печерський районний суд міста києва
Справа № 757/32845/21-к
03 вересня 2021 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Києві скаргу начальника державної установи «Чернівецький слідчий ізолятор» ОСОБА_3 на бездіяльність уповноважених осіб Державного бюро розслідувань, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні № 16202100000000033, -
До провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 надійшла скарга начальника державної установи «Чернівецький слідчий ізолятор» ОСОБА_3 на бездіяльність уповноважених осіб Державного бюро розслідувань, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні № 16202100000000033.
В обґрунтування доводів та вимог скарги зазначено, що між ТОВ «Інженерний центр «Імпульс» та ДУ «Чернівецький слідчий ізолятор» укладено договір відповідального зберігання від 12.11.2020 №20/068/А-12, та передано відповідний товар. 24.03.2021 ДУ «Чернівецький слідчий ізолятор» звернувся до ТОВ «Інженерний центр «Імпульс», щодо повернення товару у повному обсязі. У відповідь на вказаний лист, 07.04.2021 ТОВ «Інженерний центр «Імпульс» повідомив, що в рамках кримінального провадження № 16202100000000033 ГСУ ДБР, обладнання в межах виконання договору відповідального зберігання від 12.11.2020 було вилучено. ДУ «Чернівецький слідчий ізолятор» 08.04.2021 звернулось до ГСУ ДБР з листом про повернення майна, проте листом від 13.05.2020 ГСУ ДБР повідомило, що запитувана інформація у кримінальному провадженні становить таємницю досудового розслідування та не може бути розголошена. Не погоджуючись з відповіддю ГСУ ДБР ДУ «Чернівецький слідчий ізолятор» звернулось до слідчого судді зі скаргою, де вказує, що вилучене обладнання має статус тимчасово вилученого майна, а оскільки арешт на нього накладено не було, воно підлягає поверненню законному володільцю.
Представник володільця майна у судове засідання не з'явилися, про розгляд скарги повідомлявся належним чином.
Представник Державного бюро розслідувань у судове засідання не з'явився, про місце і час розгляду скарги повідомлений належним чином. Проте, старшим слідчим ГСУ ДБР ОСОБА_4 подано письмові заперечення, в яких просив здійснювати розгляд справи у його відсутність, у задоволенні скарги просив відмовити.
За вказаних обставин, слідчим суддею з метою забезпечення дотримання розумних строків розгляду скарги, визнано можливим її розгляд у відсутність осіб, які не з'явилися, при цьому слідчим суддею враховано положення ст.ст. 26, 306 КПК України.
Вивчивши скаргу, дослідивши письмові докази в її обґрунтування, слідчий суддя приходить до наступного.
Судовим розглядом встановлено, що в провадженні ГСУ ДБР здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні № 16202100000000033 від 18.01.2021 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 191 КК України.
З письмових заперечень слідчого вбачається, що 15.02.2021 слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва надано дозвіл на проведення обшуку в приміщеннях, які використовуються в господарській діяльності ТОВ «Інженерний центр «Імпульс», в будинку № 113 по вулиці Шевченка в місті Ніжин, Чернігівської області, з метою відшукання та вилучення речей та документів передбачених відповідно до переліку визначеного ухвалою слідчого судді.
Відповідно до ч. 1 ст. 234 КПК України, обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб.
Згідно положень ч. ч. 8, 9 ст. 236 КПК України, особи, у присутності яких здійснюється обшук, при проведенні цієї слідчої (розшукової) дії мають право робити заяви, що підлягають занесенню до протоколу обшуку. Другий примірник протоколу обшуку разом із доданим до нього описом вилучених документів та тимчасово вилучених речей (за наявності) вручається особі, у якої проведено обшук, а в разі її відсутності - повнолітньому членові її сім'ї або його представникові.
Разом з цим, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченим цим Кодексом.
Слідчий суддя при вирішенні даної скарги, враховує, приписи статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Частиною 5 статті 9 КПК України, передбачено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Так, згідно з усталеною практикою ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див., серед інших джерел, рішення у справах «Іммобіліаре Саффі проти Італії» (Immobiliare Saffi v. Italy) [ВП], заява № 22774/93, п. 44, ECHR 1999-V, та «Вістіньш і Препьолкінс проти Латвії» (<...>) [ВП], заява № 71243/01, п. 93, від 25 жовтня 2012 року).
ЄСПЛ наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece) [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II).
Згідно зі ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржено неповернення тимчасово вилученого майна, згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які слідчий, прокурор зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, володільцем тимчасово вилученого майна.
Відповідно до ст. 236 КПК України, вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукування в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
Статтею 169 КПК України передбачено, що тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено: за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним; за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна; у випадках, передбачених ч. 5 ст. 171, ч. 6 ст. 173 цього Кодексу; у разі скасування арешту.
Так, однією з засад кримінального провадження є змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Слідчий суддя, дослідивши матеріали скарги, прийшов до висновку, що заявником на підтвердження обставин, які він зазначає в скарзі, не надано жодних доказів, а саме: доказів укладення договору відповідального зберігання та факту передачі майна, не вказано майно, яке заявник відповідно вважає тимчасово вилученим, доказів на підтвердження того, що ДУ «Чернівецький слідчий ізолятор» має відношення до кримінального провадження № 16202100000000033.
Крім того, слідчий в письмових запереченнях вказує, що ДУ «Чернівецький слідчий ізолятор» не є стороною кримінального провадження та не є учасником в кримінальному провадженні в розумінні п. 25 ч. 1 с. 3 КПК України, отже не набуває прав, якими наділені учасники та сторони кримінально провадження.
Враховуючи зазначене слідчий суддя не може встановити з наданих матеріалів скарги чи було вилучено під час обшуку майно, яке належить ДУ «Чернівецький слідчий ізолятор», яке саме майно було вилучено, чи було накладено на нього арешт.
Таким чином, виходячи з встановлених обставин справи та вимог КПК України, слідчий суддя надходить до висновку про те, скарга є безпідставною, необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 100, 169-170, 303, 305, 306, 307, 309 КПК України, слідчий суддя,-
У задоволенні скарги начальника державної установи «Чернівецький слідчий ізол ОСОБА_3 вой В. на бездіяльність уповноважених осіб Державного бюро розслідувань, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні № 16202100000000033 - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1 околов