15 вересня 2021 рокуЛьвівСправа № 308/9439/21 пров. № А/857/15553/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Іщук Л.П., Обрізка І.М.,
з участю секретаря судових засідань Гром І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу громадянина Соціалістичної Республіки Шрі-Ланка ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 липня 2021 року у справі за позовом Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 до громадянина Соціалістичної Республіки Шрі- ОСОБА_2 про затримання іноземця з метою ідентифікації та забезпечення видворення за межі території України,
суддя(і) у І інстанції Данко В.Й.,
час ухвалення рішення 16 год 29 хв,
місце ухвалення рішення м. Ужгород,
дата складення повного тексту рішення 22 липня 2020 року,
22 липня 2020 року Військова частина НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - Військова частина НОМЕР_1 ) звернулася до суду з адміністративним позовом, у якому просила затримати громадянина Соціалістичної Республіки Шрі- ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (з його слів), з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 липня 2021 року у справі № 308/9439/21 вказаний позов було задоволено. При цьому суд першої інстанції виходив із того, що відповідач коштів для виїзду з території України не має, працевлаштуватись на території України не має змоги та не відноситься до осіб, яким надано статус біженця і не є особою, яка потребує додаткового захисту. У ході судового розгляду також встановлено, що відповідач ОСОБА_1 не має законних підстав для перебування на території України та існує ризик, що останній ухилятиметься від виконання рішення про його примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення, оскільки у нього відсутні документи, що дають право на виїзд з України та він вже намагався незаконно потрапити до країн ЄС.
У апеляційній скарзі відповідач, який діє через представника, просив зазначене судове рішення скасувати та прийняти нове про відмову у задоволенні позову. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що позивач звернувся з позовом про затримання громадянина Соціалістичної Республіки Шрі- ОСОБА_2 , не врахувавши можливість взяття особи на поруки чи зобов'язання внести заставу. Окрім того зазначив, що позивач не вжив всіх необхідних заходів для ідентифікації особи відповідача.
Учасники справи на виклик апеляційного суду не прибули і відповідно до частини 3 статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційний розгляд відбувається за їх відсутності.
Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із такого.
Як безспірно встановлено судом першої інстанції, відповідач (з його слів) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 незаконно перетнув поза встановленим пунктом пропуску державний кордон з України в Республіку Польща на ділянці відповідальності відділу прикордонної служби «Великий Березний» у складі групи осіб та був затриманий прикордонною поліцією Республіки Польща в районі м. Чарна Гурна.
9 липня 2021 року о 14 год 45 хв відповідач був переданий з Республіки Польща під час проведення прикордонно-представницької зустрічі у порядку Угоди між Україною та ЄС про реадмісію осіб.
Документи, що посвідчують особу та підтверджують законність перебування на території України, у відповідача відсутні, українською мовою не володіє, родичів на території України, які б могли надати йому допомогу у поверненні до країни походження та достатніх коштів для повернення до країни походження або внесення застави не має.
Судом також встановлено, що інформація з країни громадянської належності іноземця та документи, необхідні для ідентифікації особи, відсутні.
Вказані обставини підтверджуються поясненнями та наявними у справі письмовими доказами: даними протоколу про адміністративне затримання від 19 липня 2021 року; даними протоколу особистого огляду, огляду речей та вилучення речей і документів від 19 липня 2020 року, даними акту приймання-передавання особи від 19 липня 2020 року.
У зв'язку з наведеним Військова частина НОМЕР_1 звернулася до адміністративного суду з позовом, що розглядається.
При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції вказаного публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України та Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».
В силу вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 4 статті 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» встановлено, що іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців.
Відповідно до частини 1 статті 289 Кодексу адміністративного судочинства України, за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик її втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальним органом чи підрозділом, органом охорони державного кордону або Служби безпеки України подається до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням цих органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовна заява про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів, а саме, затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України.
Як передбачено частиною 11 статті 289 Кодексу адміністративного судочинства України, строк затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, або особою без громадянства цей строк може бути продовжений, але не більш як на вісімнадцять місяців.
У матеріалах справи відсутні будь-які документи, що підтверджують особу апелянта, відомості про родичів, які б могли надати допомогу у поверненні до країни походження.
Відповідно до статей 9, 29 Загальної декларації прав людини (1948 року) та статті 9 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права (1966 року) ніхто не може зазнавати безпідставного арешту, затримання або вигнання, а при здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати лише таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання та поваги прав і свобод інших людей, а також забезпечення справедливих вимог моралі, суспільного порядку і загального добробуту.
У статті 5 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (із змінами і доповненнями) від 04 листопада 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України 11 вересня 1997 року, задекларовано право кожного на свободу та особисту недоторканість, за винятком певних випадків, зокрема, коли здійснюється законний арешт або затримання з метою запобігання її недозволеному в'їзду в країну чи особи, щодо якої провадяться процедури депортації або екстрадиції.
Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що у відповідача відсутні законні підстави перебування на території України та існує ризик перешкоджання видворенню за межі території України, оскільки в останнього відсутні документи, що дають право на виїзд за межі України.
Отже, оскільки у відповідача відсутня можливість самостійного повернення до країни походження з огляду на відсутність необхідних документів та грошових коштів, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для його затримання з метою ідентифікації та забезпечення видворення за межі території України.
Підсумовуючи викладене, на думу апеляційного суду, доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доводів, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.
Порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 241, 243, 250, 272, 289, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу громадянина Соціалістичної Республіки Шрі-Ланка ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 липня 2021 року у справі № 308/9439/21 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Т. В. Онишкевич
судді Л. П. Іщук
І. М. Обрізко
Постанова у повному обсязі складена 16 вересня 2021 року.