печерський районний суд міста києва
Справа № 757/15274/21-к
22 квітня 2021 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суді в м. Києві скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність уповноваженого прокурора Офісу Генерального прокурора, яка полягає у нездійсненні процесуальних дій щодо розгляду скарги від 05.03.2021, на недотримання розумних строків стороною обвинувачення під час досудового розслідування кримінального провадження № 42020000000000558,
24.03.2021 ОСОБА_3 звернувся до Печерського районного суду м. Києва із скаргою, яка передана слідчому судді ОСОБА_1 29.03.2021, на бездіяльність уповноваженого прокурора Офісу Генерального прокурора, яка полягає у нездійсненні процесуальних дій щодо розгляду скарги від 05.03.2021, на недотримання розумних строків стороною обвинувачення під час досудового розслідування кримінального провадження № 42020000000000558.
Мотивуючи подану скаргу ОСОБА_3 вказує, що він звернувся до прокурора зі скаргою в порядку статті 308 КПК України, проте у визначений строк про результати розгляду або вирішення поданої скарги заявник не повідомлявся, а відтак просить усунути вказану бездіяльність шляхом зобов'язати сторону обвинвачення розглянути скаргу на недотримання розумних строків під час досудового розслідування.
В судове засідання заявник не з'явився, до суду подав заяву про розгляд скарги за його відсутності.
Прокурор у судове засідання не з'явився, про місце і час розгляду скарги повідомлений належним чином.
Згідно норми ч. 4 ст. 107 КПК України фіксація за допомогою технічних засобів під час розгляду скарги слідчим суддею не здійснювалась.
Частиною 3 статті 306 КПК України передбачено, що відсутність слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
Зважаючи на ці положення закону та враховуючи принцип диспозитивності, суд визнав можливим прийняти рішення по суті скарги у відсутність не з'явившихся осіб, на підставі наданих доказів.
Вивчивши скаргу, дослідивши матеріали скарги, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступного висновку.
Інститут оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого чи прокурора є одним з елементів судового контролю за стадією досудового розслідування кримінальних проваджень.
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Статтею 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини визначено, що кожен, чиї права та свободи, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.
Вказана норма знайшла своє втілення і в національному законодавстві, як на конституційному рівні, а саме в ст. 55 Конституції України, так і на рівні кримінального процесуального Закону, в статті в 24 КПК України, якою законодавцем кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Так, порядок оскарження рішень, дій, бездіяльності слідчого, прокурора під час досудового розслідування чітко визначено та регламентовано Главою 26 КПК України.
Вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначений частиною 1 ст. 303 КПК України.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені бездіяльність прокурора чи слідчого, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк.
Судовим розглядом встановлено, що у скарзі ОСОБА_3 вказує, що 05.03.2021 направив за допомогою засобів поштового зв'язку до прокурора Офісу Генерального прокурора скаргу на недотримання розумних строків під час здійснення досудового розслідування в рамках кримінального провадження № 42020000000000558.
Відповідно до ст. 308 КПК України підозрюваний, обвинувачений, потерпілий, інші особи, права чи законні інтереси яких обмежуються під час досудового розслідування, мають право оскаржити прокурору вищого рівня недотримання розумних строків слідчим, прокурором під час досудового розслідування. Прокурор вищого рівня зобов'язаний розглянути скаргу протягом трьох днів після її подання і в разі наявності підстав для її задоволення надати відповідному прокурору обов'язкові для виконання вказівки щодо строків вчинення певних процесуальних дій або прийняття процесуальних рішень. Особа, яка подала скаргу, невідкладно письмово повідомляється про результати її розгляду.
Так, ч. 1 ст. 36, ч. 5 ст. 40 КПК України визначено, що прокурор та слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.
Повноваження слідчого судді при розгляді скарг заявника, потерпілого, його представника чи законного представника, підозрюваного, його захисника чи законного представника, володільця тимчасово вилученого майна на стадії досудового розслідування зводяться до права на зобов'язання сторони кримінального провадження, якою є слідчий або прокурор, вчинити процесуальні дії, як-то розглянути клопотання/скаргу, проте рішення по суті викладеного приймає слідчий (прокурор) самостійно.
Статтею 92 КПК України визначено, що обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого; обов'язок доказування належності та допустимості доказів, даних щодо розміру процесуальних витрат та обставин, які характеризують обвинуваченого, покладається на сторону, що їх подає.
Кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом (частина 1, 2 статті 22 КПК України).
Слід зазначити, що особі, що звертається із скаргою до суду, процесуальним законодавством надаються не лише права, а і покладаються обов'язки.
Так, з матеріалів скарги ОСОБА_3 не вбачається фактичне існування доказів, що підтверджують направлення та отримання Київською міською прокуратурою саме скарги ОСОБА_3 від 05.03.2021, яка являється предметом судового розгляду, враховуючи, що копію вказаної скарги слідчому судді теж надано не було.
Аналізуючи викладене, враховуючи ту обставину, що однією з засад кримінального провадження є принцип змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом та принципу диспозитивності кримінального провадження, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, а слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом, приходжу до переконання, що в силу принципу змагальності сторін, ОСОБА_3 не доведено обґрунтованість заявлених вимог, а відтак скаргу слід залишити без задоволення.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 2, 22, 91, 92, 214, 303, 305-307, 309 КПК України, слідчий суддя,-
Відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_3 на бездіяльність уповноваженого прокурора Офісу Генерального прокурора, яка полягає у нездійсненні процесуальних дій щодо розгляду скарги від 05.03.2021, на недотримання розумних строків стороною обвинувачення під час досудового розслідування кримінального провадження № 42020000000000558.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1