Справа № 120/4432/21-а
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Свентух В.М.
Суддя-доповідач - Смілянець Е. С.
17 вересня 2021 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Смілянця Е. С.
суддів: Капустинського М.М. Сапальової Т.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 31 травня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити дії,
в травні 2021 року позивач, ОСОБА_1 , звернувся в суд з позовом до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити дії.
Вінницький окружний адміністративний суд ухвалою від 31.05.2021 позовну заяву повернув позивачеві. Судове рішення мотивоване тим, що остаточний розрахунок з позивачем проведено 30.03.2021, однак, до суду позивач звернувся 07.05.2021, тобто з пропуском строку визначеного частиною 5 статті 122 КАС України, підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду визнані неповажними.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить ухвалу скасувати та справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Виходячи з приписів ст. 312 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Вінницький окружний адміністративний суд ухвалою від 12.05.2021 позовну заяву залишив без руху та надав десятиденний строк, з дня отримання копії ухвали, для усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання заяви про поновлення строку звернення до суду з обґрунтуванням поважності причин пропуску такого строку.
25.05.2021 на виконання вимог ухвали суду, позивачем подано заяву про поновлення строку звернення до суду.
В обґрунтування поважності причин пропуску звернення до суду зазначив, що 30.03.2021 року на його картковий рахунок надійшли грошові кошти в сумі 14707 грн., однак про те, що вказані кошти є компенсацією вартості неотриманого речового майна дізнався лише отримавши виписку із АТ КБ "Приватбанк" по надходженням по картці/рахунку 24.05.2021 року.
Отже, на думку позивача, строки звернення до суду з цим позовом пропущені із поважних причин.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
Згідно частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, ст. 2 та ч. 4 ст. 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин першої-третьої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною п'ятою цієї ж статті обумовлено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Як вбачається із матеріалів позовної заяви предметом позову є вимога про визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не нарахування та не виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
При цьому, військова служба є різновидом публічної служби.
Верховний Суд у постанові від 22.01.2020 по справі № 620/1982/19 дійшов висновку що у спірних правовідносинах пов'язаних зі звільненням з публічної служби при обчисленні строку звернення до суду, підлягають застосуванню положення КАС України, яким передбачено місячний строк звернення до суду. При цьому для обрахування строку звернення до суду, Верховним Судом у постанові від 22.01.2020 по справі № 620/1982/19 береться до уваги як момент початку його перебігу саме день остаточного розрахунку.
За змістом ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Як встановлено судом першої інстанції, позивач у позовній заяві зазначає, що остаточний розрахунок з ним проведено 30.03.2021, а тому останнім днем строку звернення до суду є 30.04.2021.
При цьому встановлено, що до суду позивач звернувся 07.05.2021, тобто з пропуском строку визначеного частиною 5 статті 122 КАС України.
Водночас, у випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для його поновлення є лише наявність поважних причин, якими визнаються такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Разом з тим, у заяві про поновлення строку звернення до суду позивач вказав, що 30.03.2021 на його картковий рахунок надійшли грошові кошти в сумі 14707 грн., однак про те, що вказані кошти є компенсацією вартості неотриманого речового майна він дізнався лише при отриманні виписки із АТ КБ "Приватбанк" по надходженням по картці/рахунку 24.05.2021, що не відповідає матеріалам справи, зокрема у позовній заяві позивач самостійно вказав, що відповідач 30.03.2021 перерахував на його картковий рахунок грошову компенсацію вартості неотриманого речового майна.
Також вірогідність обізнаності із правовою природою отриманих 30.03.2021 коштів обумовлена як значною їх сумою так й інформацією про платника, яка була доступною для позивача в день зарахування коштів на його картковий рахунок.
Інших доводів, які б свідчили про наявність об'єктивно непереборних обставин, пов'язаних з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення дій щодо звернення до адміністративного суду з позовом за захистом порушеного права, протягом установленого законом строку, позивачем суду не наведено.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо визнання неповажними підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду та наявність підстав для повернення позовної заяви позивачу.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція) передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.
У справі Європейського суду з прав людини «Стаббігс та інші проти Великобританії» визначено, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.
У Рішенні «Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії» від 25 січня 2000 року Європейський суд зазначив про те, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 31 травня 2021 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Смілянець Е. С.
Судді Капустинський М.М. Сапальова Т.В.