Справа № 758/14930/20
17.09.2021 м. Київ
Подільський районний суд міста Києва в складі:
головуючої-судді ОСОБА_1
за участю
секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілого ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020100070003262 від 24.11.2020 року за обвинуваченням
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Держанівка, Носівського р-н., Чернігівської обл., українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, одруженого, на утриманні малолітніх дітей не маючого, працюючого водієм в ПАТ «Автотранспошта», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, РНОКПП НОМЕР_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України,
ОСОБА_5 , 24.11.2020 приблизно о 06 годині 00 хвилин, керуючи технічно-справним автомобілем «ВАЗ 21013» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухався в крайній правій смузі по проїзній частині вулиці І.Виговського зі сторони вулиці проспекту Г.Гонгадзе в напрямку вул. Північно- Сирецької, в м. Києві.
Рухаючись у вказаному напрямку зі швидкістю 30 км/год., ОСОБА_6 на керованому ним транспортному засобі, наближаючись до не регульованого пішохідного переходу, поблизу будинку № 11 по вулиці І.Виговського, не зменшив швидкість, не надав перевагу у русі пішоходу, внаслідок чого, скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_7 .
Під час руху водій ОСОБА_5 допустив порушення вимог пунктів 1.5, 2.3(6), 18.1 Правил дорожнього руху України:
-п. 1.5: Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху га інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків;
-п. 2.3(6): Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;
-п. 18.1: Водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а у разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.
Порушення вищевказаних вимог Правил дорожнього руху з боку водія ОСОБА_5 виразились в тому, що він керуючи технічно-справним автомобілем «ВАЗ 21013» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухаючись в крайній правій смузі проїзної частини вулиці І.Виговського зі сторони вулиці проспекту Г.Гонгадзе в напрямку вул. Північно-Сирецької. не врахував дорожню обстановку при наближенні до не регульованого пішохідного переходу, не переконався, що па ньому відсутні пішоходи, для яких може бути створена небезпека, не зменшив швидкість та не зупинилась для того щоб надати дорогу пішоходам, в результаті чого здійснив наїзд керованим автомобілем на пішохода ОСОБА_7 , який в цей час переходив проїзну частину по нерегульованому пішохідному переходу зліва направо відносно руху водія.
В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди пішоходу ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно висновку судово-медичної експертизи №042-1888-2020 від 24.12.2020, спричинені тілесні ушкодження у вигляді: «закрита черепно-мозкова травма у вигляді забою головного мозку з формуванням геморагічного вогнища справа в тім'яній ділянці, трассагітального перелому тім'яних кісток, гематоми м'яких тканин чола справа, забійної надбрівної ділянки зліва; закрита травма правого стегна у вигляді перелому нижньої третини діафізу стегнової кістки».
Враховуючи вищезазначене, закрита черепно-мозкова травма за ступенем тяжкості відноситься до ТЯЖКОГО тілесного ушкодження.
Морфологічні властивості виявленого перелому правої стегнової кістки -дозволяють стверджувати,що як відновлення анатомічної цілісності вказаної кістки так і відновлення функції правого стегна буде спостерігатися у строк понад 21 добу, та саме з цього строку, обчислювати тривалість розладу здоров'я, як критерію визначення ступеню тяжкості. Тому, вказана закрита травма правою стегна за ступенем тяжкості відноситься до тілесного ушкодження СЕРЕДНЬОГО ступеню тяжкості, що спричинило тривалий розлад здоров'я на строк понад 21 добу, відповідно п. п. 2.2.1 /в. та 4.6. «Правил».
Порушення вимог п. 1.5, 2.3(6) та 18.1 Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_5 знаходяться у прямому причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.
Таким чином, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , своїми діями, які виразились в порушенні правил безпеки дорожнього руху під час керування транспортним засобом, що спричинило потерпілому ОСОБА_7 тяжке тілесне ушкодження, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 вину у вчиненому визнав повністю, щиро розкаявся та розповів про обставини скоєного злочину так, як про них зазначено в обвинувальному акті. Зазначив, що рухався по вулиці Виговського зі швидкістю приблизно 30 кілометрів на годину та, наближаючись до пішохідного переходу, через неуважність, не побачив пішохода, тому не зменшив швидкість, і скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_7 . Вказав, що одразу зупинився, викликав працівників поліції та швидку допомогу, до їх приїзду місце вчинення злочину не покидав. Зазначив, що працює з 2002 року водієм, це його єдине джерело для існування, та єдина професія. Тому просив суд не призначати йому додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засовами, оскільки це позбавить його можливості здійснювати ввірені йому обов'язки, та відповідно позбавить його роботи і засобів для існування. Крім цього, зазначив, що вчинив злочин з необережності, щиро шкодує про вчинене, попросив вибачення у потерпілого, відшкодував спричинену шкоду у погодженому сторонами розмірі, на підтвердження чого надав суду розписку.
Таким чином, обвинувачений ОСОБА_5 не оспорюючи час, місце, спосіб вчиненого кримінального правопорушення, заподіяну шкоду, мотив і мету, форму вини за кримінальним правопорушенням, передбаченим ч.2 ст. 286 КК України, вину у вчиненому визнав повністю, щиро розкаявся, запевнив, що зробив для себе належні висновки.
Крім цього, в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_4 підтвердив факт отримання від обвинуваченого ОСОБА_5 грошових коштів у сумі 50000 (п'ятдесят тисяч) гривень в рахунок відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням ОСОБА_7 . При цьому, зазначив, що у нього відсутні будь-які претензії до обвинуваченого матеріального та морального характеру. Також просив суд суворо не карати обвинуваченого та не призначати додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.
З'ясувавши думку учасників судового розгляду щодо визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню та порядку їх дослідження, згідно з вимогами ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються, з'ясувавши при цьому, чи правильно розуміють обвинувачений та інші учасники судового провадження зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також роз'яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини у апеляційному порядку.
Таким чином, суд вважає встановленим, що своїми умисними діями, у які виразились у порушенні правил безпеки дорожнього руху під час керування транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження, обвинувачений ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України. Вина останнього у вчиненому є доведеною поза розумним сумнівом.
Згідно з ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Крім цього, у рішенні «Ізмайлов проти Росії» Європейський суд вказав, що при призначенні покарання для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистий надмірний тягар для особи.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, бере до уваги ступінь суспільної небезпеки та тяжкість вчиненого ним злочину, характеризуючі дані про його особу, стан здоров'я, вік обвинуваченого, сімейний стан, пом'якшуючі та обтяжуючі обставини.
Так, обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_5 відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття та добровільне відшкодування шкоди.
Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_5 , згідно вимог ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до вимог ст.12 КК України відноситься до тяжких злочинів, необережну форму вини за вказаним кримінальним правопорушенням, ставлення ОСОБА_5 до вчиненого злочину, яке полягає у визнанні вини та щирому каятті, його поведінку одразу після ДТП, а саме те, що він намагався надати допомогу потерпілому, викликав швидку допомогу та повідомив у поліцію про вчинене.
Крім цього, суд бере до уваги характеризуючі дані обвинуваченого, а саме те, що він раніше не судимий, за місцем проживання скарг щодо останнього не надходило, працює офіційно водієм автотранспортних засобів у дирекції «Автотранспошта» ТОВ «Укрпошта», одружений, утриманців не має, у нього наявне постійне місце проживання та реєстрації, на обліках у лікаря психіатра чи нарколога не перебуває.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі у межах санкції статті, якою визначена кримінальна відповідальність за вчинений ним злочин.
Разом із тим, виходячи із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, враховуючи обставини справи, тяжкість вчиненого обвинуваченим злочину, дані про особу останнього, думку потерпілого, суд вважає за можливе застосувати до ОСОБА_5 положення ст. 75 КК України, звільнивши останнього від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку та покладенням на нього обов'язків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, оскільки, на переконання суду, виправлення обвинуваченого ОСОБА_5 та попередження вчинення ним нових злочинів можливе без ізоляції від суспільства.
Крім того, вирішуючи питання про доцільність призначення обвинуваченому додаткового покарання, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 286 КК України, суд звертає увагу на думку потерпілого, який просив не позбавляти останнього права керування транспортними засобами. Також бере до уваги ступінь тяжкості та наслідки скоєного злочину, форму вини, дані щодо відшкодування шкоди обвинуваченим ОСОБА_5 потерпілому та те, що керування транспортними засобами для обвинуваченого є вкрай необхідним у професійній діяльності, без якої останній втратить єдиний спосіб заробітку, та, зважаючи на його вік, відповідно, і засоби існування.
З огляду на викладене, суд не знаходить підстав для призначення додаткового покарання ОСОБА_5 у виді позбавлення права керувати транспортними засобами та вважає за можливе не позбавляти останнього такого права.
Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.
Процесуальні витрати відповідно до ст. 124 КПК України, необхідно стягнути з обвинуваченого.
Керуючись ст. 100, 124, 349, 368, 369-371, 374 КПК України, суд -
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі без позбавлення права керування транспортними засобами.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнити від відбування покарання з випробуванням строком на 2 (два) роки.
Відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_5 наступні обов'язки:
-періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_5 витрати за проведення судової автотехнічної експертизи №СЕ-19/111-20/60203-ІТ від 14.12.2020, що складають 1634,50 грн.; судово-медичної експертизи №042-1888-2020 від 24.12.2020 року, що складають 1796,90 грн. в дохід держави з відповідним призначенням платежів.
Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Подільський районний суд м. Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Суддя: ОСОБА_1