печерський районний суд міста києва
Справа № 757/48238/21-к
09 вересня 2021 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва - ОСОБА_1 , при секретарі - ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Печерського районного суду міста Києва клопотання сторони кримінального провадження № 120210000000000249 від 17.02.2021 - старшого слідчого в ОВС Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_3 про арешт майна, -
До провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 надійшло клопотання сторони кримінального провадження № 120210000000000249 від 17.02.2021 - старшого слідчого в ОВС Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_3 про арешт майна.
Слідчий в судове засідання не з'явився, проте подав письмову заяву про розгляд клопотання за його відсутності, в якій клопотання з викладених у ньому підстав підтримав, просив задовольнити.
На підставі ч. 2 ст. 172 КПК України, клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.
Частиною 1 статті 172 КПК України, передбачено, окрім іншого, що неприбуття слідчого, прокурора у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
Згідно з нормою ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.
У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
Враховуючи положення закону та принцип диспозитивності, слідчий суддя визнав можливим просести судовий розгляд без участі представника володільця майна та без участі слідчого, та прийняти рішення по суті клопотання на підставі наявних доказів,
Слідчий суддя, дослідивши матеріали провадження за клопотанням, приходить до наступного висновку.
З матеріалів клопотання вбачається, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідується у кримінальному провадженні № 120210000000000249 від 17.02.2021 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1,2 ст. 255, ч. 4 ст.28 ч. 3 ст. 307 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 17.02.2021 у ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 вирішив утворити стійке ієрархічне злочинне об'єднання - злочинну організацію, метою діяльності якої має стати протиправне особисте збагачення, шляхом вчинення систематичного, протягом невизначеного терміну, незаконного придбання, зберігання, перевезення з метою збуту, а також незаконного збуту психотропної речовини, обіг якої обмежено - метамфетаміну.
Усвідомлюючи, що самостійно реалізувати свій злочинний умисел він не зможе, при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах в якості співорганізатора злочинної організації ОСОБА_4 залучив ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з метою спільного планування вчинення злочинів та керівництва вказаною протиправною діяльністю.
З метою утворення злочинної організації ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 визначили мінімально необхідну для досягнення загальної злочинної мети кількість учасників, необхідні особисті якості вказаних осіб, такі як здатність виконувати злочинні вказівки, схильність до вчинення кримінальних правопорушень, а також вузьку злочинну спеціалізацію діяльності вказаної злочинної організації.
З метою забезпечення існування та функціонування злочинної організації ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 розробили єдиний спільний план, спрямований на безперешкодний, протягом невизначеного проміжку часу, систематичний збут психотропної речовини, з розподілом функцій кожного із учасників вказаного злочинного об'єднання.
Відповідно до вказаного плану завданнями і метою існування злочинної організації було налагодження систематичного постачання та створення мережі збуту психотропної речовини, обіг якої обмежено - метамфетаміну на території міста Кропивницький, з метою незаконного збагачення організаторів та учасників злочинної організації, що у подальшому стало єдиним джерелом доходів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та інших учасників.
Досудовим розслідуванням встановлено причетність до вчинення вищевказаних кримінальних правопорушень ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та його дружини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яким 07.09.2021 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст.28 ч. 3 ст. 307 КК України.
Разом з тим, 30.08.2021на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва надано дозвіл на проведення обшуку за місцем фактичного проживання та реєстрації підозрюваних ОСОБА_5 та ОСОБА_6 адресою: АДРЕСА_1 , який був фактично проведений, 07.09.2021.
Так, В ході вказаного обшуку вилучено майно, не передбечене ухвалою суду про надання дозволу на проведення обшуку, зокрема:грошові кошти в сумі 26600 гривень, дві пробірки із залишками речовини кристалічного походження.
08.09.20210 вищевказане майно визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.
Слідчий вказує, що на вказане майно слід накласти арешт з метою забезпечення можливої конфіскації майна як додаткового покарання у разі визнання винуватості ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307 КК України можуть підлягати подальшій конфіскації.
Згідно п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України метою арешту майна у даному випадку є забезпечення можливої конфіскації майна як додаткового покарання у разі визнання винуватості ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307 КК України.
Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 170 КПК України арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Згідно ч. 1 ст. 59 КК України конфіскація майна - це покарання, що полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, є власністю засудженого, якщо конфіскується частина майна, суд повинен зазначити, яка саме частина майна конфіскується, або перелічити предмети, що конфіскуються.
Відповідно до ч. 2 ст. 59 КК України конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена у випадках, спеціально передбачених в особливій частині цього Кодексу.
Положення ч. 1 ст. 255 КК України передбачають покарання у разі визнання особи винуватою у вчиненні вказаного кримінального правопорушення у вигляді позбавлення волі строком від 7 до 12 років з конфіскацією майна, а положення ч. 3 ст. 307 КК України визначають покарання у вигляді позбавлення волі строком від 9 до 12 років із конфіскацією майна.
Статтею 170 КПК України, передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Згідно з ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Одночасно при розгляді клопотання, поданого в порядку ст. 172 КПК України, слідчий суддя не вирішує питання належності та допустимості доказів, отриманих в ході досудового розслідування, оскільки оцінка допустимості доказів має бути вирішена відповідно до вимог ст. 89 КК України під час ухвалення судового рішення при судовому розгляді кримінального провадження.
Слідчим наведено вагомі доводи, які свідчать про необхідність накладення арешту на вказане майно, для ефективного розслідування.
Зокрема, матеріали провадження свідчать, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання їх зникнення, що може перешкодити кримінальному провадженню, а слідчий суддя, в свою чергу, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
При цьому, доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження слідчим суддею не встановлено.
Враховуючи викладене, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання слідчого про накладення арешту на майно підлягає задоволенню з метою забезпечення цілей кримінального провадження, а саме: з метою забезпечення можливої конфіскації майна як додаткового покарання та збереження речових доказів.
Разом з цим, слідчий суддя враховує й те, що у даному випадку обмеження права власності є розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження та обставини кримінального провадження станом на час прийняття рішення вимагають вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження як накладення арешту. При цьому, доказів негативних наслідків від його застосування слідчим суддею не встановлено.
За таких обставин клопотання підлягає задоволенню.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 107, 117, 131, 132, 171-173, 309 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання - задовольнити.
Накласти арешт на майно, яке належить підозрюваним ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , вилучене 07.09.2021 під час обшуку за місцем проживання останніх, що за адресою: АДРЕСА_1 ,а саме: грошові кошти в сумі 26600 гривень, дві пробірки із залишками речовини кристалічного походження.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню.
Зобов'язати слідчого/прокурора у кримінальному провадженні передати ухвалу особі, на майно якої, накладено арешт.
Підозрюваний, його захисник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Ухвала про накладення арешту може бути оскаржена безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1