Справа № 761/17110/18
Категорія 26
Провадження № 2/758/1101/21
22 липня 2021 року місто Київ
Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючого - судді Ларіонової Н.М.,
при секретарі судового засідання Волошиній А.М.,
за участю: представника позивача - ОСОБА_3,
представників відповідача-1 - ОСОБА_1 та адвоката Чабарай М.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі районного суду в місті Києві в порядку загального позовного провадження матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до Комерційного комунального унітарного підприємства «Фінансова компанія «Житло-інвест», Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекс Буд», третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвест Таун» про визнання недійсними договорів та стягнення суми, -
В травні 2018 р. позивач ОСОБА_2 , через свого представника ОСОБА_3 , звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом, в якому просить: 1) визнати недійсним договір про заміну управителя ФФБ від 25.02.2011 р., укладений між ТОВ «Інвест Таун», ККУП «Житло-Інвест» (відповідач-1) та ТОВ «Алекс Буд» (відповідач-2); 2) визнати недійсним договір про внесення змін до договору № 5 від 18.05.2006 р. про організацію спорудження житлового будинку з прибудинковими приміщеннями, укладений між ТОВ «Інвест Таун», ККУП «Житло-Інвест» та ТОВ «Алекс Буд»; 3) стягнути з ККУП «Житло-Інвест» пеню в розмірі 278 375,64 грн.
Позов мотивований тим, що позивач 04.03.2010 року ОСОБА_2 та ККУП «ФК «Житло-інвест» уклали Договір КНТР-000159/кв. «Про участь у фонді фінансування будівництва», за умовами п.1.1. якого Довіритель, на підставі повного визнання ним Правил фонду фінансування будівництва (виду А) житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом на АДРЕСА_1 , затверджених уповноваженим органом Фінансової компанії (Наказ №9 від 02.03.2010 року) (іменуються в цьому Договорі - Правила ФФБ) дає згоду на участь у фонді фінансування будівництва (далі - ФФБ), бере на себе зобов'язання виконувати Правила ФФБ, передає Фінансовій компанії в управління грошові кошти з метою отримання у власність об'єкта інвестування та встановлює обмеження щодо окремих дій Фінансової компанії з управління цими коштами, а Фінансова компанія зобов'язується здійснити за винагороду управління залученими грошовими коштами в інтересах Довірителя на умовах, визначених Правилами ФФБ та цим Договором. Так, п.1.1. Договору КНТР-000159/кв. від 04 березня 2010 року посилається на «Правила фонду фінансування будівництва». В Додатку №2 Позивач надає суду вищеозначені «Правила ФФБ», в яких, в свою чергу, йде посилання на «Договір про заміну управителя ФФБ» від 25.02.2010 року, з яким позивач ознайомлений не був. При цьому, за доводами позивача, Відповідач 1 не наділений правом бути управителем ФФБ по будівництву житлового будинку в АДРЕСА_1 , а відтак, на думку позивача, правовими підставами визнання недійсним «Договору про заміну управителя ФФБ» від 25.02.2010 року, якщо такий був укладений між Відповідачем 1, Відповідачем 2 та Третьою особою 1, є невідповідність цього Договору вимогам част.1.2 та 5 ст.203 ЦК України, а також вимогам ст.23 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю», а також правовими підставами визнання недійсним «Договору №69/А-22 про організацію спорудження об'єкта будівництва житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом на АДРЕСА_1 » від 02 березня 2010 року є невідповідність цього Договору вимогам част.2 та част.5 ст.203 ЦК України. Крім того, щодо 3 позовної вимоги зазначив, що як вбачається з п.1.8. Договору КНТР-000159/кв. від 04 березня 2010 року, Позивач перерахував на рахунок Відповідача 1 по справі грошові кошти в сумі 762673 грн.00 коп. Пункт 5.2 Договору КНТР-000159/кв. від 04 березня 2010 року встановлює: «У разі використання Фінансовою компанією коштів, переданих Довірителем в управління, не за цільовим призначенням, Фінансова компанія сплачує Довірителю пеню в розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення». Пункт 1.4 Договору КНТР-000159/кв. від 04 березня 2010 року встановлює: «Запланований строк введення об'єкта будівництва в експлуатацію - грудень 2010 року...» Крім того, цей же п.1.4. встановлює порядок зміни строку введення шляхом відповідного порядку інформування інвесторів. Позивач просить суд звернути увагу на ту істотну обставину, що Позивач по справі жодного разу не погодився на зміну строку введення об'єкту будівництва в експлуатацію. Станом на день подання цього позову житловий будинок в експлуатацію не введений, що і спонукає Позивача по справі звертатися до суду. У відповідності до вимог ч.2 ст.258 ЦК України, при стягненні пені позовна давність складає один рік (з 09 травня 2017 року по 08 травня 2018 року). З урахуванням того, що сума грошових коштів, перерахованих Позивачем на рахунок Відповідача 1, становить 762673,00 грн., то сума пені, яка підлягає стягненню з Відповідача 1 на користь Позивача, за означений період становить: 762673,00 грн. х 0,1% х 365 днів = 278375,64 грн. А відтак, вважав, що правовою підставою стягнення пені з Відповідача 1 на користь Позивача є відсутність у Відповідача 1 права бути управителем ФФБ по будівництву житлового будинку на АДРЕСА_1 . Самочинне протиправне позиціонування Відповідачем 1 себе як юридичної особи - управителя ФФБ доводить протиправний характер залучення грошових коштів Позивача до ФФБ. управителем якого є зовсім інша юридична особа, а саме ТОВ «Інвест Таун», яка є Третьою особою 1 по цій справі. Таким чином, за захистом свого порушеного права, позивач через свого представника звернувся з даним позовом до суду.
Ухвалою Шевченківського районного суду м.Києва від 11.05.2018 р. справу направлено до Подільського районного суду м.Києва за підсудністю (а.с. 19-21).
Провадження у справі відкрито ухвалою від 20.06.2018 р. з призначенням розгляду в порядку загального позовного провадження з призначенням справи у підготовче засідання (а.с. 31).
В підготовчому засіданні представник Відповідача 1 - КП «Фінансова компанія «Житло-Інвест» надав відзив на позовну заяву, згідно якого КП просив відмовити в задоволенні позову, та вказав, що правовідносини між Відповідачем-1 та Відповідачем-2 виникли на підставі Договору № 69/А-22 від 02 березня 2010 року, а не Договору про зміну управителя ФФБ від 25.02.2010 року на який у позовній заяві посилається Позивач, а тому твердження Позивача, на думку відповідача 1, про самоправний характер виникнення у Відповідача-1 функцій управителя ФФБ на підставі договору від 25.02.2010 року є безпідставними, як і його посилання на порушення відповідачем-1 та Відповідачем-2 вимог ст. 203 ЦК України при укладенні неіснуючого договору. відповідно до абзацу першого п. 1.8. Договору № 000159/кв. поточна вартість об'єкта інвестування /(квартири) станом на дату укладання цього Договору складає разом 797503 (сімсот дев'яносто сім тисяч п'ятсот три) грн., 00 коп. Відповідно до абзацу другого п. 1.8. Договору № 000159/кв. на момент укладення цього Договору Довірителем сплачено на рахунок ФФБ суму коштів у розмірі 762673(сімсот шістдесят дві тисячі шістсот сімдесят три) грн., 00 коп та закріплено 69,97 (шістдесят дев'ять цілих дев'яносто сім сотих) вимірних одиниць об'єкту інвестування (кв. м.). Виходячи з поточної ціни вимірної одиниці об'єкта інвестування доплаті підлягає сума коштів у розмірі 34830 (тридцять чотири тисячі вісімсот тридцять) грн., що відповідає 3,87 (три цілих вісімдесят сім сотих) вимірним одиницям, які необхідно доплатити Позивачеві доплатити відповідно до Договору № 000159/кв. Відповідно до п. 3.3.4. Договору № 000159/кв. фінансова компанія зобов'язана в разі, якщо Довіритель повністю про інвестує закріплений за ним об'єкт інвестування, передати Довірителю майнові права на цей об'єкт інвестування за договором про відступлення майнових прав. Таким чином, згідно доводів відповідача 1, Позивач не виконав частину свого зобов'язання, що стало наслідком не підписання Відповідачем-1 із Позивачем додаткової угоди про передачу останньому майнових прав на згадуваний об'єкт інвестування. Вказано, що Договором №000159/кв. не передбачено права односторонньої відмови від договору, а тому Відповідач зобов'язаний виконати взяті на себе зобов'язання у передбаченому Договором способом. Дійсність зазначеного вище Договору №000159/кв. Позивачем не оскаржена, а тому, на думку відповідача 1, він є чинним і визначає структуру взаємовідносин між Позивачем та Відповідачем-1, а не інші договори на які Позивач посилається у прохальній частині позовної заяви. При цьому, звернув увагу на те, що позивач заявляє свою вимогу про застосування до Відповідача-1 заходів забезпечення виконання умов Договору № 000159/кв. за період з 08 травня 2017 по 08 травня 2018 року, тобто рік, однак строк звернення до суду із позовом про сплату пені розпочинається із моменту, коли Позивач довідався про порушення його прав, тобто не раніше грудня 2010 року (п. 1.4. Договору № 000159/кв.), коли Відповідачем-2 не було виконано обов'язку перед Довірителями та Відповідачем-1, а відтак строк позовної давності сплив.
Через канцелярію суду позивачем подано відповідь на відзив відповідача 1, згідно якого позивач вважає, що відповідачем 1 не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження своїх доводів, крім того, на його думку, замовчував істотні обставини справи.
Ухвалою суду від 29.11.2018 р. підготовче провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Комерційного комунального унітарного підприємства «Фінансова компанія «Житло-інвест», Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекс-Буд», третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвест Таун» про визнання недійсними правочинів та стягнення пені - закрито та справу призначено до судового розгляду.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити, посилаючись на обставини, зазначені в позовній заяві.
Представники відповідача-1 в судовому засіданні проти задоволення позову заперечували з підстав, наведених у відзиві, наголошували на дійсності оспорюваних договорів, та безпідставнсті вимоги про стягнення пені.
Відповідач-2, будучи належним чином повідомленими про дату та час судового засідання в судове засідання повторно явку свого представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, заяв про відкладення судового розгляду не подавав, заяв по суті справи та з процесуальних питань не подано.
Представник третьої особи, в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений відповідно до вимог закону, про причини неявки не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи не подано.
Суд, вислухавши учасників судового засідання, встановивши обставини справи та перевіривши їх доказами, яким надана оцінка в їх сукупності, дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що 04.03.2010 року ОСОБА_2 та ККУП «ФК «Житло-інвест» уклали Договір КНТР-000159/кв. «Про участь у фонді фінансування будівництва».
25.02.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвест Таун» та товариством з обмеженою відповідальністю «Алекс Буд», ККУП «Фінансова компанія «Житло-інвест» Головного управління житлового забезпечення виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) укладено Договір про внесення змін до договору № 05 від 18.05.2006 р. про організацію спорудження житлового будинку з прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом, розташованого на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 13-15).
За доводами позивача, 25.02.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвест Таун», ККУП «Фінансова компанія «Житло-інвест» Головного управління житлового забезпечення виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) та товариством з обмеженою відповідальністю «Алекс Буд» укладений Договір про заміну управителя ФФБ».
Суду з Єдиного Державного Реєстру судових рішень стало відомо, що 27.03.2014 року у справі № 758/12389/13-ц Рішенням Подільського районного суду міста Києва У задоволенні позову ОСОБА_2 до комерційного комунального унітарного підприємства «Фінансова компанія «Житло-інвест», публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», товариства з обмеженою відповідальністю «Алекс Буд», товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест Таун» про визнання правочину таким, що вчинений під впливом обману - відмовлено (https://reyestr.court.gov.ua/Review/37975406).
Під час вирішення вказаної справи також зачіпалось питання передачі фонду фінансування будівництва виду «А» для спорудження житлового будинку на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 в управління ККУП «Фінансова компанія «Житло-інвест» для фінансування та завершення будівництва по вищезазначеному об'єкту.
Позовні вимоги 1 та 2 стосуються договорів, сторонами якого є юридичні особи, а відтак, спір між юридичними особами підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка з огляду на приписи ч. 1 ст. 9 Конституції України, ст. 10 ЦК України є частиною національного законодавства, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У ст. 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Згідно з п. 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
У ст. 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
За ст. 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
За вимогами ч. 1 ст. 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто, передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне.
По-друге, таким критерієм є суб'єктний склад такого спору.
Згідно із ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
У ст. 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці, розглядаються господарськими судами.
Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у постанові № 3 від 01.03.2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» в пункті 3 роз'яснив, що суди мають виходити з того, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є: - по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), - по-друге, суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).
Як зазначається в пункті 3.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 24.10.2011 року «Про деякі питання підвідомчості та підсудності справ господарським судам» господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: 1) участь у спорі суб'єкта господарювання; 2)наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; 3) відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Наведені роз'яснення застосування норм попередніх редакції ЦПК України та ГПК України мають враховуватися і при розгляді даної справи, оскільки загальні правила відмежування предметної юрисдикції цивільних і господарських справ в чинних на даний час редакціях вказаних кодексів в наведеній частині не зазнали істотних змін.
Верховним Судом у постанові від 09 червня 2021 року у справі № 758/2170/20 визначено, що положення пункту 1 частини першої статті 20 ГПК України не зумовлюють належність до господарської юрисдикції справ виключно необхідністю здійснення господарської діяльності всіма учасниками справи, цілком достатнім для їх належності до господарської юрисдикції є те, що сторонами основного зобов'язання мають бути юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.
З матеріалів справи вбачається, що оспорювані ОСОБА_2 правочини від 25.10.2010 р. та 18.05.2006 р. укладено між двома юридичними особами - Комерційним комунальним унітарним підприємством «Фінансова компанія «Житло-інвест» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Алекс Буд», як суб'єктами господарювання в ході проведення ними господарської діяльності.
Отже, між позивачем та відповідачами існує спір щодо визнання недійсності господарських договорів, сторонами якого є юридичні особи, що відповідає ознакам спору, а тому в цій позовні вимоги частині не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки мають вирішуватись в порядку господарського судочинства.
Подібні висновки висловлені у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 758/2571/20 (провадження № 61-10355св20) та від 26 травня 2021 року у справі № 758/2241/20 (провадження № 61- 2395св20).
Пунктом 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України передбачено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
З урахуванням наведеного, суд вважає за необхідним закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Комерційного комунального унітарного підприємства «Фінансова компанія «Житло-інвест», Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекс Буд», третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвест Таун» в частині вимог про визнання недійсним Договору про заміну ФФБ від 25.02.2010 р. та в частині вимог про визнання недійсним Договору про внесення змін до договору № 05 від 18.05.2006 р. (пункти 1 та 2 резолютивної частини позову).
Відповідно до ч. 1 ст. 256 ЦПК України якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.
А відтак, суд вважає за необхідне роз'яснити сторонам норму ч. 2 ст. 256 ЦПК України, відповідно до якої повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
На підставі викладеного та керуючись п. 1 ч. 1 ст. 255, ст.ст. 259-261, 268, 353, 354 ЦПК України, п.15.5 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України (2017 р.), -
Закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Комерційного комунального унітарного підприємства «Фінансова компанія «Житло-інвест», Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекс Буд», третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвест Таун» в частині вимог про визнання недійсним Договору про заміну ФФБ від 25.02.2010 р. та в частині вимог про визнання недійсним Договору про внесення змін до договору № 05 від 18.05.2006 р. (пункти 1 та 2 резолютивної частини позову).
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду з подачею апеляційної скарги через Подільський районний суд м.Києва протягом 15 днів з дня складання ухвали.
Учасник справи, якому копія ухвали не була вручена в день її складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення йому копії ухвали.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяН. М. Ларіонова