Справа № 640/28818/20 Суддя (судді) першої інстанції: Іщук І.О.
17 вересня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Мельничука В.П., Оксененка О.М., при секретарі - Рейтаровській О.С., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київській області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 травня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київській області про визнання протиправним та скасування рішення,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області №333 від 22 жовтня 2020 року про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що спірне рішення не містить жодних посилань на конкретні обставини, що слугували підставою для його прийняття, та обґрунтувань, які саме дії позивача загрожують національній безпеці, громадському порядку в Україні та в чому полягає необхідність охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України. В свою чергу, посилання у якості підстави для прийняття оскаржуваного рішення на обставини, що не доведені органом Національної поліції України, свідчить про незаконність та необґрунтованість даного рішення. Вказував, що без проведення перевірки вказаних у поданні органу Національної поліції України обставин, прийняття ДМС рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання є формальністю та суперечить законодавству України.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 травня 2021 року позов задоволено повністю.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення окружним адміністративним судом норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Апелянт зазначає, що позивач вважається таким, що має дозвіл на імміграцію в Україну, а тому питання скасування такого дозволу та посвідок на постійне проживання в Україні вирішується в порядку статті 12 Закону України «Про імміграцію». В свою чергу, інформація, викладена у поданні Управління стратегічних розслідувань в м. Києві Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, є підставою для скасування іноземцю дозволу на імміграцію в Україну на підставі пунктів 3, 4 частини 1 статті 12 Закону.
Крім того, скаржник звертає увагу, що в резолютивній частині рішення суду першої інстанції визнано протиправним та скасовано рішення №186 від 30.07.2019, хоча щодо позивача було прийнято рішення №333 від 22.10.2020.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, за змістом якого останній зазначає, що апелянтом не наведено будь-яких доводів порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, як і не доведено неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.
Поруч з цим вказує, що допущена судом у резолютивній частині рішення описка не впливає на правильність висновків суду.
Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що 05.04.2003 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , звернувся до Головного управління МВС України в місті Києві із заявою про видачу посвідки на проживання для іноземця.
На підставі заяви та результатів здійснених перевірок УГІРФО ГУМВС України в місті Києві 29.12.2003 прийнято рішення про документування позивача посвідкою на постійне проживання (серії НОМЕР_1 ) на підставі Закону України «Про імміграцію»
В подальшому, в порядку обміну, позивача документовано посвідками на тимчасове проживання серії НОМЕР_2 від 24.04.2017 та серії НОМЕР_3 від 27.04.2017.
17.09.2020 на адресу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київській області надійшло подання Управління стратегічних розслідувань в місті Києві Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України №5325/55/125/02-20 від 16.09.2020 про скасування дозволу на імміграцію в Україну та посвідки на постійне проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
За змістом вказаного подання Управління стратегічних розслідувань в місті Києві Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України зазначає, що позивач за наявною оперативною інформацією прибув на територію України для налагодження контактів безперешкодного прибуття до України інших вихідців з вказаного регіону та шляхом виготовлення підроблених офіційних документів займається легалізацією їх законного перебування на території України для організації та виконання замовних кримінальних правопорушень корисно-насильницької спрямованості із застосуванням зброї, а саме: розбійних нападів, вимагань та виконання замовних вбивств.
Поруч з цим, у поданні вказано, що за період перебування на території України ОСОБА_1 систематично порушує правила перебування в Україні, а саме: не має постійного місця проживання та з метою конспірації постійно його змінює, чим порушує встановлений порядок пересування та зміну місця проживання; з метою незаконної легалізації свого знаходження на території України може використовувати підроблені документи; не будучи працевлаштованим має постійні не встановлені джерела доходів та наданий час є підстави вважати, що його перебування на території України суперечать інтересам національної безпеки або охорони громадського порядку, а також охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні.
За наслідками розгляду подання Центральним міжрегіональним управлінням Державної міграційної служби України у місті Києві та Київській області 22.10.2020 сформовано висновок, відповідно до якого відповідач вважав би за доцільне скасувати рішення УГІРФО ГУМВС України в м. Києві від 129.12.2003 про документування громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , посвідкою на постійне проживання серії НОМЕР_1 від 29.12.2003 серії НОМЕР_2 від 24.04.2017 та серії НОМЕР_3 від 27.04.2017.
На підставі вказаного висновку Центральним міжрегіональним управлінням Державної міграційної служби України у місті Києві та Київській області прийнято рішення №333 від 22.10.2020 про скасування дозволу на імміграцію в Україну, який виданий громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 , на підставі пунктів 3 та 4 частини першої статті 12 Закону України «Про імміграцію».
Вважаючи таке рішення відповідача протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства визначає Закон України «Про іміграцію» (далі - Закон №2491-ІІІ).
Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 4 Закону №2491-ІІІ дозвіл на імміграцію поза квотою імміграції надається одному з подружжя, якщо другий з подружжя, якщо він перебуває у шлюбі понад два роки, є громадянином України, дітям і батькам громадян України.
Статтею 12 Закону №2491-ІІІ визначені підставі для скасування дозволу на імміграцію. Так, дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо:
1) з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність;
2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили;
3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні;
4) це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України;
5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства;
6) в інших випадках, передбачених законами України.
Процедуру провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію іноземцям та особам без громадянства, які іммігрують в Україну, поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, а також компетенцію центральних органів виконавчої влади та підпорядкованих їм органів, які забезпечують виконання законодавства про імміграцію визначено Порядком провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2002 року № 1983 ( далі - Порядок № 1983).
У відповідності до пункту 21 Порядку №1983 дозвіл на імміграцію скасовується органом, який прийняв рішення про надання такого дозволу.
Питання щодо скасування дозволу мають право порушувати ДМС, її територіальні органи та територіальні підрозділи, МВС, органи Національної поліції, регіональні органи СБУ, Робочий апарат Укрбюро Інтерполу та Держприкордонслужба або органи, які у межах наданих повноважень забезпечують виконання законодавства про імміграцію, якщо стало відомо про існування підстав для скасування дозволу на імміграцію.
Пунктом 22 Порядку №1983 встановлено, що для прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію у разі, коли ініціатором такого скасування є ДМС, її територіальні органи або територіальні підрозділи, ними складається обґрунтований висновок із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону України «Про імміграцію», що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу.
У разі коли ініціатором скасування дозволу на імміграцію є інший орган, зазначений в абзаці другому пункту 21 цього Порядку, для прийняття відповідного рішення цим органом складається обґрунтоване подання із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону України «Про імміграцію», що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу.
За приписами пункту 23 Порядку № 1983 ДМС, територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення.
Про прийняте рішення письмово повідомляються протягом тижня ініціатори процедури скасування дозволу на імміграцію та іммігранти.
З аналізу пунктів 21-23 Порядку № 1983 вбачається, що подання Національної поліції України є підставою для порушення питання щодо скасування органами ДМС України дозволу на імміграцію іноземця.
В свою чергу, органи ДМС України, згідно з пунктом 23 Порядку № 1983, володіють повноваженнями щодо всебічного вивчення даного подання, затребування додаткової інформації, як в ініціатора подання, так і в інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також одержання пояснення від самого іноземця, стосовного якого розглядається питання щодо скасування дозволу на імміграцію, шляхом його запрошення до органів ДМС України.
Лише за результатами аналізу цієї інформації, органи ДМС України приймають відповідне рішення.
Правова позиція з цього питання викладена у постанові Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі № 821/697/18.
У вказаній постанові Верховний Суд також наголосив на рекомендаційному характері листів, подань Національної поліції України, про що також зауважено у постанові Верховного Суду від 15 липня 2019 року у справі №818/1523/17.
Однак, як правильно зазначено судом першої інстанції, під час розгляду подання органу Національної поліції України відповідачем не запитувались в ініціатора подання жодних додаткових доказів на підтвердження обставин, які викладені у ньому. Не затребував орган міграційної служби додаткової інформації і в інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення не запросив позивача для надання пояснень стосовно обставин, які містяться у поданні щодо скасування дозволу на імміграцію, чим порушив положення пункту 23 Порядку №1983 та пункту 9 частини 2 статті 2 КАС України.
Верховний Суд у постанові від 30 липня 2020 року у справі № 824/875/19-а, керуючись принципом правової (справедливої) процедури, який спрямований на забезпечення справедливого ставлення до особи, зазначив, що критерій щодо прийняття рішення з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення випливає з принципу гласності прийняття рішень. Відповідач зобов'язаний був застосовувати цей критерій у процесі прийняття рішення, особливо, якщо воно матиме несприятливі наслідки для особи. Особа, щодо якої приймається рішення, має право бути вислуханою, наводити доводи та докази на їх підтвердження.
Таким чином, Центральним міжрегіональним управлінням Державної міграційної служби у місті Києві та Київській не здійснено перевірку обставин, які, в силу положень Кодексу адміністративного судочинства України, мають бути підтверджені належними та допустимими доказами у розумінні статей 72, 73 вказаного Кодексу.
Разом з цим, у висновку Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській не надано жодної оцінки доводам, які наведенні у поданні Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України. Вказаний висновок фактично дублює подання щодо скасування дозволу на імміграцію ОСОБА_1 .
Наведені у поданні Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України та, відповідно, висновку Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській, обставини не підтверджені жодними доказами.
Всупереч вимогам частини 2 статті 77 КАС України суб'єктом владних повноважень жодним чином не доведено вчинення позивачем дій, що становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні, як і не доведено факт того, що скасування дозволу на імміграцію є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України;
Отже, відповідачем не доведено наявність передбачених законодавством України обставин для скасування дозволу на імміграцію.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що дії відповідача по скасуванню дозволу на імміграцію в Україну громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 фактично призвели до безпідставного позбавлення права громадянина іншої держави на постійне проживання в Україні за відсутності доведеного факту порушень, визначених пунктами 3, 4 частини 1 статті 12 Закону №2491-ІІІ, а тому суд апеляційної інстанції погоджується з висновком попередньої інстанції про протиправність спірного рішення та наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги, що стосуються резолютивної частини рішення суду першої інстанції, колегією суддів встановлено, що у вступній, описовій та мотивувальній частині рішення суд першої інстанції надавав оцінку наявним у матеріалах справи доказам та оцінював на предмет відповідності критеріям визначеним у статті 2 КАС України та іншим нормативно-правовим актам саме рішення №333 від 22.10.2020, а тому допущена у резолютивній частині рішення описка не впливає на правильність висновків суду та підлягає виправленню в порядку, встановленому статтею 253 КАС України.
Доводи апеляційної скарги висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що окружним адміністративним судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини чи порушено норми процесуального права.
За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київській області залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 травня 2021 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття.
Касаційна скарга на постанову суду може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя І.О.Лічевецький
Суддя В.П.Мельничук
Суддя О.М.Оксененко