Ухвала
08 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 235/6519/17
провадження № 61-8287св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Ткачука О. С.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - комунальне некомерційне підприємство «Покровська клінічна лікарня інтенсивного лікування» Покровської міської ради Донецької області,
особа, яка подала касаційну скаргу - ОСОБА_2 ,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Донецького апеляційного суду від 28 січня 2020 року у складі колегії суддів: Мірути О. А., Агєєва О. В., Соломахи Л. І., у справі за позовом ОСОБА_1 до комунального некомерційного підприємства «Покровська клінічна лікарня інтенсивного лікування» Покровської міської ради Донецької області про визнання наказу про звільнення незаконним, визнання штатного розпису недійсним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, компенсації моральної шкоди,
Короткий зміст позовних вимог
В грудні 2017 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив: визнати штатний розпис, що вводився в дію з 10 листопада 2017 року недійсним; визнати наказ головного лікаря Покровської центральної районної лікарні (далі - Покровська ЦРЛ) від 08 листопада 2017 року № 393к незаконним; поновити його на роботі в Покровській ЦРЛ з 09 листопада 2017 року, як на посаді за основним місцем роботи, так і на посадах за сумісництвом; стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, 40 000 грн в якості компенсації за моральну шкоду та судові витрати, понесені за час розгляду справи.
Позовні вимоги мотивовано тим, що його звільнення у зв'язку з скороченням посади завідуючого поліклінікою є незаконним, оскільки скорочення посади відбулось з надуманих причин, проведено з недотриманням процедури і не має під собою жодного обґрунтування. Вважав, що підставою для скорочення посади завідуючого стали не економічні причини, а негативне ставлення до нього, насамперед через колективне звернення до Глави Адміністрації Президента України, Міністра охорони здоров'я, голови комітету з питань охорони здоров'я, голови облдержадміністрації з приводу неналежного виконання своїх обов'язків головним лікарем Покровської ЦРЛ та інших питань. Крім того, позивач зазначав, що в порушення статті 43 КЗпП України його звільнення відбулось раніше отримання згоди профспілкового комітету.
Також позивач вважав, що відповідач протиправно створив перешкоди у реалізації його конституційного права на працю відповідно до раніше укладених з ним трудових договорів про роботу за сумісництвом, оскільки без будь-якого наказу після звільнення його з посади завідуючого поліклінікою, адміністрація відповідача не допускала його до роботи за сумісництвом.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 07 жовтня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано незаконним звільнення ОСОБА_1 від виконання трудових обов'язків за посадами лікаря-дерматовенеролога шкірно-венерологічного кабінету поліклініки та лікаря-дерматовенеролога оглядового кабінету Покровської ЦРЛ, у зв'язку зі звільненням 08 листопада 2017 року з основного місця роботи завідуючого поліклініки Покровської ЦРЛ. Поновлено ОСОБА_1 на посадах лікаря-дерматовенеролога шкірно-венерологічного кабінету поліклініки Покровської ЦРЛ (на 0,25 посадового окладу) та лікаря-дерматовенеролога оглядового кабінету Покровської ЦРЛ (на 0,25 посадового окладу) з 08 листопада 2017 року з урахуванням наказу Покровської ЦРЛ № 1к від 03 січня 2017 року «Про прийняття за сумісництвом» (в частині, що стосується позивача на 2017 рік). Поновлення позивача на роботі мало бути виконано правонаступником роботодавця - комунальним некомерційним підприємством «Покровська клінічна лікарня інтенсивного лікування» Покровської міської ради Донецької області. Стягнуто з комунального некомерційного підприємства «Покровська клінічна лікарня інтенсивного лікування» Покровської міської ради Донецької області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу на посадах за сумісництвом за листопад 2017 року в сумі 2 246,72 грн та за грудень 2017 року в сумі 2 643,20 грн, в рахунок відшкодування моральної компенсації грошову суму 1 500 грн, судовий збір в сумі 24 грн та витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката в сумі 2 000 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що звільнення позивача відбулося з порушенням законодавства.
Постановою Донецького апеляційного суду від 28 січня 2020 року рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 07 жовтня 2019 року в частині задоволених позовних вимог у поновленні ОСОБА_1 на посадах лікаря-дерматовенеролога шкірно-венерологічного кабінету поліклініки Покровської ЦРЛ (на 0,25 посадового окладу) та лікаря-дерматовенеролога оглядового кабінету Покровської ЦРЛ (на 0,25 посадового окладу), стягнення моральної шкоди та в частині відмови у задоволенні позовних вимог про поновлення на роботі на посаді завідуючого поліклінікою Покровської ЦРЛ скасовано та ухвалено в цих частинах нове. Позовні вимоги ОСОБА_1 про поновлення на роботі на посадах: завідуючого поліклінікою Покровської ЦРЛ, лікаря-дерматовенеролога шкірно-венерологічного кабінету поліклініки Покровської ЦРЛ (на 0,25 посадового окладу), лікаря-дерматовенеролога оглядового кабінету Покровської ЦРЛ (на 0,25 посадового окладу) та стягнення моральної шкоди задоволено частково. Визнано незаконним наказ головного лікаря Покровської ЦРЛ № 393к від 08 листопада 2017 року «Про звільнення» про звільнення з посади з 08 листопада 2017 року завідуючого поліклінікою Покровської ЦРЛ ОСОБА_1 . Поновлено ОСОБА_1 на роботі на посадах: завідуючого поліклінікою Покровської ЦРЛ, лікаря-дерматовенеролога шкірно-венерологічного кабінету поліклініки Покровської ЦРЛ (на 0,25 посадового окладу) та лікаря- дерматовенеролога оглядового кабінету Покровської ЦРЛ (на 0,25 посадового окладу) з 09 листопада 2017 року. Поновлення позивача на роботі мало бути виконано комунальним некомерційним підприємством «Покровська клінічна лікарня інтенсивного лікування» Покровської міської ради Донецької області, яке є правонаступником Покровської ЦРЛ. Стягнуто з комунального некомерційного підприємства «Покровська клінічна лікарня інтенсивного лікування» Покровської міської ради Донецької області на користь ОСОБА_1 : 1) середній заробіток за час вимушеного прогулу на посаді завідуючого поліклінікою Покровської ЦРЛ з 09 листопада 2017 року по 28 січня 2020 року у розмірі 155 701,70 грн; 2) середній заробіток за час вимушеного прогулу на посадах: лікаря-дерматовенеролога шкірно-венерологічного кабінету поліклініки Покровської ЦРЛ (на 0,25 посадового окладу) та лікаря-дерматовенеролога оглядового кабінету Покровської ЦРЛ (на 0,25 посадового окладу) з 09 листопада 2017 року по 28 січня 2020 року у розмірі 73 216,64 грн; 3) на відшкодування моральної шкоди 3 000 грн. Зобов'язано комунальне некомерційне підприємство «Покровська клінічна лікарня інтенсивного лікування» Покровської міської ради Донецької області при виплаті ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу утримати з цих сум податки та інші обов'язкові платежі. Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 07 жовтня 2019 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо визнання штатного розпису недійсним залишено без змін. Рішення в частині розподілу судових витрат змінено. Стягнуто з комунального некомерційного підприємства «Покровська клінічна лікарня інтенсивного лікування» Покровської міської ради Донецької області на користь ОСОБА_1 на відшкодування витрат по сплаті судового збору 640 грн та витрат на професійну правничу допомогу 2 000 грн. Стягнуто з комунального некомерційного підприємства «Покровська клінічна лікарня інтенсивного лікування» Покровської міської ради Донецької області на користь держави судовий збір, пов'язаний з розглядом справи в суді першої інстанції, у розмірі 2 929,18 грн. Стягнуто з комунального некомерційного підприємства «Покровська клінічна лікарня інтенсивного лікування» Покровської міської ради Донецької області на користь держави судовий збір у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції 4 393,77 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що відповідач порушив вимоги трудового законодавства щодо гарантій для працівників підприємств, установ, організацій, обраних до профспілкових органів. Дійшовши до висновку про незаконне звільнення позивача, апеляційний суд на підставі положень статті 235 КЗпП України дійшов до висновку, що період вимушеного прогулу, який підлягає оплаті позивачу, становить з 09 листопада 2017 року до 28 січня 2020 року, тобто з моменту звільнення до ухвалення судового рішення, як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом, без обмеження річним строком, оскільки позовна заява ОСОБА_1 про поновлення на роботі розглядається в суді більше року не з вини працівника. Встановлені судом обставини по справі свідчать про порушення законних прав позивача ОСОБА_1 , яке полягало в незаконному звільненні з роботи, що призвело до моральних страждань, втрати ним нормальних життєвих зв'язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у травні 2020 року до Верховного Суду, ОСОБА_2 , вважаючи, що суд апеляційної інстанції вирішив питання про його права та інтереси, посилаючись на порушення норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 28 травня 2020 року відкрито касаційне провадження у зазначеній справі та витребувано її із Красноармійського міськрайонного суду Донецької області.
05 серпня 2021 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Литвиненко І. В.
Ухвалою Верховного Суду від 11 серпня 2021 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п'яти суддів.
Згідно з протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 30 серпня 2021 року визначено такий склад колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду для розгляду справи: Грушицький А. І. (суддя-доповідач), Висоцька В. С., Литвиненко І. В., Петров Є. В., Ткачук О. С.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
В касаційній скарзі заявник посилається на пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема вказує, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 521/12061/17, у постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05 вересня 2019 року у справі № 336/5828/16. Заявник зазначає, що суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі, а саме заявника, оскільки він, працюючи на посаді головного лікаря Покровської ЦРЛ, приймав рішення про звільнення позивача.
Відзив на касаційну скаргу
У червні 2020 року комунальне некомерційне підприємство «Покровська клінічна лікарня інтенсивного лікування» Покровської міської ради Донецької області подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, мотивуючи відзив тим, що постанова суду апеляційної інстанції є виконаною.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що 15 серпня 2000 року ОСОБА_1 був прийнятий в Красноармійську ЦРЛ на посаду лікаря-дерматовенеролога дерматовенерологічного кабінету поліклінічного відділення. 04 жовтня 2000 року він переведений на посаду завідуючого дерматовенерологічним кабінетом, 12 грудня 2002 року переведений на посаду заступника головного лікаря по медичному обслуговуванню населення району, а з 01 березня 2007 року обіймав посаду завідуючого поліклінічним відділенням цієї лікарні (т. 1 а. с. 13).
14 липня 2016 року Красноармійська ЦРЛ перейменована в Покровську ЦРЛ, а 30 листопада 2016 року поліклінічне відділення перейменовано на поліклініку (т. 1 а. с. 13).
За період роботи в Покровській ЦРЛ ОСОБА_1 працював за сумісництвом: з 02 жовтня 2000 року на 2000 рік - на 0,5 ставки лікаря-дерматовенеролога оглядового кабінету (наказ від 20 жовтня 2000 року № 121); з 01 січня 2001 року на 2001 рік - на 0,5 ставки лікаря-дерматовенеролога оглядового кабінету (наказ від 22 січня 2001 року № 9); з 01 січня 2002 року на 2002 рік - на 0,5 ставки лікаря-дерматовенеролога оглядового кабінету (наказ від 29 січня 2002 року № 11к); з 01 січня 2003 року на 2003 рік - на 0,25 ставки лікаря-дерматовенеролога оглядового кабінету на спецкоштах (наказ від 15 січня 2003 року № 8к); з 01 січня 2004 року на 2004 рік - на 0,25 ставки лікаря-дерматовенеролога оглядового госпрозрахункового кабінету поліклініки (наказ від 14 січня 2004 року № 7к); з 01 січня 2005 року на 2005 рік - на 0,25 ставки лікаря-дерматовенеролога оглядового госпрозрахункового кабінету поліклініки (наказ від 10 січня 2005 року № 7к); з 01 січня 2006 року на 2006 рік - на 0,25 ставки лікаря-дерматовенеролога оглядового госпрозрахункового кабінету поліклініки (наказ від 10 січня 2006 року № 7к); з 01 січня 2007 року на 2007 рік - на 0,25 ставки лікаря-дерматовенеролога оглядового госпрозрахункового кабінету поліклініки (наказ від 03 січня 2007 року № 1к); з 01 січня 2008 року на 2008 рік - на 0,25 ставки лікаря-дерматовенеролога оглядового госпрозрахункового кабінету поліклініки та на 0,25 ставки лікаря-дерматовенеролога шкірно-венерологічного кабінету поліклініки (наказ від 02 січня 2008 року № 1); з 01 січня 2009 року на 2009 рік - на 0,5 ставки лікаря-дерматовенеролога оглядового госпрозрахункового кабінету поліклініки (наказ від 05 січня 2009 року № 1-1); з 01 січня 2010 року на 2010 рік - на 0,25 ставки лікаря-дерматовенеролога оглядового госпрозрахункового кабінету поліклініки та на 0,25 ставки лікаря-дерматовенеролога шкірно-венерологічного кабінету поліклініки (наказ від 04 січня 2010 року № 1к); з 01 січня 2011 року на 2011 рік - на 0,25 ставки лікаря-дерматовенеролога оглядового госпрозрахункового кабінету поліклініки та на 0,25 ставки лікаря-дерматовенеролога шкірно-венерологічного кабінету поліклініки (наказ від 04 січня 2011 року № 1к); з 01 січня 2012 року на 2012 рік - на 0,25 ставки лікаря-дерматовенеролога оглядового госпрозрахункового кабінету поліклініки та на 0,25 ставки лікаря-дерматовенеролога шкірно-венерологічного кабінету поліклініки (наказ від 18 січня 2012 року № 17к); з 01 січня 2013 року на 2013 рік - на 0,25 ставки лікаря-дерматовенеролога оглядового госпрозрахункового кабінету поліклініки та на 0,25 ставки лікаря-дерматовенеролога шкірно-венерологічного кабінету поліклініки (наказ від 03 січня 2013 року № 12к); з 01 січня 2014 року на 2014 рік - на 0,25 ставки лікаря-дерматовенеролога оглядового госпрозрахункового кабінету поліклініки та на 0,25 ставки лікаря-дерматовенеролога шкірно-венерологічного кабінету поліклініки (наказ від 03 січня 2014 року № 5к); з 01 січня 2015 року на 2015 рік - на 0,25 ставки лікаря-дерматовенеролога оглядового госпрозрахункового кабінету поліклініки та на 0,25 ставки лікаря-дерматовенеролога шкірно-венерологічного кабінету поліклініки (наказ від 02 січня 2015 року № 1к); з 01 січня 2016 року на 2016 рік - на 0,25 ставки лікаря-дерматовенеролога оглядового госпрозрахункового кабінету поліклініки та на 0,25 ставки лікаря-дерматовенеролога шкірно-венерологічного кабінету поліклініки (наказ від 04 січня 2016 року № 1к); з 01 січня 2017 року на 2017 рік - на 0,25 ставки лікаря-дерматовенеролога оглядового госпрозрахункового кабінету поліклініки та на 0,25 ставки лікаря-дерматовенеролога шкірно-венерологічного кабінету поліклініки (наказ від 03 січня 2017 року № 1к), що підтверджено довідкою № 01-17/4002 від 14 грудня 2018 року (т. 3 а. с. 1-22).
Відповідно до наказу № 393к від 08 листопада 2017 року «По звільнення» ОСОБА_1 , завідувача поліклінікою, звільнено 08 листопада 2017 року згідно пункту 1 статті 40 КЗпП України за скороченням штату, з виплатою вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку (т. 1 а. с. 14).
В повідомленні на ім'я ОСОБА_1 , за підписом головного лікаря Покровської ЦРЛ ОСОБА_2., № 01-17/2827 від 04 жовтня 2017 року зазначено, що з огляду на зміни в штатному розкладі, йому повідомляється 08 вересня 2017 року про скорочення посади завідувача поліклінікою та пропонуються вакантні ставки. Головний лікар просить надати відповідь в короткий термін, відповідно до законодавства про обрану ОСОБА_1 ставку (т. 1 а. с. 15).
Відповідно до наказу департаменту охорони здоров'я Донецької облдержадміністрації № 354 від 09 червня 2017 року «Про проведення комісійної перевірки» 13 червня 2017 року проведено організацію надання медичної допомоги в Покровській ЦРЛ, за висновками роботи комісією до адміністрації лікарні були надані пропозиції щодо покращення роботи закладу (т. 1 а. с. 21-26).
Згідно акта комісії щодо проведення службового розслідування з перевірки фактів, викладених в довідці перевірки Покровської ЦРЛ департаментом охорони здоров'я Донецької облдержадміністрації від 14 серпня 2017 року, для вирішення питань нормалізації роботи в колективі Покровської ЦРЛ рекомендованого головному лікарю, зокрема, розглянути питання щодо відповідності завідувача поліклінікою ЦРЛ займаній посаді, а також доцільності існування даної посади, проаналізувавши функціональні обов'язки завідувача (т. 1 а. с. 30)
Відповідно до листа № 01-07/2094 від 08 серпня 2017 року Покровською ЦРЛ повідомлено Покровську районну організацію профспілки працівників охорони здоров'я України про зміни, які відбудуться у штатному розписі, згідно якого буде скорочена посада завідувача поліклінікою з урахуванням забезпечення роботою (т. 1 а. с. 32).
На засіданні профспілкового комітету Покровської ЦРЛ від 25 серпня 2017 року розглянуто повідомлення адміністрації про скорочення посади завідувача поліклінікою та вирішено звернутись до адміністрації ЦРЛ за обґрунтованою відповіддю (т. 1 а. с. 33, 34).
02 жовтня 2017 року адміністрацією Покровської ЦРЛ повідомлено голову профспілкового комітету про те, що зміни у штатному розкладі відбулися на підставі статті 64 ГК України по узгодженню з органами місцевого самоврядування. ОСОБА_1 пропонується місце роботи лікарем-дерматовенерологом та будь-яка інша вакантна посада (т. 1 а. с. 35).
08 вересня 2017 року Покровською ЦРЛ видано наказ № 01-05/260 «Про скорочення посади завідуючого поліклінікою», в якому зазначено, що у зв'язку із змінами у штатному розписі ЦРЛ в цілях економії бюджетних коштів та відповідно до акта проведення службового розслідування від 14 серпня 2017 року комісією Покровської міської ради з перевірки фактів, викладених в довідці перевірки Покровської ЦРЛ департаментом охорони здоров'я Донецької облдержадміністрації, необхідно провести скорочення посади завідувача поліклінікою, на підставі чого головний лікар наказує: скоротити посаду завідувача поліклінікою ОСОБА_1 згідно з пунктом 1 статті 40 КЗпП України з попередженням за 2 місяці до звільнення і виплатою вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку. У пункті 2 цього наказу зазначено, що одночасно з попередженням про скорочення посади пропонується завідувачу поліклінікою ОСОБА_1 забезпечення роботою на посаді лікаря-дерматовенеролога шкірно-венерологічного кабінету поліклініки (т. 1 а. с. 38).
З протоколу засідання № 36 від 26 вересня 2017 року вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до профспілкового комітету Покровської ЦРЛ з питанням захисту трудових прав в спосіб перевірки законності скорочення посади завідуючого поліклінікою, витребування від адміністрації Покровської ЦРЛ документів щодо порушення функціональних обов'язків та недоліків в роботі позивача (т. 1 а. с. 39).
06 жовтня 2017 року адміністрація Покровської ЦРЛ повідомила голову профспілкового комітету, про те, що скорочення посади не є дисциплінарним стягненням. Скорочення відбувається шляхом змін у штатному розписі та з метою ефективного та раціонального використання бюджетних коштів за погодженням з міською радою (т. 1 а. с. 40).
За рахунок скорочення ставки завідувача поліклініки (лікаря дерматовенеролога) лікарня отримає річну економію бюджетних коштів у сумі 86 412 грн (т. 1 а. с. 41).
10 жовтня 2017 року адміністрація Покровської ЦРЛ листом № 01-17/2900 звернулася до голови профспілкового комітету працівників охорони здоров'я з проханням надати згоду на розірвання трудового договору з завідувачем поліклінікою ОСОБА_1 у зв'язку із скороченням штатної одиниці завідувача поліклінікою згідно пункту 1 статті 40 КЗпП України з попередженням за 2 місяця до звільнення і виплатою вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку у разі його відмови за власним бажанням про переведення на іншу вакантну посаду (т. 1 а. с. 42).
Згідно виписки з протоколу засідання профспілкового комітету від 28 жовтня 2015 року ОСОБА_1 обраний заступником голови профспілкового комітету Покровської ЦРЛ (т. 1 а. с. 46)
З витягу з протоколу № 37 засідання профспілкового комітету Покровської ЦРЛ від 13 жовтня 2017 року, на якому був присутній ОСОБА_1 , вбачається, що ухвалено надати письмову згоду на розірвання трудового договору із завідуючим поліклінікою ОСОБА_1 у зв'язку зі скороченням штатної одиниці (т. 1 а. с. 43, 44).
11 вересня 2017 року Покровська ЦРЛ звернулась до Покровської міської ради з проханням затвердити штатний розклад в оновленому варіанті у зв'язку зі змінами штатного розкладу.
У затвердженому виконкомом Покровської міської ради штатному розкладі станом на 10 листопада 2017 року посада лікаря-дерматовенеролога шкірно-венерологічного кабінету поліклініки відсутня.
Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань діяльність Покровської ЦРЛ припинена. Припинення юридичної особи здійснено шляхом перетворення в комунальне некомерційне підприємство «Покровська клінічна лікарня інтенсивного лікування» Покровської міської ради Донецької області.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 396 ЦПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом першої чи апеляційної інстанції питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.
Касаційне провадження у цій справі підлягає закриттю з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно зі статтею 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно із частиною четвертою статті 389 ЦПК України особа, яка не брала участі у справі, якщо суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, має право подати касаційну скаргу на судове рішення лише після його перегляду в апеляційному порядку за її апеляційною скаргою, крім випадку, коли судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи було ухвалено безпосередньо судом апеляційної інстанції. Після відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, але суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, така особа користується процесуальними правами і несе процесуальні обов'язки учасника справи.
Таким чином, процесуальний закон визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на касаційне оскарження судового рішення, які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов'язків. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов'язок і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.
Отже, необхідною умовою для набуття особою, яка не брала у часті у справі, права касаційного оскарження судового рішення є вирішення цим судовим актом питання щодо її прав, свобод, інтересів та (або) обов'язків, або рішення впливає на права та обов'язки такої особи.
Судове рішення, оскаржуване незалученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом є заявник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки такої особи.
У такому випадку судове рішення порушує не лише матеріальні права особи, незалученої до участі у справі, а й її процесуальні права, що випливають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків.
Будь-який інший правовий зв'язок між заявником і сторонами спору не може братися до уваги.
Аналогічну позицію викладено Верховним Судом України у постанові від 24 червня 2008 року у справі № 2/164-35/246 та Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 07 квітня 2020 року в справі № 504/2457/15-ц (провадження № 14-726цс19).
Ураховуючи зазначені норми матеріального та процесуального права, перевіривши аргументи сторін, в тому числі особи, яка не брала участі у справі, вивчивши матеріали цивільної справи, Верховний Суд дійшов висновку, що оскаржуваним судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки ОСОБА_2 суд не вирішував з огляду на наступне.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений змістом статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Частиною другою статті 2 КЗпП України передбачено, що працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою. Працівники мають право звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи.
Статтею 21 КЗпП України встановлено, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
У постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 127/1778/18 (провадження № 61-45749св18) зазначено, що з урахуванням вимог трудового законодавства у справах, у яких оспорюється незаконність звільнення, саме відповідач повинен довести, що звільнення відбулося без порушення законодавства про працю.
Предметом спору у цій справі є вимоги провизнання наказу про звільнення незаконним, визнання штатного розпису недійсним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, компенсації моральної шкоди.
Отже, у даній категорій справ суд вирішує питання про права, інтереси та (або) обов'язки звільненої особи (позивача) та роботодавця (відповідача).
Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач (частина перша статті 48 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.
Реорганізація - це форма припинення юридичної особи. Під час реорганізації юридична особа теж припиняється, однак всі її права й обов'язки у порядку правонаступництва переходять до нової (іншої) юридичної особи. Реорганізація може здійснюватися злиттям, приєднанням, поділом та перетворенням юридичної особи за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади.
Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємств та громадських формувань правонаступником Покровської ЦРЛ є комунальне некомерційне підприємство «Покровська клінічна лікарня інтенсивного лікування» Покровської міської ради Донецької області.
Відповідно до частини першої статті 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.
Ухвалою Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 24 вересня 2019 року замінено відповідача у цій цивільній справі шляхом залучення правонаступника - комунального некомерційного підприємства «Покровська клінічна лікарня інтенсивного лікування» Покровської міської ради Донецької області.
Враховуючи викладене, комунальне некомерційне підприємство «Покровська клінічна лікарня інтенсивного лікування» Покровської міської ради Донецької області, яке є правонаступником Покровської ЦРЛ, головним лікарем якої був заявник ОСОБА_2 , набувши статусу відповідача у справі, було наділене відповідними процесуальними правами.
Відповідно до пункту 8 частини першої статті 134 КЗпП України службові особи, винні в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації.
Згідно зі статтею 237 КЗпП України суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, обов'язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв'язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи. Такий обов'язок покладається, якщо звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якщо власник чи уповноважений ним орган затримав виконання рішення суду про поновлення на роботі.
Застосовуючи матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди на підставі пункту 8 статті 134 КЗпП України, суди повинні мати на увазі, що за цим законом покладається обов'язок з відшкодування шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації у зв'язку з оплатою незаконно звільненому чи незаконно переведеному працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижче оплачуваної роботи, на винних службових осіб, за наказом або розпорядженням яких звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або яким затримано виконання рішення суду про поновлення на роботі.
Відповідальність у цих випадках настає незалежно від форми вини.
Чинне законодавство не містить додаткових підстав для відшкодування майнової шкоди з винних службових осіб, за наказом або розпорядженням яких звільнення працівника здійснено з порушенням вимог закону або затримано виконання рішення суду про поновлення на роботі.
Відповідно до статті 233 КЗпП України для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.
Встановлений частиною третьою цієї статті строк застосовується і при зверненні до суду вищестоящого органу.
Отже, законодавством передбачена можливість та строки звернення підприємства, установи чи організації до працівника (службової особи) до суду в питаннях стягнення заподіяної матеріальної шкоди.
Враховуючи зазначене, у разі пред'явлення позову до ОСОБА_2 про стягнення заподіяної матеріальної шкоди він не позбавлений можливості спростовувати доводи позивача, посилаючись на те, що він не був залучений до участі у справі про поновлення працівника на роботі.
Колегія суддів зазначає, що доводи ОСОБА_2 про те, що на нього як колишнього головного лікаря Покровської ЦРЛ може бути покладена матеріальна відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, а також можливе кримінальне переслідування, не свідчать про те, що оскаржуваним судовим рішенням вирішено питання щодо його прав, свобод, інтересів та (або) обов'язків, адже закон передбачає захист реального порушеного права, а не уявного і такого, що може виникнути в майбутньому.
Підставами виникнення реальних цивільних прав та обов'язків, які підлягають захистові, є, наприклад, договори та інші правочини, створення речей, творча діяльність, результатом якої є об'єкти права інтелектуальної власності, завдання майнової (матеріальної та моральної) шкоди іншій особі та інші юридичні факти. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених згаданими актами або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.
Статтею 109 ЦПК України від 18 липня 1963 року (із змінами) передбачалось, що у справах про поновлення на роботі незаконно звільнених або переведених працівників суд може з власної ініціативи притягти до участі в справі як третю особу на стороні відповідача службову особу, за розпорядженням якої було проведено звільнення або перевід. Встановивши, що звільнення або перевід були проведені з явним порушенням законодавства, суд в тому ж процесі повинен покласти на винну службову особу обов'язок відшкодувати державному підприємству, установі, організації, колгоспу, іншій кооперативній організації, їх об'єднанню, іншій громадській організації шкоду, заподіяну в зв'язку з оплатою за час вимушеного прогулу або за час виконання нижчеоплачуваної роботи, у розмірі, передбаченому законодавством про працю.
ЦПК України в редакції, що діяла на час подання позову та в чинній редакції не містить правил, що визначають обов'язкове залучення до участі у справі в якості третьої особи відповідних службових осіб. Питання про притягнення до матеріальної відповідальності працівників (службових осіб), які є винними в незаконному звільненні або незаконному переведенні, вирішується поза межами розгляду цивільної справи про поновлення на роботі.
Враховуючи викладене, доводи заявника про незалучення його до участі у справі в якості третьої особи є безпідставними.
За таких обставин, оскільки постановою Донецького апеляційного суду від 28 січня 2020 року питання щодо прав і обов'язків ОСОБА_2 не вирішувалося, тому касаційне провадження у справі відповідно до правил, зазначених у статті 396 ЦПК України, належить закрити.
Керуючись статтями 396, 415 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Донецького апеляційного суду від 28 січня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до комунального некомерційного підприємства «Покровська клінічна лікарня інтенсивного лікування» Покровської міської ради Донецької області про визнання наказу про звільнення незаконним, визнання штатного розпису недійсним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, компенсації моральної шкоди закрити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді:В. С. Висоцька А. І. Грушицький І. В. Литвиненко Є. В. Петров
О. С. Ткачук