09 вересня 2021 рокуЛьвівСправа № 500/727/21 пров. № А/857/14811/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
судді-доповідача Шинкар Т.І.,
суддів Обрізка І.М.,
Шевчук С.М.,
секретаря судового засідання Кахнич Г.П.,
розглянувши у судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Мандзій О.П.), ухвалене у відкритому судовому засіданні в м.Тернопіль о 15 год. 04 хв. 17 червня 2021 року, повне судове рішення складено 23 червня 2021 року у справі №500/727/21 за позовом Приватного підприємства «Долина - Рома» до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
18.02.2021 Приватне підприємство «Долина-Рома» (далі - Підприємство) звернулось в суд з позовом до Головного управління ДПC у Тернопільській області, просило: визнати протиправним та скасувати податкове-повідомлення рішення від 18.09.2020 №0000360503, яким накладено штрафну санкцію за платежем адміністративні штрафи та штрафні санкції за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на суму 500 000,00 грн.
Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 31.03.2021, постановленою в судовому засіданні, без виходу до нарадчої кімнати, допущено заміну відповідача - Головного управління ДПС у Тернопільській області на його правонаступника - Головне управління ДПС у Тернопільській області, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 червня 2021 року позов задоволено.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що надані контролюючим органом первинні документи, підтверджуючі придбання позивачем пального, не є беззаперечним доказом зберігання такого пального в розумінні статті 1 Закону №481/95-ВР. Суд першої інстанції вказав, що у постанові Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 30.11.2020, що набрала законної сили, у справі №606/1912/20, якою закрито провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за відсутністю складу адміністративного правопорушення, зазначено, що резервуар, який наявний в складі ПП «Долина-Рома», за адресою: с.Долина Теребовлянського району Тернопільської області, не є акцизним складом, у розумінні вимог ПК України. Суд першої інстанції зазначив, що використання пального ПП «Долина-Рома» в господарській діяльності супроводжувалось складанням актів списання, в яких місцем зберігання визначено безпосередньо транспортні засоби. Суд першої інстанції вказав, що зберігання пального в паливних баках транспортних засобів (технологічного обладнання) не потребує отримання ліцензії на право зберігання пального у розумінні вимог Закону №481 та зазначив, що відповідачем не надано достатніх доказів, які б свідчили не про придбання позивачем пального, а про фактичне зберігання пального позивачем у вказаний період.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПC у Тернопільській області подало апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 червня 2021 року та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що позивач під час перевірки не представив документи на витрати використаного пального. Скаржник вказує, що в наказі про призначення фактичної перевірки чітко зазначались правові підстави проведення такої та зазначає, що законодавчо встановлений вичерпний перелік випадків, коли суб'єктам господарювання не потрібно отримувати ліцензію на зберігання пального, а паливні баки транспортних засобів не є ємностями для зберігання пального. Вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі та в межах норм чинного законодавства, скасуванню не підлягає.
Підприємство подало відзив на апеляційну скаргу, вказавши, що зміст акта перевірки не відображає обставин використання та зберігання позивачем пального, а лише наявність залишку на час перевірки. Вказує, що бочки використовувались виключно для дозаправки основних паливних баків транспортних засобів до яких прикріплювались, та не є пересувними акцизними складами. Вважає, що відповідач фактично ототожнює поняття «придбання» та «зберігання» пального.
В судовому засіданні представник скаржника апеляційну скаргу підтримав, Підприємство подало клопотання про відкладення розгляду справи, в задоволенні якого судом апеляційної інстанції, з врахуванням можливості розгляду справи без участі представника позивача, відмовлено.
Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України відповідає.
Як встановлено судом першої інстанції з матеріалів справи, Приватне підприємство «Долина-Рома» зареєстроване як суб'єкт господарювання в Єдиному державному юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 25.11.2004, основний вид діяльності - 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.
На підставі наказу Головного управління ДПС у Тернопільській області від 26.08.2020 №1146 про проведення фактичної перевірки ПП «Долина-Рома», за адресою провадження діяльності с.Долина Теребовлянського району Тернопільської області, щодо дотримання суб'єктами господарювання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі, про виробництво та обіг підакцизних товарів, за період з 01.04.2020 по 04.09.2020, тривалістю 10 діб, та направлень від 26.08.2020 №1720/05-03, №1721/05-03 (а.с.57), Головним управлінням ДПС України у Тернопільській області проведено перевірку Підприємства в присутності керівника, за результати якої складено акт від 03.09.2020 №0243/19/00/0503/32808094.
В ході перевірки встановлено, що за адресою Теребовлянський район, с.Долина, де здійснює свою діяльність ПП «Долина-Рома» розміщено на складі резервуар для зберігання пального, ємністю 10000 л, документи на право власності на який не пред'явлено. На момент проведення інвентаризації залишків паливно-мастильних матеріалів керівником Підприємства 26.08.2020 в резервуарі знаходилось дизельне паливо ЄВРО загальною кількістю 7900 л на загальну суму 108 261,60 грн. Перевіркою встановлено, що ПП «Долина-Рома» одержало від ФОП ОСОБА_2 дизельне паливо ЄВРО в кількості: - 8150 л на суму 108 362,40 грн., що підтверджується видатковою накладною №1234 від 28.04.2020 та товарно-транспортною накладною №27 від 28.04.2020; - 7385 л на суму 95 975,46 грн., що підтверджується видатковою накладною №8 від 02.05.2020 та товарно-транспортною накладною №7 від 02.05.2020; - 8160 л на суму 111 824,64 грн., що підтверджується видатковою накладною №390 від 11.05.2020 та товарно-транспортною накладною №65 від 11.05.2020. Перевіркою встановлено факт зберігання Приватним підприємством «Долина-Рома» за період з 28.04.2020 по 08.07.2020 на складі за адресою провадження господарської діяльності: Теребовлянський район, с.Долина, пального (дизельного палива) без наявності ліцензії на право зберігання пального (виключно для власних потреб (споживання) чи потреб власної переробки).
18.09.2020 на підставі акта перевірки №0243/19/00/0503/32808094 від 03.09.2020 Головним управлінням ДПС України у Тернопільській області прийнято податкове повідомлення-рішення №0000360503, яким на підставі абз.8 ч.2 ст.17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» застосовано до ПП «Длина-Рома» 500 000,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).
Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, Підприємство звернулось із позовом до суду.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - ПК України) фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Згідно з положеннями статті 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи). Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та, зокрема: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів (пп.80.2.2); у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального (пп.80.2.5).
З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що перевірку проведено на підставі Наказу №1146 від 26.08.2020 в якому міститься вказівка на підпункти 80.2.2 та 80.2.5 статті 80 ПК України, однак не вказано, яка інформація отримана відповідачем щодо порушень з боку позивача, коли та ким така інформація надана.
Разом з тим, до матеріалів справи долучено копію листа ДПС України від 11.08.2020 в якому зобов'язано Головні управління ДПС у областях та м.Києві дослідити фактичні обсяги отриманого суб'єктами господарювання пального, встановити можливі місця його зберігання за адресами, вказаними у додатку 1 до цього листа, провести фактичні перевірки за адресами отримання пального на підставі п.п. 80.2.2 п.80.2 ст.80 ПК України. Серед переліку суб'єктів господарювання у додатку 1 до вказаного листа зазначено і позивача.
Результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформляються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка (пунктом 86.1 статті 86 ПК України).
Згідно з пунктом 86.8 статті 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.
Так, основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України визначені Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19.12.1995 №481/95-ВР, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - Закон №481/95-ВР).
Відповідно до абзацу 8 частини 2 статті 17 Закону № 481/95-ВР до суб'єктів господарювання (у тому числі іноземних суб'єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової торгівлі пальним або зберігання пального без наявності ліцензії - 500000 гривень.
Згідно з частиною 8 статті 15 Закону № 481/95-ВР суб'єкти господарювання (у тому числі іноземні суб'єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.
Частиною 10 статті 15 Закону № 481/95-ВР встановлено, що ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п'ять років.
Суб'єкти господарювання, що здійснюють зберігання пального, яке не реалізовується іншим особам і використовується виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки, у заяві про отримання ліцензії зазначають про використання пального для потреб власного споживання чи переробки, загальну місткість резервуарів, що використовуються для зберігання пального, та їх фактичне місцезнаходження, а також фактичне місцезнаходження ємностей, що використовуються для зберігання пального.
З аналізу вищенаведеного вбачається, що для застосування санкції, передбаченої статтею 17 Закону №481/95-ВР, є необхідним надання контролюючим органом беззаперечних доказів зберігання ПП «Долина-Рома» палива та відсутність в нього відповідної ліцензії.
Водночас у статті 1 Закону №481/95-ВР встановлено, що місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування, зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.
Згідно з підпунктом 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 ПК України акцизний склад - це: а) спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі - приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі, а також реалізації спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів; б) приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.
Не є акцизним складом, зокрема, паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої.
Не є акцизним складом пересувним: транспортний засіб, що використовується суб'єктом господарювання, який не є розпорядником акцизного складу та платником акцизного податку, для переміщення на митній території України власного пального або спирту етилового для потреб власного споживання чи промислової переробки; паливний бак транспортного засобу.
Як зазначено судом першої інстанції, в ході перевірки з'ясовано, що ПП «Долина-Рома», без наявності ліцензії на право зберігання пального, придбало паливо дизельне від фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на адресу: с. Долина, Теребовлянського району, Тернопільської області в кількості 23 695,00 л на загальну суму 316 162,50 грн.
Так, на момент проведення інвентаризації у ПП «Долина-Рома» була наявна ліцензія на право зберігання пального за реєстраційним номером 19140414202000647 від 09.07.2020.
Відповідно до акта інвентаризації від 26.08.2020 року в резервуарі, розміщеному на складі позивача, знаходилось пальне в кількості 7900 л на 108261,60 грн.
Окрім того, у постанові Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 30.11.2020 року, що набрала законної сили, у справі №606/1912/20, якою закрито провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно директора Підприємства ОСОБА_1 за відсутністю складу адміністративного правопорушення, зазначено, що виявлений на складі ПП «Долина-Рома» резервуар для зберігання пального ємністю 10000 л, враховуючи відсутність доказів щодо здійснення операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам, не є акцизним складом, у розумінні вимог ПК України.
У цій постанові також зазначено, що поставка дизельного пального в кількості 23695 л на загальну суму 316162,5 грн. не свідчить про його зберігання. Основною діяльністю ПП «Долина-Рома» ЄДРПОУ 32808094, є вирощування зернових культур, олійних культур, придбане пальне, за час який вказано в акті перевірки, використовувалось підприємством для власних потреб, а саме: заправки баків 12 транспортних засобів.
Відповідно до частини 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що матеріали справи не містять жодного прямого доказу, який б підтверджував факт зберігання позивачем палива, тоді як наявність у контролюючого органу інформації щодо придбання позивачем дизельного палива підтверджує лише факт придбання такого палива. Отже, апелянт фактично ототожнив поняття «придбання пального» та «зберігання пального».
Судом апеляційної інстанції також взято до уваги ту обставину, що у користуванні Підприємства в період, який перевірявся контролюючим органом, перебувало 12 транспортних засобів, що підтверджено долученими до матеріалів справи копіями свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів, сумарний об'єм баків яких складає 2630 літрів, що залишено податковим органом поза увагою.
Також податковим органом не враховано, що Підприємство використовувало 10 одно секційних рухомих паливних бочок об'ємом по 1900 літрів, які прикріпляться до транспортних засобів виключно для власного споживання без зберігання у ньому пального у певному місці (території), що перебуває у власності або користуванні Підприємства.
В свою чергу, відповідно до актів списання дизельного палива, Підприємством використано паливо в наступних обсягах: - квітень 2020 року - 2053,50 літрів; травень 2020 року - 3768,00 літрів; - червень 2020 року - 4215,00 літрів; липень 2020 року - 4750,00 літрів.
Вказана інформація контролюючим органом належними та допустимими доказами не спростована, а при проведенні фактичної перевірки не знайшла свого відображення в акті такої.
Слід зауважити, що в розумінні статті 1 Закону №481/95-ВР, вказані Підприємством ємності не є місцем зберігання пального та акцизним складом, та з врахуванням вимог статті 15 Закону №481/95-ВР та положень підпункту 14.1.6. пункту 14.1. статті 14 ПК України, на переконання суду апеляційної інстанції, не зобов'язували позивача отримувати ліцензію на право зберігання пального, яке завантажене у паливні баки транспортних засобів.
Як зазначено позивачем, та не заперечується контролюючим органом, Підприємство отримало Ліцензію на зберігання пального за реєстраційним номером 19140414202000647 від 09.07.2020, терміном дії до 09.07.2025, що підтверджується також відомостями Єдиного державного реєстру суб'єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, а тому мало право зберігати пальне у єдиній ємності загальною місткістю 10 000 літрів.
В свою чергу, висновки контролюючого органу не відповідають критерію доведення «поза розумними сумнівом», яким повинен керуватись суд при оцінці доказів, про що зазначив у своєму рішенні Європейський суд з прав людини у справі «Федорченко та Лозенко проти України».
Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Підсумовуючи вказане, надаючи правову оцінку аргументам сторін, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що оскільки на час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанції доказів, які б підтверджували зберігання позивачем палива, в розумінні Закону №481/95-ВР, контролюючий орган не надав, в матеріалах справи такі відсутні, суд апеляційної інстанції вважає вірним висновок суду першої інстанції, що відповідач при прийняті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення діяв без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), та, як наслідок, таке не відповідає критеріям правомірності рішення суб'єкта владних повноважень, в контексті частини 2 статті 2 КАС України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.
Частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
З огляду на викладене, враховуючи положення стаття 316 КАС України прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить переконання, що судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні викладено мотиви протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, на основі об'єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають.
Керуючись статтями 229, 241, 243, 308, 310, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 червня 2021 року у справі №500/727/21 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Cуддя-доповідач Т. І. Шинкар
судді І. М. Обрізко
С. М. Шевчук
Повне судове рішення оформлене суддею-доповідачем 16.09.2021 згідно з ч.3 ст.321 КАС України.