17 вересня 2021 рокуЛьвівСправа № 914/2652/19 пров. № А/857/11933/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючої судді Хобор Р.Б.,
суддів Обрізка І.М., Шинкар Т.І.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Стрийське АТП» та товариства з обмеженою «Миколаївське АТП-14627» на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 травня 2021 року, прийняте суддею Кравцівом О.Р. в м. Львові, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у справі № 914/2652/19 за адміністративним позовом товариства з обмеженою «Миколаївське АТП-14627» до Департаменту дорожнього господарства, транспорту та зв'язку Львівської обласної державної адміністрації, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Стрийське АТП» про визнання незаконними дій щодо розірвання договорів, спонукання до виконання договорів, визнання договорів чинними,
Позивач звернувся в суд з позовом, в якому просив:
1) визнати дії відповідача щодо розірвання договорів № 55/16 від 08.07.2016 року та № 56/16 від 08.07.2016 року з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, який не виходить за межі території області в односторонньому порядку незаконними;
2) спонукати відповідача до виконання договорів № 55/16 від 08.07.2016 року та № 56/16 від 08.07.2016 з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, який не виходять за межі території області, укладених між Львівською обласною державною адміністрацією та товариством з обмеженою відповідальністю «Миколаївське АТП-14627»;
3) визнати договори № 55/16 від 08.07.2016 року та № 56/16 від 08.07.2016 року з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, який не виходить за межі території області, укладені між Львівською обласною державною адміністрацією та товариством з обмеженою відповідальністю «Миколаївське АТП-14627», чинними зі строком їх дії до 10.07.2021 року.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 21 травня 2021 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано дії Департаменту дорожнього господарства, транспорту та зв'язку Львівської обласної державної адміністрації щодо розірвання договорів № 55/16 від 08.07.2016 року та № 56/16 від 08.07.2016 року з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, який не виходить за межі території області в односторонньому порядку протиправними.
Зобов'язано Департамент дорожнього господарства, транспорту та зв'язку Львівської обласної державної адміністрації продовжити виконання договорів № 55/16 та № 56/16 від 08.07.2016 року, укладених з товариством з обмеженою відповідальністю «Миколаївське АТП-14627» з перевезення пасажирів в звичайному режимі руху на автобусному маршруті загального користування, який не виходить за межі території області № 555 Львів АС-1 Новий Розділ АС 1 БАЗ А079.19 (2011 р.в.), 7-й, 8-й графіки.
У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Приймаючи це рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не довів порушення позивачем умов договорів перевезення, для цього не надав належних та допустимих доказів порушення, а отже, на думку суду, незаконно розірвав з позивачем укладені договори перевезення. Водночас, суд першої інстанції поновив строк звернення до суду, вважаючи, що такий позивач пропустив з поважних причин, через зміну предметної підсудності цього спору.
Не погодившись із рішення суду першої інстанції його оскаржили позивач та третя особа, подавши апеляційні скарги.
У апеляційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю «Миколаївське АТП-14627» просить рішення суду першої інстанції змінити з тих підстав, що суд обрав неналежний спосіб захисту порушеного права.
У апеляційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю «Стрийське АТП» просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким адміністративний позов залишити без розгляду.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує на те, що суд першої інстанції помилково поновив позивачу строк звернення до суду із позовом, оскільки такий позивач пропустив без поважних причин.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.
Суд першої інстанції встановив те, що ТзОВ «Миколаївське АТП-14627» зареєстроване як юридична особа 27.03.1996 року, ідентифікаційний код 03114833; основний вид діяльності: 49.31 Пасажирський наземний транспорт міського та приміського сполучення.
08.07.2016 року між Львівською обласною державною адміністрацією та ТзОВ «Миколаївське АТП-14627», як переможцем конкурсу, укладено договори № 55/16 від 08.07.2016 року та № 56/16 від 08.07.2016 року з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, який не виходить за межі території області (далі - «Договори»), відповідно до яких організатор надає перевізникові право на перевезення пасажирів в звичайному режимі руху на автобусному маршруті загального користування, який не виходить за межі території області, № 555 Львів АС-1 Новий Розділ АС 1 БАЗ А079.19 (2011 р.в.), 7-й та 8-й графіки, а Перевізник бере на себе зобов'язання надавати транспортні послуги населенню на умовах, передбачених чинним законодавством та цими договорами.
Листом № 1-1/4700/2 від 16.12.2016 року відповідач, керуючись п. 2.2.15. та п. 6.1.1. договорів перевезення, повідомив позивача про розірвання договорів через 30 днів з дати реєстрації цього повідомлення, оскільки, під час проведення перевірки, яка проводилась 13.12.2016 року працівниками Департаменту спільно з керівником автостанції «Львів №1», виявлено порушення умов договору в частині не виконання рейсів на автобусному маршруті загального користування № 555 Львів АС-1 - Новий Розділ АС (7, 8 графік).
19.12.2016 року організатором укладено договори з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, який не виходить за межі території області № 555 Львів АС-1 Новий Розділ АС (7,8 графік) з ТзОВ «Стрийське АТП», як учасником, який зайняв друге місце у конкурсі № 151/16, № 152/16.
Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно - правового спору, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Відповідно до частини 1-3 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Аналіз наведених норм вказує на те, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відтак, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення її прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду вона повинна довести той факт, що вона не могла дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Поряд з цим, слід наголосити на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 року № 17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України суд при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Апеляційний суд встановив те, що з приводу правовідносин, які склались у позивача з відповідачем в 2016 році, позивач звернувся із цим позовом 13 грудня 2019 року.
Позивач стверджує, що 20.12.2016 року отримав лист № 1-1/4700/2 від 16.12.2016 року, у якому йде мова про розірвання договорів перевезення укладених між позивачем та відповідачем.
Крім того, у грудні 2016 року відповідач уклав з третьою особою договори про перевезення за маршрутом Львів АС-1 - Новий Розділ АС (7, 8 графік).
Отже, на думку апеляційного суду, у грудні 2016 року позивач знав про порушення своїх прав на перевезення, водночас за їх захистом із цим позовом звернувся до суду 13.12.2019 року.
Наведені обставини свідчать про те, що позивач пропустив шестимісячний строк звернення до суду із цим позовом та поважних причин пропуску не навів. При цьому, не є поважною причиною для поновлення строку звернення до суду зміна юрисдикційної належності спору, оскільки така змінилася ще у червні 2019 року.
Аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
У відповідності до ч. 3 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Враховуючи те, що поважних та об'єктивних причин пропуску строку звернення до суду з позовом позивач не зазначив та в ході судового розгляду справи не встановлено, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність застосування до спірних правовідносин положень статті 123 КАС України та залишення адміністративного позову без розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
У свою чергу, пунктом 8 частини 1 статті 238 КАС України встановлено, що суд залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Таким чином, судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми процесуального права, відтак оскаржуване рішення суду відповідно до вимог статті 319 КАС України підлягає скасуванню з одночасним прийняттям постанови про залишення позову без розгляду з наведених вище підстав.
Керуючись ст.ст. 241, 243, 308, 311, 315, 319, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою «Миколаївське АТП-14627» залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Стрийське АТП» задовольнити.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 травня 2021 року у справі № 914/2652/19 скасувати та прийняти постанову, якою адміністративний позов залишити без розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 КАС України, за наявності яких, постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуюча суддя Р. Б. Хобор
судді І. М. Обрізко
Т. І. Шинкар
Повний текст постанови складений 17.09.2021 року