Справа № 153/280/21
Провадження №11-кп/801/730/2021
Категорія: 21
Головуючий у суді 1-ї інстанції ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
20 вересня 2021 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі:
головуючого: ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі ОСОБА_5
з участю прокурора ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці кримінальне провадження №12021025170000025, внесене в єдиний реєстр досудових розслідувань 15.02.2021 за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Ямпільського відділу Могилів-Подільської окружної прокуратури ОСОБА_8 на вирок Ямпільського районного суду Вінницької області від 06 квітня 2021 року по обвинуваченню
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, не одруженого, раніше судимого:
-16.12.2019 року Ямпільським районним судом Вінницької області за ч.3 ст.185 КК України до 4 (чотирьох) років позбавлення волі; на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 3 (три) роки;
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч.1 ст.125 КК України,-
Зміст судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини.
Вироком Ямпільського районного суду Вінницької області від 06 квітня 2021 року ОСОБА_7 визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч.1 ст.125 КК України і призначено покарання у виді штрафу в розмірі 50 (п'ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
На підставі ст.ст.71, 72 ч.3 КК України за сукупністю вироків остаточне покарання визначено у виді штрафу в розмірі 50 (п'ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень та постановлено вирок Ямпільського районного суду Вінницькрї області від 16.12.2019 року виконувати самостійно.
Вироком встановлено, що ОСОБА_7 15 лютого 2021 року приблизно о 10 годині 00 хвилин разом з знайомим ОСОБА_9 перебував в житловому будинку АДРЕСА_1 . В цей же час між ними на побутовому ґрунті виникла суперечка, в ході якої ОСОБА_7 , знаходячись в стані алкогольного спяніння, з метою заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому головою наніс удар в ділянку обличчя (носа) ОСОБА_9 , а також наніс кулаком правої руки два удари в обличчя потерпілого. Згідно висновку судово-медичного експерта №38 від 16.02.2021 року у ОСОБА_9 виявлені тілесні ушкодження у вигляді синця на верхній та нижній повіках лівого ока, який сходиться у внутрішнього кута, забою м'яких тканин спинки носа, синця на лівому скаті носа в середній третині, синця на верхній повіці правого ока, синця в лобній ділянці зліва від середньої лінії, синця в ділянці лівої вилиці, синця на верхній губі зліва, які в сукупності та кожне окремо відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
Таким чином ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення (проступок), передбачений ч.1 ст.125 КК України, тобто умисне легке тілесне ушкодження.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, що її подала.
В апеляційній скарзі прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Ямпільського відділу Могилів-Подільської окружної прокуратури ОСОБА_8 ставиться питання про скасування вироку в частині призначення покарання через неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості та постановлення нового вироку судом апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга мотивована тим, що вирок суду в частині призначення покарання як за вчиненим злочином, так і за сукупністю злочинів є незаконним та необґрунтованим. На думку прокурора суд призначаючи покарання за ч.1 ст.125 КК України не дотримався загальних засад призначення покарання, а саме не врахував особу винного, через що дійшов невірного висновку про можливість призначення найменш суворого виду покарання, визначеного в санкції статті. Окрім того судом при призначенні остаточного покарання допущено неправильне застосування положень ст.71 КК України.
Позиції учасників судового провадження.
Прокурор ОСОБА_6 підтримав доводи апеляційної скарги прокурора у провадженні з підстав, викладених в ній та просив задовольнити її в повному об'ємі.
Обвинувачений ОСОБА_7 заперечив проти задоволення апеляційної скарги прокурора, вважаючи вирок суду законним та обґрунтованим.
Мотиви суду.
Заслухавши доповідача, виступи учасників провадження, дослідивши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення в межах апеляційних скарг.
Відповідно до ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим, тобто ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України; ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог ст.94 КПК України; з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав його ухвалення.
Як убачається з вироку, суд правильно встановив фактичні обставини справи і дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення (проступку). Зазначені обставини в апеляційній скарзі прокурора не оспорюються та перевірці судом апеляційної інстанції не підлягають.
Стосовно доводів апеляційної скарги прокурора в частині м'якості призначеного покарання суд зазначає, що відповідно ч.2 ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. При цьому відповідно до ч.2 ст.52 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобіганню вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
За приписами ч.2 ст.8 КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
У справах «Бакланов проти Росії» (рішення від 09.06.2005 року) та «Фрізан проти Росії» (рішення від 24.03.2005 року) Суд зазначав, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним.
Крім того, у справі «Ізмайлов проти Росії» (рішення від 15.10.2008 року) Суд встановив, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар для особи», чого суд першої інстанції не дотримав.
Таким чином на переконання апеляційного суду кримінальне покарання повинно бути справедливим балансом з однієї сторони між необхідністю застосування заходів примусу внаслідок вчиненого кримінального правопорушення та усвідомлення винною особою необхідності її понести, та з іншої сторони такі заходи примусу мають бути достатніми для перевиховання особи та попередження нових злочинів.
Також необхідно зазначити, що Верховним Судом 01.02.18 у справі №634/609/15-к (провадження 51-658км17) визначено поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві, яка за визначенням охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
Окрім наведеного ККС ВС у постанові від 09.10.2018. (справа 756/4830/17-к) дійшов висновку, що термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанцій, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті (частини статті) Особливої частини КК, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
Як убачається з вироку, судом зазначені норми закону при призначенні покарання за ч.1 ст.125 КК України не дотримано.
Так, санкцією ч.1 ст.125 КК України передбачено можливість призначення альтернативних покарань - штрафу, громадських або виправних робіт.
Під час судового розгляду було встановлено обставини, які пом'якшують покарання - щире каяття та сприяння в розкритті злочину, а також обставину, яка обтяжує покарання - вчинення злочину (проступку) в стані алкогольного сп'яніння. Також судом було встановлено, що ОСОБА_7 за місцем проживання характеризується негативно, не працює, зловживає спиртними напоями, авторитетом та повагою серед односельців не користується. Окрім того він вчинив кримінальний проступок в період звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Такі дані про особу обвинуваченого в сукупності з обставинами вчинення кримінального проступку очевидно не давали суду підстави для призначення найменш суворого з альтернативних покарань, тому призначене покарання у виді штрафу апеляційний суд вважає явно несправедливим внаслідок м'якості.
Враховуючи відсутність постійного місця роботи у ОСОБА_7 , останньому слід призначити за ч.1 ст.125 КК України покарання у виді громадських робіт в розмірі 80 (вісімдесяти) годин.
Також на переконання апеляційного суду слушними є доводи апеляційної скарги прокурора в частині неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме неправильне тлумачення закону, що суперечить його змісту.
Згідно вироку, суд на підставі ч.1 ст.71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання за ч.1 ст.125 КК України у виді штрафу приєднав невідбуте покарання за вироком Ямпільського районного суду Вінницької області від 16.12.2019. у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки зі звільненням від відбування покарання з випробуванням на 3 (три) роки, кожне з яких постановив виконувати самостійно.
Проте за приписами ч.1 та ч.4 ст.71 КК України якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком. Остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за нове кримінальне правопорушення, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.
Таким чином при призначенні покарання за сукупністю вироків, навіть з урахуванням положень ч.3 ст.72 КК України закон про кримінальну відповідальність не допускає окремого виконання вироку, за яким обвинувачений звільнений від відбування покарання з випробуванням.
Встановлене судом неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність потягнуло за собою призначення покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості, тобто є явно несправедливим, що відповідно до ст.ст.409, 413, 414 КПК України є підставою для скасування вироку суду першої інстанції з постановленням нового вироку в частині призначеного покарання.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 413, 414, 420 КПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Ямпільського відділу Могилів-Подільської окружної прокуратури ОСОБА_8 задовольнити.
Вирок Ямпільського районного суду Вінницької області від 06 квітня 2021 року у кримінальному провадженні №12021025170000025, внесене в єдиний реєстр досудових розслідувань 15.02.2021. по обвинуваченню ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч.1 ст.125 КК України скасувати в частині призначення покарання через неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості.
Визнати винним ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення (проступку) передбаченого ч.1 ст.125 КК України та призначити покарання у виді 80 (вісімдесяти) годин громадських робіт.
На підставі ст.ст.71 ч.1, 72 ч.1 п.«г» КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання повністю приєднати невідбуте покарання за вироком Ямпільського районного суду Вінницької області від 16.12.2019 року, визначивши остаточне покарання у виді 4 (чотирьох) років 10 (десяти) днів позбавлення волі.
Початок строку покарання рахувати з дня затримання ОСОБА_7 на виконання вироку.
В решті вирок залишити без змін.
На вирок може бути подано касаційну скаргу до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня його проголошення.
Відповідно до ч.4 ст.532 КПК України судове рішення апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення.
Судді: