16 вересня 2021 рокуЛьвівСправа № 300/799/21 пров. № А/857/12307/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
судді-доповідача Шинкар Т.І.,
суддів Кухтея Р.В.,
Шевчук С.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 представника ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Шумей М.В.), ухвалене в м.Івано-Франківську 23 квітня 2021 року у справі №300/799/21 за позовом ОСОБА_2 до Івано-Франківського апеляційного суду про визнання дій неправомірними,
04.03.2021 ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Івано-Франківського апеляційного суду, просив визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо видачі довідки про заробітну плату судді, зобов'язати відповідача видати довідку про заробітну плату судді Івано-Франківського апеляційного суду станом на дату ухвалення рішення.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2021 року позов задоволено частково: зобов'язано Івано-Франківський апеляційний суд видати довідку про суддівську винагороду судді Івано-Франківського апеляційного суду станом на 23.04.2021. В решті вимог відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що заява позивача підлягає розгляду в порядку передбаченому Законом України «Про звернення громадян», оскільки ОСОБА_2 з 29.12.1990 по 08.06.2001 працював на посаді судді Івано-Франківського обласного суду, правонаступником якого є Івано-Франківський апеляційний суд, відтак має право на отримання довідки про суддівську винагороду судді на даний час, оскільки наявність або відсутність підстав для призначення пенсії або довічного грошового утримання судді, зумовлює можливість або неможливість призначення саме пенсії або довічного утримання судді Пенсійним фондом України. Суд першої інстанції вказав, що заява про видачу довідки про розмір заробітної плати судді не містить вимоги про здійснення перерахунок пенсії чи довічного утримання судді та зазначив, що від відповідача жодних заперечень на адресу суду не надходило. Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач обґрунтував позовні вимоги в частині видачі довідки про суддівську винагороду судді на даний час, водночас дії відповідача щодо відмови у видачі довідки про суддівську винагороду за відповідною формою встановленою законодавством є правомірними.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині мотивів та відмови в задоволенні позовних вимог, ОСОБА_1 представник ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2021 року та ухвалити нове судове рішення, яким змінити мотивувальну та резолютивну частини рішення. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що покликання відповідача на неможливість надати довідку про заробітну плату судді у зв'язку з тим, що згідно норм Закону України «Про судоустрій і статус суддів» довічне грошове утримання судді органами Пенсійного фонду України призначається у випадку набуття ним права на відставку за наявності відповідного стажу роботи є безпідставними та необґрунтованими, оскільки наявність або відсутність підстав для призначення пенсії або довічного грошового утримання судді, зумовлює можливість або неможливість призначення саме пенсії або довічного грошового утримання судді Пенсійним фондом України, а не можливість видачі довідки про розмір заробітної плати Івано-Франківським апеляційним судом. Вважає, що відповідач виразив мовчазну згоду з заявленими позивачем вимогами.
Враховуючи, положення статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів.
Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині вимогам статті 242 КАС України відповідає.
Як встановлено судом першої інстанції з матеріалів справи, ОСОБА_2 з 29.12.1990 по 08.06.2001 працював на посаді судді Івано-Франківського обласного суду, правонаступником якого є Івано-Франківський апеляційний суд.
19.11.2020 ОСОБА_2 звернувся в Івано-Франківський апеляційний суд з проханням видати довідку про заробітну плату судді станом на час звернення.
Листом Івано-Франківського апеляційного суду від 24.11.2020 №07-06/Р-136/123 ОСОБА_2 повідомлено, що Апеляційний суд не вбачає підстав для видачі визначеної чинним законодавством форми довідки про заробітну плату судді, оскільки згідно норм Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції 02.06.2016 довічне грошове утримання судді органами Пенсійного фонду України призначається у випадку набуття ним права на відставку за наявності відповідного стажу роботи.
Вважаючи відмову відповідача протиправною, ОСОБА_2 звернувся із позовом до суду.
Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до записів долученої до матеріалів справи копії трудової книжки позивача, ОСОБА_2 у період з 29.12.1990 по 08.06.2001 працював на посаді судді Івано-Франківського обласного суду та звільнений з посади судді за власним бажанням (ч.1 ст.15 Закону України «Про статус суддів».
07.07.2020 ОСОБА_2 звільнений у зв'язку з поданням заяви про звільнення за власним бажанням з прокуратури Івано-Франківської області (пункт 7 частини 1 статті 5 Закону України «Про прокуратуру»).
Вказане дозволяє суду апеляційної інстанції дійти висновку, що позивач звернувся у Івано-Франківський апеляційний суд з заявою щодо видачі довідки про заробітну плату судді в порядку Закону України «Про звернення громадян», оскільки відсутні належні та допустимі докази, що на час звернення позивач отримував пенсію або довічне грошового утримання як суддя у відставці.
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 № 393/96-ВР (далі - Закон № 393/96-ВР) громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Статтею 3 Закону № 393/96-ВР встановлено, що під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.
Згідно з положеннями статті 15 Закону № 393/96-ВР органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки. Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Відмова відповідача надати визначену чинним законодавством форму довідки про заробітну плату судді на час звернення позивача мотивована тим, що довічне грошове утримання судді органами Пенсійного фонду України призначається у випадку набуття ним права на відставку за наявності відповідного стажу роботи.
Згідно з статтею 19 Закону №393/96-ВР органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення.
Відповідно до абзацу 2 частини 3 статті 5 Закону України «Про захист персональних даних» від 01.06.2010 №2297-VI не належить до інформації з обмеженим доступом інформація про отримання у будь-якій формі фізичною особою бюджетних коштів, державного чи комунального майна, крім випадків, передбачених статтею 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» (публічна інформація з обмеженим доступом).
Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 60 Закону України «Про запобігання корупції» від 02.06.2016 № 1402-VIII не може бути віднесена до інформації з обмеженим доступом інформація про розміри, види оплати праці, матеріальної допомоги та будь-яких інших виплат з бюджету особам, зазначеним у пункті 1, пунктах «а» і «в» пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону.
Таким чином, оскільки заява про видачу довідки про розмір заробітної плати судді не містить вимоги про здійснення перерахунок пенсії чи довічного утримання судді, таку інформацію не віднесено до конфіденційної інформації, будь-яких обмежень щодо надсилання такої у відповідь позивачу на його звернення нормами законодавства не передбачено, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо наявності правових підстав для зобов'язання відповідача видати довідку про суддівську винагороду судді Івано-Франківського апеляційного суду станом на 23.04.2021.
Разом з тим, оскільки визначена чинним законодавством форма довідки про заробітну плату судді відповідно до Порядку подання документів для призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 №3-1, надається з метою перерахунку щомісячного довічного утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, тоді як позивач до вказаної категорії осіб не належить, а тому суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для надання такої довідки у формі, затвердженій вказаним Порядком.
Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Оскільки відповідно до статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, інших доводів апеляційна скарга не містить, суд апеляційної інстанції, враховуючи положення статті 316 КАС України прецедентну практику ЄСПЛ, приходить до переконання, що судом першої інстанції у рішенні викладено мотиви відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог в оскаржуваній частині, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають.
Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 представника Римарука Ігоря Васильовича залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2021 року у справі №300/799/21 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач Т. І. Шинкар
судді Р. В. Кухтей
С. М. Шевчук