ф
16 вересня 2021 року
Київ
справа №9901/361/21
адміністративне провадження № П/9901/361/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача: Васильєвої І.А., судді: Білоус О.В., Гімон М.М., Хохуляк В.В., Усенко Є.А., перевіривши матеріали позовної заяви Громадської організації «Свідома Україна» до Президента України, Верховної Ради України, Посольства Сполучених Штатів Америки в Україні, Служби безпеки України, Центру протидії дезінформації про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, -
09 вересня 2021 року до Верховного Суду як суду першої інстанції надійшов позов Громадської організації «Свідома Україна» (далі - позивач, ГО «Свідома Україна») до Президента України (далі - відповідач 1), Верховної Ради України (далі - відповідач 2), Посольства Сполучених Штатів Америки в Україні (далі - відповідач 3), Служби безпеки України (далі - відповідач, 4), Центру протидії дезінформації (далі - відповідач 5), в якому позивач просив суд:
1) визнати протиправною бездіяльність Президента України, яка виражається у відсутності будь-яких дій, пов'язаних зі звільненням ОСОБА_1 з посади Директора Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) та ОСОБА_2 з посади Першого заступника директора НАБУ;
2) визнати протиправною бездіяльність Верховної Ради України, яка виражається у неприйнятті постанови про звільнення ОСОБА_1 з посади Директора НАБУ;
3) визнати протиправною бездіяльність Посольства Сполучених Штатів Америки в Україні, яка виражається у відсутності офіційних заяв щодо визнання чи спростування оприлюднених в засобах масової інформації відомостей про те, що керівництво НАБУ в особі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є агентами спеціальних служб США та зобов'язати Посольство Сполучених Штатів Америки в Україні офіційно підтвердити або спростувати вказану інформацію;
4) визнати протиправною бездіяльність Служби безпеки України, яка виражається у відсутності офіційних заяв щодо визнання чи спростування оприлюднених в засобах масової інформації відомостей про те, що керівництво НАБУ в особі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є агентами спеціальних служб США та зобов'язати Службу безпеки України офіційно підтвердити або спростувати вказану інформацію;
5) визнати протиправною бездіяльність Центру протидії дезінформації, яка виражається у відсутності офіційних заяв щодо визнання чи спростування оприлюднених в засобах масової інформації відомостей про те, що керівництво НАБУ в особі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є агентами спеціальних служб США та зобов'язати Центр протидії дезінформації офіційно підтвердити або спростувати вказану інформацію.
У відповідності до частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі (частина 2 статті 171 КАС України).
Звертаючись з цим позовом до Верховного Суду, як суду першої інстанції позивачем з посиланням на вимоги частини 4 статті 22 КАС України заявлені вимоги до відповідачів: Президента України, Верховної Ради України, Посольства Сполучених Штатів Америки в Україні, Служби безпеки України та Центру протидії дезінформації.
Перевіяючи, чи подана позовна заява з дотриманням правил підсудності судова колегія зазначає наступне.
Кодекс адміністративного судочинства України визначає юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, встановлює порядок здійснення судочинства в адміністративних судах (стаття 1 КАС України).
Відповідно до частини 4 статті 22 КАС України Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, рішень, дій чи бездіяльності органів, які обирають (призначають), звільняють членів Вищої ради правосуддя, щодо питань обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя, звільнення їх з таких посад, бездіяльності Кабінету Міністрів України щодо невнесення до Верховної Ради України законопроекту на виконання (реалізацію) рішення Українського народу про підтримку питання загальнодержавного значення на всеукраїнському референдумі за народною ініціативою.
Зазначений перелік справ, які підсудні Верховному Суду як суду першої інстанції є виключним.
Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, бездіяльності Кабінету Міністрів України передбачені статтею 266 КАС України.
Відповідно до частини 1 статті 266 КАС України правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо: 1) законності (крім конституційності) постанов Верховної Ради України, указів і розпоряджень Президента України; 2) законності дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) законності актів Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 4) законності рішень Вищої ради правосуддя, ухвалених за результатами розгляду скарг на рішення її Дисциплінарних палат; 5) законності бездіяльності Кабінету Міністрів України щодо невнесення до Верховної Ради України законопроекту на виконання (реалізацію) рішення Українського народу про підтримку питання загальнодержавного значення на всеукраїнському референдумі за народною ініціативою.
Перевіркою змісту позовної заяви встановлено, що позивачем об'єднано позовні вимоги як до Президента України та Верховної Ради України, які з урахуванням вимог інстанційної юрисдикції підсудні Верховному Суду як суду першої інстанції, так і до Служби безпеки України, Посольства Сполучених Штатів Америки в Україні та Центру протидії дезінформації, які не підсудні Верховного Суду як суду першої інстанції.
Перелік адміністративних справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам та Окружним адміністративним судам визначено частиною першою та другою статті 20 Кодексу адміністративного судочинства України.
Отже, заявляючи вимоги до Служби безпеки України, Посольства Сполучених Штатів Америки в Україні та Центру протидії дезінформації, позивачу слід керуватися вимогами Кодексу адміністративного судочинства України з врахуванням предметної юрисдикції адміністративних судів.
Згідно з пунктом 6 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).
Відповідно до частини 1 статті 172 Кодексу адміністративного судочинства України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Водночас згідно з приписами частини 5 статті 172 Кодексу адміністративного судочинства України не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку щодо неможливості об'єднання в одне провадження позовних вимог, які належить розглядати за правилами виключної підсудності різним судам.
Ураховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування положень статті 172 Кодексу адміністративного судочинства України та наявність правових підстав для повернення цієї позовної заяви позивачеві на підставі пункту 6 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 25.03.2020 у справі № 9901/588/19 (провадження № 11-47заі20), яка стосується застосування частини 6 статті 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві колегіальним складом суду, визначеним за результатами автоматизованого розподілу справи.
Згідно з частиною 8 статті 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Керуючись статями 22, 169, 172, 241, 248 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позовну заяву Громадської організації «Свідома Україна» до Президента України, Верховної Ради України, Посольства Сполучених Штатів Америки в Україні, Служби безпеки України, Центру протидії дезінформації про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії повернути позивачеві.
Роз'яснити, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали про повернення позовної заяви разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами надіслати особі, яка подала позовну заяву.
Ухвала може бути оскаржена до Великої Палати Верховного Суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання та набирає законної сили після її перегляду в апеляційному порядку або після закінчення строку на апеляційне оскарження.
Головуючий суддя І.А. Васильєва
Судді: О.В. Білоус
М.М. Гімон
В,В. Хохуляк
Є.А. Усенко