Ухвала
16 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 159/1640/19
провадження № 61-14489ск21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 26 березня
2021 року та постанову Волинського апеляційного суду від 03 серпня
2021 року за заявою ОСОБА_2 про видачу дубліката виконавчого листа у справі за позовом ОСОБА_2
до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання непрацездатного батька,
У березні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеною заявою,
в якій просив видати дублікат виконавчого листа по справі № 159/1640/19 про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти на його утримання у твердій грошовій сумі у розмірі 500 грн щомісячно, починаючи
з 25 березня 2019 року і довічно.
Ухвалою Ковельського міськрайонного суду Волинської області
від 26 березня 2021 року, залишеною без змін постановою Волинського апеляційного суду від 03 серпня 2021 року, заяву ОСОБА_2 задоволено.
Видано дублікат виконавчого листа Ковельського міськрайонного суду Волинської області у справі № 159/1640/19 про стягнення
з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на його
утримання у твердій грошовій сумі у розмірі 500 грн щомісячно, починаючи
з 25 березня 2019 року і довічно.
26 серпня 2021 року до Верховного Суду ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 26 березня 2021 року
та постанову Волинського апеляційного суду від 03 серпня 2021 року.
Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно
до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду
і вирішення справи.
Згідно частини першої статті 394 ЦПК України питання про відкриття касаційного провадження (відмову у відкритті касаційного провадження) вирішується колегією у складі трьох суддів.
У відповідності до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
У пункті 9 частини другої статті 129 Конституції України, пункті 7 частини другої статті 2 ЦПК України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права
на справедливий суд та ефективний захист прав сторони у справі,
що гарантовані статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини
і основоположних свобод.
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII передбачено, що виконавче провадження
як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані
на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
У відповідності до частини першої статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред'явленідо примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій
по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що постановою Волинського апеляційного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 159/1640/19 було скасовано рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 01 липня 2019 року та ухвалено нове судове рішення, яким ухвалено стягувати з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на його утримання у твердій грошовій сумі з кожного по 500 грн щомісячно, починаючи з 25 березня 2019 року і довічно. 13 вересня
2019 року ОСОБА_2 отримав виконавчі листи у вказаній справі.
Звертаючись до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа, ОСОБА_2 свої вимоги обґрунтовував тим, що оригінал виконавчого листа про стягнення аліментів з ОСОБА_1 ним було втрачено
в період з 13 вересня 2019 року по 15 березня 2021 року під час здійснення переїздів з тимчасових місць проживання в АДРЕСА_1, оскільки він не має постійного місця проживання.
Крім того, заявник надав відповідні докази про те, що вказаний виконавчий лист він не пред'являв до виконання, а втратив його під час здійснення переїздів.
Встановивши, що на виконання постанови Волинського апеляційного суду від 05 вересня 2019 року Ковельським міськрайонним судом Волинської області 13 вересня 2019 року було видано виконавчий лист № 159/1640/19, який залишився невиконаним, а наявні у справі докази свідчать про те,
що цей виконавчий лист щодо боржника ОСОБА_1 був втрачений, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, з метою реалізації права стягувача на виконання рішення суду, дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення заяви ОСОБА_2 про видачу дубліката виконавчого листа у справі № 159/1640/19.
У відповідності до підпункту 17.4 Перехідних положень ЦПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала
у десятиденний строк із дня надходження заяви.
Частиною четвертою статті 394 ЦПК України визначено, що у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Згідно з частиною шостою статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
Оцінивши доводи касаційної скарги та мотиви оскаржених судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що правильність застосування судами вищевказаних норм права не викликає розумних сумнівів,
а касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 26 березня 2021 року та постанову Волинського апеляційного суду від 03 серпня 2021 року є необґрунтованою.
Керуючись частинами першою, другою, четвертою та шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 26 березня 2021 року та постанову Волинського апеляційного суду від 03 серпня 2021 року за заявою ОСОБА_2 про видачу дубліката виконавчого листа у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання непрацездатного батька - відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту
її підписання і оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Синельников
С. Ф. Хопта
В. В. Шипович