Справа № 620/1857/21 Суддя (судді) першої інстанції: Лобан Д.В.
17 вересня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого-судді Лічевецького І.О., суддів - Мельничука В.П., Оксененка О.М., за участю секретаря - Рейтаровської О.С., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 травня 2021 року в справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Михайло-Коцюбинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області про стягнення коштів,
До Чернігівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Михайло-Коцюбинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області (далі - відповідач) про стягнення коштів, в якому просив:
- стягнути з Михайло-Коцюбинської селищної ради на користь ОСОБА_1 невиплачену заробітну плату, а саме недоплачену частину премії (у встановленому розмірі 150% посадового окладу) у сумі 121843, 89 грн за періоди червень 2017 року - грудень 2017 року, лютий 2018 року - березень 2018 року, травень 2018 року - листопад 2020 року.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем протиправно не виплачувалася премія у розмірі 150% посадового окладу протягом 2017- 2020 років, що є порушенням його права на отримання належної йому заробітної плати.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 17.05.2021 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись із ухваленим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та неповним з'ясуванням обставин, що призвело до неправильного вирішення справи.
На підтвердження своєї позиції апелянт зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що виплата премій позивачу в більших розмірах призвела б до перевитрачання бюджетних коштів, чим були б порушені вимоги бюджетного законодавства.
На переконання позивача оплата праці працівникам бюджетних установ відноситься до захищених видатків бюджету, а тому виплата премії не може бути порушенням бюджетного законодавства.
При цьому, процес формування видатків бюджету є ступінчастим та плановим, а тому відповідач повинен був у межах та у спосіб визначений чинним законодавством, передбачити видатки загального фонду на оплату праці працівників, нарахування на заробітну плату.
Також позивач зазначає, що у спірний період жодного іншого рішення про визначення розміру премії, окрім рішення 12 сесії сьомого скликання Михайло-Коцюбинської селищної ради від 03.02.2017 не приймалося, а тому премія повинна була виплачуватися у розмірі 150% посадового окладу, незалежно від того чи збільшувався розмір посадового окладу чи ні.
Поряд з цим позивач зазначає, що суд першої інстанції безпідставно посилається на акт перевірки Управління держпраці у Чернігівській області з питань дотримання відповідачем вимог чинного законодавства під час виплати премії позивачу, оскільки такий документ відсутній у матеріалах справи.
Водночас суд першої інстанції зазначеного не врахував, що призвело до ухвалення незаконного та необґрунтованого рішення, яке підлягає скасуванню.
Відповідно до статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом попередньої інстанції норм процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що ОСОБА_1 працював на посаді заступника Михайло-Коцюбинського селищного голови у період з 06.02.2017 по 04.12.2020.
Рішенням Дванадцятої сесії сьомого скликання Михайло-Коцюбинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області від 03.02.2017 "Про затвердження заступника селищного голови Михайло-Коцюбинської селищної ради" ОСОБА_1 було затверджено на посаду заступника Михайло-Коцюбинського селищного голови, встановлено 5 категорію та присвоєно 11 ранг посадової особи місцевого самоврядування (п. 1 порядку денного).
Рішенням Дванадцятої сесії сьомого скликання Михайло-Коцюбинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області від 03.02.2017 "Про умови оплати праці заступнику селищного голови Михайло-Коцюбинської селищної ради Івахненку В.М." було затверджено умови оплати праці позивача.
У зв'язку із утворенням виконавчого комітету Михайло-Коцюбинської селищної ради восьмого скликання, повноваження виконавчого комітету Михайло-Коцюбинської селищної ради сьомого скликання вважаються закінченими відповідно до рішення Першої сесії восьмого скликання Михайло-Коцюбинської селищної ради від 04.12.2020 "Про утворення виконавчого комітету Михайло-Коцюбинської селищної ради восьмого скликання та затвердження його персонального складу".
На підставі зазначеного рішення ОСОБА_1 звільнено з посади заступника Михайло-Коцюбинського селищного голови з 04.12.2020, про що у його трудовій книжці зроблено відповідний запис.
09.12.2020 позивач звернувся до відповідача з заявою про виплату йому всіх належних сум за час роботи на посаді заступника голови ради.
14.12.2020 позивач отримав часткову оплату належний йому до виплати сум. Надалі позивач отримав лист за вих. №1243 від 29.12.2020, у якому йому було повідомлено, що рішенням Дванадцятої сесії сьомого скликання Михайло-Коцюбинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області від 03.02.2017 "Про умови оплати праці заступнику селищного голови Михайло-Коцюбинської селищної ради ОСОБА_1 " визначено преміювання заступника голови селищної ради ОСОБА_1 у розмірі 150% від посадового окладу.
13 січня 2021 року позивач звернувся до відповідача з заявою, в якій просив надати детальний розрахунок заробітної плати за час роботи на посаді заступника голови Михайло-Коцюбинської селищної ради, зазначити розмір преміювання та надати копію положення про преміювання.
У відповідь на вказану заяву позивач отримав лист за вих. №155 від 11.02.2021, у якому відповідач зазначив про те, що розмір премії позивачу за час його роботи нараховувався у межах 100-150% від посадового окладу, а розмір преміювання змінювався у зв'язку із зміною посадових окладів.
Уважаючи що відповідач протиправно не виплачував премію у розмірі 150% посадового окладу, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що в спірний період відбулося підвищення посадових окладів заступника селищного голови, які не були передбачені кошторисами доходів і витрат Михайло-Коцюбинської селищної ради на 2017-2020 роки. У зв'язку із зазначеним, виплата премій позивачу за період з червня 2017 по листопад 2020 років здійснювалася межах фонду оплати праці.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з статтею 94 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.
Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначаються цим Кодексом, Законом України "Про оплату праці" та іншими нормативно-правовими актами.
За змістом статті 98 КЗпП України оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законів та інших нормативно-правових актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів, у межах бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про оплату праці" від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР (далі - Закон № 108/95-ВР) заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.
Статтею 2 Закону № 108/95-ВР визначено, що основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.
Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Відповідно до статті 13 Закону № 108/95-ВР оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі актів Кабінету Міністрів України в межах бюджетних асигнувань. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом.
Згідно з статтею 21 Закону № 108/95-ВР працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.
Розмір заробітної плати може бути нижчим за встановлений трудовим договором та мінімальний розмір заробітної плати у разі невиконання норм виробітку, виготовлення продукції, що виявилася браком, та з інших, передбачених чинним законодавством причин, які мали місце з вини працівника.
Забороняється будь-яке зниження розмірів оплати праці залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об'єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання.
Відповідно до статті 16 Закону України від 21.05.1997 №280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон №280/97-ВР) органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.
За змістом пункту 5 частини першої статті 26 Закону №280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішується питання щодо затвердження за пропозицією сільського, селищного, міського голови структури виконавчих органів ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів відповідно до типових штатів, затверджених Кабінетом Міністрів України, витрат на їх утримання.
Згідно зі статтею 21 Закону України від 07.06.2001 № 2493-III "Про службу в органах місцевого самоврядування" умови оплати праці посадових осіб місцевого самоврядування визначаються Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 №268 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів" (далі - Постанова №268) визначено умови оплати праці працівників органів місцевого самоврядування.
Пунктом 1 Постанови №268 установлено, що умови оплати праці посадових осіб місцевого самоврядування визначаються органом місцевого самоврядування виходячи з умов оплати праці, встановлених цією постановою, і схем посадових окладів згідно з додатками 48 - 54 і 57.
Підпункт 3 пункту 2 Постанови №268 конкретні умови, порядок та розміри преміювання працівників визначаються у положенні про преміювання відповідного органу.
Згідно з абзацом 2 пункту 6 Постанови №268 преміювання голів обласних, районних і районних у містах рад, їх заступників, сільських, селищних і міських голів, установлення їм надбавок, надання матеріальної допомоги здійснюється у порядку та розмірах, визначених цією постановою, у межах затверджених видатків на оплату праці. Рішення про зазначені виплати приймається відповідною радою.
Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що вирішення питання про преміювання, зокрема осіб, які займають посаду заступника селищного голови, його умови, порядок та розміри визначаються у положенні про преміювання відповідного органу місцевого самоврядування.
Таке положення розробляється органами самостійно із зазначенням умов, критеріїв преміювання (депреміювання), розмірів премій, періодичності виплати премій (щомісячні, квартальні, за результатами півріччя) та премій, які виплачуються за виконання окремих доручень (одноразового характеру), до святкових, ювілейних дат (є одноразовими преміями) тощо.
Отже, враховуючи вищезазначене, преміювання працівників органів місцевого самоврядування здійснюється керівником органу відповідно до положення про преміювання, затвердженого у відповідному органі та у межах фонду оплати праці.
Системний аналіз зазначеного дозволяє дійти висновку про те, що премія є виплатою індивідуального характеру, розмір якої залежить від особистого внеску та результатів роботи конкретно визначеного працівника, встановлення премії є диспозитивним правом, а не обов'язком керівника, яке реалізується останнім виходячи із якості роботи конкретного працівника, його продуктивності праці, результатів роботи та виплачується у межах коштів, передбачених у кошторисі на преміювання працівників відповідного органу місцевого самоврядування.
Як установлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи рішенням 12 сесії сьомого скликання Михайло-Коцюбинської селищної ради від 03 лютого 2017 року «Про умови оплати праці заступнику селищного голови Михайло-Коцюбинської селищної ради Івахненка В.М.» заступнику селищного голови ОСОБА_1 встановлено: посадовий оклад в розмірі 3219 грн, надбавку за 11 ранг посадової особи місцевого самоврядування в розмірі 50 грн; надбавку за стаж служби в органах місцевого самоврядування в розмірі 10% посадового окладу з урахуванням надбавки за ранг, надбавку за високі досягнення у праці та виконання особливо важливої роботи в розмірі 50 % посадового окладу з урахуванням надбавки за стаж та надбавки за ранг.
Цим же рішенням сесії визначено щомісячної премії заступнику селищного голови ОСОБА_1 в розмірі 150% посадового окладу, визначеному положенням про преміювання, що діє в селищній раді, в межах затверджених видатків на оплату праці та економії фонду заробітної плати. Даний розмір преміювання був визначений у відношенні до посадового окладу, який станом на 03 лютого 2017 року був визначений законодавством в розмірі 3219 грн.
Рішенням дванадцятої сесії сьомого скликання від 03.02.2017 затверджено Положення про преміювання працівників виконавчого апарату Михайло-Коцюбинської селищної ради (далі - Положення).
Відповідно до пункту 1.2. Положення преміювання працівників виконавчого апарату Михайло-Коцюбинської селищної ради здійснюється відповідно до їх особистого вкладу в загальні результати роботи за підсумками кожного місяця в межах фонду преміювання.
За змістом пункту 3.1. розділу 3 «Показники преміювання і розмір премії» працівники виконавчого апарату селищної ради преміюються відповідно до розпорядження селищного голови Михайло-Коцюбинської селищної ради в межах місячного фонду преміювання в розмірі, затвердженому головою ради, або у визначеній сумі без граничного обмеження.
Пунктом 3.5. Положення преміювання голови радим, секретаря ради, заступників голови ради здійснюється на підставі рішень селищної ради.
Із вказаного чітко вбачається, що розмір премії на пряму залежить від особистого вкладу особи в загальні результати роботи за підсумками кожного місяця та розміру фонду преміювання.
Судом першої інстанції установлено, що починаючи з лютого по травень 2017 року премія ОСОБА_1 нараховувалась в розмірі 150 %.
Постановою Кабінету Міністрів України від 24 травня 2017 року № 353 були внесені зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 року № 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» щодо розміру посадового окладу заступника селищного голови, так посадовий оклад ОСОБА_1 підвищився з 3219,00 грн до 4700,00 грн.
Постановою Кабінету Міністрів України від 10 травня 2018 року № 363 були внесені зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 року № 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» щодо розміру посадового окладу заступника селищного голови, після чого посадовий оклад ОСОБА_1 підвищився з 4700,00 грн до 6600,00 грн.
Постановою Кабінету Міністрів України від 19 червня 2019 року № 525 були внесені зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 року № 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади. органів прокуратури, судів та інших органів» щодо розміру посадового окладу заступника селищного голови, після чого посадовий оклад ОСОБА_1 підвищився з 6600 грн до 8500 грн.
Постановою Кабінету Міністрів України від 3 червня 2020 року № 441 були внесені зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 року № 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» щодо розміру посадового окладу заступника селищного голови. Посадовий оклад ОСОБА_1 підвищився з 8500 грн до 10500 грн.
Зазначені вище підвищення окладів заступника селищного голови при розрахунках кошторисів доходів і видатків Михайло-Коцюбинської селищної ради на 2017 - 2020 роки не були передбачені, як наслідок фонд оплати праці не змінювався.
Враховуючи цю обставину, в межах фонду оплати праці в період з червня 2017 року по травень 2018 року виплата премії ОСОБА_1 проводилася в розмірі 120 %, з червня 2018 року по листопад 2020 року в розмірі 100 %.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що коригування розміру премії в залежності від наявного фонду преміювання є правомірним.
Також судом першої інстанції установлено, що позивач звертався до Управління держпраці у Чернігівській області з заявою про порушення його трудових прав, а саме щодо невиплати частини премії Михайло-Коцюбинською селищною радою.
Згідно з актом перевірки від 23.02.2021 №25-24-062/0162 Управління держпраці у Чернігівській області не виявило порушень вимог законодавства Михайло-Коцюбинською селищною радою по питанню виплати премії ОСОБА_1 . Копія вказаного акта наявна у матеріалах справи.
Відповідно колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги з цього приводу.
Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Ураховуючи зазначене, колегія суддів уважає, що судом першої інстанції, під час розгляду справи та наданні оцінки позиціям сторін, дотримано необхідний баланс між обов'язком відповідача довести правомірність вчинення ним дій, передбачений частиною другою статті 77 КАС України та необхідністю позивача довести обставини на які він посилається, обґрунтовуючи протиправність оскаржуваних рішень, згідно з частиною першою цієї статті.
Водночас апеляційна скарга не містить належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували наведені висновки суду. У ній також не зазначено інших міркувань, які б не були предметом оцінки судом першої інстанції та щодо яких не наведено мотивів відхилення такого аргументу.
З огляду на викладене, колегія суддів не знаходить підстав для скасування судового рішення з мотивів наведених в апеляційній скарзі.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Серявін та інші проти України» зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Доводи апеляційної скарги висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що окружним адміністративним судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини чи порушено норми процесуального закону.
За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 травня 2021 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та в силу частини 5 статті 328 КАС України оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І.О.Лічевецький
Суддя В.П.Мельничук
Суддя О.М.Оксененко