Дата документу 01.06.2021
Справа № 334/2275/21
Провадження № 2/334/2288/21
1 червня 2021 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Фетісова М.В., за участі секретаря судового засідання Боднар А.А.,
розглянувши в спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за комунальні послуги,
встановив:
Представник позивача ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , в якій просить стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість за послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води (підігріву питної води) в сумі 54253,61 гривні.
В обґрунтування позову зазначила, що відповідачі є споживачами послуг, які Концерн «Міські теплові мережі» надає у квартиру АДРЕСА_1 . Позивачем за вказаною адресою за період з 01.03.2018 по 30.11.2020 було надано послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води на загальну суму 54253,61 гривні. Відповідачами за вказаний період нарахування не сплачувались взагалі, а тому станом на 01.12.2020 сума накопиченої непогашеної заборгованості за вказаний період становить 54253,61 гривні, яку позивач просить стягнути разом з понесеними ним судовими витратами у вигляді судового збору.
19.05.2021 відповідачем ОСОБА_2 був наданий відзив, в якому він просив суд визнати ОСОБА_4 неналежним відповідачем по справі; відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення боргу по оплаті за централізоване опалення та постачання гарячої води в сумі 54253,61 гривень за період з 01.03.2018 по 07.04.2018, у зв'язку із пропуском позивачем строку позовної давності. Відзив обґрунтовував тим, що усі відповідачі окрім ОСОБА_4 зареєстровані та проживають за вищевказаною адресою. ОСОБА_4 з 2002 року проживає разом зі своєю родиною (чоловіком та двома неповнолітніми синами) за адресою: АДРЕСА_2 та не має відношення до споживання послуги водопостачання та водовідведення за адресою: АДРЕСА_3 . Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 дійсно користувалися та користуються послугами, які надаються Концерном «МТМ» за вказаною адресою. Також, оскільки Концерн «МТМ» звернувся до суду з позовом 02.04.2021, а відкрито провадження по справі було ухвалою від 08.04.2021, то позовні вимоги Концерну за період з 01.03.2018 по 07.04.2018 не підлягають задоволенню, оскільки по ним спливла позовна давність, а це є підставою для відмови у позові взагалі. Крім того, у Розрахунку заборгованості за квартиронаймачем зазначена ОСОБА_1 , на її ж ім'я відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 , кількість зареєстрованих - 4, проте зареєстрована у квартирі ОСОБА_4 взагалі не мешкає за вказаною адресою з 2002 року.
19.05.2021 відповідачкою ОСОБА_4 був наданий відзив, в якому вона просила суд виключити її зі складу відповідачів та відмовити у задоволенні позову, посилаючись на обставини, аналогічні тим, що були зазначені у відзиві ОСОБА_2 ОСОБА_4 додатково у відзив зазначила, що відповідачі на теперішній час не є її родиною, вони не пов'язані сумісним проживанням та веденням господарства. Вона не обізнана про їх правовідносини з постачальниками житлово-комунальних послуг, умовами їх надання та сплати, оскільки не споживає будь-які з цих послуг за адресою: АДРЕСА_3 . Місцем її фактичного проживання та членів її родини (чоловіка ОСОБА_6 , неповнолітніх синів ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ) є АДРЕСА_2 , власником якої є її син - ОСОБА_9 , законним представником та опікуном якого є сама ОСОБА_4 , що говорить про те, що на протязі всього оскаржуваного позивачем періоду (03.2018-11.2020) вона здійснювала свої батьківські обов'язки по догляду та вихованню неповнолітніх дітей, безперервно проживала спільно з родиною та споживала послуги, що надаються ОСОБА_10 «МТМ», за адресою її фактичного проживання, де і сплачувала комунальні послуги. Крім того, позивач повинен був звернутись з вимогою до ОСОБА_4 до Жовтневого районного суду м. Запоріжжя, оскільки вона мешкає саме у Жовтневому районі м. Запоріжжя.
Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 відзиви на позов не надали.
Ухвалою від 08.04.2021 відкрите провадження у справі та її призначено до розгляду у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін.
Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, що передбачено ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Дослідивши письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до довідки позивача на ім'я ОСОБА_1 Концерном «Міські теплові мережі» відкритий особовий рахунок № НОМЕР_1 як на особу, яка є споживачем послуг, які за адресою: АДРЕСА_3 надає Концерн «МТМ».
Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 зареєстровані за вищевказаною адресою, що підтверджується довідками Департаменту реєстраційних послуг ЗМР від 07.04.2021.
Відповідачка ОСОБА_4 з 16.02.2021 знялась з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується довідкою Департаменту реєстраційних послуг ЗМР від 07.04.2021 та заявою відповідачки ОСОБА_4 позивачу від 26.02.2021. Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин її місце проживання було зареєстроване за вищевказаною адресою.
Відповідно до Довідки щодо заборгованості за надані послуги та розрахунку боргу за послуги з централізованого опалення та водовідведення по особовому рахунку № НОМЕР_1 позивач за період часу з 01.03.2018 до 30.11.2020 надавав відповідачам послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води на суму 354253,61 гривні. Відповідачами за вказаний період вартість отриманих послуг не сплачувалась взагалі, а тому станом на 01.12.2020 вони мають заборгованість за спожиті послуги у сумі 54253,61 гривні.
Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України від 24.06.2004 № 1875-IV «Про житлово-комунальні послуги» (далі - Закон № 1875-IV), який діяв до 30.04.2019, порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.
Відповідно до ст. 19 Закону № 1875-IV відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України від 09.11.2017 № 2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги» (далі - Закон № 2189-VIII), який діє з 01.05.2019, відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
У ст. 1 Закону № 1875-IV зазначено, що для цілей цього закону власником є фізична або юридична особа, якій належить право володіння, користування та розпоряджання приміщенням, будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд, зареєстроване у встановленому законом порядку, а споживачем - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.
Аналогічні норми містить ст. 1 Закону № 2189-VIII.
Відповідно до п. 22 ст. 1 Закону України від 12.05.1991 № 1023-XII «Про захист прав споживачів» (далі - Закон № 1023-XII) споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника;
Згідно зі ст. 13 Закону № 1875-IV, ст. 5 Закону № 2189-VIII позивач надавав послуги, що за своїм функціональним призначенням є комунальними послугами, а саме - надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення.
Відповідно до Статуту Концерну «Міські теплові мережі» основним видом його діяльності є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності Концерну та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу Концерну. Концерн «МТМ» по відношенню до споживачів є виконавцем послуг з виробництва та постачання теплової енергії, призначеної для централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води (підігріву води), що постачається до житлового приміщення шляхом транспортування магістралі теплової мережі та внутрішньо домові розподільні системи.
Згідно з п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону № 1875-IV, п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону № 2189-VIII споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами;.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Суд встановив, що на підставі вищевказаних норм права між сторонами встановились фактичні договірні відносини з приводу надання послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води (підігріву питної води) на підставі відкритого особового рахунку № НОМЕР_1 , за яким проводились нарахування.
Висновки суду узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постанові Верховний Суд України по справі № 6-59цс13 від 30.10.2013, відповідно до якої відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Згідно зі ст. 19, 25 Закону України від 02.06.2005 № 2633-IV «Про теплопостачання» (далі - Закон № 2633-IV) споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію і у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії теплопостачальної організації остання має право на стягнення заборгованості.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Оскільки в квартирі відповідачів не встановлений засіб обліку гарячої води, плата за послуги постачання гарячої води нараховувалась позивачем на підставі п. 12 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 (далі - Правила № 630) за нормативами (нормами) споживання.
Норми споживання води для підігріву у багатоквартирних будинках з централізованим гарячим водопостачанням, затверджені рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 01.12.2017 № 768 « Про затвердження питомих норм споживання питної води у м. Запоріжжі», і становлять 4,258/4,27 куб.м. на одну особу в місяць.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 20 Закону № 1875-IV, п. 6 ч. 1 ст. 7 Закону № 2189-VIII, п. 29 Правил № 630 споживач має право на зменшення розміру оплати у разі тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім'ї за умови документального підтвердження.
Крім цього, згідно з п. 11 ч. 2 ст. 7 № 2189-VIII індивідуальний споживач зобов'язаний інформувати управителя, виконавців комунальних послуг про зміну власника житла (іншого об'єкта нерухомого майна) та про фактичну кількість осіб, які постійно проживають у житлі споживача, у випадках та порядку, передбачених договором або законом.
Докази того, що відповідачі звертались до позивача з заявою та підтверджуючими документами про не проживання відповідачки ОСОБА_4 за адресою реєстрації в період виникнення спірних правовідносин, суду не надані.
У зв'язку з відсутністю звернень відповідачів з відповідними заявами, нарахування Концерном «МТМ» вартості наданих послуг за адресою: АДРЕСА_3 , проводилось згідно з чинним законодавством, виходячи з розміру затверджених тарифів за нормами, затвердженими в установленому порядку, відповідно до кількості зареєстрованих у житловому приміщенні осіб, у тому числі з врахуванням відповідачки ОСОБА_4 .
У зв'язку з зазначеним суд відхиляє аргументи відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_4 щодо безпідставного нарахування позивачем заборгованості відповідачці ОСОБА_4 .
Суд встановив, що свої зобов'язання щодо надання комунальних послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води (підігріву питної води) позивач виконав в повному обсязі, що не спростовується відповідачами. Відповідачі, у свою чергу, порушили свої зобов'язання та своєчасно не вносили оплату за спожиті комунальні послуги, у зв'язку з чим за період з 01.03.2018 до 30.11.2020 мають заборгованість у сумі 54253,61 гривні.
Відповідачем ОСОБА_2 заявлено про застосування позовної давності.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, що передбачено ст. 256 ЦК України.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 267 ЦПК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Суд встановив, що з даним позовом позивач звернувся до суду 02.04.2021, у зв'язку з чим позовна давність спливла за вимогами за період з 01.03.2018 до 01.04.2018.
Проте, відповідно до п. 12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Закон України від 30.03.2020 № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнений пунктом 12, набрав чинності 02.04.2020.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на території України був встановлений карантин. Вказаний карантин продовжений постановами Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», від 22.07.2020 № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» та від 09.12.2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», продовжений до 30 червня 2021 року.
Станом на 02.04.2020 позовна давність за вимогами позивача (період з 01.03.2018 до 30.11.2020) не спливла, а отже її строк продовжується на строк дії карантину.
Статтею 541 ЦК України передбачено, що солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.
Згідно з ч. 3 ст. 9 Закону № 2189-VIII дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є законними та обґрунтованими, а тому позов необхідно задовольнити повністю та стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість у сумі 54253,61 гривні.
Суд відхиляє аргументи відповідачки ОСОБА_4 щодо порушення позивачем правил підсудності, оскільки цей позов заявлений з приводу нерухомого майна, а отже має місце виключна підсудність.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тобто з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 2270 гривень в рівних частках.
Керуючись ст. 10, 11, 60, 76-81, 133, 141, 258, 263-265, 268, 279 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов задовольнити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь Концерну «Міські теплові мережі» заборгованість за надані послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води (підігріву питної води) у сумі 54253 (п'ятдесят чотири тисячі двісті п'ятдесят три) гривні 61 копійка.
Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь Концерну «Міські теплові мережі» судовий збір у сумі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень в рівних частках - по 567 (п'ятсот шістдесят сім) гривень 50 копійок з кожного.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Запоріжжя. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.
Реквізити учасників справи:
Позивач - Концерн «Міські теплові мережі», місцезнаходження: бул. Гвардійський, буд.137, м. Запоріжжя, код ЄДРПОУ 32121458.
Відповідачі:
- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ,
- ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ,
- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 ,
- ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 .
Суддя: