17 вересня 2021 року
Київ
справа №280/5397/19
адміністративне провадження №К/9901/33277/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Жука А.В.,
суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,
перевіривши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1
на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2021 року
у справі №280/5397/19
за позовом ОСОБА_1
до Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про стягнення компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати,
ОСОБА_1 звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (з урахування заяви про зміну позовних вимог) про:
- визнання протиправною бездіяльності з нарахування та виплати компенсації втрати частини заробітної плати за період з 23 вересня 1999 року по 06 жовтня 2000 року включно у зв'язку з порушенням строків її виплати за період з вересня 1999 року по жовтень 2016 року;
- стягнення компенсації втрати частини заробітної плати за період з 23 вересня 1999 року по 06 жовтня 2000 року включно у зв'язку з порушенням строків її виплати за період з вересня 1999 року по жовтень 2016 року, а саме за: вересень 1999 року у сумі 612,24 грн., жовтень 1999 року у сумі 2116,06 грн., листопад 1999 року у сумі 2047,52 грн., грудень 1999 року у сумі 3840,57 грн., січень 2000 року у сумі 3010,65 грн., лютий 2000 року у сумі 3202,85 грн., березень 2000 року у сумі 3277,46 грн., квітень 2000 року у сумі 2920,67 грн., травень 2000 року у сумі 2849,3 грн., червень 2000 року у сумі 2864,78 грн., липень 2000 року у сумі 2868,21 грн., серпень 2000 року у сумі 3004,79 грн., вересень 2000 року у сумі 2781,26 грн., жовтень 2000 року у сумі 651,17 грн., а всього 36 047,53 грн.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 08 лютого 2021 року допущена заміна первісного відповідача Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області правонаступником - Південно-Східним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Дніпро).
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 01 березня 2021 року позов задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області з нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини заробітної плати за період з 23 вересня 1999 року по 06 жовтня 2000 року включно у зв'язку з порушенням строків її виплати за період з вересня 1999 року по вересень 2016 року; стягнуто з Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) на користь позивача компенсацію втрати частини заробітної плати за період з 23 вересня 1999 року по 06 жовтня 2000 року включно у зв'язку з порушенням строків її виплати за період з вересня 1999 року по вересень 2016 року, а саме за: вересень 1999 року у сумі 593 грн. 02 коп., жовтень 1999 року у сумі 2049 грн. 76 коп., листопад 1999 року у сумі 1982 грн. 81 коп., грудень 1999 року у сумі 3719 грн. 02 коп., січень 2000 року у сумі 2914 грн. 38 коп., лютий 2000 року у сумі 3099 грн. 88 коп., березень 2000 року у сумі 3171 грн. 99 коп., квітень 2000 року у сумі 2826 грн. 42 коп., травень 2000 року у сумі 2757 грн. 23 коп., червень 2000 року у сумі 2771 грн. 53 коп., липень 2000 року у сумі 2774 грн. 39 коп., серпень 2000 року у сумі 2906 грн. 51 коп., вересень 2000 року у сумі 2689 грн. 73 коп., жовтень 2000 року у сумі 629 грн. 65 коп., а всього 34886 грн. 32 коп.; в іншій частині позовних вимог відмовлено.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2021 року апеляційну скаргу Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено.
06 вересня 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2021 року у справі №280/5397/19.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз указаних положень дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Згідно з пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Разом з цим, за змістом пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
З матеріалів касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень слідує, що позивач проходив службу на посаді, яка відноситься до посад, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища та спірні правовідносини у цій справі склались з приводу проходження позивачем публічної служби, а отже в розумінні частини 6 статті 12 КАС України не є справою незначної складності.
Згідно пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Обгрунтовуючи касаційну скаргу, позивач, посилаючись на:
- пункт 1 частини четвертої статі 328 КАС України, зазначає, що судом апеляційної інстанції ухвалено судове рішення без урахування висновку Верховного Суду, який викладено в постанові Верховного Суду від 13 лютого 2020 року у справі №818/1095/16 (щодо правової природи середнього заробітку за час вимушеного прогулу та чи є він разовою виплатою з огляду на вимоги Кодексу Законів про працю України, положень Закону України «Про оплату праці»);
- пункт 3 частини четвертої статі 328 КАС України та вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування частини першої статті 9, частин першої та четвертої статті 41 Конституції України, частини другої статті 625 Цивільного Кодексу України, частини п'ятої статті 7 КАС України, частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини (стосовно питання права позивача на отримання компенсації втрати частини доходу у вигляді середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв'язку з порушенням строку виплати), статті 8 закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», положення частини третьої статті 22, частин першої, четвертої, шостої, сьомої статті 43, частини першої статті 58 Конституції України, частини першої статті 34 Закону України «Про оплату праці», частини першої статті 82 КЗпП України, частини першої статті 9 Закону України «Про відпустки», статті 2 Закону України «Про оплату праці» (щодо питання про компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати);
- пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України із посиланням на пункт 1 частини другої статті 353 КАС України (судом апеляційної інстанції не було здійснено належного дослідження зібраних у справі доказів, що унеможливило встановлення фактичних обставин по справі).
Отже, доводи, які викладені в матеріалах касаційної скарги, вказують на наявність обставин, визначених пунктами 1, 2 та 4 частини четвертої статті 328 КАС України, що є підставою для відкриття касаційного провадження з метою перевірки обставин вказаних скаржником.
У касаційній скарзі скаржником порушено питання про визнання причин пропуску строку на касаційне оскарження поважними та поновлення такого строку.
В обґрунтування такого клопотання зазначено, що оскаржуване рішення апеляційного суду ухвалене 19 липня 2021 року, повний текст якого станом на день подання цієї касаційної скарги ним не отримано.
Згідно даних бази «Діловодство спеціалізованого суду (ДСС) перше з касаційною скаргою позивач звернувся до Верховного Суду у строк, передбачений нормами КАС України, проте ухвалою Верховного Суду від 19 серпня 2021 року вперше подану касаційну скаргу було повернуто скаржнику на підставі пункту 1 частини п'ятої статті 332 КАС України.
01 вересня 2021 року позивач вдруге звернувся до суду касаційної інстанції.
Наведене підтверджується даними автоматизованої бази «Діловодство спеціалізованого суду ДСС) та Єдиного державного реєстру судових рішень.
Відповідно до вимог частини другої та третьої статті 329 КАС України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 333 цього Кодексу.
За наведених обставин, суд дійшов висновку про поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження, в зв'язку з чим такий строк слід поновити.
Касаційна скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстави для залишення її без руху, повернення чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні.
Керуючись статтями 328, 330, 334, 340 КАС України в редакції Закону №2147-VІІІ, Суд-
1. Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження задовольнити.
2. Визнати причини пропуску строку на касаційне оскарження поважними та поновити процесуальний строк.
3. Відкрити касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2021 року у справі №280/5397/19.
4. Встановити десятиденний строк з дня отримання ухвали про відкриття касаційного провадження для подання учасниками справи до суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу в письмовій формі, доказів надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи та заперечень щодо поданих заяв та клопотань.
5. Витребувати з Запорізького окружного адміністративного суду справу №280/5397/19.
6. Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали разом із копією касаційної скарги та доданих до неї матеріалів.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
...........................
...........................
...........................
А.В. Жук
Н.М. Мартинюк
Ж.М. Мельник-Томенко ,
Судді Верховного Суду