справа № 489/4118/21 провадження №2/489/2073/21
Іменем України
20 вересня 2021 року м. Миколаїв
Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Коваленка І.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомленням учасників справи (в письмовому провадженні) цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Миколаївського обласного управління АТ «Ощадбанк» (далі - Ощадбанк) до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,
встановив:
У червні 2021 року Ощадбанк звернувся до суду з позовом в якому просить стягнути в солідарному порядку з відповідачів заборгованість за Договором про споживчий кредити № 021-253-К від 22.06.20178 в розмірі 17849,96 та в рівних частинах судовий збір в сумі 2270,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що 22.06.2018 між Ощадбанком та відповідачем ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит № 021-253-К, відповідно до умов якого банк шляхом безготівково перерахування коштів на поточний рахунок позичальника надав останньому кредит на споживчі цілі в розмірі 32000,00 грн. під 56 процентів річних строком на 60 місяців з терміном остаточного повернення кредиту не пізніше 21.06.2023
Через неналежне виконання позичальником взятих зобов'язань станом на 24.05.2021 утворилася заборгованість в розмірі 17849,96 коп., яка складається з 13600,00 грн. заборгованості за основним боргом, 2951,24 грн. процентів за користування кредитом, 213,16 грн. трьох процентів річних за несвоєчасне погашення основного боргу, 61,07 грн. трьох процентів річних за несвоєчасне погашення процентів, 813,36 грн. інфляційних втрат від прострочення погашення основного боргу та 211,13 грн. інфляційних втрат від прострочення погашення процентів.
Вказану заборгованість позивач просить стягнути достроково з відповідачів в солідарному порядку, оскільки при укладенні кредитного договору позивальник вказав, що кредит отримано в інтересах сім'ї та його дружина згодна на отримання такого кредиту.
Ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 30.06.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням учасників справи.
Про розгляд справи сторони повідомлені належним чином, в тому числі шляхом розміщення оголошення на офіційному веб сайті судової влади.
Клопотань від учасників справи про проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін відповідно до частини п'ятої статті 279 ЦПК України не надходило.
Відзиву на позовну заяву відповідачем не надано.
Згідно вимог статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до частини п'ятої статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Суд, дослідивши матеріали справи та встановив наступні факти і відповідні їм правовідносини.
Із матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що 22.06.2018 між Ощадбанком та відповідачем ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит № 021-253-К, відповідно до умов якого банк шляхом безготівково перерахування коштів на поточний рахунок позичальника надав останньому кредит на споживчі цілі в розмірі 32000,00 грн. під 56 процентів річних строком на 60 місяців з терміном остаточного повернення кредиту не пізніше 21.06.2023 (пункти 2.1 -2.4).
Факт отримання кредиту в розмірі 32000,00 грн. та руху грошових коштів на особовому рахунку позичальника підтверджується випискою по рахункам за період з 22.06.2018 по 19.10.2020, яка згідно Переліку типових документів, затверджених наказом Міністерством юстиції України від 12.04.2012 №578/5, має статус первинного документу, а отже є належним та допустимим доказом по справі.
Пунктом 3.9 договору про споживчий кредит передбачено дострокове повернення кредиту за ініціативою банку.
Так, за умовами пунктів 3.9.3, 3.9.3.2 договору строк повернення кредиту є таким, що настав і позичальник зобов'язаний погасити заборгованість за кредитом у повному обсязі не пізніше наступного робочого дня у випадку прострочення виконання зобов'язань позичальника за цим договором щодо погашення заборгованості (у тому числі за кредитом та/або процентами та/або комісіями) на строк понад 58 календарних днів.
Як заначає позивач, погашення кредиту та нарахованих процентів позичальником здійснювалося з порушенням встановлених строків та не в повному обсязі, а тому термін остаточного повернення кредиту за договором є таким, що настав і позичальник зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі, сплативши проценти за користування кредитом та інші визначені цим договором платежі.
Відповідно до розрахунку позивача, станом на 24.05.2021 утворилася заборгованість в розмірі 17849,96 коп., яка складається з 13600,00 грн. заборгованості за основним боргом, 2951,24 грн. процентів за користування кредитом, 213,16 грн. трьох процентів річних за несвоєчасне погашення основного боргу, 61,07 грн. трьох процентів річних за несвоєчасне погашення процентів, 813,36 грн. інфляційних втрат від прострочення погашення основного боргу та 211,13 грн. інфляційних втрат від прострочення погашення процентів.
Наведену заборгованість позивач просить дострокового в повному обсязі в порядку частини другої статі 1054 та частини другої статті 1050 ЦК України стягнути з відповідачів в солідарному порядку, оскільки при укладенні договору пунктом 5.3.12 позичальник ОСОБА_1 засвідчив, що він одружений; договір укладений в інтересах його сім'ї і одержане за цим договором буде використано на її потреби; дружина позичальника згодна з укладенням ним такого договору та підтверджує, що з його умовами ознайомлена, ніяких заперечень щодо його положень та укладення має.
При вирішенні даного спору суд виходить з наступного правового регулювання.
За правилами статей 526, 530, 610 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (статі 611 ЦК України).
Частиною першою статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом частини першої статті 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно частини другої статті 1054 та частини другої статі 1050 ЦК України наслідками порушення зобов'язань щодо повернення чергової частини суми кредиту є право позикодавця дострокового вимагати повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Статтею 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
Стаття 76 ЦПК України визнає доказами будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 77 ЦПК України).
Відповідно до частини першої, п'ятої, шостої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як встановлено судом Ощадбанк взяті на себе зобов'язання з надання кредиту виконав повністю. В свою чергу, позичальник ОСОБА_1 зобов'язання із своєчасного погашення кредиту та сплати процентів порушив, внаслідок чого утворилася заборгованість, яку позивач просить достроково стягнути відповідно до умов договору та частини другої статті 1050 ЦК України.
За таких обставин, оцінивши наявні у справі докази суд приходить до висновку про правомірність вимог в частині стягнення заборгованості в розмірі визначену позивачем - 17849,96 грн., яка відповідачами неспростована, з позичальника ОСОБА_1 .
Щодо солідарного стягнення заборгованості то суд не вбачає підстав для такого стягнення виходячи з наступного.
Відповідно до частини третьої статті 61 СК України якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Частина четверта статті 65 СК України встановлює, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового (частина друга статті 65 СК України).
Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово (частина третя статті 65 СК України).
Правовий аналіз частини четвертої статті 65 СК України дає підстави для висновку, що той з подружжя, хто не брав безпосередньо участі в укладенні договору, стає зобов'язаною стороною (боржником), за наявності двох умов: 1) договір укладено другим із подружжя в інтересах сім'ї; 2) майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї. Тільки поєднання вказаних умов дозволяє кваліфікувати другого з подружжя як зобов'язану особу (боржника). Тобто, на рівні закону закріплено об'єктивний підхід, оскільки він не пов'язує виникнення обов'язку другого з подружжя з фактом надання ним згоди на вчинення правочину. Навіть якщо другий з подружжя не знав про укладення договору він вважатиметься зобов'язаною особою, якщо об'єктивно цей договір було укладено в інтересах сім'ї та одержане майно було використано в інтересах сім'ї. Такий підхід в першу чергу спрямований на забезпечення інтересів кредиторів.
Як заначено вище, згідно з частинами першою-третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Тягар доведення обґрунтованості вимог позову за загальними правилами процесуального закону покладається саме на позивача, а не реалізовується у спосіб спростування доводів пред'явлених вимог стороною відповідача, як беззаперечних. Якщо позивач, розпоряджаючись своїми правами на власний розсуд, доведе суду обґрунтованість пред'явлених вимог, то у випадку їх неспростування стороною відповідача у спосіб, визначений законом, такі вимоги підлягають задоволенню.
Між тим, позивачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження того, що укладення кредитного договору мало місце в інтересах сім'ї позичальника та отримані ОСОБА_1 в кредит грошові кошти за цим договором були використані для задоволення потреб його сім'ї.
Матеріали справи не містять і розписки відповідача ОСОБА_2 про надання своєї згоди та укладення кредитного договору, позичальником за яким є ОСОБА_1 .
За такого, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні вимог до відповідача ОСОБА_2 через їх недоведеність, що відповідає правовим позиціям Верховного Суду, на які посилається позивач у позові, зокрема постанові від 27.12.2019 у справі № 61-39435св18.
Щодо клопотання позивача про витребування актового запису про шлюб сторін, таке клопотання задоволенню не підлягає, так як через недоведеність позивачем отримання позичальником кредиту та його використання в інтересах сім'ї останнього, наявність актового запису про шлюб відповідачів не впливає на висновки суду.
Так як суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог лише відносно відповідача ОСОБА_1 , відповідно на підставі частини першої статті 141 ЦПК України з цього відповідача на користь позивача підлягає стягнення судовий збір в розмірі 2270,00 грн., витрати на оплату якого понесені при зверненні Ощадбанку до суду.
Керуючись статтями 4, 19, 141, 263-265 ЦПК України, суд
вирішив:
Позовні вимоги Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України'в особі філії - Миколаївського обласного управління АТ «Ощадбанк» задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Миколаївського обласного управління АТ «Ощадбанк» заборгованість за договором про споживчий кредит № 021-253-К від 22.06.2018, яка станом на 24.05.2021 складається із 13600,00 грн. заборгованості за кредитом, 2951,24 грн. процентів, 274,23 грн. трьох процентів річних та 1024,49 грн. інфляційних втрат, всього в розмірі 17849,96 грн. (сімнадцять тисяч вісімсот сорок дев'ять гривень 96 коп.), а також судовий збір в сумі 2270,00 грн.(дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 коп.).
У частині позовних вимог Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_2 вдімовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного тексту рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про учасників справи:
позивач: Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», код ЄДРПОУ 00032129, місцезнаходження: м. Київ, вул.Госпітальна, 12-Г;
відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ;
відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ;
Повний текст судового рішення складено 20.09.2020.
Суддя І.В.Коваленко