ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/18535/21
провадження № 1-кс/753/3657/21
"13" вересня 2021 р. слідчий суддя Дарницького районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши клопотання про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021105020001645 від 19.05.2021, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 182 КК України,
10 вересня 2021 року до Дарницького районного суду м. Києва звернувся представник цивільного позивача ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021105020001645 від 19.05.2021року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 182 КК України, про арешт майна, а саме: накласти арешт на майнові права інтелектуальної власаності домене ім'я веб-ресурсу ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 шляхом зобов'язання ПрАТ «ВФ Україна», ПрАТ «Київстар», ТОВ «Лайфселл», ТОВ «Воля-Кабель», ТОВ «Комерційна Логістика», ПАТ «Укртелеком», ТОВ «Інтертелекуом», Інтернаціональні телекомунікації, ПрАТ «Дата Груп», ТОВ «Мережа Ланет», ПрАТ «Фарлеп-Інвест», ТОВ «Фрінет», ТОВ НВП «Тенет», ТОВ «Мега Лінк», зареєстрована торгівельна марка Фрегат, ТОВ «Білінк», ТОВ «Саннет», ТОВ «МАКСНЕТ», ТОВ «МАКЛАУТ-ІНВЕСТ» та інших інтернет-провайдерів, що здійснюють діяльність на території України, які відповідно до частини 2 статті 42 Закону України «Про телекомунікації» включені до реєстру операторів, провайдерів телекомунікацій, перелік яких міститься на офіційному веб-сайті Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації, закрити до них доступ користувачів мережі Інтернет на території України.
06.08.2021 року постановою старшого дізнавача ВД Дарницького УП ГУ НП в м. Києві ОСОБА_5 ОСОБА_3 визнано потерпілим у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12021105020001645 від 19.05.2021, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 182 КК України.
30.08.2021 засобами поштового зв'язку було подано дізнавачу цивільний позов, в якому просив стягнути з відповідачів ГО «Стоп корупції», ТОВ «Інформаційне агентство «СТОП КОРУПЦІЇ», ГО «Комітет по протидії корупції в органах влади», ОСОБА_6 , АТ «ТРК ЛЮКС», ТОВ «Видавництво «РІА», ТОВ «ІА «Волинські новини», Компанія «Тека-Груп Фаундейшн, ТОВ «Інтернет Інвест» в солідарному порядку на його користь в рахунок відшкодування моральної шкоди в розмірі 500 000 гривень.
Клопотання мотивоване тим, що даний арешт зможе як забезпечити цивільний позов, так і надасть можливість зберегти докази для досягнення цілей та мети кримінального провадження.
Згідно зі ст.98 КПК України критерієм приналежності майна до речового доказу є наявність відповідної форми, що виражена в матеріальному об'єкті, який був знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберіг на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Статтею ч. 1-3 статті 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема, збереження речових доказів. У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Отже, відповідно до ч.3 ст.170 КПК у випадку, передбаченому п.1 частини 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.
Адвокат ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, направив суду заяву з проханням слухати справу без їх участі.
Слідчий суддя, вивчивши клопотання про арешт майна та долучені до нього матеріали, прийшов до висновку про відмову в задоволенні клопотання, виходячи з наступного.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Частиною 2 ст. 170 КПК України регламентовано, що арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів (п. 1); спеціальної конфіскації (п. 2); конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи (п. 3); відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди (п. 4).
Згідно частини 6 статті 170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.
Разом з тим, як вбачається зі змісту клопотання про арешт майна та доданих до нього копій документів, жодній особі, в тому числі посадовим особам відповідачів, підозру не оголошено.
При цьому слідчий суддя враховує і ту обставину, що відповідно до імперативних вимог закону, а саме ч.1 ст. 171 КПК України, цивільний позивач вправі звертатись із клопотанням про арешт майна виключно з метою забезпечення цивільного позову.
Отже прохання у клопотанні про необхідність накладення арешту на вказане вище майно з метою забезпечення збереження речових доказів є таким, що явно виходить за межі компетенції цивільного позивача у кримінальному провадженні.
Таким чином, правових підстав для накладення арешту з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, слідчим суддею не вбачається.
Приймаючи до уваги вищевикладене та враховуючи правову кваліфікацію кримінального правопорушення, за фактом вчинення якого розслідується кримінальне провадження та в межах якого подано дане клопотання, а також необґрунтованість необхідності застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження, слідчий суддя не знаходить правових підстав для задоволення вказаного клопотання.
Керуючись вимогами ст. ст. 131, 132, 170-173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя, -
У задоволенні клопотання представника цивільного позивача ОСОБА_3 ОСОБА_4 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021105020001645 від 19.05.2021, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 182 КК України - відмовити.
На ухвалу слідчого судді безпосередньо до Апеляційного суду м.Києва протягом п'яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга. Якщо ухвалу суду постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Слідчий суддя ОСОБА_1