. 70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим та визначити остаточне покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією майна.
Строк відбуття покарання по даному вироку рахувати з 14.09.2021, зарахувавши ОСОБА_5 до строку покарання часткове відбуте ним покарання за попереднім вироком Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27.06.2017 з 27.10.2017 по 13.09.2021 виходячи із правил зарахування строку попереднього ув'язнення, передбаченого ч. 5 ст. 72 КК України, в редакції Закону № 838-VIII, із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
З урахуванням вищевикладених обставин, суд приходить до висновку, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_5 не можливе без ізоляції від суспільства, підстав для звільнення від відбування покарання з випробуванням, у відповідності до вимог ст. 75 КК України, або ж застосування ст. 69 КК України, чи норм ст. 69-1 КК України до обвинуваченого ОСОБА_5 , суд не знаходить, у зв'язку з відсутністю передумов за яких дані правові норми можуть бути застосовані, та оскільки суд однозначно переконаний в тому, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, визначена даним вироком остаточна міра покарання, а саме у виді довічного позбавлення волі із конфіскацією всього майна, яке є власністю обвинуваченого, є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів (кримінальних правопорушень).
Згідно з вимогами статей 65 КК України, при призначенні обвинуваченій ОСОБА_6 покарання суд, враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, яке згідно зі ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином.
Обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченої ОСОБА_6 , передбаченою ст. 66 КК України, суд визнає наявність на утриманні малолітньої дитини.
Доводи про наявність у обвинуваченої ОСОБА_6 на утриманні матері похилого віку, суд не враховує, оскільки відповідних документів надано суду не було, у зв'язку з чим зазначений аргумент не може бути врахований, як обставину, яка пом'якшує покарання обвинуваченої.
Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченої ОСОБА_6 , передбаченою ст. 67 КК України, суд визнає вчинення злочину щодо особи похилого віку.
Крім цього при призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_6 суд враховує дані про особу обвинуваченої, а саме те, що вона раніше не судима, має місце реєстрації, яке не співпадає з фактичним місцем проживанням, оскільки місце її реєстрації, розташоване у м. Макіївка, Донецької області, яке знаходиться на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, офіційно не працевлаштована, корисною роботою не займається, має молодий вік, незаміжня, на утриманні має малолітнього сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває.
Враховуючи відсутність у обвинуваченої ОСОБА_6 каяття щодо вчиненого розбійного нападу на потерпілу ОСОБА_13 , оскільки вину не визнала, у потерпілого ОСОБА_16 вибачення не просила, шкоду завдану злочином відшкодовувати не намагалася, потерпілій ОСОБА_13 швидку медичну допомогу не викликала, тобто не намагалася виправити наслідки ситуації, у зв'язку з чим суд вважає за необхідне призначити покарання у межах санкції частини 3 статі 187 КК України ближче до максимальної межи покарання у виді позбавлення волі з застосуванням додаткового обов'язкового покарання у вигляді конфіскації Ѕ частини майна.
З урахуванням вищевикладених обставин, суд приходить до висновку, що перевиховання обвинувач ОСОБА_6 З.В. не можливе без ізоляції від суспільства, підстав для звільнення від відбування покарання з випробуванням, у відповідності до вимог ст. 75 КК України, або ж застосування ст. 69 КК України, чи норм ст. 69-1 КК України до обвинувач ОСОБА_6 З.В., суд не знаходить, у зв'язку з відсутністю передумов за яких дані правові норми мають змогу бути застосовані, та оскільки суд однозначно переконаний в тому, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, визначена даним вироком остаточна міра покарання, а саме у виді позбавлення волі на певний строк із конфіскацією всього майна, яке є власністю обвинуваченої, є достатньою для виправлення обвинуваченої та попередження нових злочинів (кримінальних правопорушень).
Призначене покарання обвинувач ОСОБА_5 Т.Р ОСОБА_6 З.В. перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особами винних адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину, так як категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину.
Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.
Відповідно з протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення від 24.11.2016 вбачається ОСОБА_6 З.В. фактично була затримана 24.11.2016 о 10.00 год., відносно якої ухвалою слідчого судді застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який неодноразово був продовжений під час судового розгляду.
Застосовані запобіжні заходи відн ОСОБА_14 Т.Г ОСОБА_6 З.В. у вигляді тримання під вартою, відповідно до клопотання прокурора, підлягають продовженню до набрання вироком законної сили.
Строк відбування покар ОСОБА_6 З.В. необхідно рахувати з часу її фактичного затримання, а саме з 24.11.2016, при цьому вирішуючи питання про зарахування до строку відбування покарання обвинуваченій терміну попереднього ув'язнення на підставі ч. 5 ст. 72 КК України, в редакції Закону № 838-VIII,суд вважає зараху ОСОБА_6 З.В. термін попереднього ув'язнення у період з 24.11.2016 по час набрання законної сили вироком, - з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Долю речових доказів суд вирішує в порядку ст. 100 КПК України.
Процесуальні витрати в порядку статей 122, 124 КПК України, пов'язані із залученням експерта підлягають стягнен ОСОБА_14 Т.Г ОСОБА_6 З.В. в розмірі 2306,00 гривень з кожного, тобто на загальну суму 6917,42 гривень.
При вирішенні цивільного позову позивача/потерпілого по сп ОСОБА_16 П.І ОСОБА_5 Т.Р ОСОБА_12 Л.М. про відшкодування майнової та моральної шкоди завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, суд виходить з наступного.
З матеріалів кримінального провадження встановлено, що цивільний поз ОСОБА_16 П.І. є племінником поме ОСОБА_13 О.П., у зв'язку з чим судом достеменно встановлено родинний зв'язок між померлою та цивільнім позивачем, у якого з'явилось право на відшкодування моральної та матеріальної шкоди.
Цивільний позивач свої вимоги обґрунтував пережитими стражданнями та супутніми витратами пов'язаними з похова ОСОБА_13 ї О.П.
Цивільний відпов ОСОБА_5 Т.Р. заявлений цивільний позов визнав у повному обсязі.
Суд, заслухавши думку учасників процесу, дослідивши надані ними доказами з точки зору належності і допустимості, та розглянувши сам спір у кримінальному провадженні, на підставі ч. 5 ст. 128 КПК України, за правилами, встановленими цим Кодексом та в частині процесуальних відносин, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, які цим Кодексом не врегульовані, застосувавши норми Цивільного процесуального кодексу України в частині, що не суперечать засадам кримінального судочинства, вважає за необхідне зазначити про таке.
Згідно з ч. 1 ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право пред'явити цивільний позов до обвинуваченого.
Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст.11 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України, що кореспондується з нормами ст. 1177 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
У судовому засіданні цивільним позивачем було надано у розумінні ст. 60 ЦПК України належні та допустимі докази понесеної позивачем матеріальної шкоди у сумі 22607 грн., а тому позов у цій частині слід задовольнити, як обґрунтований та стягнути зазначену су ОСОБА_5 а Т.Р.
Разом з тим, вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди, суд враховує, за яких обставин і якими діями вона завдана, яким є ступінь вини кожного з заподіювачів, в якій грошовій сумі потерпілий вказує на пов'язані з нею втрати та з чого при цьому виходить.
Зокрема, статтею 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
У відповідності ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Зокрема, п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» N 4 від 31.03.1995 регламентовано, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
За таких обставин суд, враховуючи наявність моральної (немайнової) шкоди у потерпі ОСОБА_16 П.І., яка була завдана кримінальним правопорушенням (злочином), та виходячи з положень ст. 128 КПК України, та норм ЦК України, визначає розмір такої шкоди з урахуванням характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення), стану здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках, часу та зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану та з урахуванням інших обставин, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості й вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого/цивільного відпові ОСОБА_5 Т.Р. на користь потерпі ОСОБА_16 П.І. цивільного позивача 1000000 гривень.
Керуючись статтями 368, 371, ч. 2 ст. 373, 374, 376 КПК України, колегія суддів,
- за ч. 4 ст. 187 КК України чотирнадцяти років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю обвинуваченого;
- за п. п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю обвинуваченого.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворих покарань більш суво ОСОБА_5 овичу визначити остаточне покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю обвинуваченого.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим покаранням призначеного за даним вироком та вироком Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27.06.2017 та визначити остаточне покар ОСОБА_5 овичу у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю обвинуваченого.
Строк відбування покар ОСОБА_5 овичу рахувати з моменту постановлення вироку, тобто з 14.09.2021, зарахувавши в строк покарання часткове відбуте ним покарання за попереднім вироком Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27.06.2017 з 27.10.2017 по 13.09.2021 виходячи із правил зарахування строку попереднього ув'язнення, передбаченого ч. 5 ст. 72 КК України, в редакції Закону № 838-VIII, із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Запобіжний захід, як захід забезпечення кримінального провадже ОСОБА_5 овичу у вигляді тримання під вартою продовжити до набрання вироком законної сили.
Цивільний п ОСОБА_16 П.І. задовольнити.
Стягну ОСОБА_5 овича на кор ОСОБА_16 П.І. 1000000 гривень (один мільйон) моральної шкоди, та 22607,00 гривень (двадцять дві тисячі шістсот сім) матеріальної шкоди.
Строк відбування покар ОСОБА_6 рівні рахувати з моменту набрання вироком законної сили, зарахувавши в строк покарання на підставі ч. 5 ст. 72 КК України, в редакції Закону № 838-VIII, строк попереднього ув'язнення з 24.11.2016 по час набрання вироком законної сили, із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Запобіжний захід, як захід забезпечення кримінального провадження, обвинувач ОСОБА_6 рівні у вигляді тримання під вартою продовжити до набрання вироком законної сили.
Стягну ОСОБА_5 ович ОСОБА_6 рівни на користь держави витрати на проведення експертиз, а саме судово-трасологічної експертизи від 21.02.2016 №19/4-04/440 в сумі 351,84 грн., судово-трасологічної експертизи від 21.02.2016 №4-04/437 в сумі 550,25 грн., судової експертизи від 21.02.2016 №4-03/380 в розмірі 3704,68 грн., дактилоскопічної експертизи 29.12.2016 №5156/д - 880,40 грн., що разом становить - 6917,42 гривень, тобто по 2306,00 грн. з кожного.
Речові докази по справі, а саме ніж з рукояткою та порожню пляшку, які зберігаються в камері зберігання речових доказів Білоцерківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області за квитанцією №205 від 12.04.2016; та паперові конверти 9 штук, в яких знаходилися: частина вати 2 штуки, вушна паличка, зразки волосся в кількості 5 штук, зразок крові, поліетиленові пакети 5 штук, в яких знаходилися: скотч, копія договору, нитка, подушка, майка, шкарпетки 2 пари, колготки 2 пари, труси, ковта, які зберігаються в камері зберігання речових доказів Білоцерківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області за квитанцією №142 від 15.03.2016; а також чотири металеві медалі, значок «СССР», пластикова коробка для медалі, які знаходяться в поліетиленовому пакеті №1805033 та гаманець, який знаходиться у поліетиленовому пакеті №1312350, які зберігаються в камері зберігання речових доказів Білоцерківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області за квитанцією №228/2 від 14.02.2018, №224/2 від 14.02.2018, №226/2 від 14.02.2018, після вступу вироку в законну силу - знищити.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Обвинуваченим та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія вироку надсилається не пізніше наступного дня після проголошення.
Головуючий: Суддя: Суддя:
ОСОБА_1 О.В. ОСОБА_2 Ю.Є. ОСОБА_3 В.О.