16 вересня 2021 рокуЛьвівСправа № 380/1158/21 пров. № А/857/9523/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Коваля Р.Й.,
суддів Гуляка В.В.,
Святецького В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 березня 2021 року (рішення ухвалено в м. Львові; головуючий суддя Сакалош В.М.) у справі № 380/1158/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити дії,
У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій просив:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати йому вчасно і в повному обсязі грошової компенсації додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2017 рік включно;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити йому недоплачену грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій у сумі 26 587,43 грн за період з 2015 по 2017 рік.
В обґрунтування позову зазначає, що відповідач протиправно нарахував та виплатив йому компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій у розмірі меншому, ніж передбачено чинним законодавством. Наголошує, що грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки проводяться виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого має військовослужбовець відповідно до чинного законодавства України на день звільнення з військової служби.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 25 березня 2021 року задоволено частково адміністративний позов.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 у повному обсязі грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2017 рік.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій у сумі 16 653,01 грн за період з 2015 року по 2017 рік.
Не погодившись із вказаним рішенням, його оскаржила Військова частина НОМЕР_1 , вважаючи, що таке винесене з порушенням норм матеріального права, при тому, що висновок суду не відповідає фактичним обставинам справи; а тому просила скасувати оскаржуване рішення та винести постанову, якою в задоволенні позову відмовити.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що 13.08.2020 військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України у добровільному порядку було нараховано позивачу грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2015 - 2017 роки у розмірі 6414,10 грн та з урахуванням утриманого військового збору у розмірі 1,5 %, виплачено 6317,89 грн. Звертає увагу на те, що суд помилково взяв до уваги довідку військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 17.03.2021 № 0340, оскільки вказана довідка роз'яснює які саме грошові кошти позивачу були виплачені при звільненні і жодним чином не вказує на складові місячного грошового забезпечення на день звільнення з військової служби. Апелянт вважає, що ВЧ НОМЕР_1 діяла у межах компетенції визначеної чинним законодавством у даному виді правовідносин.
Відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у зв'язку з розглядом справи у письмовому провадженні фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Згідно зі статтею 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судом, що ОСОБА_1 проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_1 Національної гвардії України та безтерміново має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 виданим 02.10.2015.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 26.06.2017 № 58 о/с ОСОБА_1 відповідно до пп. «і» п. 1 ч. 8 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» звільнено з військової служби в запас.
У зв'язку з тим, що на день виключення із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення ОСОБА_1 не було виплачено компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, останній звернувся до командування військової частини із письмовою заявою.
Наказом по стройовій частині від 23 липня 2020 року № 147 було доповнено п. 2 пп. 2.1 наказу по стройовій частині від 31.05.2017 №130 у частині щодо виключення зі списків особового складу частини сержанта ОСОБА_1 новим абзацом такого змісту: «Виплатити грошову компенсацію за 42 (сорок два) календарні дні додаткової відпустки, відповідно до ст. 162 Закону України «Про відпустки» та ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» , п. 14 ст. 10 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за період з 2015 по 2017 роки».
13.08.2020 НОМЕР_3 було нараховано ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2015-2017 роки в розмірі 6414,10 грн та з урахуванням утриманого військового збору у розмірі 1,5 % виплачено 6317,89 грн, що підтверджується випискою з карткового рахунку позивача.
Вказана сума була нарахована ОСОБА_1 виходячи із суми грошового забезпечення, до якої відповідачем було включено посадовий оклад - 605,00 грн, оклад за військовим званням - 45,00 грн, надбавка за вислугу років - 65,00 грн, надбавка за виконання особливо важливих завдань - 357,50 грн, премія - 3509,00 грн.
Позивач вважає, що відповідач має виплатити йому 26 587,43 грн, оскільки відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу, сума доходу ОСОБА_1 у червні 2017 року склала 23 503,84 грн (23 503,84 грн / 30 днів х 42 дні = 32 905,32 грн).
Не погодившись з сумою виплати йому компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учасника бойових дій, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції мотивував це тим, що розмір грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки мав би бути нарахований відповідачем в сумі 23 266,90 грн (16 872,44 грн / 30 днів = 562,41 грн х 42 дні = 2 3621,22 грн - 1,5 % військовий збір = 23 266,90 грн). Натомість відповідач виплатив позивачу 6613,89 грн, тобто недоплачена сума становить 16 653,01 грн.
Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини регулюються Законом України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ “Про військовий обов'язок і військову службу” (далі - Закон № 2232-XII), Законом України від 05 листопада 1996 року № 504/96-ВР “Про відпустки” (далі - Закон № 504/96-ВР), Законом України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” (далі - Закон № 3551-XII).
Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
У випадку звільнення військовослужбовців з військової служби їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, в тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону № 504/96-ВР та пунктом 12 частини першої статті 12 Закону № 3551-ХІІ.
Аналогічна позиція викладена в постанові Великої палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 620/4218/18.
Право позивача на отримання компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учасника бойових дій не оспорюється в межах цього позову та не заперечується відповідачем.
Спірною є тільки сума компенсації.
Частинами другою, третьою статті 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (далі - Закон № 2011-ХІІ) встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Виходячи зі змісту частин другої, третьої статті 9 Закону № 2011-ХІІ до грошового забезпечення військовослужбовців, як обрахункової величини, не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних або тих, що виплачуються раз на місяць.
Порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Національної гвардії України (далі - військовослужбовці), які займають посади в Головному управлінні Національної гвардії України, територіальних управліннях, з'єднаннях, військових частинах (підрозділах), вищих військових навчальних закладах, навчальних військових частинах (центрах), базах, закладах охорони здоров'я та установах Національної гвардії України визначено спеціальним нормативно правовим актом - Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 638 від 04.07.2014, чинної на момент виникнення спірних правовідносин, (далі Інструкція № 638).
Відповідно до пункту 36.10 Інструкції № 638 грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, провадиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого має військовослужбовець відповідно до чинного законодавства, на день звільнення з військової служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру місячного грошового забезпечення на 30 календарних днів.
Аналогічне положення в подальшому закріплено у пункті 10 розділу XXXI Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 15.03.2018 № 200.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, затверджено, зокрема, додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу в розмірах згідно з додатком 15.
Водночас, пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій», чинної на час виникнення спірних правовідносин, встановлювалась щомісячна додаткова грошова винагорода, зокрема, військовослужбовцям Національної гвардії.
Згідно з пунктом 2 зазначеної Постанови граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 цієї постанови, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Службою зовнішньої розвідки за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення.
Оскільки перед звільненням додаткова грошова винагорода у розмірі 75 % грошового забезпечення відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889, нараховувалася і виплачувалася позивачу щомісяця, тобто мала безперервний характер, підстави вважати таку винагороду одноразовим видом грошового забезпечення відсутні, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо включення такої до складу грошового забезпечення позивача, з якого нараховано грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки.
Щодо врахування при здійсненні розрахунку грошової компенсації за відпустку винагороди за участь в АТО, то відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 20 січня 2016 року № 18 «Деякі питання грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та поліцейських», в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, в особливий період або під час проведення антитерористичної операції військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Генеральної прокуратури України, особам рядового і начальницького складу Державної пенітенціарної служби, Державної служби з надзвичайних ситуацій та поліцейським за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду виплачується винагорода у розмірах, визначених керівниками відповідних державних органів за погодженням з Міністерством фінансів та Міністерством соціальної політики, у межах бюджетних призначень.
Розміри винагороди визначаються пропорційно часу участі у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду.
Наказом Міністерства внутрішніх справ від 02.03.2016 № 148 затверджено Інструкцію про порядок та розміри виплати винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України в особливий період, під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях або проведення антитерористичної операції, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, відповідно до пунктів 2, 3 розділу ІІ якої винагорода виплачується пропорційно часу участі у воєнних конфліктах чи АТО, інших заходах в умовах особливого періоду, який обраховується з дня фактичного початку участі військовослужбовців у цих заходах до дня завершення такої участі, про що зазначається у відповідних наказах командирів.
Розмір винагороди визначається залежно від місць виконання завдань на підставі даних обліку військовослужбовців, які виконують завдання на лінії бойового зіткнення на глибину ротних опорних пунктів першого ешелону оборони або в інших місцях дислокації в межах визначеного району воєнного конфлікту (АТО).
Підтвердженням безпосередньої участі в АТО для виплати винагороди є витяг із наказу штабу АТО або штабу оперативно-тактичного угруповання про включення (виключення) військовослужбовця до (зі) складу сил та засобів, що беруть безпосередню участь в АТО.
Тобто, винагорода за участь в антитерористичній операції є додатковою виплатою військовослужбовцям, яких залучено до участі у ній. При цьому, виплата винагороди залежить від певних умов та лише в означений період, а також під час безперервного перебування на стаціонарному лікуванні після отриманих у такий період поранень (контузії, травми, каліцтва). Тобто, така виплата не є постійною і не має систематичний характер, а її розмір залежить як від днів участі в антитерористичній операції так і від виконаних завдань, що визначається наказом командира.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що винагорода за участь в антитерористичній операції не має систематичного характеру, є тимчасовою виплатою для тих військовослужбовців, які залучені до участі у ній, вона залежить від певних обставин, її розмір не є фіксованим, а виплата не є щомісячною, у зв'язку з чим, така винагорода не є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, який є складовим елементом грошового забезпечення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що грошова компенсація за всі дні додаткової відпустки позивачем, повинна провадитись, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого має військовослужбовець відповідно до чинного законодавства, на день звільнення з військової служби, тобто з:
- посадового окладу;
- окладу за військовим званням;
- надбавки за вислугу років;
- надбавки за виконання особливо важливих завдань;
- премії;
- щомісячної додаткової грошової винагороди.
Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що відповідач протиправно не врахував щомісячної додаткової грошової винагороди при визначенні грошова компенсації за додаткові відпустки як учаснику бойових дій, а тому адміністративний позов необхідно задовольнити частково та зобов'язати відповідача здійснити донарахування та виплату грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки позивачу з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди в сумі 3436,13 грн.
З огляду на зазначене, сума недоплати буде складати: 3436,13 : 30 Ч 42 = 4810,58 грн.
При цьому колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що суд першої інстанції помилково взяв для обрахунку вказаної компенсації одночасно виплати за травень та червень 2017 року.
За таких обставин рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям постанови про часткове задоволення позовних вимог.
Згідно зі статтею 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям постанови про часткове задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 229, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задовольнити.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 березня 2021 року у справі № 380/1158/21 скасувати.
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 у повному обсязі грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2017 рік.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2017 рік в сумі 4810 (чотири тисячі вісімсот десять) грн 50 коп., з відрахуванням із цієї суми військового збору.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя Р. Й. Коваль
судді В. В. Гуляк
В. В. Святецький