ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/17982/21
провадження № 2-з/753/243/21
про забезпечення позову
"07" вересня 2021 р. суддя Дарницького районного суду міста Києва Сирбул О.Ф. розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа-Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мангуш Андрій Миколайович про визнання заповіту недійсним, -
У вересні 2021 року до Дарницького районного суду міста Києва надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа-Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мангуш Андрій Миколайович про визнання заповіту недійсним.
Одночасно із позовною заявою позивач подала до суду заяву про вжиття заходів забезпечення позову, у якій просила суд за заборонити приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Мангуш Андрію Миколайовичу вчиняти дії щодо оформлення спадщини в межах спадкової справи №67379943, щодо майна померлого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 .
Після смерті ОСОБА_4 , до заявника прибув ОСОБА_2 та надав копію заповіту ОСОБА_4 від 30.11.2018 та повідомив, що це була, начебто, воля померлого. Причини щодо зберігання оригіналу заповіту саме у ОСОБА_2 не відомі та викликаюсь сумніви, що цей заповіт є справжнім.
У подальшому, позивач звернулася до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мангуш А.М. для відкриття спадщини.
Приватним нотаріусом Мангушем А.М. мене було повідомлено про наявність заповіту ОСОБА_4 від 30.11.2018, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мангуш А.М.
Приватним нотаріусом Мангушем А.М. також заявника було повідомлено про наявність іншого заповіту ОСОБА_4 від 30.05.2016, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мангуш А.М.
Відповідно до вказаного заповіту від 30.05.2016 корпоративні права та права на об'єкти інтелектуальної власності переходили у спадок до позивача ОСОБА_1
21 березня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мангушем А.М. було відкрито спадкову справу № 67379943, що підтверджується Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі.
Так, відповідно до заповіту від 30.11.2018, ОСОБА_4 заповів належне йому майно наступним особам: ОСОБА_1 ; ОСОБА_3 (прізвище після укладення шлюбу - ОСОБА_3 ); ОСОБА_2 ; ОСОБА_7 ; ОСОБА_8 .
При цьому, у позивача є наявні підстави вважати, що вказаний заповіт було складено ОСОБА_4 під впливом обману, що є підставою для визнання його недійсним.
Доводи та аргументи щодо підстави недійсності заповіту викладені в позовній заяві.
Заява обґрунтована тим, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до ускладнення чи до неможливості ефективного захисту або поновлення порушених інтересів держави та прав позивача.
Частиною 1 статті 153 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Згідно правил частин 5 та 6 вказаної статті залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Заява про забезпечення позову розглянута без повідомлення учасників справи.
Дослідивши матеріали справи та заяву про забезпечення позову, суддя дійшов висновку про її задоволення з наступних підстав.
Згідно правил статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи.
Загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Зокрема, згідно п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, серед іншого забороною вчиняти певні дії.
Відповідно до принципу змагальності сторін і загальних правил розподілу тягаря доказування обов'язок доведення підстав для застосування заходів забезпечення позову покладається на ту особу, яка заявляє відповідне клопотання. Отже, за загальним правилом, заявник зобов'язаний довести наявність підстав для забезпечення позову, надавши відповідні докази.
Згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 4 постанови № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Метою вжиття заходів забезпечення позову є охорона матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом реальне виконання позитивно прийнятого рішення, у разі прийняття такого. Забезпечення позову має бути спрямовано проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його. Таким чином усуваються утруднення і неможливості виконання рішення.
Забезпечення позову покликано, не порушуючи принципів змагальності і процесуального рівноправ'я сторін, вжити негайних заходів, направлених на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкодити спричиненню значної шкоди заявнику.
Відповідно до пункту 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.
Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення.
При цьому під забезпеченням позову слід розуміти сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6-605 цс16 від 25.05.2016, винесеної за результатами перегляду рішення Апеляційного суду м. Києва, та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.08.2018 у справі №922/4587/13.
Встановлено, що предметом спору є визнання недійсним заповіту, посвідченого 30.11.2018 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мангуш А.М., що зареєстрований у реєстрі за № 4125.
Згідно Підпункту 4.13 пункту 4 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012, видача свідоцтва про право на спадщину може бути відкладена у разі: витребування нотаріусом відомостей або документів від фізичних або юридичних осіб, при цьому строк, на який може бути відкладено видачу свідоцтва про право на спадщину, не може перевищувати одного місяця; необхідності отримання нотаріусом від заінтересованих осіб згоди на подачу спадкоємцем, який пропустив строк для прийняття спадщини, заяви про прийняття спадщини згідно з вимогами частини другої статті 1272 Цивільного кодексу України.
За обґрунтованою письмовою заявою заінтересованої особи, яка звернулась до суду, та на підставі отриманого від суду повідомлення про надходження позовної заяви заінтересованої особи, яка оспорює право або факт, про посвідчення якого просить інша заінтересована особа, вчинення нотаріальної дії зупиняється до вирішення справи судом.
Беззаперечно, заборона приватному нотаріусу вчиняти нотаріальні дії щодо оформлення спадщини після смерті ОСОБА_4 , є втручанням держави в право на вільне володіння спадковим майном. Водночас, це втручання є необхідним виключно для забезпечення цивільного судочинства та запобігання виникнення нових спорів.
Враховуючи викладене, беручи до уваги, що предметом розгляду, в подальшому поданої заявником, позовної заяви є визнання заповіту недійсним, суд вважає вимоги заяви про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Мангуш А.М. вчиняти дії щодо оформлення спадщини в межах спадкової справи №67379943, щодо майна померлого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у справі про визнання заповіту недійсним, обґрунтованими, та взаємопов'язаними зі способом забезпечення позову.
Невжиття заходів такого забезпечення позову істотно ускладнить ефективний захист прав позивача у разі їх задоволення та стане перешкодою у відновленні таких, оскільки спонукатимуть до дадаткових процесуальних дій за наявності виданих свідоцтв про право на спадщину за заповітом, законність якого ставиться під сумнів наразі позивачем, який в силу закону може бути притиндентом на виниклу спадщину у разі визнання недійсним оспорюваного тепер заповіту.
Станом на час розгляду судом заяви про забезпечення позову у суду відсутні підстави вважати, що існують обставини, з якими законодавець встановив обов'язок суду на застосування зустрічного забезпечення, згідно з ч. 3 ст. 154 ЦПК України.
Таким чином, враховуючи наявність спору між сторонами, обсяг позовних вимог, враховуючи також вимоги співмірності виду забезпечення позову із заявленими вимогами, приймаючи до уваги предмет позову, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про забезпечення позову, так як за викладених заявником обставин, невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, а тому заява про забезпечення позову підлягає задоволенню в повному обсязі.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1-18, 149-150, 153, 154, 157, 261 Цивільного процесуального кодексу України, суддя, -
Заяву-задовольнити.
Заборонити приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Мангуш Андрію Миколайовичу вчиняти дії щодо оформлення спадщини в межах спадкової справи №67379943, щодо майна померлого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до вирішення справи в суді.
Відповідно до норм Закону України "Про виконавче провадження" ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом. Строк пред'явлення ухвали до виконання в межах строків, визначених Законом України «Про виконавче провадження» для пред'явлення виконавчого документа.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення або протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
Строк пред'явлення ухвали до виконання - три роки.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Суддя: