16 вересня 2021 рокуЛьвівСправа № 140/15149/20 пров. № А/857/12781/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача -Шевчук С. М.
суддів -Кухтея Р. В.
за участю секретаря судового засідання представника відповідачаШинкар Т. І. Смолинця А.В., Войчук І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2021 року (ухвалене у м. Луцьк, за правилами загального позовного провадження, судом під головуванням судді Смокович В.І., повний текст рішення складено -23.02.2021 року) у справі № 140/15149/20 за адміністративним позовом Державного підприємства "Нововолинський ремонтно-механічний завод" до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, суд-
І. ОПИСОВА ЧАСТИНА
Державне підприємство “Нововолинський ремонтно-механічний завод” (далі - ДП “Нововолинський ремонтно-механічний завод”, позивач) звернулось із позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі - ГУ ДПС у Волинській області, відповідач, податковий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 12 червня 2020 року №0033525633.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2021 року адміністративний позов задоволено повністю.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 12 червня 2020 року №0033525633.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області на користь Державного підприємства “Нововолинський ремонтно-механічний завод” судовий збір в сумі 2102,00 грн (дві тисячі сто дві гривні 00 копійок).
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
На підтвердження доводів апеляційної скарги вказує, що із інтегрованої картки (далі - ІКП) вбачається, що позивачем невчасно сплачено грошове зобов'язання за податковим повідомленням - рішенням від 12 червня 2020 року №0033525633, а саме: 08 лютого 2017 року відбувалася часткова сплата в сумі 32,25 грн., у зв'язку з чим була застосована штрафна санкція в сумі 6,45 грн (20 % від суми сплати, за прострочення у 782 дні з 20 грудня 2014 року по 07 лютого 2017 року), 23 лютого 2017 року відбувалася часткова сплата в сумі 60320,20 грн., у зв'язку з чим була застосована штрафна санкція в сумі 12064,04 грн (20 % від суми сплати, за прострочення у 797 днів з 20 грудня 2014 року по 22 лютого 2017 року); 30 березня 2017 року відбулася часткова сплата в сумі 18962,20 грн, у зв'язку із чим була застосована штрафна санкція в сумі 3792,44 грн (20 % від суми сплати, за прострочення у 832 днів з 20 грудня 2014 року по 29 березня 2017 року).
Зазначає, що оскільки погашення суми боргу здійснено 30 березня 2017 року, то в межах граничного терміну 1095 днів проведення камеральної перевірки можливе до 30 березня 2020 року. Відповідно до пункту 52 3 підрозділу 10 Інші перехідні положення, Розділу XX Перехідні положення ПК України, на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить суд залишити рішення суду першої інстанції без змін, з мотивів аналогічних тим, що викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.
Позивач повідомлений про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги у відповідності до вимог ст.124 КАС України, шляхом надіслання повідомлень засобами поштового зв'язку, що підтверджується зворотнім рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази. В судове засідання позивач не прибув, про причини неприбуття не повідомив. Клопотань про відкладення слухання справи позивач не направляв.
ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Ухвалюючи рішення про задоволення позову суд виходив з того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем без дотримання строків давності, визначених статтею 102 ПК України, а саме з порушенням 1095-денного строку як граничного терміну сплати узгодженого грошового зобов'язання.
ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ДП “Нововолинський ремонтно-механічний завод” перебуває на обліку в ГУ ДПС у Волинській області та є платником податку на доходи фізичних осіб.
Головним управління ДПС у Волинській області проведена камеральна перевірка дотримання термінів сплати податку на доходи фізичних осіб, за результатами якої складений акт від 19 травня 2020 року №2006/03-20-56-33/00179000, яким встановлено порушення термінів сплати податку на доходи фізичних осіб в частині несвоєчасної сплати узгодженої суми податкових зобов'язань в сумі 79 314,65 грн, за що передбачена відповідальність пунктом 126.1 статті 126 ПК України (арк. спр. 6-7).
На підставі вказаного акту перевірки Головним управлінням ДПС у Волинській області винесено оскаржуване податкове повідомлення - рішення 12 червня 2020 року №0033525633, яким за затримку більше 30 календарних днів сплати грошового зобов'язання в сумі 79314,65 грн до позивача застосовано штраф у розмірі 20% у сумі 15862,93 грн (арк. спр. 8).
За даними інтегрованої картки платника з податку на доходи фізичних осіб (арк. спр. 35-41) та акту камеральної перевірки від 19 травня 2020 року №2006/03-20-56-33/00179000, вбачається, що позивачем невчасно сплачено частину грошового зобов'язання за податковим повідомленням - рішенням від 23 липня 2014 року №0008661700, а саме:
08 лютого 2017 року відбувалася часткова сплата в сумі 32,25 грн, у зв'язку з чим була застосована штрафна санкція в сумі 6,45 грн (20 % від суми сплати, за прострочення у 782 дні з 20 грудня 2014 року по 07 лютого 2017 року);
23 лютого 2017 року відбувалася часткова сплата в сумі 60320,20 грн, у зв'язку з чим була застосована штрафна санкція в сумі 12064,04 три. (20 % від суми сплати, за прострочення у 797 днів з 20 грудня 2014 року по 22 лютого 2017 року;
30 березня 2017 року відбулася часткова сплата в сумі 18962,20 грн, у зв'язку із чим була застосована штрафна санкція в сумі 3792,44 грн (20 % від суми сплати, за прострочення у 832 днів з 20 грудня 2014 року по 29 березня 2017 року).
Вказане податкове повідомлення - рішення від 23 липня 2014 року №0008661700 було предметом розгляду справи №803/1620/14 за позовом ДП “Нововолинський ремонтно-механічний завод” до Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2014 року, яка набрала законної сили 11 листопада 2020 року, в задоволенні адміністративного позову ДП “Нововолинський ремонтно-механічний завод” відмовлено в повному обсязі (арк. спр. 67-70).
Не погоджуючись з винесеним податковим повідомленням - рішенням, позивач звернувся із даним позовом до суду.
ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи
Згідно із пунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних ЄРПН та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.
Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у ЄРПН, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.
Пунктом 76.1. статті 76 ПК України передбачено, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.
Відповідно до пункту 57.3. статті 57 ПК України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Як наслідок приведених положень законодавства, платник податків зобов'язаний сплатити сплати нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення.
Як було уже встановлено судом підставою для винесення оскаржуваного податкового -рішення про застосування штрафної санкції за несвоєчасний розрахунок слугувала несвоєчасна сплата нарахованих грошових зобов'язань за податковим повідомленням - рішенням від 23 липня 2014 року №0008661700.
З урахуванням того, що постановою Волинського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2014 року, яка набрала законної сили 14 липня 2015 року, в задоволенні адміністративного позову ДП “Нововолинський ремонтно-механічний завод” про визнання протиправним та скасування податковим повідомленням - рішенням від 23 липня 2014 року №0008661700 було відмовлено в повному обсязі (арк. спр. 67-70), то позивач був зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму протягом 10 календарних днів, наступних за днем набрання законної сили рішенням у справі №803/1620/14, тобто до 25 липня 2015 року.
Приведені вище обставини сторонами не заперечуються.
Відповідно до пункту 126.1 статті 126 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Водночас пунктом 113.1 статті 113 ПК України передбачено, що строки застосування, сплата, стягнення та оскарження сум штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) здійснюються у порядку, визначеному цим Кодексом для сплати, стягнення та оскарження сум грошових зобов'язань.
Згідно з пунктом 114.1 статті 114 ПК України граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов'язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу.
За правилами пункту 102.1 статті 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Відтак, закінчення встановленого статтею 102 ПК України строку є безумовною підставою для відсутності у контролюючого органу права визначати платнику податків суму грошових зобов'язань, в тому числі штрафних санкцій, за період поза межами такого строку.
Враховуючи, що граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов'язань, визначеним статтею 102 ПК України, відповідно штрафні санкції можуть бути застосовані в межах 1095 днів, з дня, що настає за останнім днем граничного строку сплати грошових зобов'язань.
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм викладена в постанові Верховного Суду від 12 лютого 2021 року у справі № 1.380.2019.004085, від 13 листопада 2020 року у справі № 826/11626/15, від 05 липня 2019 року у справі № 820/11541/13-а.
Отже, перебіг строку в 1095 днів, визначеного статтею 102 ПК України, починається з дня, що настає за останнім днем граничного строку сплати грошових зобов'язань за податковим повідомленням - рішенням від 23 липня 2014 року №0008661700 (25 липня 2015 року).
Натомість оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем без дотримання строків давності, визначених статтею 102 ПК України, а саме з порушенням 1095-денного строку як граничного терміну сплати узгодженого грошового зобов'язання.
За правилами пункту 102.2 статті 102 ПК України грошове зобов'язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті, якщо: податкову декларацію за період, протягом якого виникло податкове зобов'язання, не було подано; посадову особу платника податків (фізичну особу - платника податків) засуджено за ухилення від сплати зазначеного грошового зобов'язання або у кримінальному провадженні винесено рішення про його закриття з нереабілітуючих підстав, яке набрало законної сили.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції проте, що можливість визначення грошового зобов'язання без дотримання строку давності, передбаченого в абзаці першому пункту 102.1 статті 102 ПК України, встановлена пунктом 102.2 цієї статті та має вичерпний характер, та при розгляді цієї справи таких винятків судом не встановлено та їх наявність відповідачем не доведена.
Судом апеляційної інстанції відхиляються доводи апеляційної скарги щодо чинності Закону України від 17 березня 2020 року “Про внесення змін до ПК України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів”, відповідно до якого на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу, позаяк граничний строк для сплати грошових зобов'язань за податковим повідомленням - рішенням від 23 липня 2014 року №0008661700 сплинув ще до введення на території України карантину з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до п.6 ч.6 ст. 12 КАС України вказана справа є справою незначної складності, а відтак на неї поширюються положення визначені пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Керуючись ст. 308, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області залишити без задоволення.
Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2021 року у справі № 140/15149/20 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя С. М. Шевчук
судді Р. В. Кухтей
Т. І. Шинкар
Повне судове рішення складено 16 вересня 2021 року.