16 вересня 2021 рокуЛьвівСправа № 300/1642/21 пров. № А/857/11846/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Глушка І.В.,
суддів: Запотічного І.І., Матковської З.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 травня 2021 року, ухвалене суддею Кафарським В.В. у м. Тернополі в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження, у справі №300/1642/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій, -
14 квітня 2021 року позивач - ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, у якому просила визнати протиправними щодо обчислення та виплати їй пенсії у зв'язку з втратою годувальника без врахування постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.04.2015 у справі №345/2566/14-а, постанови Калуського міськрайонного суду від 31.07.2015 у справі №345/2843/15-а, постанови Калуського міськрайонного суду від 03.11.2017 у справі №345/2278/17, які набрали законної сили; зобов'язати здійснити перерахунок призначеної пенсії у зв'язку з втратою годувальника з 23.04.2020 в розмірі 50% пенсії, яку отримував померлий годувальник на час настання смерті, з урахуванням постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.04.2015 у справі №345/2566/14-а, постанови Калуського міськрайонного суду від 31.07.2015 у справі №345/2843/15-а та постанови Калуського міськрайонного суду від 03.11.2017 у справі №345/2278/17, які набрали законної сили, та виплатити недоотримані суми пенсії.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 травня 2021 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.
Вимоги апеляційної скарги обгрунтовує тим, що нормами пенсійного законодавства не передбачено призначення такої пенсії із розміру, визначеного на виконання рішень суду, оскільки такі рішення стосувались безпосередньо ОСОБА_2 та не можуть враховуватись при призначенні пенсії позивачу по втраті годувальника.
Також покликається на пропущення позивачем строку звернення до суду з даним адміністративним позовом.
Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, з огляду на наступне.
Судом першої інстанції достовірно встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 до 23.04.2020 перебуває на обліку в пенсійному органі як одержувач пенсії у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно копії свідоцтва про одруження, наявної в матеріалах справи, ОСОБА_1 була одружена з ОСОБА_2 (а.с. 10).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 14.04.2020 (а.с. 9).
Згідно довідки Пійлівської сільської ради Калуського району Івано-Франківської області від 24.04.2020 за №258, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителька с. Довге-Калуське проживала разом із чоловіком ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . До дня смерті вони проживали разом та ОСОБА_1 перебувала на утриманні чоловіка ОСОБА_2 (а.с. 9 -зворот).
При цьому, до моменту смерті ОСОБА_2 перебував на обліку в Калуському відділі ПФУ як одержувач пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №2 та отримував пенсію, виходячи із страхового стажу тривалістю 47 років 11 місяців 23 дні (період з 02.03.1984 по 31.08.2001 було враховано в 1.5-кратному обчисленні як стаж роботи, зароблений в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі та в районах Крайньої Півночі, згідно постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.04.2015 у справі №345/2566/14-а та постанови Калуського міськрайонного суду від 31.07.2015 у справі №345/2843/15-а, які набрали законної сили) та заробітної плати за період з 01.11.1989 по 31.10.1994 згідно довідок, виданих ООО “Лукойл-Западная Сибирь” ТПП “Когалымнефтегаз” від 18.08.2004 за №10-514 та №10-651 від 17.10.2005 (а.с. 15), індивідуальний коефіцієнт заробітку за якими для обчислення пенсії становив 9,55688 (згідно постанови Калуського міськрайонного суду від 03.11.2017 у справі №345/2278/17, яка набрала законної сили, суми заробітку за період з 01.12.1992 по 31.07.1994 враховано без обмеження заробітку у 5.6 разів розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум (а.с. 16-22, 28-30).
Станом на квітень 2020 (час смерті) розмір пенсійної виплати ОСОБА_2 становив 17 665,37 грн, однак така пенсія виплачувалась ОСОБА_2 у розмірі 16 380,00 грн, тобто з урахуванням обмеження 10 (десятьма) прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність.
23.04.2020 ОСОБА_1 звернулася до Калуського відділу обслуговування громадян Головного управління ПФУ в Івано-Франківській області із заявою про переведення на пенсію в зв'язку з втратою годувальника (а.с. 8).
На звернення позивача із заявою про отримання інформації про призначення пенсії в зв'язку з втратою годувальника від 02.10.2020 (а.с. 23) відповідач листом від 22.10.2020 за №3346-3186/В-03/8-0900/20 повідомив позивача, що з 23.04.2020 їй призначено пенсію у зв'язку з втратою годувальника, яка обчислена із заробітної плати, що взята за період з 01.11.1989 по 31.10.1994 згідно довідки, виданої ТПП “Когалымнефтегаз” за №10-651 від 17.10.2005, індивідуальний коефіцієнт заробітку за якими для обчислення пенсії - 3,33630 грн, страховий стаж - 39 років 2 місяці. Відповідач відмітив також, що у нього відсутні підстави для застосування при призначенні ОСОБА_1 пенсії у зв'язку з втратою годувальника постанов суду у справах №345/2566/14-а, №345/2843/15-а, №345/2278/17 у зв'язку із тим, що вони містили зобов'язання щодо обчислення розміру пенсії померлого чоловіка - ОСОБА_2 , а не ОСОБА_1 (а.с. 24).
Позивач, вважаючи такі дії пенсійного органу протиправними, звернуласт до суду за захистом свого порушеного права.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інсанції виходив з того, що отримання пенсії у зв'язку з втратою годувальника безпосередньо залежить від виду та розміру пенсійного забезпечення, що отримувала померла особа (незалежно від того, чи таке пенсійне забезпечення призначено добровільно пенсійним органом чи на виконання рішення суду), а відтак констатував протиправність дій відповідача при обчисленні та виплаті ОСОБА_1 пенсії у зв'язку з втратою годувальника без врахування судових рішень, які визначали розмір пенсії годувальника позивача і були чинними на момент його смерті.
Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке.
Статтею 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначено Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 № 1058-IV, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - Закон №1058-IV), відповідно до статті 1 якого пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону №1058-IV пенсія у зв'язку з втратою годувальника є одним із видів пенсійних виплат.
Відповідно до ч. 1 статті 10 Закону №1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Статтею 36 Закону №1058-IV встановлено умови призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника та закріплено, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу.
Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.
Непрацездатними членами сім'ї вважаються, зокрема, чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
Згідно з ч. 1 ст. 37 Закону № 1058-IV пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім'ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.
Таким чином, отримання пенсії у зв'язку з втратою годувальника безпосередньо залежить від виду та розміру пенсійного забезпечення, що отримувала померла особа. Визначення розміру пенсії у зв'язку з втратою годувальника проводиться від розміру пенсії, яку отримувала померла особа (годувальник) за життя, тобто з фактичного її розміру.
Оскільки позивач звернулась за призначенням пенсії у зв'язку з втратою годувальника саме на підставі Закону №1058-IV, розмір такої пенсії обчислюється виходячи з розміру пенсії за віком померлого годувальника. Іншого цим Законом не передбачено.
Аналогічний правовий висновок щодо застосування статті 37 Закону №1058-IV викладено у постанові Верховного Суду від 11.07.2019 (справа №667/1568/16) та підтримано Верховним Судом у постанові від 06.02.2020 (справа 751/11477/16-а).
Судом встановлено, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника ОСОБА_1 з 23.04.2020 обчислена із заробітної плати, що взята за період з 01.11.1989 по 31.10.1994 згідно довідки, виданої ТПП “Когалымнефтегаз” за №10-651 від 17.10.2005, індивідуальний коефіцієнт заробітку за якими для обчислення пенсії - 3,33630, страховий стаж - 39 років 2 місяці та без врахування постанов судів у справах №345/2566/14-а, №345/2843/15-а, №345/2278/17.
Відповідач не заперечує права позивача на отримання пенсії по втраті годувальника, що безпоседедньо слідує із протоколу призначення пенсії на підставі рішення №926200155446 та розрахунками пенсії (а.с. 25-27).
Однак, як слідує із матеріалів справи, відповідачем при призначенні з 23.04.2020 ОСОБА_1 пенсії у зв'язку з втратою годувальника не враховано розмір пенсії померлого годувальника ОСОБА_2 , який фактично останній отримував до часу смерті.
Суд апеляційної інстанції, здійснивши перевірку дій та рішення суб'єкта владних повноважень щодо відповідності критеріям правомірності, визначених ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст. 90 КАС України).
Судом з наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що на час смерті ОСОБА_2 отримував пенсію, виходячи із страхового стажу тривалістю 47 років 11 місяців 21 день (період з 02.03.1984 по 31.08.2001 було враховано в 1.5-кратному обчисленні як стаж роботи, зароблений в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі та в районах Крайньої Півночі, згідно постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.04.2015 у справі №345/2566/14-а та постанови Калуського міськрайонного суду від 31.07.2015 у справі №345/2843/15-а, які набрали законної сили) та заробітної плати за період з 01.11.1989 по 31.10.1994 згідно довідок, виданих ООО “Лукойл-Западная Сибирь” ТПП “Когалымнефтегаз” від 18.08.2004 за №10-514 та №10-651 від 17.10.2005, індивідуальний коефіцієнт заробітку за якими для обчислення пенсії становив 9,55688 (згідно постанови Калуського міськрайонного суду від 03.11.2017 у справі №345/2278/17, яка набрала законної сили, суми заробітку за період з 01.12.1992 по 31.07.1994 враховано без обмеження заробітку у 5.6 разів розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум).
Тобто, на момент смерті ОСОБА_2 , йому призначена та виплачувалась пенсія за віком з урахуванням вказаних судових рішень, що відповідачем не заперечується.
З урахуванням наведених норм, виплата пенсії позивачу у зв'язку з втратою годувальника підлягала призначенню у відповідному відсотковому співвідношенні до пенсії, яку отримував померлий годувальник саме на час настання смерті, тобто з урахуванням вказаних судових рішень.
Суд наголошує, що нормами закону визначено таке право безвідносно до того чи належне пенсійне забезпечення було призначено пенсійним органом годувальнику добровільно чи на виконання судового рішення.
Наведені обставини враховані судом першої інстанції при перевірці законності та обґрунтованості дій відповідача на відповідність критеріям правомірності, визначених ч.2 ст.2 КАС України.
Судом також слушно вказано на те, що зміст постанов Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.04.2015 у справі №345/2566/14-а, Калуського міськрайонного суду від 31.07.2015 у справі №345/2843/15-а та Калуського міськрайонного суду від 03.11.2017 у справі №345/2278/17, які набрали законної сили, вказує на те, що суди при їх прийнятті дійшли висновку про протиправність та неправомірність дій пенсійного органу щодо відмови в перерахунку пенсії ОСОБА_2 з врахуванням пільгового стажу, щодо незарахування відповідного стажу та неврахування сум заробітку за певний період.
У справі, що розглядається, з огляду на доводи скаржника, також підлягає дослідженню питання дотримання позивачем строку звернення до суду з даним адміністративним позовом.
Частина друга ст.44 КАС України покладає на учасників справи обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, в тому числі щодо дотримання строків звернення до суду, визначених законом, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Згідно з ч.ч.1-3 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Слід зазначити, що суд, оцінюючи обставини, що перешкоджали особі здійсненню права на своєчасне звернення за захистом порушених прав, свобод та інтересів, повинен виходити з оцінки та аналізу всіх наведених у заяві доводів.
Таким чином, умовами застосування наслідків пропуску строку звернення до суду є насамперед його пропуск, відсутність заяви про поновлення строку, а у разі подання заяви про поновлення строку - відсутність поважних причин його пропуску.
Законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно-правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб'єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства.
За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Визначаючи початок перебігу строку звернення до адміністративного суду, важливо встановити той момент, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення її прав. У спорах, що виникають з органами ПФУ, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу ПФУ відповіді на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів, на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.
З огляду на предмет спору, подія, з якою слід пов'язувати початок перебігу строку звернення до адміністративного суду слід пов'язувати з датою отримання листа-відповіді, листа-роз'яснення від органу ПФУ на запит особи про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/ несвоєчасність її перерахунку.
Отримавши лист щодо умов призначення пенсії від 22 жовтня 2020 року, ОСОБА_1 14 квітня 2021 року звернулась до суду із даним позовом, що свідчить про дотримання встановленого статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України шестимісячного строку.
Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу розглянуто судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) в строки, встановленні статтею 309 КАС України.
Керуючись статтями 242, 308, 309, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 травня 2021 року у справі №300/1642/21 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя І. В. Глушко
судді І. І. Запотічний
З. М. Матковська