Справа № 712/7608/21
Провадження № 4с/712/85/21
13 вересня 2021 року м. Черкаси
Соснівськийрайонний суд м. Черкаси у складі:
головуючого/судді - Троян Т.Є.
при секретарі - Ліпатової Н.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси скаргу ОСОБА_1 на постанову державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у містіЧеркаси Центрального міжрегіональногоуправління Міністерства юстиції (м. Київ), щодо накладення арешту на кошти боржника,
ОСОБА_1 03.09.2021 року звернувся до суду зі скаргою, в якій просить визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Пустобаєвої О.М. від 25.08.2021 року у виконавчому провадженні №66557894 про арешт коштів боржника.
Скаргу мотивовано наступним: на виконанні у Центральному відділі ДВС у місті Черкаси ЦМУ МЮ знаходиться виконавче провадження №66557894 з виконання виконавчого листа, виданого на виконання рішення Соснівського районного суду м.Черкаси №712/7608/20 від 03.12.2020 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Департаменту організаційного забезпечення Черкаської міської ради 139316, 08 грн. шкоди, завданої внаслідок незаконного звільнення. Постановою державного виконавця Центрального ВДВС у місті Черкаси ЦМУ МЮ (м. Київ) Пустобаєвою О.М. від 25.08.2021 у ВП №66557894накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику ОСОБА_1 , у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 139 523,38 грн. Вказував, що працює в Черкаській міській раді та отримує заробітну плату від Департаменту організаційного забезпечення Черкаської міської ради, яка виплачується на розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 відкритий в АТ КБ «Приватбанк».
Зазначив на вичерпний перелік рахунків, на кошти яких накладати арешт заборонено. Відтак, оскільки ст.70 Закону України «Про виконавче провадження» визначає граничний розмір відрахувань із заробітної плати, просив зняти обмеження (арешт) з рахунку, оскільки це обмежує скаржника вільно розпоряджатися своєю заробітною платою та визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Пустобаєвої О.М. від 25.08.2021 року у виконавчому провадженні №66557894 про арешт коштів боржника.
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 07.09.2021 скаргу прийнято до провадження в порядку письмового провадження без виклику сторін.
Адвокат скаржника Буджерак М. скерував до суду заяву, згідно якої скаргу підтримав, просив задовольнити та розглядати без участі скаржника та його представника. Додатково скерував до суду довідку АБ КБ «Приватбанк» та просив також скасувати арешт з рахунку ОСОБА_1 №НОМЕР_2 по виплаті кредитного договору, відкритого в АТ КБ «Приватбанк».
Представником Центрального відділу ДВС до суду скерований відзив на скаргу, в якому начальник відділу Горох В. просила відмовити у задоволенні скарги повністю. У відзиві зазначено наступне: на виконанні в Центральному відділ ДВС у м. Черкаси ЦМУ МЮ (м. Київ) перебуває виконавче провадження №66557894 з виконання виконавчого листа, виданого на виконання рішення Соснівського районного суду м.Черкаси №712/7608/20 від 03.12.2020 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Департаменту організаційного забезпечення Черкаської міської ради 139316, 08 грн. шкоди, завданої внаслідок незаконного звільнення працівника. У межах виконання вище вказаного судового рішення державним виконавцем 25.08.2021 у виконавчому провадженні № 66557894 було винесено постанову про арешт коштів боржника, згідно якої державним виконавцем постановлено накласти арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику. Виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому, саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до ч. 3 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов'язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження». Окрім того, боржником не надані докази, які б підтверджували, що на кошти, які знаходяться на рахунку боржника, заборонено звертати стягнення згідно з чинним законодавством або рахунки мають спеціальний статус. Тому, посилання скаржника на те, що рахунки мають спеціальний статус є безпідставними, оскільки на відкриті боржником рахунки, окрім зарахування пенсії, заробітної плати, соціальних виплат може бути зарахована будь-яка інша виплата (переказ). З огляду на викладене у державного виконавця відсутні передбачені ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження» підстави для зняття арешту з коштів боржника в межах виконавчого провадження.
Розглянувши матеріали скарги, дослідивши надані докази, суд вважає, що скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Згідно ст. 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи.
Відповідно до ст.447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Згідно ст.12 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України передбачено одну із основних засад судочинства - обов'язковість рішень суду, виконання будь-якого рішення є невід'ємною частиною правосуддя, а у ст. 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Зазначене конституційне положення відображено і у ст. 18 ЦПК України, згідно з якою судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Судом встановлено, на виконанні у Центральному відділі ДВС у місті Черкаси ЦМУ МЮ знаходиться виконавче провадження №66557894 з виконання виконавчого листа, виданого на виконання рішення Соснівського районного суду м.Черкаси №712/7608/20 від 03.12.2020 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Департаменту організаційного забезпечення Черкаської міської ради 139316, 08 грн. шкоди, завданої внаслідок незаконного звільнення.
Примусове виконання рішень в силу частини 1 статті 5 Закону «Про виконавче провадження» покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Постановою державного виконавця Центрального ВДВС у місті Черкаси ЦМУ МЮ (м. Київ) Пустобаєвою О.М. від 25.08.2021 у ВП №66557894накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику ОСОБА_1 , у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 139 523,38 грн.
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Частиною 1 статті 18 Закону встановлено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей (п. 7 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження»).
В силу положень ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» метою накладення арешту є забезпечення реального виконання рішення суду.
Відповідно до ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження», звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
Пунктом 8 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5 визначено, що на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт, про що виноситься постанова виконавця. У постанові зазначається сума коштів, яка підлягає арешту, з урахуванням вимог за виконавчим документом, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця та вказуються реквізити рахунку, на якому знаходяться кошти, що підлягають арешту, або зазначається, що арешт поширюється на кошти на всіх рахунках боржника, у тому числі тих, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів.
Частиною 3 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов'язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.
Тобто, АТ КБ «Приватбанк» після отримання постанови державного виконавця про арешт коштів, які знаходяться на рахунках, що належать боржнику ОСОБА_1 повинен був повідомити, що грошові кошти, на які накладено арешт, є кошти зі спеціальним режимом призначення, на які законом заборонено накладення арешту і повернути зазначену постанову без виконання.
Однак, як видно зі змісту постанов державного виконавця, таких повідомлень від банку на адресу державного виконавця не надходило.
Згідно абз.2 ч.2, п.1 ч. 2 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону. Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є, зокрема, отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.
Враховуючи вищезазначене, державний виконавець діяв в межах наданих йому повноважень та правомірно наклав арешт на кошти боржника.
Згідно матеріалів скарги та довідок АБ КБ «Приватбанк» вбачається, що ОСОБА_1 працює в Черкаській міській раді та отримує офіційний дохід, який виплачується на розрахунковий рахунок відкритий в АТ КБ «Приватбанк».
Отже, будь-яких доказів того, що кошти на рахунку НОМЕР_1 мають статус спеціального режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом, суду не надано.
При цьому, чинним законодавством України не передбачено відкриття фізичним особам рахунків зі спеціальним режимом їх використання, зокрема для отримання лише заробітної плати.
В той же час, відповідно до ст. 43 Конституції України гарантовано, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом; громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів. За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п'яти мінімальних розмірів заробітної плати.
Частиною 2 статі 70 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків. З пенсії може бути відраховано не більш як 50 відсотків її розміру на утримання членів сім'ї (аліменти), на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств, установ і організацій, на відшкодування пенсіонером шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також у зв'язку із смертю потерпілого, на повернення переплачених сум заробітної плати в передбачених законом випадках; за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків.
За змістом статті 451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Тому, з огляду на те, що кошти на рахунку скаржника, з яких він просить зняти арешт, зараховується заробітна плата останнього, накладений арешт унеможливлює отримання коштів заробітної плати та зважаючи на граничний розмір відрахувань із заробітної плати, враховуючи, що із заробітної плати скаржника здійснюються щомісячні відрахування у розмірі 20 % на погашення заборгованості за рішенням суду, суд вважає вимоги заявника в цієї частині обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню, шляхом скасування арешту з рахунку № НОМЕР_1 , відкритому в АТ КБ «Приватбанк» в частині надходження грошових коштів заробітної плати ОСОБА_1 від Департаменту організаційного забезпечення Черкаської міської ради.
За наведеного вище, суд вважає, що відсутні підстави для визнання протиправною постанови державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 25.08.2021р.
Суд також враховує правову позицію Верховного суду, висловлену в постанові від 12.12.2018 року № 399/142/16-ц, згідно якої - якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права особи, яка звернулась до суду, суд, відповідно до викладеної у позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні таких спосіб захисту, який не суперечить закону.
Оскільки для забезпечення реального виконання судових рішень з заробітної плати скаржника відраховується 20 відсотків до виплати загальної суми боргу 139 523,38 грн. відповідно до постанови Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 25.08.2021р., суд приходить до висновку, що внаслідок арешту рахунку по виплаті кредиту UA 143052990000026202885711724, позивач необгрунтовано позбавлений можливістю ним розпоряджатися.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 259-265, 447- 451 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд,-
Скаргу ОСОБА_1 на постанову державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), щодо накладення арешту на кошти боржника- задовольнити частково.
Скасувати арешт, накладений постановою державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Пустобаєвої О.М. від 25.08.2021 у виконавчому провадженні № 66557894 від 25.08.2021 з коштів, які знаходяться на рахунку № НОМЕР_1 відкритого в АТ КБ «Приватбанк» в частині надходження грошових коштів заробітної плати ОСОБА_1 від Департаменту організаційного забезпечення Черкаської міської ради (ЄДРПОУ 38764723), та рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_2 по виплаті кредитного договору, відкритого в АТ КБ «Приватбанк».
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Черкаського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в п'ятнадцятиденний строк з дня проголошення ухвали апеляційної скарги.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст ухвали виготовлений 20.09.2021 року.
Головуючий Т.Є.Троян