Дата документу 20.07.2021
Справа № 335/1705/21
Провадження № 2/334/2570/21
20 липня 2021 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Фетісова М.В., за участі секретаря судового засідання Боднар А.А.,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за комунальні послуги,
встановив:
Представник позивача ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в якому просить стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість за послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води (підігріву питної води) в сумі 76917,25 гривень.
В обґрунтування позову зазначила, що відповідачі є співвласниками квартири, а відтак і споживачами послуг, які Концерн «Міські теплові мережі» надає у квартиру АДРЕСА_1 . Позивачем за вказаною адресою за період з 01.12.2015 до 31.12.2020 було надано послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води на загальну суму 76917,25 гривень. Відповідачами за вказаний період нарахування не сплачувались, а тому станом на 01.01.2021 сума накопиченої непогашеної заборгованості за вказаний період становить 76917,25 гривень.
05.07.2021 відповідачка ОСОБА_1 надала відзив на позов, в якому просить відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що позивачем порушені вимоги ст. 175, 176, 177 ЦПК України, а саме: копії долучених до позову документів для вручення відповідачам не завірені належним чином, відсутня копія квитанції про сплату позивачем судового збору, а також ціна позову вказана з урахуванням заборгованості, що виникла більш ніж за три роки. Доданий позивачем розрахунок заборгованості містить щомісячні нарахування у вигляді зведеної таблиці без зазначення, на підставі яких нормативних актів вони зроблені. Позивачем пропущено строк позовної давності з відповідними вимогами. Додана до позову Довідка по особовому рахунку ніким на посвідчена, крім того ОСОБА_4 не має статусу наймача квартири. Позивачем не надано укладеного з відповідачами у письмовій формі договору на постачання послуг. Позивачем не надано доказів того, що відповідачами були отримані та спожиті послуги, за які нарахована заборгованість. Позивач просить стягнути в солідарному порядку заборгованість лише з двох співвласників квартири, ігноруючи третього власника - неповнолітню ОСОБА_5 . Відсутні докази того кому з відповідачів належить особовий рахунок № НОМЕР_1 , відкритий у Концерні «МТМ». Позивачем не надано доказів, які саме 5 осіб (зазначені у довідці по особовому рахунку) зареєстровані за адресою надання послуг. До відзиву відповідачкою ОСОБА_1 додана заява, в якій вона просить застосувати до позовних вимог позовну давність.
Відповідачем ОСОБА_2 відзив на позов не наданий.
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18.02.2021 справа направлена за підсудністю Ленінському районному суду м. Запоріжжя та отримана ним 28.04.2020. Ухвалою від 05.05.2021 відкрите провадження у справі та її призначено до розгляду у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін. Відповідачами копії ухвали та позовної заяви з додатками отримані особисто. Ухвалою від 01.07.2021 відмовлено у задоволенні заяви відповідачки ОСОБА_1 про перехід до розгляду справи у спрощеному позовному провадженні з викликом сторін.
Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, що передбачено ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Дослідивши письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Згідно з інформаційною довідкою з ДРРП № 240086533 від 12.01.2021 квартира АДРЕСА_1 на праві спільної сумісної власності належить відповідачам ОСОБА_2 , ОСОБА_6 та ОСОБА_5 .
Відповідно до довідки позивача ним відкритий особовий рахунок № НОМЕР_1 на відповідачку ОСОБА_6 як на особу, яка є споживачем послуг, які за адресою: АДРЕСА_2 , надає Концерн «МТМ».
Відповідачі ОСОБА_6 та ОСОБА_2 зареєстровані за вищевказаною адресою, що підтверджується витягами з реєстру територіальної громади м. Запоріжжя щодо реєстрації місця проживання фізичної особи від 18.02.2021.
Відповідно до Довідки щодо заборгованості за надані послуги та розрахунку боргу за послуги з централізованого опалення та водовідведення по особовому рахунку № НОМЕР_1 позивач за період часу з 01.12.2015 до 31.01.2021 надавав відповідачам послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води на суму 76917,25 гривень. Відповідачі період вартість спожитих послуг не оплачували, а тому станом на 01.02.2021 мають заборгованість у сумі 76917,25 гривень.
Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України від 24.06.2004 № 1875-IV «Про житлово-комунальні послуги» (далі - Закон № 1875-IV), який діяв до 30.04.2019, порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.
Відповідно до ст. 19 Закону № 1875-IV відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України від 09.11.2017 № 2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги» (далі - Закон № 2189-VIII), який діє з 01.05.2019, відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
У ст. 1 Закону № 1875-IV зазначено, що для цілей цього закону власником є фізична або юридична особа, якій належить право володіння, користування та розпоряджання приміщенням, будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд, зареєстроване у встановленому законом порядку, а споживачем - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.
Аналогічні норми містить ст. 1 Закону № 2189-VIII.
Відповідно до п. 22 ст. 1 Закону України від 12.05.1991 № 1023-XII «Про захист прав споживачів» (далі - Закон № 1023-XII) споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника;
Згідно зі ст. 13 Закону № 1875-IV, ст. 5 Закону № 2189-VIII позивач надавав послуги, що за своїм функціональним призначенням є комунальними послугами, а саме - надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення.
Згідно з п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону № 1875-IV, п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону № 2189-VIII споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Також, ч. 4 ст. 319 ЦПК України передбачено, що власність зобов'язує.
Відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Суд встановив, що на підставі вищевказаних норм права між сторонами встановились фактичні договірні відносини з приводу надання послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води (підігріву питної води) на підставі відкритого особового рахунку № НОМЕР_1 , за яким проводились нарахування.
Висновки суду узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постанові Верховний Суд України по справі № 6-59цс13 від 30.10.2013, відповідно до якої відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Згідно зі ст. 19, 25 Закону України від 02.06.2005 № 2633-IV «Про теплопостачання» (далі - Закон № 2633-IV) споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію і у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії теплопостачальної організації остання має право на стягнення заборгованості.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Свої зобов'язання з надання комунальних послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води позивач виконав належним чином. Відповідачі, у свою чергу, порушили свої зобов'язання та своєчасно не вносили оплату за спожиті комунальні послуги, у зв'язку з чим за період з 01.12.2015 до 31.01.2021 мають заборгованість у сумі 76917,25 гривень.
Статтею 541 ЦК України передбачено, що солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.
Згідно з ч. 3 ст. 9 Закону № 2189-VIII дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Відповідачкою ОСОБА_6 заявлено про застосування позовної давності.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, що передбачено ст. 256 ЦК України.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 267 ЦПК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Суд встановив, що з даним позовом позивач звернувся до суду 17.02.2021, у зв'язку з чим позовна давність спливла за вимогами за період з 01.12.2015 до 16.02.2018.
Проте, відповідно до п. 12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Закон України від 30.03.2020 № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнений пунктом 12, набрав чинності 02.04.2020.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на території України був встановлений карантин. Вказаний карантин продовжений постановами Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», від 22.07.2020 № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» та від 09.12.2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», продовжений до 31 серпня 2021 року.
Станом на 02.04.2020 спливла позовна давність за вимогами за період з 01.12.2015 до 01.04.2017, а за вимогами з 02.04.2017 її строк продовжується на строк дії карантину.
Згідно з розрахунку боргу за послуги з централізованого опалення та водовідведення по особовому рахунку № НОМЕР_1 заборгованість відповідачів за період з 02.04.2017 до 31.01.2021 перед Концерном «МТМ» складає 49533,18 гривень, яку необхідно стягнути з відповідачів солідарно.
Суд відхиляє аргументи відповідачки ОСОБА_6 про те, що оплату за спожиті комунальні послуги позивач мав нараховувати також на неповнолітню співвласницю квартири ОСОБА_5 , оскільки відповідно до ст. 32 ЦК України неповнолітня особа не наділена повною цивільною дієздатністю та правом самостійно укладати правочини щодо комунальних послуг.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції з прав людини зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2010 року).
Суд вважає недоцільним надавати детальні відповіді на інші аргументи відповідачки ОСОБА_6 , які не стосуються предмету спору, а стосуються процесуальних питань.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тобто з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 1461,83 гривня (2270 *(49533,18/76917,25)) в рівних частках.
Керуючись ст. 10, 13, 81, 89, 141, 263-265, 268, 279 ЦПК України, суд,
ухвалив:
Позов задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Концерну «Міські теплові мережі» заборгованість за надані послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води (підігріву питної води) у сумі 49533 (сорок дев'ять тисяч п'ятсот тридцять три) гривні 18 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Концерну «Міські теплові мережі» судовий збір у сумі 1461 (одна тисяча чотириста шістдесят одна) гривня 83 копійки в рівних частках - по 730 (сімсот тридцять) гривень 92 копійки з кожного.
В задоволенні іншої частини позову - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Запоріжжя. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.
Реквізити учасників справи:
Позивач - Концерн «Міські теплові мережі», місцезнаходження: бул. Гвардійський, буд. 137, м. Запоріжжя, код ЄДРПОУ 32121458.
Відповідачі:
- ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ,
- ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 ,РНОКПП НОМЕР_3 .
Суддя: