14 вересня 2021 рокуЛьвівСправа № 448/300/16-а пров. № А/857/12372/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Довгополова О.М.,
суддів Гуляка В.В., Святецького В.В.,
з участю секретаря судового засідання Хітрень О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Мостиського районного суду Львівської області від 26 серпня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання неправомірним рішення про припинення виплати пенсії по втраті годувальника та зобов'язання поновити виплату пенсії, -
суддя (судді) в суді першої інстанції - Білоус Ю.Б.,
час ухвалення рішення: 12:03:33,
місце ухвалення рішення - м. Мостиська,
дата складання повного тексту рішення: 07.09.2020 р.,
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якому просив суд про визнання неправомірним рішення про припинення виплати пенсії по втраті годувальника та зобов'язання поновити виплату пенсії.
Рішенням Мостиського районного суду Львівської області від 26 серпня 2020 року позов задоволено частково. Визнано дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо припинення виплати пенсії по втраті годувальника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як інваліду ІІІ групи з дитинства, неправомірними. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області поновити пенсію ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як інваліду ІІІ групи з дитинства, у зв'язку з втратою годувальника, - з 17.03.2016 року. Стягнуто на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір у розмірі 1102 (однієї тисячі сто двох) гривень 40 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області.
Рішення мотивоване тим, що в пункті 5 розділу III Прикінцеві положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII, закон щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах до 1 червня 2015 року не прийнятий. Крім цього, суд зазначає, що в тексті вказаного Закону чітко визначено «з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії /щомісячне довічне грошове утримання/ призначаються відповідно до законів України».
Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій, з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що працівникам, які працюють на посадах, передбачених Законами України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», призначені їм пенсії з 1 січня 2016 року не виплачуються.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 308 КАС України).
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач працює на посаді завідувача сектору адміністрування та захисту інформаційно-аналітичних систем УПФУ в м. Червоноград Львівської області з 04.03.2008 року. З 02.01.2011 року позивач перебував на обліку в УПФУ в Мостиському районі Львівської області і отримував пенсію по втраті годувальника як інвалід з дитинства 3-ї групи відповідно до ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
З 01 квітня 2015 року набули чинності норми Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VIII, відповідно до якого у період з 01 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року особи, на посадах, які дають право на призначення пенсії/щомісячного довічного грошового утримання/ у порядку та на умовах, передбачених законами України «Про статус народного депутата України», «Про державну службу», «Про судоустрій і статус суддів», «Про прокуратуру» пенсії, призначені відповідно до ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не виплачуються. В зв'язку з чим у квітні 2015 року виплата пенсії позивачу була припинена.
25.02.2016 року позивач звернувся до відповідача із письмовою заявою щодо причин припинення йому виплати пенсії по втраті годувальника як інваліду 3 групи з дитинства. Листом № 2/Н-11 від 02.03.2016 відповідач повідомив ОСОБА_1 , що причиною припинення виплати пенсії являється положення ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-VIII відповідно до якого «…у період з 01.04.2015 року по 31.12.2015 року особи, на посадах, які дають право на призначення пенсії/щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених Законами України «Про статус народного депутата України», «Про державну службу, «Про судоустрій та статус суддів», «Про прокуратуру», пенсії, призначені відповідно до ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не виплачуються», у зв'язку з чим з 01.04.2015 року виплату пенсії йому припинено. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції і вважає його таким, що відповідає правильно застосованим нормам матеріального та процесуального права з огляду на наступне.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із того, що частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
01.04.2015 набрав чинності Закон №213-VIII.
Згідно зі статтею 47 Закону №1058-VI, в редакції Закону №213-VIII, тимчасово, у період з 01 квітня по 31 грудня 2015 року у період роботи особи (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України “Про статус народного депутата України”, “Про державну службу”, “Про прокуратуру”, “Про судоустрій і статус суддів”, пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються.
Також Законом №213-VIIІ внесено зміни до статті 37 Закону України “Про державну службу” та визначено, що тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року особам, на яких поширюється дія цього Закону (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії/щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених цим Законом, законами України "Про статус народного депутата України", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", пенсії, призначені відповідно до цієї статті, не виплачуються.
Отже, з 01.04.2015 призначені за Законами №1058-IV та №3723-XII пенсії за віком не виплачуються, у разі роботи осіб на посадах, які дають право на призначення пенсій у порядку та на умовах, передбачених, зокрема, Законом України “Про державну службу”.
Разом з тим, пунктом 5 Прикінцевих положень Закону №213-VIIІ передбачено, що у разі неприйняття до 01.06.2015 закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01.06.2015 скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до зазначених законів.
Оскільки Закон №213-VIIІ не скасовано, його положення не визнано неконституційними, а до 01.06.2015 закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах, прийнято не було, то, відповідно, з вказаної дати скасовано норми пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються, зокрема, відповідно до Закону України “Про державну службу”.
Таким чином, з 01.06.2015 особи, яким пенсії призначаються, зокрема, згідно з Законом №3723-XII, втратили право на пенсійне забезпечення відповідно до вказаного Закону, і з цієї дати їм повинна бути відновлена виплата пенсії, призначена відповідно до Закону №3723-XII.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності у позивача права на поновлення виплати пенсії за віком, починаючи з 01.06.2015.
З 01.01.2016 набрав чинності Закон України від 24.12.2015 №911-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” (далі - Закон №911-VIII) яким внесено зміни до частини першої статті 47 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, абзаци другий і третій якої викладені в такій редакції: “Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року: особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”), які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України “Про державну службу”, “Про прокуратуру”, “Про судоустрій і статус суддів”, призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються”.
Отже, з 01.01.2016 призначені пенсії не виплачуються у разі роботи осіб на посадах та на умовах, передбачених законами України “Про державну службу”, “Про прокуратуру”, “Про судоустрій і статус суддів”.
Таким чином, позивач має право на відновлення виплати пенсії лише з 01.06.2015, оскільки з 01.01.2016 її виплату знову обмежено Законом №911-VIII.
Подібна позиція щодо застосування норм права висловлена Верховним Судом України в постанові від 24.05.2016 (справа №333/6710/15-а) та Верховним Судом в постановах від 26.07.2018 (справа №349/1415/16-а), від 02.10.2018 (справа №136/61/17), від 24.09.2019 у справі №456/3791/16-а, і колегія суддів не вбачає підстав для відступу від неї.
Разом з тим, колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції про те, що позовні вимоги позивача за період з 01.04.2015 року по 16.03.2016 року включно слід залишити без розгляду, оскільки Згідно ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, а згідно ч.2 ст. 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не дають підстав стверджувати про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись ст. ст. 308, 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. ст. 316, 321, 322, ч. 1 ст. 325 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення.
Рішення Мостиського районного суду Львівської області від 26 серпня 2020 року у справі № 448/300/16-а залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку виключно у випадках, передбачених частиною 4 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя О. М. Довгополов
судді В. В. Гуляк
В. В. Святецький
Повне судове рішення складено 17.09.2021 року