16 вересня 2021 рокуЛьвівСправа № 140/1633/21 пров. № А/857/13151/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
судді-доповідача Шинкар Т.І.,
суддів Кухтея Р.В.,
Шевчук С.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Смокович В.І.), ухвалене за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в м.Луцьку 01 червня 2021 року, повне судове рішення складено 01 червня 2021 року, у справі №140/1633/21 за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Ковельської міської ради про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди,
11.02.2021 ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Ковельської міської ради (далі - Управління), просив:
визнати протиправним та скасувати рішення Управління про відмову у призначенні житлової субсидії, оформлене у вигляді повідомлення про призначення субсидії на ЖКП до особової справи №190070 від 01 серпня 2019 року №1070/2.26 та зобов'язати Управління призначити житлову субсидію із 01 червня 2019 року за адресою: АДРЕСА_1 ;
визнати протиправним та скасувати рішення Управління від 24 вересня 2020 року №1066/2.26 про відмову у призначенні житлової субсидії та зобов'язати Управління призначити житлову субсидію із 01 вересня 2020 року за адресою: АДРЕСА_1 ;
стягнути з Управління завдану моральну шкоду в розмірі 10 000,00 грн (десять тисяч гривень 00 копійок).
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Ковельської міської ради про відмову у призначенні житлової субсидії, оформлене у вигляді повідомлення про призначення субсидії на ЖКП до особової справи №190070 від 01 серпня 2019 року №1070/2.26 та зобов'язання Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Ковельської міської ради призначити позивачу субсидію із 01 червня 2019 року за адресою: АДРЕСА_1 повернуто позивачу.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 01 червня 2021 року в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що з 01 травня 2018 року до складу домогосподарства включаються всі особи, що зареєстровані в житловому приміщенні (будинку), незалежно від їх фактичного проживання за такою адресою, а відтак при прийнятті відповідачем рішення про признання позивачу субсидії з 01 грудня 2015 року умови та підстави надання такої субсидії були іншими. Суд першої інстанції вказав, що лист Управління від 24 вересня 2020 року №1066/2.26 за визначенням, наведеним у пункті 19 частини 1 статті 4 КАС України, не є актом індивідуальної дії та ним відповідач не відмовляв ОСОБА_1 у призначенні субсидії, оскільки у поданій заяві від 23 вересня 2020 року позивач про призначення такої субсидії і не просив. Суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення від 24 вересня 2020 року №1066/2.26 про відмову у призначенні житлової субсидії та зобов'язати відповідача призначити позивачу житлову субсидію із 01 вересня 2020 року за адресою: АДРЕСА_1 , не підлягають задоволенню, оскільки ОСОБА_1 у поданій до Управління заяві від 23 вересня 2020 року про призначення житлової субсидії не просив, та відповідно відповідач листом від 24 вересня 2020 року №1066/2.26 у призначенні такої субсидії не відмовляв, а лише надав відповідь на звернення позивача та запитувану ним інформацію. Суд першої інстанції також вказав, що у даному випадку позивачу відмовлено у призначення субсидії згідно повідомлення про призначення субсидії на ЖКП до особової справи №190070 від 01 серпня 2019 року №1070/2.26, однак у встановлений чинним законодавством строк вказане рішення ОСОБА_1 не оскаржив, у зв'язку із чим у даній справі в цій частині позовних вимог позовна заява була повернута позивачу. Крім того, суд першої інстанції вказав, що ОСОБА_1 зазначаючи, що внаслідок протиправних дій відповідача йому завдано моральної шкоди, жодним чином не вказав у чому саме полягали його моральні страждання, душевні переживання, та якими доказами це підтверджується.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 01 червня 2021 року та постановити нове судове рішення, яким позов задовольнити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що у поданих документах на призначення субсидії зазначав, що проживає один. Скаржник вказує, що про факт реєстрації сина ОСОБА_2 дізнався випадково у березні 2019 року, що викладено у заяві про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 367 КК України від 10.04.2019. Скаржник зазначає, що ОСОБА_2 хоч і зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проте, проживає окремо, не є членом домогосподарства. Скаржник вказує, що відсутність наслідків у вигляді розладів здоров'я внаслідок душевних страждань, психологічних переживань не свідчить про те, що позивач не зазнав страждань та приниження, а отже, і не свідчить про те, що моральної шкоди не завдано.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, вказавши, що працівники Управління вчинили вичерпний перелік дій для розгляду питань з призначення субсидії позивачу та неодноразово рекомендували надати інформацію про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб, необхідну для проведення належного обрахунку, однак жодних документів подано не було. Вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.
Враховуючи, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), в силу приписів статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів.
Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України відповідає.
Як встановлено судом першої інстанції з матеріалів справи, з 01.06.2019 ОСОБА_1 не призначено житлову субсидію відповідно до рішення Комісії з питань соціального захисту населення Ковельської міської ради (протокол від 24 липня 2019 року №15) у зв'язку з поданням недостовірних даних про кількість зареєстрованих осіб.
21.08.2019 ОСОБА_1 звернувся в Управління із заявою, просив надати завірені копії документів, які стали підставою для висновку про подання недостовірних даних про кількість зареєстрованих осіб та відповідно до висновку про не призначення субсидії, надати письмово хто і коли усно повідомив орган соціального захисту кого саме з працівників Управління про нібито зареєстрованих осіб. До заяви долучено витяг з Закону України «Про звернення громадян», копію посвідчення інваліда 2 групи, копію повідомлення про призначення субсидії на ЖКП до особової справи №190070 від 01.08.2019.
Листом від 27.08.2019 №1186/2.26 Управління повідомило ОСОБА_1 про те, що на підставі поданих особисто ОСОБА_1 заяви та декларації про доходи і витрати осіб, які звернулись за призначенням житлової субсидії, представленої будинкової книги (згідно з якою зареєстрований лише ОСОБА_1 ) призначалась з 01.12.2015 житлова субсидія на домогосподарство по АДРЕСА_1 на одну особу. Управління отримало від органу досудового розслідування інформацію та копії підтверджуючих документів про те, що за адресою: АДРЕСА_1 з 10.10.2001 зареєстрований гр. ОСОБА_3 . Для уточнення інформації про склад зареєстрованих осіб у його житловому приміщенні Управлінням надіслано запит у відділ обліку, розподілу та приватизації житла виконавчого комітету Ковельської міської ради та отримано відповідь, в якій згідно реєстру територіальної громади станом на 19.08.2019 за вказаною адресою зареєстровано дві особи ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рекомендовано подати в центр надання адміністративних послуг виконавчого комітету Ковельської міської ради нову заяву та декларацію, достовірно зазначити персональні дані зареєстрованих осіб в домогосподарстві та членів їх сімей. Після надходження інформації з Державної фіскальної служби України та Пенсійного фонду України буде вирішено питання призначення субсидії.
23.09.2020 ОСОБА_4 , керуючись положеннями Закону України «Про звернення громадян», звернувся в Управління із заявою, просив: надати роз'яснення, у зв'язку з чим скасовано надання субсидії на понаднормову площу житла для індивідуального газового опалення на опалювальний сезон 2018-2019 роки; надати роз'яснення, у зв'язку з чим ОСОБА_1 позбавлено житлової субсидії з 2019 року; надати копію акта обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства, проведеного у 2018 році.
Листом Управління від 24.09.2020 №1066/2.26 ОСОБА_1 повідомлено, зокрема, що Управління отримало від органу досудового розслідування інформацію від 31.07.2019 №24/159 та копії підтверджуючих документів про те, що за адресою: АДРЕСА_1 , з 10.01.2001 зареєстрований також ОСОБА_3 , якого ОСОБА_1 не вказав у декларації. Відповідно до відповіді відділу обліку, розподілу та приватизації житла виконавчого комітету Ковельської міської ради згідно реєстру територіальної громади станом на 19.08.2019 за вказаною адресою зареєстровано дві особи ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На черговому засіданні комісії з питань соціального захисту населення та призначення різних видів соціальних допомог і житлових субсидій (пр.№16 від 06.08.2019) ОСОБА_1 відмовлено у наданні раніше призначеної житлової субсидії з 01.06.2019.
Вважаючи відмову у призначенні субсидії на домогосподарство за адресою: АДРЕСА_1 , необґрунтованим та протиправним, ОСОБА_1 звернувся із позовом до суду.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Механізм використання коштів, передбачених у державному бюджеті Мінсоцполітики для виплати пільг і житлових субсидій громадянам на оплату житлово-комунальних послуг у грошовій формі, умови призначення та порядок надання громадянам житлових субсидій визначено Положенням про порядок призначення житлових субсидій, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1995 року № 848, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Положення №848).
Відповідно до абзацу 2 пункту 5 Положення №848 рішення про призначення (відмову в призначенні) житлових субсидій на понаднормову площу житла приймається комісією на підставі акта обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства і переглядається у разі зміни складу осіб, зареєстрованих у житловому приміщенні (будинку), складу сім'ї члена домогосподарства, працевлаштування таких осіб або виникнення у них інших джерел доходів.
Для призначення житлової субсидії громадянин, особа якого посвідчується паспортом або іншим документом, подає структурному підрозділу з питань соціального захисту населення за зареєстрованим місцем проживання (орендарі, внутрішньо переміщені особи - за фактичним місцем проживання): заяву про призначення та надання житлової субсидії у грошовій формі за формою, встановленою Мінсоцполітики (далі - заява); декларацію про доходи і витрати осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії, за формою, встановленою Мінсоцполітики (далі - декларація); довідки про доходи - у разі зазначення в декларації доходів, інформація про які відсутня у ДФС, Пенсійному фонді України, фондах соціального страхування тощо і відповідно до законодавства не може бути отримана за запитом структурного підрозділу з питань соціального захисту населення у порядку, встановленому цим Положенням. У разі неможливості підтвердити такі доходи довідкою до декларації додається письмове пояснення із зазначенням їх розміру; копію договору про реструктуризацію заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг (у разі наявності); договір найму (оренди) житла (у разі наявності). Громадянин несе відповідальність за подані відомості про доходи, майно, що вплинули або могли вплинути на встановлення права на призначення житлової субсидії та на визначення її розміру. (пункт 13 Положення №848).
Відповідно до пункту 14 Положення №848 для призначення житлових субсидій на запит структурних підрозділів з питань соціального захисту населення у п'ятиденний строк з дня його отримання подаються відомості, зокрема, про склад зареєстрованих у житлових приміщеннях (будинках) осіб - органами місцевого самоврядування або уповноваженими ними органами.
З 01.05.2018 набрала чинності Постанова Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України та визнання такою, що втратила чинність, постанови Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2016 р. № 1022» від 27 квітня 2018 року № 329, якою встановлено, що з 1 травня 2018 р. призначення житлової субсидії здійснюється лише після подання нових заяви і декларації, якщо у складі домогосподарства є: особи, які відповідають вимогам, визначеним в абзацах другому - четвертому підпункту 3 пункту 6 Положення про порядок призначення житлових субсидій; внутрішньо переміщені особи; особи, члени сім'ї яких не зареєстровані за адресою домогосподарства; особи, які є орендарями житлових приміщень (будинків); особи, які зареєстровані в житловому приміщенні (будинку), але фактично в ньому не проживають.
Згідно з пунктом 9 Положення №848 житлова субсидія розраховується на всіх членів домогосподарства. До складу домогосподарства включаються всі особи, що зареєстровані в житловому приміщенні (будинку) (для орендарів, внутрішньо переміщених осіб - особи, які фактично проживають). На таких осіб розраховуються соціальні норми житла та соціальні нормативи житлово-комунального обслуговування і їх доходи враховуються під час призначення житлової субсидії.
З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що 10 серпня 2018 року ОСОБА_1 звернувся з новою заявою про призначення субсидії на житлово-комунальні послуги та у поданій декларації зазначив, що крім нього у житловому будинку ніхто не зареєстрований, на підтвердження чого надано будинкову книжку.
Рішенням комісії від 26 вересня 2018 року позивачу відмовлено в призначенні житлової субсидії, так як останній був зареєстрований, як фізична особа-підприємець, що позбавляло його права на призначення субсидії на понаднормову площу.
За результатами наступного звернення позивача від 21 червня 2019 року прийнято рішення про призначення житлової субсидії на неопалювальний період з червня по вересень 2019 року у розмірі 65,63 грн. щомісячно (у зв'язку із закриттям підприємницької діяльності).
Проте, 06 серпня 2019 року на адресу Управління надійшов лист слідчого відділення Ковельського відділення поліції у Волинській області від 31 липня 2019 року № 24/3159, в якому зазначалося, що громадянин ОСОБА_1 приховує той факт, що у його домогосподарстві зареєстрований також його син, у зв'язку із чим рішенням комісії від 06 серпня 2019 року позивачу припинено надання субсидії до з'ясування всіх обставин справи.
Згідно з абзацом 9 пункту 13 Положення №848 заява і декларація вважаються не поданими у разі, коли не внесені у повному обсязі відомості про членів домогосподарства (прізвище, ім'я та по батькові, сімейний стан, число, місяць і рік народження, серія та/або номер паспорта, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за його серією та номером).
Відповідно до абзацу 16 пункту 16 Положення №848 громадянин, якому призначено житлову субсидію, зобов'язаний протягом 30 календарних днів проінформувати структурний підрозділ з питань соціального захисту населення про обставини для перерахунку призначеної житлової субсидії, зокрема, зміну складу зареєстрованих у житловому приміщенні (будинку) членів домогосподарства (орендар, внутрішньо переміщена особа - членів домогосподарства, які фактично проживають в житловому приміщенні (будинку), їх соціального статусу. У разі зміни складу зареєстрованих (фактично проживаючих) у житловому приміщенні (будинку) осіб, складу сім'ї члена домогосподарства подаються нові заява та декларація.
Згідно з пунктом 22 Положення №848 за рішенням комісії надання раніше призначеної житлової субсидії припиняється за поданням структурного підрозділу з питань соціального захисту населення, управителів, об'єднання, виконавців комунальних послуг у разі, коли у заяві та/або декларації громадянин зазначив недостовірні дані, що вплинуло на встановлення права на житлову субсидію або визначення її розміру на суму, яка перевищує 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на день призначення житлової субсидії. Надання житлової субсидії у зазначених випадках припиняється з місяця, наступного за місяцем, в якому їх виявлено (якщо інше не передбачено заявою).
У цьому випадку житлову субсидію після подання нових заяви та декларації може бути призначено лише на наступний опалювальний (неопалювальний) сезон за рішенням комісії. Житлову субсидію після подання нових заяви та декларації може бути поновлено протягом сезону її призначення за рішенням комісії.
Оскільки 06 серпня 2019 року на адресу відповідача надійшов лист слідчого відділення Ковельського відділення поліції у Волинській області від 31 липня 2019 року №24/3159, в якому зазначалося, що ОСОБА_1 було достеменно відомо, про реєстрацію місця проживання свого сина, оскільки реєстрація останнього здійснювалася за згодою власника, про що підтвердив і сам ОСОБА_1 (а.с.13), позивачу припинено надання субсидії, про що зазначено у повідомленні про призначення субсидії на ЖКП від 01 серпня 2019 року до особової справи №190070.
В подальшому рішенням комісії від 22 листопада 2020 року заявнику відмовлено в наданні житлової субсидії з 01 жовтня 2020 року, про що позивача особисто під підпис ознайомлено 23 листопада 2020 року.
Водночас, 24 вересня 2020 року листом №1066/2.26 Управління надало позивачу за його зверненням роз'яснення з питань субсидії в порядку Закону України «Про звернення громадян».
З матеріалів справи судом першої та апеляційної інстанцій не встановлено, що вказаний лист надано за результатами розгляду заяви та долучених до такої необхідного пакету документів, поданої позивачем щодо призначення (поновлення) надання субсидії за формою, встановленою Наказом Міністерства соціальної політики України від 02 травня 2018 року №604.
Жодного рішення датованого 24 вересня 2020 року Управління у справі позивача за №1066/2.26 не приймало, листом від 24 вересня 2020 року №1066/2.26 у призначенні субсидії не відмовляло, а лише надало відповідь на звернення позивача та запитувану ним інформацію.
Відповідно до частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (пункт 1 частини 1 статті 19 КАС України).
Згідно з пунктом 19 частини 1 статті 4 КАС України індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Індивідуальні акти стосуються конкретних осіб та їхніх відносин. Загальною рисою, яка відрізняє ці акти від нормативних, є їх правозастосовний характер. Головною рисою таких актів є їх конкретність, а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб'єктами адміністративних правовідносин, які видають такі акти; розв'язання за їх допомогою конкретних, індивідуальних питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами. Обов'язковою ознакою є також створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення.
Так, лист від 24 вересня 2020 року №1066/2.26 не є рішенням суб'єкта владних повноважень (індивідуальним актом) у розумінні пункту 19 частини 1 статті 4, частини 1 статті 19 КАС України, а тому не може бути предметом судового розгляду. Такий лист є відповіддю, наданою відповідачем відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян», та не містить в собі ознак ані нормативного акта, ані акта індивідуальної дії, а тому не є рішенням суб'єкта владних повноважень, яке б породжувало певні правові наслідки, спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин і мало б обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За встановлених обставин, враховуючи повернення судом першої інстанції позовної заяви в частині позовних вимог, надаючи правову оцінку аргументам сторін, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що лист Управління від 24 вересня 2020 року № 1066/2.26 є відповіддю, наданою на заяву позивача, подану в порядку встановленому Законом України «Про звернення громадян», покликання на який містяться в самій заяві від 23.09.2020, такий лист не може вважатися рішенням суб'єкта владних повноважень, а, отже, відсутні правові підстави для визнання протиправним та скасування рішення від 24 вересня 2020 року №1066/2.26 про відмову у призначенні житлової субсидії та зобов'язання відповідача призначити позивачу житлову субсидію із 01 вересня 2020 року.
Щодо стягнення з відповідача моральної шкоди, то суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що в силу статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Оскільки вимога про стягнення моральної шкоди є похідною від розглянутої позовної вимоги, а тому відсутні правові підстави для задоволення такої.
Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
З огляду на викладене, враховуючи положення стаття 316 КАС України прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить переконання, що судом першої інстанції у рішенні викладено мотиви відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають.
Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 01 червня 2021 року у справі №140/1633/21 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач Т. І. Шинкар
судді Р. В. Кухтей
С. М. Шевчук