печерський районний суд міста києва
Справа № 367/1780/20-ц
30 червня 2021 року Печерський районний суд м. Києва
суддя: Матійчук Г.О.,
секретар судового засідання: Сеньковська В. Я.,
справа №367/1780/20-ц
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1
відповідач: Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України»
розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про повернення безпідставно набутих та утримуваних коштів,
У серпні 2020 року з Ірпінського міського суду Київської області до Печерського районного суду м. Києва за підсудністю надійшли матеріали вказаної цивільної справи.
Звернувшись до суду із позовом до АТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_2 , просила стягнути з відповідача - АТ «Державний ощадний банк України» безпідставно набуті та утримувані банком кошти в розмірі 30 000 грн.
Після уточнення позовних вимог (в новій редакції позову (а.с. 50) позивач остаточно визначилась з колом учасників справи, зазначивши відповідачем тільки - АТ «Державний ощадний банк України», з якого просила стягнути грошові кошти та судові витрати.
Обґрунтовуючи позов зазначила, що 21.08.2017 року стала жертвою шахрайських дій ОСОБА_2 .
О 14:48 год. у ТВБВ №10026/0712 АТ «Ощадбанк» в терміналі № 10900318 (чек №587131) нею було перераховано грошові кошти на ім'я ОСОБА_2 в розмірі 30 000 грн.
Проте, в зв'язку із шахрайськими діями отримувача ОСОБА_2 , його рахунки було заблоковано, в т.ч. числі й перераховані нею кошти.
Її було визнано потерпілою в кримінальному провадженні №12017110040002425 від 03.09.2017 року, порушеному за ст. 190 ч. 1 КК України, проте грошові кошти їй повернуті не були.
Вона неодноразово зверталась до відповідача з вимогою повернути кошти, проте її вимоги не виконані.
Вважає, що підстав для утримування її грошових коштів немає.
В зв'язку з тим, що банк безпідставно не повертає їй кошти, вона змушена звернутись до суду із даним позовом.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 24.10.2020 року відкрито провадження у справі та вирішено розглянути її за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Запропоновано відповідачу не пізніше п'ятиденного строку подати заяву із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, роз'яснено відповідачу, що він має право не пізніше п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження, копії позовної заяви та додатків до неї, до початку розгляду справи по суті надіслати відзив на позовну заяву.
11.03.2021 року від відповідача надійшов відзив на позов, в якому останній заперечив позовні вимоги з підстав, викладених у відзиві. Просить відмовити у задоволені позову.
Дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи та характер спірних правовідносин, об'єктивно оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
За ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України).
За ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Як вбачається з матеріалів справи 03.09.2017 року за заявою ОСОБА_1 до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) внесено відомості про вчинення шахрайський дій ОСОБА_2 відносно неї. Згідно з фабулою витягу з кримінального провадження №12017110040002425 «21.08.2017 року близько 14-48 год. ОСОБА_2 , шляхом обману заволодів коштами в сумі 30 000 грн, що належать ОСОБА_1 , яка на момент вчинення шахрайства знаходилась за адресою: м. Ірпінь, вул. Шевченка у відділенні Ощадбанку».
У відповідь на звернення ОСОБА_1 , АТ «Ощадбанк» повідомив, що: «…Рахунок шахрая було обмежено. Повернення коштів можливе, якщо держатель рахунку добровільно виявить бажання повернути, або за рішенням суду…».
Із доданої до позову копії чека (а.с. 6) вбачається, що в АТ «Ощадбанк» ТВБВ №10026/… м. Ірпінь, вул. Шевченка, було внесено суму коштів, разом з тим яку саме немає змоги розібрати. Крім того, не вбачається ким саме здійснено переказ. При цьому копії чека містять дописи зроблені власноруч, зокрема в частині суми та дати внесення платежу.
Однак факт перерахування грошових коштів в сумі 30 000 грн, здійснений 21.08.2017 року не заперечується відповідачем, що в силу ч. 1 ст. 82 ЦПК України не підлягає доказуванню.
Відповідно до статті 20.1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» ініціатором переказу може бути платник, а також обтяжувач у разі ініціювання переказу за допомогою платіжної вимоги при договірному списанні та в інших випадках, передбачених законодавством, і стягувач, що отримує відповідне право виключно на підставі визначених законом виконавчих документів у випадках, передбачених законом.
Статтею 21.1 Закону передбачено, що ініціювання переказу проводиться, зокрема шляхом: внесення готівкових коштів для подальшого переказу за допомогою платіжних пристроїв.
Стаття 8.1 Закону визначає, що банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, 21.08.2017 року о 14 год. 48 хвилин позивачем у відділенні АТ «Ощадбанк» ТВБВ № 10026/0712 через термінал № 10900318 (платіжний пристрій) було здійснено перерахування грошових коштів у сумі 30 000 грн на платіжну картку № НОМЕР_2 , яка належить ОСОБА_2 .
Відповідно до статті 24.3 Закону при використанні документа на переказ готівки ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття до виконання банком або іншою установою - учасником платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі, прийняття документа на переказ готівки до виконання засвідчується підписом уповноваженої особи банку або іншої установи - учасника платіжної системи чи відповідним чином оформленою квитанцією.
Відповідач вказує, що вищевказану операцію позивача банком було проведено успішно та кошти було зараховано 21.08.2017 року на платіжну картку № НОМЕР_2 , яка належить ОСОБА_3 .
Статтею 31 Закону передбачено, що переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.
Будь-яких претензій до банку щодо проведення фінансової операції по зарахуванню коштів на рахунок ОСОБА_2 . ОСОБА_1 не висувала.
Відповідно до п.1.3 ст.1 Закону дата валютування - зазначена платником у розрахунковому документі або в документі на переказ готівки дата, починаючи з якої кошти, переказані платником отримувачу, переходять у власність отримувача.
Вказану правову позицію підтверджено висновками Верховного Суду, які викладено у Постанові від 03.02.2021 р. у справі 756/1927/15-ц.
Таким чином, перераховані ОСОБА_1 кошти на платіжну картку № НОМЕР_2 в сумі 30 000 грн належать ОСОБА_2 з моменту їх зарахування.
Отже, твердження позивача про безпідставне утримання коштів банком безпідставне і спростовуються наданими нею ж до позову доказами, зокрема копією витягу з ЄРДР від 03.09.2017 року щодо порушення кримінального провадження по факту заволодіння громадянином ОСОБА_4 внаслідок шахрайських дій її грошовими коштами в сумі 30 000 грн.
Станом на день розгляду справи, позивачем не надано відомостей про результати розслідування цього кримінального провадження.
Позивачем також не надано доказів в підтвердження будь-яких протиправних дій з боку працівників АТ «Ощадбанк», а також некоректної роботи терміналу № 10900318 (платіжний пристрій) за допомогою якого нею 21.08.2017 року здійснено переказ 30 000 грн на платіжну картку ОСОБА_2 № НОМЕР_2 .
За ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
З наведеного слід дійти висновку, що позивачем з використанням технічних можливостей терміналу, що належить АТ «Ощадбанк» добровільно здійснено переказ коштів на рахунок ОСОБА_2 .
Банком дана операція проведена успішно, кошти були зараховані на рахунок отримувача і з цього моменту стали його власністю.
Отже твердження позивача про безпідставність набуття та утримання банком її коштів не відповідають фактичним обставинам справи.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права лише у разі його порушення, не визнання або оспорювання.
Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.
Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений статтею 16 ЦК України.
Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення прав, свобод або інтересів особи, на момент її звернення до суду порушення має бути реальним, стосуватися зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
За ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження майна за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Вимогами ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
За частиною 1 ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів, що підтверджують наявність підстав, з яких виникає обов'язок АТ «Ощадбанк» щодо повернення їй грошових коштів, незаконність дій та порушення її прав саме банком, а також законність її вимог про зобов'язання повернути на її користь безпідставно набутих та утримуваних коштів в розмірі 30 000 грн, тому вимоги позивача до банку є безпідставними, і такими, що не підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат між сторонами, регулюється ст. 141 ЦПК України. Зокрема: судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 15, 16, 1212 ЦК України; ст.ст. 12, 13, 19, 76-81, 141, 263-265, 273, 274, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про повернення безпідставно набутих та утримуваних коштів - залишити без задоволення.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», ЄДРПОУ 00032129, адреса: м. Київ, вул. Госпітальна, 12-Г.
Суддя Г.О. Матійчук